Рішення № 97579793, 19.05.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2328/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря судового засідання Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет –Матс» (адреса: 79005, м.Львів, вул.І.Франка, 7, а/с 9427; ідентифікаційний код: 23275120) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Маркет –Матс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обгрунтування позову покликається на те, що 28.02.2020 року звільнився з роботи за власним бажанням з ТзОВ «Маркет –Матс», де працював на посаді начальника юридичного відділу. Підставою припинення трудових відносин стала несвоєчасність та не в повному обсязі виплата заробітної плати відповідачем, що призвело до виникнення значної заборгованості. Згідно розрахунку сум, що належать при звільненні ОСОБА_1 до виплати від підприємством, заборгованість станом на 28.02.2020 року склала 217192,71 грн., про стягнення якої Галицьким районним судом м.Львова видано судовий наказ від 10.04.2020 року у справі №461/3056/20. Оскільки позивач 28.02.2020 року, в день звільнення не працював, а перебував у відпустці, останнім була пред`явлена вимога виплатити належну від підприємства суму 217192,71 грн. не пізніше наступного робочого дня, тобто 02.03.2020 року. Однак, в порушення вимог ст.116 КУпАП, виплата належних при звільненні ОСОБА_1 сум не була здійснена у визначений день, заборгованість в сумі 217192,71 грн. частково погашена 26.02.2021 року в межах виконавчого провадження №62924131/11 у сумі 111748,96 грн. Станом на 22.03.2021 року сума заборгованості складає 105443,75 грн. Спору щодо розміру чи права на отримання нарахованої але не виплаченої заробітної плати між сторонами не було. Враховуючи те, що заробітна плата не виплачувалась та не виплачена в повному обсязі з вини роботодавця протягом тривалого часу, відсутність заробітку складає більше 17 місяців, розрахунок заробітку здійснюється, виходячи з установленного позивачу посадового місячного окладу. Відтак, просить позов задоволити.

19.05.2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет – Матс» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Водночас, згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, з урахуванням того, що представник відповідача неодноразово не прибував у судові засідання без поважних причин, клопотань про відкладення розгляду справи від таких не надходило, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності останнього, на підставі наявних у справі доказів.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 згідно якої, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 КЗпП України).

Судом встановлено, що згідно Наказу №28/02-К від 28.02.2020 року, ОСОБА_1 звільнений з роботи у Відділі 200 - Юридичного відділу ТзОВ «МАРКЕТ – МАТС» з посади Начальника юридичного відділу з 28.02.2020 року за власним бажанням, згідно абз.1 ст.38 КУпАП. Крім того, зобов`язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку пропорційно відпрацьованому часу (за період з 06.04.2019 року по день звільнення) - 15 календарних днів (а.с.6).

Згідно Розрахунку при звільненні від 28.02.2020 року, загальний розмір заборгованості ТзОВ «МАРКЕТ – МАТС» перед ОСОБА_1 становить 217192,77 грн. (а.с.7).

10.04.2020 року у справі №461/3056/20 Галицьким районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення з ТзОВ «МАРКЕТ – МАТС» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 217192,77 грн. (а.с.8).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість по заробітній платі частково погашено ОСОБА_1 26.02.2021 року в сумі 111748,96 грн. (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт непроведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а, отже, працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Таким чином, стаття 117 КЗпП України застосовується на правовідносини і після ухвалення судового рішення про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день фактичного виконання такого рішення суду.

Більш того, відповідно до частини 1 статті 115, ч.5 ст.97 КЗпП України, ст.22, ч.ч. 1, 6 ст.24, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам підприємств здійснюється в першочерговому порядку, всі інші виплати здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється за останні два повні робочі місяці: відповідно до вимог Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі п.8 Постанови КМУ від 08.02.1995 №100, яким встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Таким чином, заробітна плата ОСОБА_1 у ТзОВ «МАРКЕТ – МАТС» за серпень-вересень 2020 року становила 12700,00 грн.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд вважає, що надані позивачем розрахунки заборгованості є належними та допустими доказами у справі, які відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, відтак, бере такі до уваги при постановленні рішення.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.76 , ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст.95 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1,3 ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Таким чином, оскільки при звільненні з роботи ОСОБА_1 , відповідачем не проведено повного розрахунку в строк, визначений ст.116 КУпАП, враховуючи те, що доказів усунення вказаних порушень не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави збір у сумі 1635,60 грн.

Керуючись ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.2, 12, 13, 19, 49, 81, 141, 263 - 266,268, 273, 274, 275, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет – Матс» (адреса: 79005, м.Львів, вул.І.Франка, 7, а/с 9427; ідентифікаційний код: 23275120) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) 163550,64 грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет – Матс» (адреса: 79005, м.Львів, вул.І.Франка, 7, а/с 9427; ідентифікаційний код: 23275120) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний № НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1635,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько