Рішення № 97576895, 08.06.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/422/21

Номер провадження № 2/194/194/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ніколайчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші Ком» про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1 Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія Є Гроші Ком» про захист прав споживачів. Просить визнати договір позики № 3428011781-902959, укладений між нею та ТОВ «Фінансова компанія Є Гроші Ком» недійсним.

1.2 В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між нею та ТОВ «ФК Є Гроші Ком» було укладено договір № 3428011781-902959, відповідно до якого нею було отримано позику у сумі 7600,00 грн. Вважає, що укладений договір є недійсним з наступних підстав. ТОВ «ФК Є Гроші Ком» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, нею даний договір не було підписано як письмово так і за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Відповідачем не повідомлено їй усю інформацію щодо умов договору. Встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором є несправедливими умовами. Прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, не відповідає положенням абз. 3 ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію». Договір позики повинен укладатися у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Звертає увагу, що Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, укладений між нею та відповідачем, містить ознаки кредитного договору. Відповідачем було введено її в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та їй не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Їй було повідомлено значно меншу ціну кредиту(відсотків) через що вона погодилася на укладання зазначених договорів. Також було порушено принцип рівності сторін, бо їй запропонували у класти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Зазначає, що розмір нарахованих відсотків за кредитним договором значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

1.3 Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки уся інформація, яку позикодавець мав повідомити до укладання договору позики з позичальником, міститься на веб-сайті відповідача. Також усі домовленості, що були досягнуті під час укладання оспорюваного договору позики містяться у самому тексті договору позики, який був підписаний позивачем після ознайомлення з ним. Позика надалася виключно після ознайомлення позичальника з Правилами надання грошових коштів у вигляді позики та текстом самого договору позики, тому позивач зробила свідомий, вільний вибір і погодилася на такі умови. Позивачу було надано в повному обсязі усю інформацію, передбачену ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (ціна, сукупна вартість кредиту тощо). Оспорюваний договір позики було укладено в письмовій формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України.

1.4 Позивач у судове засідання не з`явилась, однак подала письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та без участі її представника за наявними у справі доказами.

1.5 Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви, клопотання.

2.1 Клопотання позивача про витребування доказів було задоволено судом.

2.2 Позивачем була подана заява про розгляд справи без її участі.

Інші процесуальні дії у справі.

3.1 Ухвалою судді від 25 березня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 08-30 год. 21 квітня 2021 року. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші Ком» належним чином завірену копію договору позики № 3428011781-902959, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія Є Гроші»

3.2 Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 13-00 год. 11 травня 2021 року у зв`язку з неявкою представника відповідача.

3.3 11 травня 2021 року слухання справи не відбулось, у зв`язку з тим, що головуючий суддя перебував на лікарняному.

Фактичні обставини, встановленні судом.

4.1 Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

4.2 Судом встановлено, що 16 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Є гроші Ком» та ОСОБА_1 в електронному вигляді за допомогою веб-сайту позикодавця (https://e-groshi.com), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, було укладено договір позики № 3428011781-902959 на суму 7600 грн, шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника НОМЕР_1 на строк 20 днів та кінцевим терміном повернення до 04 вересня 2020 року (а.с. 30-39).

Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач надав позивачу грошові кошти в сумі 7600 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у пункті 1.5 цього договору.

Пунктом 1.5 договору позики визначено розмір відсотків за правомірне користування коштами, а саме: 2,10% щоденно за весь строк позики (п. 1.5.1 договору позики). У разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п. 1.3 договору, здійснюється нарахування процентів у розмірі 2,10% від суми неповернутої позики за кожен день прострочення, що складає 766,5% річних. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 4,00% за неправомірне використання коштів від суми за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2%. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 6% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю (п.п. 1.5.2. договору позики). Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 809,84 % (п. 1.5.4 договору позики).

У Графіку розрахунків, що є додатком до договору позики № 3428011781-902959 від 16 серпня 2020 року зазначено, що сума по договору становить 7600,00 гривень, датою погашення є 04 вересня 2020 року, сума до сплати процентів становить 957,60 гривень, а разом до сплати 8813,60 гривень.

Згідно з пунктом 7.5. договору позичальник ОСОБА_1 підтвердила своїм підписом, що до укладення договору вона отримала від кредитора інформацію, що визначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та в частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», повідомлена про свої права передбачені ст.8, ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація надана з дотриманням вимого законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання, а також надала згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання, в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього договору електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надається кредитодавцем.

На виконання вказаного пункту договору його підписано ОСОБА_1 електронним підписом, про що міститься відмітка в пункті 8 договору «Реквізити та підписи сторін».

Докази, відхиленні судом, та мотиви їх відхилення.

5.1 Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження позовних вимог.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, порушення прав.

6.1 Суд зауважує, що грошові кошти надавалися ОСОБА_1 в кредит на 20 діб, і її було повідомлено про сплату відсотків на добу за користування кредитними коштами, про що свідчить підписання нею договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому, суд звертає увагу на те, що без отримання смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ»» не був би укладений.

6.2 Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що вона не підписувала договір цифровим підписом, оскільки матеріалами справи підтверджується, що підпис договору позики був проставлений ОСОБА_1 шляхом використання смс-коду в якості підпису, тобто з використанням одноразового ідентифікатору.

6.3 При цьому, суд звертає увагу на те, що під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивачка надала всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів договору позики та проставленням відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних. Після обрання позивачкою умов кредитування, перевірки її платоспроможності, було прийняте рішення про надання кредиту, про що проінформовано клієнта, шляхом надсилання СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в анкеті.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Таким чином, враховуючи те, що позивач не надала доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення її в оману, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним з указаних підстав.

6.4 Посилання позивача на те, що договором передбачена непропорційно велика сума компенсації у разі невиконання зобов`язань є необгрунтованими, оскільки максимальний розмір пені, нарахований відповідачем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту (п. 4.3 договору позики), а також позивачка погодилась з конкретно запропонованими умовами договору позики, в т.ч. в частині відсоткової ставки за користування позикою, про що свідчить підписання нею договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що умови кредитного договору № 3428011781-902959 від 16 серпня 2020 року є несправедливими, так як сума відсотків за порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту є завищеною, оскільки кредит надавався позивачу на строк до двадцяти днів та відсоткова ставка за користування кредитними коштами була їй відома в момент укладення договору.

6.5 Суд не погоджується із доводами позивача щодо недійсності договору у зв`язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у пункті 1.5. оспорюваного договору, оскільки вказаним пунктом встановлений строк та відсоток за правомірне використання коштів за Договором позики.

Отже, за результатами судового розгляду, на підставі наданих позивачем та відповідачем доказів, судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 3428011781-902959 від 16 серпня 2020 року вимогам законодавства та несправедливість його умов, так як доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору.

6.6 При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Норми права, які застосував суд.

7.1 У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом належними та допустимими доказами.

7.2 Згідно ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, зазначений договір позики укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

7.3 Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Висновки суду.

8.1 З урахуванням зазначеного, розглядаючи відповідно до ст. 13 ЦПК України позовну заяву в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих позивачем та відповідачем доказів, суд вважає, що в задоволені позовних вимогах у визнанні договору позики недійсним, слід відмовити, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 3428011781-902959 від 16 серпня 2020 року вимогам законодавства та несправедливість його умов, так як доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору.

Судові витрати.

Згідно ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Висновок про те, що споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18).

9.1 З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок держави, оскількив задоволенні позовних вимог відмовлено.

На підставі ст. ст. 2, 4, 10, 12-13, 17, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 280, 282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші Ком» про визнання договору позики недійсним, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст судового рішення складено 11.06.2021 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін