Ухвала суду № 97577322, 07.06.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/3457/2021

Справа № 428/5188/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Шубочкіна Т.В.,

за участю секретаря Підгорної Я.Е.,

прокурора Соляник С.І.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Борисова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань Костюкова О.А., погоджене прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Соляник С.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесені 25.02.2021 року до ЄРДР за №42021130610000008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Птича, Дубенського району, Рівненської області, громадянина України, одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Сєвєрподонецького міського суду Луганської області надійшло вказане клопотання, в обгрунтування якого зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що наказом № 727 ОС від 23 жовтня 2020 року виданого начальником 3 прикордонного загону імені героя України полковника Євгенія Пікуса ОСОБА_2 , прапорщика ОСОБА_1 , призначено на посаду інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби "Щастя" 1 категорії (тип Б).

Таким чином, займаючи вищезазначену посаду, ОСОБА_1 являвся працівником правоохоронного органу.

Так, ОСОБА_1 у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак до 11.05.2021, у невстановленому місці та спосіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів за відсутності правових підстав, незаконно придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин порошкоподібну речовину білого кольору масою 0,1664 грама із вмістом «амфетаміну», який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, з метою збуту, після чого, почав її незаконно зберігати з метою збуту на території м. Щастя Луганської області.

Він же, 11.05.2021 близько о 19 год. 00 хв., діючи з тих же мотивів та метою, вийшов із під`їзду за адресою: АДРЕСА_3 , та, перебуваючи в місці масового перебування громадян, біля зазначеного будинку зустрівся з ОСОБА_3 (який діяв під контролем правоохоронних органів), де отримав від останнього грошові кошти в сумі 350 (триста п`ятдесят) гривень за збут йому ОСОБА_1 психотропної речовини, обіг якої обмежено, - «амфетаміну», та реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, передав ОСОБА_3 (який діяв під контролем правоохоронних органів) речовину порошкоподібну білого кольору, яка перебувала в поліетиленовому пакеті, поміщеному до коробки із-під сірників, яка відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів №СЕ-19/113-21/5709-НЗПРАП від 18.05.2021 є психотропною речовиною - амфетаміном, маса амфетаміну 0,1664 грама, чим вчинив збут психотропної речовини.

Разом з тим, ОСОБА_1 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, в період часу до 05.06.2021, у невстановленому місці та спосіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів за відсутності правових підстав, незаконно придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин порошкоподібну речовину білого кольору із вмістом «амфетаміну», який є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, з метою збуту, після чого, почав її незаконно зберігати з метою збуту на території м. Щастя Луганської області.

Він же 05.06.2021 близько 14 год. 55 хв., діючи з тих же мотивів та метою, у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, перебуваючи в місці масового перебування громадян, на вулиці Донецькій м. Щастя Луганської області, зустрівся з ОСОБА_3 (який діяв під контролем правоохоронних органів), де отримав від останнього грошові кошти в сумі 350 (триста п`ятдесят) гривень за збут йому, ОСОБА_1 , психотропної речовини, обіг якої обмежено, - «амфетаміну», та реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, передав ОСОБА_3 (який діяв під контролем правоохоронних органів) речовину порошкоподібну білого кольору, яка перебувала в поліетиленовому пакеті, таким чином її збув.

05 червня 2021 року о 14 годині 56 хвилині ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 06 червня 2021 року;

-протоколом огляду від 05.06.2021 року, в рамках якого ОСОБА_3 , діючи під контролем правоохоронних органів, отримав грошові кошти для придбання наркотичних засобів;

-протоколом затримання ОСОБА_1 від 05.06.2021, в рамках якого він добровільно видав грошові кошти в сумі 350 гривень, які були раніше ідентифіковані та вручені ОСОБА_3 для придбання наркотичних засобів, коли останній діяв під контролем правоохоронних органів;

-протоколом огляду від 05.06.2021 року, в рамках якого ОСОБА_3 , діючи під контролем правоохоронних органів, видав придбаний у ОСОБА_1 наркотичний засіб;

-наявними матеріалами НСРД;

-іншими матеріалами досудового розслідування;

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 6 (шести) до 10 (десяти) років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою безальтернативного покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується наступними доводами. Хоча органом досудового розслідування на даний час виконано велика кількість слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, завдяки яким вдалось затримати правопорушника, однак на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, у тому числі військовослужбовці відділу прикордонної служби "Щастя" та інші особи, які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі.

Ризик передбачений, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час проходить службу в Державній прикордонній службі України, а відтак має стійкі зв`язки у військовій сфері та використовуючи вказані зв`язки останній має змогу перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом підбурення інших військовослужбовців до підміни змісту документів, що мають значення для досудового розслідування.

Ризик передбачений, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування, та може здійснювати продаж наркотичних засобів.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу.

Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян та інших військовослужбовців негативне враження безладдя та безкарності в лавах Прикордонної служби України під час збройного конфлікту, слід ОСОБА_1 визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Щастя, Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами, з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м`якого запобіжного заході ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, знищувати, ховати будь-які речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_1 буде зобов`язаний повернутися до місця тимчасового мешкання, тобто на територію м. Щастя, Луганської області, де на теперішній час мешкають свідки у вказаному кримінальному провадженні, що надасть змогу здійснювати вплив на свідків ОСОБА_1 .

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашній арешту, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу, у зазначеному випадку у відповідному відділі поліції Національної поліції в Луганській області, а також, під час розгляду можливого клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен звернути увагу на з`ясовувати позицію власника житла та підтвердження його однозначної згоди на застосування домашнього арешту до ОСОБА_1 в такій ситуації. Сторона захисту повинна надати суду згоду повнолітніх осіб, які проживають в одному житловому приміщення із підозрюваним щодо застосування цього запобіжного заходу, вказаним особам суд повинен роз`яснити при цьому порядок здійснення контролю за дотриманням умов застосування домашнього арешту, зокрема - щодо права з`являтися в житло. Вказана позиція прослідковується в п. 15 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» де зауважується, що правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, судів, які застосовують домашній арешт, з`ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст.177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу спільно з ОСОБА_1 .

Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_1 та відповідно до ст. ст. 183, 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, просив призначити йому більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт за місцем своєї реєстрації в с.Вичівка Заріченського району Рівненської області. Його дружина повинна народити дитину і він хоче перебувати вдома.

Захисник Борисов В.М. не заперечував проти клопотання, просив обрати суму застави до 50000 гривень.

Дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалах зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 , передбачене ч.2 ст. 307 КК України, передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 06 червня 2021 року;

-протоколом огляду від 05.06.2021 року, в рамках якого ОСОБА_3 , діючий під контролем правоохоронних органів, отримав грошові кошти для придбання наркотичних засобів;

-протоколом затримання ОСОБА_1 від 05.06.2021, в рамках якого він добровільно видав грошові кошти в сумі 350 гривень, які були раніше ідентифіковані та вручені ОСОБА_3 для придбання наркотичних засобів, коли останній діяв під контролем правоохоронних органів;

-протоколом огляду від 05.06.2021 року, в рамках якого ОСОБА_3 , діючи під контролем правоохоронних органів, видав придбаний у ОСОБА_1 наркотичний засіб;

-наявними матеріалами НСРД;

- іншими доказами, що наявні в матеріалах кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 свою вину визнав, одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, а також інших осіб не має, в Луганській області не має міцних соціальних зв`язків, не працює, вік та стан його здоров`я, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні даного злочину.

Щодо доводів сторони обвинувачення в частині наявності ризику у вигляді переховування від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя зазначає наступне. В контексті практики Європейського суду з прав людини переховування не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (п.102,107 рішення ЄСПЛ у справі Panchenko v.Russia від 8 лютого 2005 (заява № 45100/98). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення ЄСПЛ у справі Becciev v.Moldova від 04 жовтня 2005 (заява № 9190/03). Крім зазначених вище характеристик особи підозрюваного слідчий суддя враховує, що з метою ухилення від слідства та суду підозрюваний, перебуваючи не під вартою і не знаходячись в полі зору правоохоронних органів Луганської області зможе перетнути кордон з іншою іноземною державою або в іншій спосіб ухилятися від кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим у правоохоронних органів України не буде можливості притягнути його до кримінальної відповідальності. Слідчий суддя враховує, що підозрюваний зареєстрований та мешкає із родиною в Рівненській області, а в Луганській області проходив військову службу, але на час розгляду клопотання підозрюваний звільнений з лав прикордонної служби.

Інші ризики, передбачені ч.2,4,5 п.1 ст.177 в судовому засіданні прокурором не доведені.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб складає 2270 гривень.

За таких обставин, враховуючи особу підозрюваного та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст.ст.110,131,132,176-178,183,186,193,194,196,197,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань Костюкова О.А., погоджене прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Соляник С.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 03 серпня 2021 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) грн. 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів- ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 26297948, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381484.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- не відлучатися з місця проживання або перебування без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Т. В. Шубочкіна