Рішення № 97572724, 04.06.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/234/21

2/703/542/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Биченка І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Харченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 травня 2012 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з ОСОБА_1 договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком кредитний договір.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2020 року має заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 24504 грн. 33 коп.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує в зв`язку з чим у нього утворилася вказана заборгованість, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду та просить стягнути з нього вказану заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився. У надісланому на адресу суду відзиві проти задоволення позову заперечував. Вказав, що дійсно між ним та позивачем було підписано заяву б/н на кошти в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Тривалий час він користувався кредитною карткою та щомісячно сплачував кошти. У 2015 році повністю погасив кредит та в банку йому було повідомлено, що заборгованість по картці відсутня. Тому вважає незаконним нарахування йому вказаної в позовній заяві заборгованості. Вказав також на той факт, що підписуючи заяву банком не було доведено до його відома відсоткової ставки за кредитом, нарахування пені та неустойки. Крім того, просив застосувати до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» строк позовної давності. Звернув увагу також на той факт, що правовідносини між ним та банком мають базуватися на принципах ЗУ «Про захист прав споживача».

В подальшому відповідач надав суду заяву в якій розгляд справи просив проводити без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В надісланому на адресу суду відповіді на відзив представник позивача вказав, що укладена між банком та відповідачем анкета-заява становить кредитний договір, умови якого були погоджені сторонами, про що свідчить підписання її відповідачем. З наданої виписки по рахунку відповідача вбачається його постійне користування кредитними коштами та зазначено всі операції за картковим рахунком. Зазначив, що на виниклі між банком та відповідачем правовідносини не можуть бути застосовані норми ЗУ «Про захист прав споживача» оскільки кошти були надані відповідачу не на придбання продукції та не є споживчим кредитом. Вказав, що вимоги до відповідача про стягнення неустойки, пені та відсотків банком до відповідача не заявлено, відтак посилання відповідача на неправомірність їх нарахування судом не має братися до уваги. Щодо застосування строків позовної давності позивач вказав, що відповідачем неодноразово були вчиненні дії щодо погашення заборгованості, останній раз 19 грудня 2018 року, а позивач звернувся до суду 16 січня 2021 року до спливу строку позовної давності. Зважаючи на викладене просив заявлені позивачем вимоги задовольнити в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи суд проводить розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Згідно з п. 1 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Як встановлено з дослідженої судом анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 24 травня 2012 року, ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір, отримав кредитну картку із можливістю користування кредитними коштами у межах встановленого кредитного ліміту.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується випискою за договором б/н,укладеним з відповідачем.

До позовної заяви позивачем додано копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, довідки про зміну умов кредитування та видачі кредитних карток.

Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 30 листопада 2020 року нарахував відповідачу 24504 грн. 33 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту.

У поданому суду відзиві відповідач зазначив, що дійсно уклав із позивачем заяву на отримання коштів, отримав кошти в сумі 5000 грн. та користувався ними, щомісячно сплачуючи кошти.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно виписки по рахунку позичальник користувався кредитними коштами, використовував послугу «Миттєва розстрочка», всього витративши коштів за отриманою карткою на загальну суму 234821 грн. 35 коп., тоді як внесено на погашення заборгованості 195095 грн. 89 коп., тобто мінусове сальдо становить 39725 грн. 46 коп.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24504 грн. 33 коп. Зазначена сума є меншою, ніж та, яку отримано відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24504 грн. 33 коп. суд вважає за необхідне стягнути з відповідача саме таку суму, яку просить позивач.

Проведений розрахунок відповідачем не спростований, контррозрахунок відповідачем не наданий, а відтак з ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість з фактично отримані ним та неповернуті кошти у загальному розмірі 24504 грн. 33 коп.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про не користування коштами з 2015 року, оскільки таке спростовано відомостями з виписки по рахунку позичальника.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не були повернуті, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 24504 грн. 33 коп.

Вимоги про стягнення з відповідача відсотків, пені та неустойки позивачем не заявлено, відтак суд не надає правову оцінку неправомірності нарахування таких, про що зазначено у поданому відповідачем відзиві.

Щодо клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1ст.261 ЦПК України, передбачено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою.

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

За змістом вказаних норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідача за договором б/н станом на 03 грудня 2020 року відповідач здійснив останній платіж по кредиту 19 грудня 2018 року на суму 150 грн.

Позивач звернувся до суду із позовом 20 січня 2021 року, тобто без пропуску строку позовної давності.

Суд зазначає, що здійснений 19 грудня 2018 року платіж не був здійснений шляхом автоматичного списання коштів з рахунку відповідача, а шляхом поповнення картки готівкою в терміналі самообслуговування.

Із позиції зазначеної в Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 року по справі №442/5498/16-ц, суд дійшов наступного висновку: «Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі N 6-1996цс16.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі N 3-269гс16 зроблено висновок, що "до дій, що свідчать, про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій".

У постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі N 6-2891цс16 вказано, що "відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного - клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі N 161/15679/15-ц (провадження N 61- 765СВ18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦK України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта".

Зважаючи на те, що відповідачем самостійно було поповнено рахунок в терміналі самообслуговування , відтак суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та заявленими без пропуску строку позовної давності.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача про застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживача» оскільки, укладений між сторонами договір не є споживчим, а тому до нього не можна застосовувати положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,

в и р і ш и в :

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 24504 грн. 33 коп. заборгованості за кредитним договором та 2270 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 червня 2021 року.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.Я. Биченко