Вирок № 97577599, 10.06.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/13085/18

Провадження № 1-кп/727/38/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Шевченкіський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Семенишина І.Д.

прокурора: Шелегона Б.Я.

захисника: Завгороднього Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч.1 ст.258-3 КК України при наступних обставинах:

Так, починаючи з травня 2014 року на території Донецької області почало діяти не передбачене законодавством України збройне формування (далі - н.з.ф.) «бригада Восток», що була сформована з громадян України, Російської Федерації та іноземців з інших країн, з метою нападу на адміністративні будівлі української влади, військові частини та організацію блокпостів на шляхах сполучення м. Донецька та області.

У подальшому н.з.ф. «бригада Восток» брала участь у бойових зіткненнях в районі Донецького аеропорту, н.п. Горлівка, Пантелеймонівка, Спартак, Ясинувата, Піски Донецької області, що призвело до загибелі мирного населення, військовослужбовців збройних сил, добровольчих формувань та правоохоронних органів України.

Впродовж 2014 - 2018 років н.з.ф. «бригада Восток» змінювала свою назву на ОМСБр «Восток», 11 ОМБР, в/ч 08818, а на даний час носить назву «11 Дунайсько-Єнакіївський полк 1 армійського корпусу народного ополчення Донецької народної республіки» (в/ч 08818) (далі - «11 полк 1 АК ДНР») та контролює ділянку на лінії розмежування із ЗС України в районі н.п. Пантелеймонівка, Красний Партизан, Ясинувата, Авдіївка, Донецьк (Петровський район, шахти Трудовська та Абакумова) та Донецький аеропорт, окрім того постійно здійснюється підбір та навчання рекрутів до н.з.ф. , з метою участі у бойових діях проти військовослужбовців ЗС та правоохоронних органів України.

Встановлено, що командиром взводу 7 роти 3 МСБ 11ОМСП 1 АК т.зв. терористичної організації «ДНР» є ОСОБА_1 (позивний ОСОБА_1 ), який з 2014 року по даний час приймає участь в бойових діях проти ЗС України на території Донецької області.

При цьому, перебуваючи в безпосередньому контакті з керівництвом НЗФ ОСОБА_1 , причетний до підбору, перевірки та зарахування до штату 7 роти 3 МСБ 11ОМСП 1 АК т.зв. терористичної організації «ДНР» військовослужбовців, здійснює контроль за їх пересуванням, організовує та координує дії підрозділів вказаного НЗФ у бойових діях проти ЗС України на ділянці лінії зіткнення. Крім цього, бере участь в організації і підготовці диверсійно-розвідувальних груп, які проводять розвідувальну та підривну діяльність в зоні проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_1 відомо, що зазначений підрозділ терористичної організації «Донецька народна республіка» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.

ОСОБА_1 , діючи умисно на території Донецької області, за власною ініціативою вступив та приймає участь у терористичній організації, поняття якої визначено ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», під назвою «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), яку утворено 07.04.2014 у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

Влітку 2014 року ОСОБА_1 , взяв участь у боях між українською армією та проросійськими терористичними угрупуванням, в складі бригади «Восток» під Савур-Могилою Шахтарського району, Донецької області, в ході яких загинули військові ЗС України (близько 20-ти загиблих).

У складі 11 ОМСП (бригади «Восток») ОСОБА_1 з 2014 року по даний час також брав та бере активну участь в бойових діях проти військовослужбовців Збройних Сил України та працівників правоохоронних органів до захисту позицій терористичної організації «ДНР» поблизу Донецького аеропорту, н.п.Ясинувата, Дмитрівка, Красний Партизан, Піски та м.Авдіївка Донецької області, в результаті яких загинули та були поранені військовослужбовці ЗСУ, вичняючи дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей та заподіюють значну майнову шкоду.

Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та знаходиться при цьому в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій області, ухвалою суду від 12.05.2021 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_1 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо(п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр».

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України стверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами .

Так, допитана судом свідок ОСОБА_5 суду показала, що є уродженкою м.Донецьк. З 2014 року по 2018 рік вона перебувала на території ДНР у складі ополчення. У 2017 році вона обіймала посаду замісника начальника штабу гаубедічного самохідного артилерійського дивізіону. Знайома із ОСОБА_1 з 2014 року, останній приймав участь у різних бойових точках ДНР, зокрема: Авдіївка, Піски, Красний Партизан. ОСОБА_1 перебував у батальйоні «Восток», його позивний «ОСОБА_1», основне місце розташування батальйону «Восток» - місто Донецьк. Обвинувачений був командиром взводу. Батальйон ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у боях, у зв`язку з чим вона виділяла йому додаткових людей. У його підпорядкуванні було біля сотні людей. У ОСОБА_1 завжди була при собі зброя, а саме: автомат Калашнікова, пістолет Макарова, гранати. Одного разу вона бачила його з кулеметом.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що в 2015 році служив у військовій частині в населеному пункті Макіїївка ДНР разом із ОСОБА_1 . Обвинувачений був військовослужбовцем ДНР. Він бачив як той виїжджав із військової частини зі зброєю.

Окрім показів свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується письмовими доказами, дослідженими та проаналізованими судом, а саме:

-Витягом з ЄРДР №22018260000000062 від 12.11.2018 року, з якого вбачається, що 22.11.2018 року до ЄРДР за матеріалами правоохоронних органів було внесено відомості відносно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України (а.п.1 Том 1);

-Постановою про виділення матеріалів із кримінального провадження в окреме провадження від 12.11.2018 року, відповідно до якої матеріали досудового розслідування по підозрі ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України були виділені в окреме провадження (а.п.14-18 Том 1);

-Протоколом огляду сторінок мережі Інтернет від 15.06.2017, які розміщені в пошуковій системі «Google», згідно якого оглянуто відомості про терористичну організацію «Донецька народна республіка», адміністративний поділ, діяльність терористичної організації, історія створення та існування «ДНР» (т.1 а.п.33-56);

-Протоколами огляду сторінок мережі Інтернет від 15.06.2017 року, які розміщені в пошуковій системі «Google», відеохостингу «Youtube», та відеозаписом до нього під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2». Как это было». На вказаному відеозаписі починаючи з 7-ї с. по 36 с. відео з`являється дві особи у військовій формі, з позивними « ОСОБА_1 » та «ОСОБА_9», які розповідають про те, як вони брали участь у боях за звільнення н.п. «Красний партизан», Донецької обл., проти військ ЗСУ на стороні так зв. «ДНР». Особа, яка знаходиться з лівої сторони, у військовій формі білого кольору із зеленими вставками на рукавах, та одягнута у розгрузку зеленого кольору, без головного убору, з позивним «ОСОБА_1» схожа на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (що зображений на фото Форми 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.п.121). Починаючи з 4,03 с. на вищезазначеному відео з`являються ще декілька бойовиків у військовій формі, з атрибутикою та шевронами бригади «Восток», які розповідають про те, що вони брали участь у бойових діях проти військ ЗСУ на стороні так зв. «ДНР», не тільки по звільненню н.п. «Красний партизан», але і інших міст Донеецької обл.., таких як: н.п. «Дмитрівка», «Саур-Могила», м. «Ясиновата», н.п. «Піски», «Авдіївський міст» та інші. (т.1 а.п.57-64). Крім цього, з відеоролику, розміщеного каналом «ІНФОРМАЦІЯ_3» 23.04.2015 року видно двох військовослужбовців, один з яких є ОСОБА_1 , які розповідають про звільнення населеного пункту «Красний партизан» від окупантів, якими на їх думку, є Українська армія (т.1 а.п.62-64).

-Висновком фотопортретної експертизи № 1116-К від 22.06.2017 року, згідно якого зображення особи чоловічої статі у відеозаписі «Утренний обстрел н.п. Красный партизан» (а саме зображення особи, що з лівої сторони з 6-ї секунди до 1-ї хвилини 17-ти секунд, чоловічої статі у військовій формі білого кольору із зеленими вставками на рукавах, одягнутої у розгрузку зеленого кольору, без головного убору), для ідентифікації особи придатне. Особа з лівої сторони з 6-ї секунди до 1-ї хвилини 17-ти секунд, чоловічої статі у військовій формі білого кольору із зеленими вставками на рукавах, одягнутої у розгрузку зеленого кольору, без головного убору у наданому відео «ІНФОРМАЦІЯ_4» на диску та у зразках зовнішності є однією особою. На дослідження експерту надано оптичний диск з відеофайлом «ІНФОРМАЦІЯ_4» та зразки зовнішності у вигляді фото у технічній копії документу : «Заява про видачу паспорта Форма №1» на 1 аркуші (т.1 а.п.98-106);

-Довідкою форми 1 на ім`я громадянина України ОСОБА_1 , в якій наявне його фотозображення (т.1 а.п.121).

-Листом начальника ВЗНД Управління від 12.09.2018 року, відповідно до якого на виконання доручення встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій території м.Донецьк і повертатися на територію, підконтрольну Українській владі наміру не має, оскільки усвідомлює, що буде затриманий правоохоронними органами (а.п.128 Том №1);

Окрім того, у матеріалах кримінального провадження наявний протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.03.2017 року та двд диск до нього із записом телефонних розмов, згідно якого обвинувачений перебуває на непідконтрольній території України (ДНР) та обговорює діяльність терористичної організації, підбір військовослужбовців даної організації, місце розташування бойових позицій та ін. (т.1 а.п.81-94).

Під час судового розгляду 10.06.2021 року прокурором було надано суду ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 29.12.2016 року, якою було надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - контроль за телефонними розмовами ОСОБА_1 , який використовує номери мобільних телефонів « НОМЕР_1 », « НОМЕР_2 » мобільного оператора «МТС» та номер « НОМЕР_3 » мобільного оператора «Lifecell». Прокурором було повідомлено суду, що під час досудового розслідування вказана ухвала суду апеляційної інстанції стороні захисту не відкривалась, оскільки прокурор не звертався до суду із запитом щодо її розсекречення. На даний час ухвала Апелеційного суду Чернівецької області від 29.12.2016 року розсекречена стороні захисту.

Даючи оцінку вказаному доказу, суд враховує висновок про застосування норм права, викладений постанові Великої палати Верховного суду від 16.10.2019 року у справі №640/6847/15к, відповідно до якого: якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних і своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст.290 КПК України.

Як було встановлено судом та підтверджено стороною обвинувачення, до передачі матеріалів кримінального провадження до суду будь-які заходи щодо розсекречення процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД не вживались.

Ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 29.12.2016 року в порядку ст.290 КПК України була відкрита стороні захисту лише в 2021 році, хоча матеріали кримінального провадження були скеровані до суду в 2018 році.

Відповідно до положень ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 1). Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання (ч. 2).

Відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами.

Підсумовуючи, суд прийшов до висновку, що оскільки сторона обвинувачення, не здійснила відкриття матеріалів стороні захисту відповідно до положень ст. 290 КПК України та не вжила заходів до їх розсекречення до передачі матеріалів кримінального провадженн до суду, суд не має права допустити відомості, що містяться в вищезазначених матеріалах як докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Згідно ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вказаних вимог Законом судом безпосередньо було досліджено інші докази, які наявні у матеріалах кримінального провадження, зокрема: покази свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , протокол огляду сторінок мережі Інтернет від 15.06.2017 року та відеозапис до нього, висновок фотопортретної експертизи №1116-К від 22.06.2017 року, які суд вважає належними, допустимими та достовірними.

Зазначені докази в їх сукупності, є змістовними, конкретними та послідовними щодо всіх суттєвих обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 258-3 КК України, тобто участь в діяльності терористичної організаціі «Донецька народна республіка».

Суд, оцінивши наведені докази, обставини справи, не вбачає правових підстав для визнання доказів недопустимими в порядку ст.89 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України доведена повністю.

Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Таким чином, державним обвинуваченням доведено, що діяльність «ДНР» у складі якого діяло незаконне збройне формування н.з.ф. «11 полк 1 АК ДНР» є терористичною.

При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_1 усвідомлював, що «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР» «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди, що призводить до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вищевказаних терористичних організаціях.

Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_1 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах санкції статті за цей злочин, оскільки даний вид покарання є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), що випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Також, суд, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, з урахуванням чого суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_1 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд не вбачає підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України.

Таку міру суд вважає необхідною не тільки для покарання ОСОБА_1 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави понесені судові витрати у розмірі 989 грн. 60 коп.

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Одовічен Я.В.