Рішення № 97576576, 08.06.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 175/2481/20

(2/199/2219/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

08.06.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого – судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання – Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, –

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали вищевказаної позовної заяви на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2021 року за підсудністю в порядку ст.31 ЦПК України на стадії до відкриття провадження у справі. У відповідності до ст.ст.14, 33 ЦПК України 09 квітня 2021 року цивільну справу розподілено та передано для розгляду судді Авраменко А.М.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2021 року зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судовому засіданні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що між сторонами 22 червня 2017 року було укладено договір позики №211844 в електронній формі, за умовами якого відповідач отримав в позику 4000 гривень на умовах строковості, зворотності та платності. Позивач свої договірні зобов`язання виконав, надавши обумовлену суму грошових коштів у позику, а відповідач отримані кошти в обумовлений договором строк не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на 02 липня 2020 року склав 170549 гривень, з яких 4000 гривень – заборгованість за тілом позики , 55428,15 гривень – заборгованість по відсоткам, 111120,85 гривень – заборгованість по простроченим відсоткам. За викладених обставин позивач просив задовольнити його позов в повному обсязі, стягнувши вказану суму боргу, а також поклавши на відповідача судові витрати по справі.

В судове засідання сторони не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від відповідача до суду відзив на позов не надходив. Разом з тим, стороною позивача в тексті позову викладено заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також вказується на підтримання позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є фінансовою установою та надає фінансові послуги по наданню в позику грошових коштів на підставі Свідоцтва №16103225 від 27.10.2015 року (а.с.10, 11).

22 червня 2017 року між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір позики №211844 у формі електронного документу на підставі заявки позичальника для отримання позики з особистого кабінету на відповідному інтернет-ресурсі https://creditup.com.ua. З боку відповідача договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. (а.с.19-27)

Пунктами 1.1-1.3, 1.5, 1.6 вказаного договору позики передбачено, що позикодавець надає позичальнику у позику на споживчі цілі грошові кошти в сумі 4000 гривень на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначені договором строки, а також сплатити проценти за користування позикою. Строк позики складає 14 днів, позика має бути повернута до 06 липня 2017 року, а розмір процентів, що має бути сплачений позичальником за вказаний період згідно графіку, становить 604,8 гривень. (а.с.23-27)

Через ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з яким у позивача укладено договір доручення №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року, позивач здійснив переказ грошових коштів в сумі 4000 гривень на платіжну картку відповідача. (а.с.29-31)

Також судом встановлено, що позивачем із посиланням на невиконання відповідачем свого договірного зобов`язання із своєчасного повернення позики нараховано відповідачу заборгованість, загальний розмір якої станом на 02 липня 2020 року становить 170549 гривень, з яких: 4000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 55428,15 гривень – заборгованість за процентами за користування кредитом, 111120,85 гривень – заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом. (а.с.28)

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є договір позики (ст.1046 ЦК України).

Нормою ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Частинами 1, 3 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частино 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст.1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно ст.16 ЦПК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в ходу розгляду справи на підставі таких доказів фактичні обставини спірних правовідносин в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами договору позики №211844 від 22 червня 2017 року в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової, шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позивача укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі https://creditup.com.ua, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти означений договір здійснено шляхом заповнення ним формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За таких обставин укладений між сторонами договір позики за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов`язання позивачем виконано в повному обсязі та надано відповідачу позику в обумовленій договором сумі шляхом перерахування на визначений відповідачем банківський рахунок. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав, оскільки тіло позики та проценти за її користування у повному розмірі та строки згідно графіку розрахунків за договором позики, а також станом на час розгляду справи не повернув. За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність заявлених позовних вимог, а отже і про можливість їх задоволення, однак частково – шляхом стягнення з відповідача на користь позивача розміру отриманої і неповернутої позики в сумі 4000 гривень, а також неповернутих процентів за користування позикою протягом строку, на який вона надавалась, тобто в сумі 604,8 гривень, а всього – 4604,8 гривень.

Частковість задоволення позовних вимог, а саме відмова у стягненні нарахованих позивачем процентів за користування позикою поза межами строку, на який вона надавалась, зумовлена наступним. За змістом норм цивільного законодавства, зокрема наведеного вище, а також усталеної судової практики після спливу визначеного договором строку, на який надавалась позика (строку кредитування), право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється, а права та інтереси позикодавця/кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16. Таким чином, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а вимоги згідно ст.625 ЦК України позивачем не заявлялись, то заявлена позикодавцем вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 59,32 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 526, 530, 610-612, 626, 639, 525, 629, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ 39952398; адреса місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) заборгованість за договором позики №211844 від 22 червня 2017 року станом на 02 липня 2020 року в загальному розмірі 4604,8 гривень, з яких: 4000 гривень – заборгованість за тілом позики, 604,8 гривень – заборгованість за процентами за користування позикою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ 39952398; адреса місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) судовий збір в розмірі 59,32 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко