Рішення № 97577958, 09.06.2021, Березанський районний суд Миколаївської області

09.06.2021 Справа №469/258/21

2-а/469/8/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - адвокат Дорошенко А. В.

представник відповідача Головного Управління

Національної поліції в Миколаївській області - не з`явився

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні відповідача – поліцейський

СРПП відділення поліції №8 Миколаївського РУП

Головного управління Національної поліції

в Миколаївській області сержант Михайленко Є. М. - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – поліцейський СРПП відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області сержант Михайленко Є. М., про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, –

в с т а н о в и в:

Позивач 30 березня 2021 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з позовом до Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – поліцейський СРПП відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області сержант Михайленко Є.М., про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просив скасувати Постанову серії БАА №108640, винесену 19.03.21 року поліцейським СРПП відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області сержантом Михайленком Євгенієм Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що 19 березня 2021 року приблизно о 10 год. ранку він на автомобіліВАЗ 21093 д/з НОМЕР_1 , їхав в смт.Березанка по вул.Молодіжній, де його зупинили співробітники патрульної поліції. Причиною зупинки, як пояснили поліцейські, було те, що він не був пристебнутий ременем безпеки. При зупинці працівники патрульної поліції пред`явили вимогу про пред`явлення посвідчення водія та страхового полісу. При перевірці прав на керування транспортними засобами по базі даних, поліцейські висловили припущення, що його права можуть бути підробленими, оскільки відсутні в базі даних, та вилучили права.

Він пояснював поліцейським, що в 2013 році він притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і відповідно до рішення суду відбував громадські роботи.

Після відбуття громадських робіт посвідчення водія йому в Березанському райвідділі міліції повернули. З того часу – з 2013 року більше до адміністративної відповідальності не притягували і права не вилучалися.

Незважаючи на його пояснення, працівниками поліції стосовно нього було складено адміністративну постанову про вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та вказано на необхідність сплати штрафу в сумі 3400 грн. Крім вказаної постанови, інші постанови стосовно нього в тому числі і за порушення правил користування ременями безпеки, не складалися.

Оскільки інкримінованого йому правопорушення він не вчиняв, права на керування транспортними засобами, якими він користується з 2006 року, з моменту їх отримання, не можуть бути фальшивими, вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, позивач не визнає.

Також позивач зазначив, що посилання співробітника патрульної поліції стосовно того, що вилучене посвідчення є підробленим, він вважає безпідставним, оскільки вказане посвідчення є офіційним документом, який йому видавався відповідним органом після здачі іспиту.

У разі виникнення підозри щодо підробки вказаного документу працівник поліції, який виявив підробку повинен був, відповідно до вимог ст.214 КПК України, звернутися до слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, з повідомленням про вчинене ним кримінальне правопорушення. Відповідні відомості повинні були бути внесені не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування.

Оскільки відносно нього кримінальне провадження не відкривалося, відповідні слідчі дії не проводилися, підстави для звинувачення його у підробленні посвідчення, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст.358 КК України, відсутні.

Посилаючись на наведені обставини та відповідні положення КУпАП, правові позиції Верховного Суду, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 pоку, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 pоку, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 pоку), позивач просив задовольнити його позов.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 02.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі (а.с.26).

Відповідно до вимог ст.261 КАС України було встановлено строк для подання відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.

Позивач та його представник адвокат Дорошенко А. В. у судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Позивач пояснював, що 19 березня 2021 року він керував автомобілем ВАЗ 21093, маючи посвідчення водія. Під час зупинки його автомобіля співробітниками патрульної поліції він їх пред`явив для огляду поліцейському СРПП відділення поліції сержанту ОСОБА_2 , який висловив припущення, що його водійські права є підробними, після чого їх вилучив та склав стосовно нього постанову про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400,00 грн.

Факт відсутності у нього права керування транспортними засобами, а також обставини вилучення у нього посвідчення водія у минулому, позивач заперечив.

У зв`язку з наведеним, позивач та його представник адвокат Дорошенко А.В. просили задовольнити його позов у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на надання правової допомоги.

Представник відповідача Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області у судове засідання 09 червня 2021 року не з`явився.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – поліцейський СРПП відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області сержант Михайленко Є.М. у судове засідання 09 червня 2021 року не з`явився, відзиву на позов до суду не направив.

21.04.2021 року від відповідача Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що:

- ГУНП у Миколаївській області не є відповідачем у справі;

- при перевірці водійського посвідчення позивача по базі даних, встановлено, що воно вилучено, тому водій на момент керування транспортним засобом не має права ним керувати,

- що позивач не довів належними доказами свого позову, а також своїх посилань про те, що у нього на даний момент є право керування транспортним засобом, а права, які він надав поліцейському є легітимними (а.с.39-47);

- що сума витрат на правову допомогу, яку просить стягнути на його користь позивач, не є співмірною із ціною позову, а тому підлягає зменшенню.

У надісланій на адресу суду Відповіді на відзив від 31.04.2021 року (а.с.58-61) позивач висловив свою незгоду з доводами відповідача в обґрунтування його заперечень проти позову, зокрема зазначив, що:

- згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17, адміністративне провадження №К/9901/4436/17, відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, а тому заперечення участі у справі в якості відповідача ГУНП в Миколаївській області є безпідставним;

- покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17 від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, від 24 січня 2019 року у справі №428/2769/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 201/16607/16-а, від 30 січня 2020 року у справі № 206/5781/16-а;

- понесені ним витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15, згідно яких від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, оцінивши їх, суд дійшов до висновків, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачена, зокрема, адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Висновок органу чи посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, про винність особи у вчиненні такого правопорушення, повинен бути винесеним на підставі передбачених ст.251 КУпАП доказів.

Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №108640, винесеної 19.03.2021 року поліцейським СРПП відділення № 8 Миколаївського РУП старшим сержантом Михайленком Євгенієм Миколайовичем, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за те, що: «19 березня2021 року о 10:00 год. в смт.Березанка вул.Молодіжна, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 21093 д/з НОМЕР_1 , прикеруванні т/з не використав ремінь безпеки, при перевірці по базі посвідчення водія вилучено. На даний час даний водій керує т/з, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, не має прав керування, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП» та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн. (а.с.10, 54).

Згідно даних довідки ст. інспектора СРПП Відділення поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 01.06.2021 року №2999/58-2021 у водія ОСОБА_1 19.03.2021 року було вилучено посвідчення водія серія НОМЕР_2 від 19.09.2006 року (а.с.88).

За змістом інформації від 02.04.2021 року, наданої начальником відділення поліції №8 Миколаївського РУП на адвокатський запит адвоката Дорошенко А. В. (а.с.33) посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 19.09.2006 року перебуває у базі даних НАІС з відміткою «вилучено», дата внесення корегувань до бази даних 07.10.2016 року (а.с.33).

Позивач заперечує обставини керування ним транспортним засобом без посвідчення водія, вважає вилучене у нього посвідчення водія легітимним, а відтак заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

З наданих до позову матеріалів вбачається, що Постановою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 31.10.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення і піддано адміністративному стягненню у виді громадських робіт строком на 40 годин (а.с.15).

Згідно даних Довідки Начальника Березанського РС філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській області від 23.03.2021 року, №29/3/362-21 ОСОБА_1 24.12.2013 року кримінально виконавчою інспекцією було знято з обліку в зв`язку з відбуттям адміністративного стягнення у повному обсязі (а.с.16).

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь які дані, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 на дату складання стосовно нього оскаржуваної постанови, був позбавлений права керування транспортним засобом відповідним рішенням суду у справі про адміністративне правопорушення чи у кримінальній справі, а також даних, що він позбавлявся права керування транспортним засобом коли-небудь у минулому.

Крім того, сам факт наявності (пред`явлення) водієм ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19.09.2006 рокуна місці складення оскаржуваної постанови, суперечить викладеним у ній обставинам, а саме, що ОСОБА_1 водій керує т/з, не маючи посвідчення водія відповідної категорії.

Будь-яких даних, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19.09.2006 року, яке надав водій ОСОБА_1 співробітникам патрульної поліції на місці зупинки його транспортного засобу, є підробленим, відсутні.

За змістом довідки ст. інспектора СРПП Відділення поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 01.06.2021 року №2999/58-2021 дані за ознаками кримінального правопорушення щодо ОСОБА_1 у ЄРДР не вносилися, і судово-технічна експертиза документів, а саме, посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.09.2006 року, не проводилася (а.с.88).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту керування позивачем транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чи з підробленим посвідченням водія.

На думку суду, належними та допустимими доказами у даній справі на підтвердження обставин, викладених у оскаржуваній постанові, має бути відповідне рішення суду у справі про адміністративне правопорушення чи у кримінальній справі про позбавлення позивача права керування транспортним засобом, чи висновок судово-технічної експертизи документів.

Отже, об`єктивних доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем ч.2 ст.126 КУпАП, віповідачем до суду не надано.

Відтак, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується належними доказами.

Таким чином, враховуючи, що належні, достовірні докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, відсутні, суд дійшов до висновку про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що у діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, у зв`язку з чим, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала правову позицію про обов"язковість сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн., тому на підставі ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позов підлягає задоволенню, позивачем виконано вимоги вказаних статей та надано усі необхідні докази щодо сплати за правничу допомогу у розмірі 8853,00 грн., а саме договір про надання правничої (правової) допомоги №4/21 від 24 березня 2021 року (а.с.18-19), ордер адвоката (а.с.20), додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги №4/21 від 24 березня 2021 року з переліком послуг, які надаються адвокатом на суму 5788,50 (а.с.21), акт приймання-передачі наданих послуг на суму 5107,50 грн. (а.с.22), квитанцію про прийняття коштів №5 від 29 березня 2021 року в сумі 5107,00 грн. (а.с.23), додаткову угоду №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги №4/21 від 24 березня 2021 року з переліком послуг, які надаються адвокатом на суму 3064,50 грн. (а.с.62), акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 30.04.2021 року на суму 3064,50 грн. (а.с.63), квитанцію про прийняття коштів №10 від 30 квітня 2021 року в сумі 3064,50 грн. (а.с.64).

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 29 березня 2021 року (а.с.22) та акта №2 приймання-передачі наданих послуг від 30 квітня 2021 року (а.с.63), вартість витрат розраховується з розрахунку 30% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а саме 2270,00 грн.*30%=681,00 грн. за 1 годину роботи; до вартості наданих послуг входять зустріч з клієнтом, надання консультації та узгодження правової позиції (0.5 год.), підбірка нормативних документів та правових позицій ВС (1,5 год.), адвокатський запит до поліції 0,5 год., виготовлення позовної заяви до суду та додатків до позову (5 год.), ознайомлення з відзивом на позов, підбірка правових позиції ВС (1,5 год.) та складання і виготовлення відповіді на відзив (3,0 год.), всього 5107,50 грн. + 3064,50 грн.=8172,00 грн.

Таким чином, загальний розмір витрат, що підлягають сплаті позивачем адвокату Дорошенко А. В. складає 8853,00 грн., з яких 8172,00 грн. ним фактично сплачено відповідно до прибуткових касових ордерів (а.с.23,64), а 681,00 грн. витрат на правову допомогу, пов`язаних з участю адвоката у судовому засіданні, підлягає доплаті.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, приймаючи до уваги складність зазначеної адміністративної справи та характер виконаних адвокатом робіт, які слід вважати складними, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, який становить 13,5 годин (а.с.21,63), обсяг наданих адвокатом послуг, в тому числі, участь адвоката в двох судових засіданнях та подання доказів, написання відповіді на відзив, значення, яке вказана справа має для позивача, який позбавлений можливості керувати транспортними засобами у зв`язку з вилученням у нього посвідчення водія, документальне підтвердження витрат на правову допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 , суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в сумі 8853,00 грн.

Крім того, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 241-246, 286 КАС України, –

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Скасувати Постанову серії БАА №108640, винесену 19.03.21 року поліцейським СРПП відділення поліції №8 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області старшим сержантом Михайленком Євгенієм Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 3400,00 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54001, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 5, ЄДРПОУ 40108735) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 454,00 грн. та судові витрати, пов`язані з наданням правничої (правової) допомоги в сумі 8853,00 грн., а всього стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 9307,00 грн. судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: