Вирок № 97577503, 10.06.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В..

Справа № 2029/1-25/11

Провадження № 1/644/2/21

10.06.2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Матвієвської Г.В.,

за участю: секретаря судових засідань - Узденової М.Р.,

прокурора - Шатайло К.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , - адвоката Крамар І.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові обвинувальний акт щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Луганської області, освіта неповна середня, офіційно не працевлаштованого, працюючого ( зі слів на будівництвах приватних будинків в Харківській області), одруженого, маючого на утриманні 5 дітей ( 4 дитини неповнолітні), в силу ст.89 КК України раніше не судимого, мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2006 року, приблизно о 01.00 часов, ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку № 8, розташованого по вул. Соколова в м. Харкові, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 ( Вирок щодо ОСОБА_3 ухвалено раніш), направлену на таємне викрадення чужого майна із салону автомашини.

Реалізуючи спільний злочинний намір та діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направилися к до будинку АДРЕСА_2 , де підшукали припаркований біля 3-го під`їзду автомобіль «Москвич- ИЖ» 271501, д.н. НОМЕР_1 , із салона якого можливо вчинити крадіжку чужого майна. Впевнившись, що автомобіль не охороняється та за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, ОСОБА_2 за допомогою наявного в нього ключа відкрив замок водійської двері та проник до салону вказанного автомобіля, що належить ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 в цей час знаходився поряд та спостерігав за оточенням з метою попередження про загрозу бути затриманими.

Знаходячись у салоні автомобіля, ОСОБА_2 таємно викрав автомагнітолу «Pioneer», модель DEH Р3550 МР, вартістю 665,00 грн., сумку господарську вартістю 6,00 грн., плоскогубці слюсарні вартістю 6,00 грн., викрутку вартістю 2,50 грн., планку кріплення акумулятора, щуп перевірки масла двигуна та інструкцію з експлуатації автомагнітоли «KENWOOD», не маючу вартості для потерпілого.

Заволодівши майном потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з місця події з викраденим зникли, спричинивши потерпілому шкоди на загальну суму 679,50 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , 14.12.2006 года, близько 02.00 годин,

діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, спільно з

ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати злочинний намір,

прибув до будинку АДРЕСА_3 . Знаходячись біля вказаного будинку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підшукали автомобіль «ВАЗ» 2102, д.н. НОМЕР_2 , із салона

якого можливо здійснити крадіжку чужого майна. Впевшившись, що

автомобіль не охороняється та за їх злочинними діями ніхто не

спостерігає, діючи таємно, ОСОБА_2 за допомогою наявного в нього ключа відкрив замок водійської двері та проник до салону вказанного автомобіля, що належить ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 в цей час знаходився поряд та спостерігав за оточенням з метою попередження про загрозу бути затриманими.

Однак, в цей час, дії ОСОБА_2 були помічені потерпілим ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_2 , розуміючи, що його дії припинили бути таємними, вийшовши за межі спільного з ОСОБА_1 злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, вирішив довести його до кінця відкрито. Реалізуючи свій зненацька виниклий намір на відкрите заволодіння майном, ОСОБА_2 витащив із салону автомобіля «ВАЗ» 2102, г.н. НОМЕР_3 , панель магнітоли «KENWOOD», вартістю 380,00 грн. та колонку акустичну «Хюндай» H-CSD 502, вартістю 32,00 грн., після чого о зник з місця злочину, а ОСОБА_1 був затриманий потерпілим ОСОБА_5 біля автомобіля.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та обставини скоєння злочину, викладені у обвинувальному акті не оспорював.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , вину визнав повністю, обставини скоєного не оспорює, суд у відповідності до ст.. 299 ( в редакції КПК України 1960 року) , яка кореспондує з ч.3 ст. 349 КПК України ( чинна редакція), з урахуванням відсутності проти цього заперечень учасників судового провадження, приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно викладених обставин, які ніким не оспорюються.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_1 , винен у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 185 КК України, - таємному викрадені чужого майна ( крадіжці), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, повторно.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер, ступінь важкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення обвинуваченим, дані про його особу.

Судом досліджено, що обвинувачений ОСОБА_1 в силу ст.. 89 КК України раніш не судимий, одружений, має п`ять дітей , чотири із яких неповнолітні ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, має стійкий намір вести нормальний образ життя, запевняє у неповторності таких дій, що порушують права інших осіб, вчинив злочини середньої тяжкості.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є визнання вини у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях ( злочинах) , щире каяття, публічне вибачення за скоєне у судовому розгляді, завіряння у неповторності скоєння кримінальних правопорушень у майбутньому.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відсутні.

З урахуванням ступеню тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, даних щодо особи обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі і застосувати інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України.

При вирішенні питання щодо відбування покарання ОСОБА_1 , суд виходить з вимог п. в, ст.1 Закону України«Про амністію у 2016 році», якою передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, - не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами; ст. 10 цього ж Закону, відповідно до якої особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі; ст. 15 цього ж Закону, згідно якої, особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, й вважає, є підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного покарання.

ОСОБА_1 подав усну заяву, в якій просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року та заявив про це у судовому засіданні, будучі представлений захисником, надав свідоцтва про народження чотирьох неповнолітніх дітей – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( том 2 арк. справи 161-164), тобто на день набрання чинності зазначеним законом, обвинувачений, не позбавлений батьківських прав, мав дітей, яким не виповнилося 18 років.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 просив звільнити його від відбування покарання згідно Закону України «Про амністію у 2016 році», прокурор не заперечував проти застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016 році», прокурор вважав за можливе звільнення від відбування покарання, потерпілі не направили до суду заперечень проти звільнення обвинуваченого від покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 на день набрання чинності Законом України « Про амністію у 2016 році», не позбавлений батьківських прав, мав чотирьох дітей, яким не виповнилося 18 років.

Заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.

Цивільні позови для розгляду з обвинуваченням - відсутні.

Процесуальні витрати, що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 , - відсутні.

Речові докази, для вирішення їх долі, - відсутні.

Керуючись ст. ст. 299, 323,324,328,330,331 КПК України в редакції 1960 року) , 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 ( два) роки.

У відповідності зі ст. 75 ч.1,3 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 ( один) рік.

У порядку ст. 76 п.п. 1,2 ч.1, п.п.2 ч. 3 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений органу з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання (позбавлення волі на строк 2 ( два ) роки ) на підставі п. в ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році».

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя