Рішення № 97579580, 02.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12609/19 2/335/110/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

представника позивача адвоката Кузнецової А.С.,

представника відповідача адвоката Мінасова В.В.,

розглянув у відкритому судового засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив під час розгляду справи, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу належить право користування автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується довіреністю від 03.06.2017 року, посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , посвідченням водія НОМЕР_3 .

12.06.2019 року о 08-30 год., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mersedes Benz А 170, номерний знак НОМЕР_4 , в м. Запоріжжя на перехресті нерівнозначних доріг бул. Шевченка - вул. Патріотична, рухаючись по другорядній дорозі, не надала перевагу автомобілю Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач та який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що завдало позивачу матеріальної шкоди. Зазначеними діями відповідач порушила п. 1.3, 16.11 Правил дорожнього руху України.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2019 року по справі № 335/6968/19 ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 12.06.2019 року, належний позивачу автомобіль був значно пошкоджений, не міг самостійно рухатися, тому позивач був змушений вирішувати питання його транспортування за допомогою послуг евакуатора. Так, ФОП ОСОБА_3 здійснив транспортування пошкодженого автомобіля до місця його стоянки (СТО «Спец», вул. Волгоградська, б. 9, м. Запоріжжя), за що позивач поніс витрати у сумі 900,00 грн.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 в порушення вимог закону про страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів не була застрахована, тому позивач подав заяву про страхове відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі-МТСБУ).

Для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля позивач звернувся до спеціаліста-автотоварознавця для замовлення звіту з метою визначення вартість матеріальної шкоди, спричиненої його автомобілю.

За послуги визначення вартості спричиненої матеріальної шкоди позивач сплатив ФОП ОСОБА_4 (оцінювачу) 1200,00 грн.

За результатами звіту № 168 про оцінку автомобілю Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , експертом визначено, що вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП автомобілю, складає 85 177,41 грн. та дорівнює вартості автомобіля до його пошкодження, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, фактично автомобіль є фізично знищеним.

МТСБУ прийняло рішення про здійснення регламентної виплати по страховому випадку, що стався внаслідок даної ДТП. Розмір страхового відшкодування на користь позивача склав 39417,41 грн., в тому числі і сума витрат послуг з евакуації транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 900 грн.

Враховуючи отримання позивачем часткового відшкодування від третьої особи шкоди в розмірі 39417,41 грн. позивач уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 47860 грн., яка складається з шкоди завданої автомобілю: 85177,41 грн. – 38517,41 грн. (сума відшкодована МТСБУ) = 46660 грн. та з суми вартості послуг з проведення ФОП ОСОБА_4 оцінки матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП у сумі 1200 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 557500.00 грн.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач посилається на те, що належний позивачу на праві користування автомобіль з вини відповідача є фактично знищеним в результаті ДТП, вказаний автомобіль був основним та єдиним засобом пересування для позивача, вказаний автомобіль позивач використовував для підприємницької діяльності. В результаті знищення автомобіля доходи від його підприємницької діяльності зменшилися, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2017 рік - сума доходу 970 000,00 грн., 2018 рік - сума доходу 900 000,00 грн. та за три квартали 2019 року - сума доходу 100 000,00 грн.

У зв`язку з знищенням належного позивачу автомобіля, він позбавлений звичного ритму життя та позбавлений був можливості займатися підприємницькою діяльностю, змушений вчиняти додаткові зусилля для організації свого особистого життя.

Після ДТП 12.06.2019 року позивачу довелось на деякий час припинити ведення підприємницької діяльності, у зв`язку із вирішенням проблем, пов`язаних із ДТП, це відобразилось на його доходах. Так, у порівнянні з попередніми двома роками (2017, 2018 р.), його дохід за перші три кварталу склав всього 100 000,00 грн. Аналізуючи 2017-2018 роки, позивач отримував дохід за кожний квартал в 2017 році - 242 500,00 грн. та в 2018 р.- 225 000,00 грн.

Отже недоотримана різниця в доходах за 2019 рік складає: 900 000.00 грн. - (242 500.00 грн. + 100 000.00 грн.) = 557 500.00 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що позивач не є власником пошкодженого автомобілю, позивач автомобіль не відновлював, тому майнову шкоду внаслідок ДТП не зазнав. Також зазначала, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу – ОСОБА_2 на час скоєння ДТП не була застрахована, то на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди від МТСБУ. В свою чергу позивач звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, яка була розглянута, та позивач отримав від МТСБУ суму відшкодування шкоди в повному обсязі у розмірі 39417,41 грн. Таким чином, вважає, що позивач реалізував свої права на відшкодування шкоди внаслідок ДТП у порядку встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також вважає, що позивачем не доведено своїх вимог щодо моральної шкоди, доводи позивача про стягнення моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши надані письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено, що 12.06.2019 року о 08-30 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mersedes Benz А 170, номерний знак НОМЕР_4 , в м. Запоріжжя на перехресті бул. Шевченка – вул. Патріотична, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надала дорогу автомобілю Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальної шкоди. Травмованих немає. Зазначеними діями водій ОСОБА_2 порушила п. 1.3, 16.11 ПДР України.

Вказані обставини встановлено постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. у дохід держави (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (частина перша статті 1188 ЦК України). Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як видно із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є користувачем транспортного засобу Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується довіреністю від 03.06.2017 року, посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , посвідченням водія НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 7-9).

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 149, дата оцінки 12.06.2019 року, ринкова вартість автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , в непошкодженому стані на день ДТП складає 85177,41 грн.; вартість поновлювального ремонту автомобіля без врахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових становить з врахуванням ПДВ 148229,99 грн.; коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля складає 0,7000; вартість поновлювального ремонту автомобіля з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, з урахуванням ПДВ 66023,24 грн. (т. 2 а.с. 38-45).

Вказаний звіт наданий ОСОБА_4 , який є суб`єктом оціночної діяльності, на підстав договору с МТСБУ № 2015/0022 від 10.12.2015 року, у страховій справі № 59899.

Разом з цим, з матеріалів справи встановлено, що оцінка вартості автомобіля, а саме - оцінка вартості залишків, після ДТП не проводилась.

Позивачем до позову надано звіт № 168, дата оцінки 12.06.2019 року, складений ОСОБА_4 , який є суб`єктом оціночної діяльності, на підставі договору з ОСОБА_1 від 26.07.2019 року, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, складає 85177,41 грн. та дорівнює ринковій вартості пошкодженого майна, оскільки вартість поновлення перевищує ринкову вартість автомобіля на момент оцінки (т. 1 а.с. 13-16).

В судовому засіданні допитаний в якості спеціаліста ОСОБА_4 , який є суб`єктом оціночної діяльності, та пояснив, що в звіті він зазначив пошкодження автомобіля, які ним були встановлені на час огляду. У звіті він не зазначав про використання схеми ДТП.

Позивач ОСОБА_1 отримав від МТСБУ на відшкодування завданої шкоди суму у розмірі 39417,41 грн. (т. 1 а.с. 71-73).

Вказана сума визначена на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку № 149, дата оцінки 12.06.2019 року, та складається з регламентної виплати визначеної відповідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» – 38517, 41 грн.(т. 2 а.с. 229) та витрати на послуги з евакуації транспортного засобу з місця ДТП – 900 грн.

Положеннями п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , належного позивачу, перевищують його вартість до ДТП, ремонт такого транспортного засобу є економічно необґрунтованим, а тому згідно п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначений транспортний засіб вважається фізично знищеним.

Якщо автовласник згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, то відповідно до п. 30.3. ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Таким чином, розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким, власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (або моторне транспортне страхове бюро).

Як встановлено судом та не заперечувалось представником позивача під час розгляду справи, залишки транспортного засобу Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , не були передані позивачем МТСБУ, ні відповідачу.

З матеріалів справи не вбачається, чи при зверненні до МТСБУ, позивач визнавав належний йому автомобіль фізично знищеним та чи згоден він був передати МТСБУ, залишки транспортного засобу. Докази на підтвердження вказаних обставин не додані до позову.

Розмір відшкодування (з яким позивач погодився), в сумі 39417,41 грн., свідчить про те, що виплата відшкодування виконана для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний їй автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки страховій компанії. З виплаченим МТСБУ розміром страхового відшкодування позивач погодився. В судовому засіданні представник позивача також не надав пояснень чи визнає ОСОБА_5 автомобіль фізично знищеним.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Також, слід врахувати, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір суми, що підлягає відшкодуванню в результаті фізично знищеного автомобіля, становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач отримав суму відшкодування від МТСБУ, який виконаний для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний їй автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки страховій компанії, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП з відповідача ОСОБА_2 .

Також враховуючи, що шкода відшкодована позивачу МТСБУ в повному обсязі на підставі даних, визначених суб`єктом оціночний діяльності ОСОБА_4 у звіті про визначення вартості матеріального збитку № 149, дата оцінки 12.06.2019 року, складеного на замовлення МТСБУ, який надає відповіді на всі питання поставлені перед суб`єктом оціночної діяльності, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених ним витрат на проведення оцінки транспортного засобу після ДТП (звіт № 168, дата оцінки 12.06.2019 року), оскільки у вказаному звіті не вирішувалось питання вартість транспортного засобу до та після ДТП. Разом з цим, вирішення вказаних питань має значення для даного спору.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ч. 6 ст. 82 ЦПК України … постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений ….постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, моральна шкода може відшкодовуватись грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана, з розміром цього відшкодування.

Суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, оскільки внаслідок ДТП було істотно пошкоджено транспортний засіб позивача, він був позбавлений можливості ним користуватись, змушений витрачати час для стягнення завданої шкоди.

Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності і справедливості суд визначає розмір моральної шкоди в сумі 4000 грн.

При цьому, суд не приймає доводи позивача про наявність зв`язку між завданою шкодою та його підприємницькою діяльністю, оскільки матеріали справи не містять доказів проте, що після ДТП позивач припинив підприємницьку діяльність, а також те, що зменшення його доходів пов`язано саме з ДТП або пошкодженням його автомобіля.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при звернення до суду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 39 грн. 99 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в розмірі 4 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 39 грн. 99 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 11 червня 2021 року.

Суддя Ю.В. Геєць