Рішення № 97579514, 11.06.2021, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/373/21

Провадження № 2/321/218/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2021 р. Запорізька обл., Михайлівський р-н,

смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Ігнатьєва Д.П.,

за участю секретаря – Мосієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, - ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавця, залишився житловий будинок АДРЕСА_1 , який в порядку спадкування фактично прийняла мати позивача - ОСОБА_3 , так як на момент смерті батька, разом проживала зі спадкодавцем, але за життя його не оформила, що підтверджується довідкою Михайлівської селищної ради № 351 від 18.03.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 .

При житті, а саме 14 квітня 1992 року ОСОБА_3 , склала заповіт, який був посвідчений секретарем Тимошівської сільської Ради, Михайлівського району, Запорізької області та зареєстрований в реєстрі № 24.Відповідно до заповіту житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , з усіма будівлями та все те, що буде їй належати на день її смерті заповіла позивачу.

Вище вказаний житловий будинок обліковувався в погосподарській книзі Тимошівської сільської Ради Михайлівського району Запорізької області і не був зареєстрований в КП «Михайлівське районне архітектурно-планувальне та техінвентразаційне бюро».

Рішенням Михайлівської селищної Ради № 55 від 26 березня 2020 року, з метою впорядкування стану - адресного господарства на території Тимошівського старостинського округу, вищевказаному житловому будинку присвоєно поштову адресу, - АДРЕСА_1 .

На момент смерті спадкодавця, заповіт не змінювався та не скасовувався.

Спадкоємців першої черги за законом не має.

З метою реалізації своїх спадкових прав позивач своєчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області, в наслідок чого була заведена спадкова справа № 10/2020 року. Проте, Постановою №246/10-2020/02-14 від 18.03.2021р., позивачу було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, оскільки не було надано документів на житловий будинок. У зв`язку з чим позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що залишились після смерті спадкодавця – ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 22.03.2021 р. було відкрито провадження у справі та витребувано у приватного нотаріуса Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянової А.А. копію, завірену належним чином, спадкової справи № 10 (2020 року), заведену після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01.04.2021 р. від приватного нотаріуса надійшла копія запитуваної спадкової справи.

Ухвалою суду від 21.04.2021 р. підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилась. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Пунктом 1 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

В абз. 2 п. 2 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» міститься роз`яснення, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно ст. 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно вимог ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно зі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (ч. 1 ст. 1241 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подається виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (затв. 31.01.66 року Міністерством комунального господарства УРСР) не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Відповідно до п. 7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 12 травня 1985 року № 5-24/26, дані книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР від 04.04.1963 р. ОСОБА_2 була надана під забудову земельна ділянка площею 0, 63 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

З довідки № 351 від 18.03.2021 р., виданої виконавчим комітетом Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області та рішення № 55 від 26.03.2020 р. виконавчого комітету Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області вбачається, що назва вулиці «Краснознаменна» змінена на «Вишнева», а будинку присвоєна поштова адреса АДРЕСА_1 .

З технічного паспорту від 03.03.2020 р. вбачається, що будинок АДРЕСА_1 побудований в 1963 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 (про що свідчить свідоцтво про смертьНОМЕР_1 , виданого Тимошівською сільською радою Михайлівського району Запорізької області 16 квітня 1986 року, актовий запис № 18).

З довідки № 351 від 18.03.2021 р., виданої виконавчим комітетом Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, вбачається, що згідно погосподарського обліку за 1986 р. ОСОБА_2 , 1915 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті проживав разом з дружиною ОСОБА_3 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Спадщина складалась з житлового будинку АДРЕСА_1 .

З довідки № 495 від 03.06.2021 р., виданої виконавчим комітетом Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, вбачається, що будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 та був зареєстрований у погосподарському обліку Тимошівського старостинського округу Михайлівської селищної ради за № 0108-1.

Відповідно до чинного, на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), законодавства право власності на житловий будинок, який розташований в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації. При цьому облік житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності, вівся шляхом внесення відповідних даних в книгу погосподарського обліку.

Враховуючи те, що вищезазначений будинок розташований в сільському населеному пункті, відомості про те, що ОСОБА_3 є власником цього будинку занесені в книгу погосподарському обліку Тимошівського старостинського округу Михайлівської селищної ради, то суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 та належним чином оформила своє право власності на будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла (про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Михайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 27 січня 2020 року, актовий запис № 31).

ОСОБА_3 є матір`ю позивача (про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 18.03.1954 р. та свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 07.01.1976 р.).

До складу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , входив в тому числі і житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 14 квітня 1992 р. склала заповіт, який був посвідчений секретарем Тимошівської сільської ради, Михайлівського району, Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за № 24. Цим заповітом ОСОБА_3 заповіла позивачу будинок АДРЕСА_1 .

З метою оформлення своїх прав на спадщину після смерті ОСОБА_3 , позивач 03.03.2020 р. звернулася до приватного нотаріуса Ворожбянової А.А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

18.03.2021 р. позивач звернулася до приватного нотаріуса Ворожбянової А.А. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.03.2021 р. № 246/10-2020/02-14 приватний нотаріус Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбянова А.А. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава відмови – не надання документів, що підтверджують право власності на це спадкове майно.

Як встановлено судом будинок АДРЕСА_1 був збудований в 1963 р. батьком позивача ОСОБА_2 та після його смерті (в 1986 р.) був прийнятий в порядку спадкування за законом матір`ю позивача ОСОБА_3 , що було відображене в погосподарському обліку Тимошівського старостинського округу Михайлівської селищної ради за № 0108-1.

Таким чином позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_3 .. Спадковим майном є вищезазначений житловий будинок. Спадкоємці, які мають обов`язкову частку у спадщині, відсутні. ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлої матері. Однак оформити свої права на спадкове майно позивач не змогла у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Отже має місце порушення права власності позивача, оскільки вона фактично прийняла спадщину, але юридично оформити свої права на спадкове майно не має можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Враховуючи викладене суд вважає, що порушене право власності позивача підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,83,89, 258, 259,263- 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) до Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області (місце знаходження: Запорізька обл., Михайлівський р-ну, смт. Михайлівка, вул. Центральна, 22) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на житловий будинок, разом з господарськими та побутовими спорудами та спорудженнями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Д.П.Ігнатьєв