Рішення № 97578802, 10.06.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/702/21

Справа №235/848/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Грекової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 09.01.2015 року . Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, видано кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 35000 грн. Згідно умов договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www. рrivatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі. 86,4% для картки « Універсальна».

Внаслідок порушення умов договору станом на 13.01.2021 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 50725,79 грн., яка складається з :

заборгованості за тілом кредитом- 42432,43 грн.;

заборгованість по простроченим відсоткам - 8293,36 грн.;

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 09.01.2015 року у розмірі 50725,79 грн., судові витрати в сумі 2270 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, згідно наданої заяви просив справу слухати без участі представника (а. с. 5).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, просив справу слухати без його участі. Позовні вимоги визнав в частині стягнення тіла кредиту. В частині стягнення відсотків позовні вимоги не визнає, зазначивши, що йому не зрозумілі умови погашення кредиту. Банк вимагав від нього сплатити всю суму заборгованості , він не мав можливості її оплатити, проценти накопичувались, тому й виникла така сума заборгованості. ( а. с. 98).

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2015 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Зазначена анкета-заява відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк» не містить даних про отримання кредиту від банку у вигляді кредитної картки з відповідним кредитним лімітом, встановленої процентної ставки, умови погашення кредиту.

Банком надано довідку про надання позивачу наступних кредитних карток: № НОМЕР_1 зі строком дії до 06/18; № НОМЕР_2 зі строком дії до 10/20 ( а. с. 14).

Згідно наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 13.01.2021 року відповідач перед банком має заборгованість в розмірі 50725,79 грн, у тому числі за тілом кредиту - 42432,43 грн., за відсотками -8293,36 грн. ( а.с. 12).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами)

Відповідно до ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплати грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом ( розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві від 09.01.2015 року не визначені ані розмір кредитного ліміту, ані розмір процентної ставки ані умови погашення кредиту.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім заборгованості за кредитом, стягнути, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитом.

При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення суми заборгованості, позивач крім самого розрахунку заборгованості за договором від 09.01.2015 року посилався на Умови і правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт « Універсальна», які є невід`ємними частинами спірного договору.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, й зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, порядку погашення кредиту.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та правил надання банківських послуг, відсутність у анкеті -заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та інших умов договору, у тому числі розміру кредитного ліміту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних умов кредитного договору.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правил надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнавались позичальником, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Відповідачем визнається розмір заборгованості за кредитом, проте оспорюється розмір відсотків. Окрім того, із наданої заяви вбачається, що банк примушував відповідача погасити повну суму заборгованості, не обґрунтував , за його думкою розмір процентів за користування кредитом.

Враховуючи, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.01.2015 року шляхом підписання анкети-заяви, яка не містить в собі ані розмір встановленого кредитного ліміту, ані розміру встановлених процентів за користування кредитом, ані умови погашення кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правові позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-13цс19).

Суд, при цьому зауважує, що укладений між сторонами кредитний договір від 09.01.2015 року у вигляді анкети-заяви, не містить строку повернення кредиту. Однак відповідач визнає заборгованість лише за тілом кредиту, не заперечує отримання кредитних карток та користування ними. Ним заперечуються лише розмір відсотків, з поданої заяви також вбачається, що йому не зрозумілі умови погашення кредиту, банк вимагав від нього сплатити всю суму заборгованості , він не сплачував проценти, тому й виникла така сума заборгованості. ( а. с. 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких підстав підстав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 42432,43 грн., який не оспорюється відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 1898,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526, 530, 549, 550, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 12,13 , 18, 141, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, на рахунок № НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д, заборгованість за кредитним договором від 09.01.2015 року у розмірі 42432,43 грн., судовий збір у розмірі 1898,87 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк « Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3

Суддя: