Рішення № 97576173, 27.05.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/885/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю

представника позивача

адвоката Мороз В.П.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача

адвоката Ульянова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 , через свого представника, адвоката Мороз В.П., звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26.01.2021 року він отримав засобами поштового зв`язку (ШКІ №1801506921887) з Придніпровського районного суду м. Черкаси заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів та копію судового наказу від 11.01.2021 року, згідно якого вбачається, що судом вирішено стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення 10 листопада 2020 року і до повноліття дитини.

Зазначив, що він не погоджується із зазначеним судовим рішенням (судовим наказом) оскільки: при розгляді заяви про видачу судового наказу він був позбавлений можливості надати відповідачу та суду наступні докази про те, що він не отримує постійного доходу; регулярно сплачує аліменти на утримання ОСОБА_3 ; утримує ще одну малолітню дитину, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує додаткового догляду через затримку психомовленнєвого розвитку; на момент подання заяви про видачу судового наказу ТОВ «БК УКРБУДПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 34395628) створена позивачем - не здійснювала підприємницької діяльності; нерухомість, зареєстрована за ним, не використовується ним, а також не підлягає для проживання чи надання нерухомості в оренду; на момент подання відповідачем до суду заяви про видачу судового наказу – не отримував та не отримує постійного доходу; заява про видачу судового наказу не містила відомостей про отримання саме ним доходу.

Разом з тим, вказує, що регулярно сплачував аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними копіями квитанцій про здійснення грошового переказу на ім`я « ОСОБА_5 », а саме: 09.11.2019р. - платіж на 1500,00 грн.; 04.12.2019р. - платіж на 1500,00грн.; 03.01.2020р. - платіж на 1500,00 грн.; 05.02.2020р. платіж на 1500,00 грн.; 13.03.2020р. - платіж на 3500,00 грн.; 03.04.2020р. - платіж на 1500,00 грн.; 04.05.2020р. - платіж на 1500,00 грн.; 09.06.2020р. - платіж на 1500,00 грн.; 02.07.2020р. - платіж на 3000 грн.; 11.08.2020р. - платіж на 1700,00 грн.; 18.09.2020р. - платіж на 1700,00 грн.; 05.10.2020р. - платіж на 1700 грн.; 05.11.2020р.- платіж на 1700,00 грн.; 03.12.2020р. - платіж на 1700,00 грн.; 03.01.2021р. - платіж на 1700,00грн.; 03.02.2021р. - платіж на 1700,00 грн.

Звернув увагу також, що усі ці платежі, починаючи з листопада 2019 року до лютого 2021 року включно, сплачувались у сумі, яка перевищує розмір 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка згідно із судовим наказом підлягає до стягнення з нього.

У позові також вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народилась малолітня дитина - ОСОБА_4 . Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 15 травня 2019 р. № 36/7, малолітньому ОСОБА_7 поставлено діагноз: затримка психомовленнєвого розвитку, вальгусна деформація стоп, плоскостопість. У зв`язку з цим, дитина має особливі потреби з метою забезпечення її нормального розвитку. Відповідно, такі потреби потребують додаткового фінансування. Проте, незважаючи на особливі потреби сина позивача - ОСОБА_7 , він все-одно намагається постійно сплачувати аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 . При цьому вважає, що отримуючи регулярні платежі, відповідач таки звернулась до суду, хоча моральні та правові підстави для такого звернення, на його думку, були відсутні.

Окремо позивач вказав, що його спільна з відповідачем дитина, донька – ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому вважає, що він виконав належним чином свої батьківські обов`язки у вигляді сплати аліментів у розмірі 1700,00грн. щомісяця.

Зважаючи на викладене вище, просить суд, зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього згідно із судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/7857/20 від 11 січня 2021 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до суми уже фактично сплачених аліментів у період з листопада 2019 року до лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 05.03.2021р. вказану цивільну справу прийнято, відкрито провадження та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували. До того ж, сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи (а.с. 42).

31.03.2021 відповідачем ОСОБА_1 , через її представника, адвоката Ульянова С.М. подано до суду письмовий відзив на позовну заяву в обґрунтування своїх заперечень проти позову, який прийнято судом (а.с.63-66).

Свою позицію заперечення проти позову обґрунтовує наступними доводами: так, відповідно до судового наказу від 11 січня 2021 року по справі № 711/7857/20, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 10 листопада 2020 року і до повноліття дитини.

Разом з тим, відповідач вказує, що саме той з батьків з ким проживає дитина, і хто є одержувачем аліментів має право обирати, в якому вигляді аліменти будуть стягуватися, в твердій грошовій сумі або в частці від доходу, також, лише за позовом одержувача аліментів може змінюватися спосіб стягнення.

Посилаючись на вимоги ч.3 ст. 181 СК України, відповідач вказує, що позивач у своїй позовній заяві фактично просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, який був визначений на підставі судового наказу від 11 січня 2021 року по справі №711/7857/20 - у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно - на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Між тим, відповідач зауважила, що позивач на власний розсуд вирішував, яку саме суму грошових коштів перераховувати у якості аліментів, перераховував вказані кошти та фактично ігнорував судовий наказ.

Стосовно часу, з якого можливе зменшення розміру аліментів, відповідач вказала, що позивач, через свого представника, звернувся до суду з позовною заявою - 04 лютого 2021 року, а тому, вважає, що зменшення розміру аліментів, якщо б були підстави на таке зменшення, можливе лише з 04 лютого 2021 року і на майбутнє, але не розмір аліментів, який вже сплачено, а саме не за період листопад, грудень 2020 року та січень 2021 року включно. Зважаючи на зміст позову, позивач взагалі просить зменшити розмір аліментів до суми фактично сплачених ним у період з листопада 2019 року до лютого 2021 року, хоча на підставі судового наказу аліменти стягнуто за період з листопада 2020 року, а тому зменшення розміру аліментів за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року взагалі – не є зрозумілим.

Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується з твердженнями позивача щодо його матеріального становища, вважає їх такими, що не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що докази, які позивачем надано суду, є неналежними. Так, у позовній заяві позивач зазначає, що не отримує постійного доходу, не здійснює підприємницької діяльності, а нерухомість зареєстрована за ним - не використовується ним, оскільки є непридатною для використання. Разом з тим, позивач зазначає, що ним засновано ТОВ «БК «УКРБУДПОСТАЧ» код ЄДРПОУ 34395628, але вказує, що дане підприємство не здійснює підприємницької діяльності, що підтверджує податковою декларацією з податку на прибуток підприємств від 28.02.2020 року, фінансовою звітністю від 28.02.2020 року.

Проте, відповідач вказує, що відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств та фінансової звітності малого підприємства, які висвітлюють діяльність підприємства за 2019 рік, в той час як аліменти, стягнуто за період листопад - грудень 2020 року та січень, лютий і березень 2021 року. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «БК «УКРБУДПОСТАЧ» код ЄДРПОУ 34395628 - зареєстроване та не перебуває у стані припинення.

Разом з тим, вказує, що на її переконання, твердження позивача, якими він обґрунтовує свою позовну заяву, направлені на ухилення від сплати аліментів на утримання дитини та є такими, що не підтверджені належними доказами.

Так, позивач зазначав у позові, що на земельній ділянці кадастровий номер: 6810600000:01:004:0199, яка належить йому на праві власності, знаходиться кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », позивач є власником приміщення кафе, але жодного прибутку не отримує, оскільки спір щодо даного приміщення розглядається судом, і наразі, доступ до нього обмежений. Вважає, що дане твердження не може братися судом до уваги, оскільки жодного доказу на підтвердження обмеження доступу до приміщення, про яке йдеться, та існування судових спорів позивач не надав.

Між тим, що стосується будинку у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 25367521, належному ОСОБА_2 , то із наданих позивачем фотознімків будівлі вбачається, що на даний час у внутрішній частині будинку проводяться ремонтні роботи, що дає змогу дійти висновку про те, що у нього наявні грошові кошти для проведення таких робіт.

Тут же, зауважує відповідач, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів., а також ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відреагувала відповідач і на твердження позивача щодо того, що він постійно сплачує грошові кошти на утримання дитини та, буцімто, належним чином виконав свої батьківські обов`язки у вигляді сплати аліментів, що, на його думку, не відповідає тому розміру аліментів, який визначений судом у судовому наказі від 11 січня 2021 року по справі № 711/7857/20, але, на її думку, як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_2 на власний розсуд вирішував, яку суму він сплачує на утримання дитини – ОСОБА_3 .

Таким чином, відповідач переконана, що позивач жодним належним доказом не довів факт зміни свого матеріального становища. Усі факти, на основі яких ґрунтується позовна заява, не підтверджені жодними належними доказами, а сама правова природа такого позову спрямована на те, щоб зменшити розмір аліментів та уникнути відповідальності за ухилення від сплати аліментів, а твердження позивача про те, що він знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не отримуючи доходу - є надуманими, та спрямованими на ухилення від сплати аліментів.

Крім того, вказує, що ОСОБА_2 у позовній заяві, як на одну з головних підстав необхідності зміни розміру аліментів, визначених судовим наказом від 11 січня 2021 року у справі №711/7857/20 посилається на те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, яка через наявність хвороб потребує додаткового фінансування, хоча жодним чином не довів сам факт додаткових фінансових витрат на дитину – ОСОБА_7 . У зв`язку з цим, відповідач вважає, що дана обставина не може впливати на розмір аліментів, які позивач повинен сплачувати на утримання доньки - ОСОБА_3 , адже ним не підтверджено та не доведено факт того, що його матеріальний стан погіршився. Більш того, зауважила відповідач, що сам по собі факт народження у позивача іншої дитини не впливає на матеріальне становище останнього та на його можливість сплачувати аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 просить відмовити у позові в повному обсязі.

07.04.2021 року позивачем ОСОБА_2 , через свого представника, адвоката - Мороз В.П. подано відповідь на відзив (а.с.71-96), в якому обґрунтував мотиви відхилення наведених відповідачем заперечень у відзиві на позов від 30.03.2021р.

Так, проаналізувавши зміст відзиву на позов, позивач вказує, що представником відповідача хибно зазначено: що, буцімто, «позивач фактично просить суд змінити спосіб стягнення аліментів ОСОБА_8 », а також «позивач на власний розсуд вирішував розмір грошових коштів, яку він перераховував у якості аліментів, фактично ігнорував судовий наказ», оскільки: позовною вимогою визначено зменшення аліментів, встановлених судовим наказом до суми фактично сплачених аліментів у період з листопада 2019 року до лютого 2021 року.

Як вбачається із судового наказу, період стягнення слід розпочати з 10 листопада 2020 року, а завершити - після досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). В свою чергу, позивач належним чином сплачував аліменти на утримання дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття у сумі, узгодженій з колишньою дружиною, що, зокрема, підтверджено доказами у вигляді наявних платіжних квитанцій за період з 09 листопада 2019 року до лютого 2021 року. Тобто, суд зобов`язав ОСОБА_2 сплачувати аліменти з листопада 2020 року до березня 2021 року (4,4 місяці), в той же час, він належним чином систематично сплачував аліменти з моменту народження дитини, зокрема, і з листопада 2019 року до лютого 2021 року (16,4 місяців). Тож, позивач ОСОБА_2 здійнював такі платежі добровільно, оскільки про існування судового наказу про стягнення з нього аліментів йому стало відомо лише 26 січня 2021 року. Вказує, що відповідача влаштовувала сума платежів на дитину, які надходили від нього. Також, по мірі можливості ОСОБА_2 намагався сплачувати більшу суму (на день народження і до 1 вересня). Вищезгадані систематичні платежі сплачувались у твердій грошовій сумі, що підтверджується належними та допустими доказами (квитанціями), які подані разом із позовною заявою, хоча ОСОБА_2 не маючи стабільного доходу - відповідально сплачував аліменти зі своїх особистих заощаджень.

Між тим, важливим для дослідження судом позивач вважає те, що усі вищезгадані платежі, починаючи з народження дитини, зокрема, і за період з листопада 2019 року до лютого 2021 року включно, сплачувались у сумі, яка перевищує 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, з наведеного вбачається, що позивач сплатив суму грошових коштів, яка є більшою за ту, яка наведена у судовому наказі, а тому переконаний, що цим підтверджується факт того, що він відповідально відноситься до виконання батьківських обов`язків, а не ігнорує зобов`язання згідно судового наказу від 11.01.2021р.

Варто зазначити, що позивачем додатково звернуто увагу на те, що позивачем подаються докази сплати аліментів за момент, який охоплює період більший, ніж один календарний рік. Сторона позивача, з огляду на принцип диспозитивності, вважає за необхідне надати таку кількість доказів. У разі, якщо відповідач буде надалі стверджувати, що аліменти на дитину не сплачувались - позивачем буде надано платіжні доручення за всі здійснені ним платежі.

Крім того, автор відповіді на відзив вказує, що позовна вимога, що стосується зменшення розміру аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 згідно судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/7857/20 від 11 січня 2021 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до суми уже фактично сплачених аліментів за період з листопада 2019 року до лютого 2021 року, обґрунтовується тим, що стягнення з позивача аліментів за період із листопада 2020 року до березня 2021 року не має ні морального, ні правового підгрунтя, оскільки ОСОБА_2 належним чином сплачував аліменти та не ухилявся від здійснення даних платежів. Тож, з огляду на принцип верховенства права, позивач просить врахувати платежі, які сплачувались ним з моменту народження доньки, зокрема, і підтверджені доказами 16,4 місяців за рахунок платежів, які суд визначив стягувати 4,4 місця. Вважає, що постановлення судом саме такого рішення захистить права усіх учасників справи.

Між тим, щодо діяльності ТОВ «БК УКРБУДПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 34395628) зазначив, що таке підприємство дійсно не веде господарської діяльності. На підтвердження даних обставин надав копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 01.03.2021 щодо ТОВ «БК «УКРБУДПОСТАЧ» та копію фінансової звітності малого підприємства від 01.03.2021 щодо ТОВ «БК УКРБУДПОСТАЧ». Стосовно кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », позивач вказав, що він дійсно не має доступу до даного приміщення та не отримує прибутку від його діяльності. Відповідачем же, у межах розгляду даної справи, а також разом із заявою про видачу судового наказу, не надано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 отримує грошові кошти від земельних ділянок чи інших об`єктів нерухомості, а тому, вважає, що такі аргументи ОСОБА_1 не можуть бути визнані як такі, що підтверджують отримання позивачем доходу, з якого можливо було сплачувати аліменти.

Що стосується будинку, який знаходиться у м. Бровари, ОСОБА_2 зазначив, що ремонті роботи були розпочаті у 2008 році та на даний момент не можуть бути завершені у зв`язку із відсутністю доходу у позивача та через необхідність утримання ним своїх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Крім того, позивач вважає, що ним у позовній заяві наведено низку підстав, якими обгрунтовано необхідність заяви позовних вимог про зменшення розміру аліментів. Усі підстави обгрунтовано належними та допустимими доказами. Зазначає, що сторона відповідача стверджує, що «усі факти, на основі яких грунтується позовна заява, не підтверджені жодними належними доказами...». В свою ж чергу, ані представником відповідача, ні відповідачем безпосередньо не надано доказів, які б спростовували правову позицію сторони позивача, а також, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність у позивача доходу, а також отримання прибутку від згаданих у відзиві на позов об`єктів нерухомості.

На думку позивача, відповідачем у відповіді на відзив, вказано відносно утримання ним сина, який має особливі потреби. Так, у позовній заяві вказано, що позивач має на утриманні ще одну дитину (сина) від іншого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У матеріалах позову наявна копія висновку комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку ОСОБА_7 від 15.05.2019 року. Даним документом підтверджено наявність необхідності додаткового догляду за вказаною дитиною, а відтак – необхідність додаткового фінансування. Отже, у ОСОБА_4 , який є сином позивача, після народження, почалися різні проблеми зі здоров`ям , що потребує лікування, діагностики, реабілітації, на які витрачаються значні кошти, що підтверджується наданими доказами.

Зважаючи на викладене вище, позивач вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, з огляду на те, що позивач не отримує постійного доходу, постійно сплачував аліменти на утримання ОСОБА_3 , утримує ще одну малолітню дитину, сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує додаткового догляду через затримку психомовленнєвого розвитку, на момент подання заяви про видачу судового наказу не здійснював підприємницької діяльності, нерухомість, зареєстрована за позивачем не використовується ним, а також не підлягає для проживання чи надання її в оренду.

12.04.2021 року, відповідачем, через представника надані заперечення на відповідь на відзив. Так зазначено, що сторона позивача стверджує, що ОСОБА_1 влаштовувала сума платежів на дитину, які надходили від ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, автор заперечення стверджує, що якщо б відповідача ОСОБА_1 влаштовувала сума аліментів, то вона не зверталась би до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Щодо твердження сторони позивача, про те, що позивач сплатив суму грошових коштів, яка є більшою за ту, яка наведена у судовому наказі, автор даного заперечення зазначає, що Солом`янським районним відділом ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 64424754, відкрите на підставі судового наказу №711/7857/20 від 20.01.2021 року, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення 10 листопада 2020 року.

Оскільки ОСОБА_2 не має постійного доходу, державним виконавцем розраховано розмір аліментів, виходячи із середньої заробітної плати по регіону (приблизно 4000 грн. на місяць, а з листопада 2020 року по березень 2021 року - близько 18000 гривень). ОСОБА_2 сплачено за період з листопада 2020 року по березень 2021 року - 8500 гривень, проте різницю в 9500 гривень– боржник ( ОСОБА_2 ) доплачувати не хоче, що і стало приводом до звернення з даним позовом до суду.

З приводу, твердження сторони позивача про відсутність у відповідача ні морального, ні правового підґрунтя для стягнення з позивача аліментів за період з листопада 2020 року до березня 2021 року, оскільки ОСОБА_2 належним чином сплачував аліменти та не ухилявся від здійснення даних платежів, відповідач зазначила таке. Відповідно до змісту ст.ст.180-181 СК України, вона на законних підставах звернулась до суду про видачу судового наказу від 11.01.2021 року.

Крім того, посилаючись на вимоги ст.182,192 СК України, наявність у власності ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна на думку сторони позивача, вказує на можливість останнього сплачувати аліменти в такому розмірі, який йому визначений судом та органами ДВС. Тож, на думку ОСОБА_1 , позивачем не наведено належних та допустимих доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я когось із них та інших випадків, передбачених цим Кодексом. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

23.04.2021 року позивачем надані додаткові пояснення (а.с.132-137), подані через його представника, адвоката Мороз В.П. зі змісту якого вбачається наступне:

так, на переконання сторони позивача, у процесуальних документах сторона відповідача вводить суд в оману, стверджуючи, що ОСОБА_2 отримує дохід з різних джерел, а також намагається ухилитись від сплати аліментів. Дійсно, сторона відповідача не змогла підтвердити таке належними та допустимими доказами, оскільки, в дійсності, ОСОБА_2 не ухиляється від сплати аліментів, не зважаючи на те, що наразі не отримує доходу та не є працевлаштованим. Вважає, що позивачем наведено низку доказів та аргументів, які підтверджують факт того, що необхідно зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього згідно судового наказу, оскільки він належно сплачував такі регулярні платежі до досягнення дитиною повноліття, у розмірі, який перевищує 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку.

В свою чергу, вважає, що відповідачем не доведено та не підтверджено доказами, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів, отримує дохід від нерухомості якою володіє, а також те, що останній отримує дохід будь-яким іншим чином.

14.05.2021р. відповідачем через представника надані письмові пояснення від 14.05.2021р. відповідача ОСОБА_1 . Вказано, що позивач намагається будь-якими шляхами уникнути обов`язку утримувати дочку у встановленому судом розмірі. Також вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є непрацездатною особою, або особою з інвалідністю, що б свідчило про неможливість його працевлаштуватись та вказувало про наявність протипоказань до виконання ним певних видів роботи. Разом з тим, ОСОБА_1 вказала, що також, як і позивач, має проблеми із власним здоров`ям, але вважає, що це не може впливати на його обов`язок утримувати дочку. З огляду на викладене вище, просила врахувати дані письмові пояснення при прийнятті рішення по даній справі.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Мороз В.П. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі на підставі обґрунтування, що зазначені у позові, відповіді на відзив на позов та інших документів, що подано стороною позивача в обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив щодо їх задоволення, враховуючи доводи, викладені у процесуальних заявах та письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_1 підтримала думку свого представника. Між тим пояснивши, що їх спільній відповідачем дочці ОСОБА_9 вже виповнилося 18 років в даний час. Проте, наявним є борг по аліментам, він утворився, коли донька була ще неповнолітньою, тобто борг станом на 01.04.2021 року в розмірі 22018,58 грн., але при цьому орган державної виконавчої служби не був поінформованим про те, що ОСОБА_2 частково сплачував кошти, а тому розмір заборгованості буде меншим. Виконавче провадження щодо стягнення аліментів із ОСОБА_2 є незавершеним, що нею визнається.

Разом з тим, відповідач додала, що на харчування, одяг для доньки кожного місяця мали місце різні витрати, в той час як вона була неповнолітньою. Крім того, витрати на лікування, в т.ч. у стоматолога, оскільки донька має хронічне захворювання ще з часу свого народження. Тож, щомісяця витрати становили більше двох тисяч гривень.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, сторони мають спільну доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Щодо місця проживання дитини між сторонами спору не існує, донька проживає із матір`ю. Батьком дитини записаний позивач. Спору щодо батьківства між сторонами немає.

Відповідно до судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2021 по справі № 711/7857/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 10.11.2020 року і до повноліття дитини (а.с.13).

У матеріалах справи на а.с.14-18 наявні копії квитанції про перерахунок коштів в різних розмірах в рахунок надання матеріальної допомоги відповідачу ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 – досягла віку повноліття, але по сплаті аліментних зобов`язань у ОСОБА_2 наявний борг.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має ще одну неповнолітню дитину на своєму утриманні– ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.2016 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с.19). Батьком дитини записаний позивач, спір з приводу батьківства відсутній.

Судом досліджені ряд письмових документів про наявність захворювань у сина позивача - ОСОБА_7 .

Як встановлено судом, позивач, є засновником ТОВ «БК УКРБУДПОСТАЧ», яке станом на час розгляду справи не є припиненим; з огляду на надані позивачем суду документи – є діючим та здійснює фінансову діяльність, про що і звітується уповноваженим органам.

Крім того, ОСОБА_2 є власником вартісного нерухомого майна, що ним не заперечується: земельна ділянка, кадастровий №6810600000:01:004:0199, на якій знаходиться кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », власником приміщення якого також є ОСОБА_2 ; житловий будинок у АДРЕСА_1 , дані факти позивачем також не заперечуються.

Також встановлено судом, що позивач не є особою з інвалідністю, працездатний, сплачує аліменти лише на доньку ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу чи групи доказів.

За нормами частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як зазначено у статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини.

Батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою ст. 12 вказаного Закону визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Аліменти – це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз?яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв?язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров?я когось із них.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня – 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня- 2618 гривень.

З?ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд вважає, що вказані позивачем обставини не дають підстав для зменшення розміру аліментів, які сплачуються ним на виконання судового наказу від 11.01.2021 по справі № 711/7857/20 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Так, жодними належними, допустимими та переконливими доказами позивачем не доведено обставин щодо погіршення його матеріального стану чи стану здоров`я. Факт народження у 2016 році дитини – ОСОБА_4 , а також необхідність витрат на лікування сина, не є тими обставинами, які свідчать про неможливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному попереднім рішенням суду, хоча суд погоджується із доводами сторін про те, що діти мають рівні права щодо утримання їх батьками. На думку суду, заявленими позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 поза нормами чинного законодавства, намагається переоцінити докази, які покладені в основу вже прийнятого судового рішення та змінити його.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач є працездатним, має у власності вартісне нерухоме майно, а тому позивач може сплачувати аліменти на утримання дитини у ромірі, виначеному судовим наказом.

З огляду на зазначені вище обставини, надавши аналіз та оцінку наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки вони не доведені жодними належними, допустимими та переконливими доказами. При цьому, слід зазначити, що при наявності нових чи інших обставин, передбачених ст. 192 СК України, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. за подачу позову до суду), слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ст.ст. 51, 55 Конституції України, ст. ст. 150, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 76-80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352-354 ЦПК України суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2021.

Головуючий: С. М. Позарецька