Рішення № 97572459, 09.06.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа №569/8424/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. 05 лютого 2021 року за №714, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» за кредитним договором №1-1-149139 від 19 квітня 2019 року, укладеним з ТОВ «КФ.ЮА» на суму 11 440 грн. 00 коп.

Позовну заяву мотивує тим, що не отримувала письмової вимоги (повідомлення) від відповідача та відповідно вона не визнає розмірів заборгованості нарахованих відповідачем, у тому числі відсотків та комісії, оскільки позбавлена будь-якої інформації зі сторони відповідача щодо кредитних зобов`язань, позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або їх виконати, що не може свідчити про безспірність суми, яка пред`явлена до стягнення. Вона ніколи не укладала кредитний договір з ТОВ «КФ.ЮА» на суму 11 4440 грн. 00 коп. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її нею, що унеможливило подання нею нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Таким чином, пункти 1,2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнано незаконними та нечинними з моменту її прийняття.

Окрім того, виконавчий напис нотаріуса вчиняється на оригіналах документів, що встановлюють заборгованість, однак даний оспорюваний виконавчий напис вчинено на окремому бланку нотаріальних дій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» подало відзив на позов, в якому просило відмовити в задоволенні позову. Вказало, що 19 квітня 2019 року між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір 1-1-149139, відповідно до якого сума кредиту становить 4 799,00 грн. ОСОБА_1 кредитні кошти не повернуті, чим були порушені права ТОВ «КФ.ЮА».

16 вересня 2019 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ТОВ «КФ.ЮА» було укладено Договір факторингу №20190916-П про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «КФ.ЮА» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» права вимог визначені у Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» зобов`язується і прийняти і сплатити ТОВ «КФ.ЮА» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. У відповідності до вищезазначеного ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» набуло прав кредитора за Кредитним договором №1-1-149139 від 19 квітня 2019 року.

Позивач не надала жодних доказів оплати заборгованості первісному кредитору - ТОВ «КФ.ЮА», а тому ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» має право вимагати виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором.

05 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис №714 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 11 440,34 грн.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року передбачено, що виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками пропущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Таким чином посилання позивача на те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом 05 лютого 2021 року, коли законодавством не було передбачено можливість його вчинення спростовуються вищенаведеним.

ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» було надано оригінал: Заявку на отримання кредиту, Кредитний договір №1-1-149139 від 19 квітня 2019 року, Додаток №1 по Договору факторингу №20190916-П, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

08 червня 2021 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» подало клопотання щодо неспівмірності розміру правової допомоги, в якому вказало, що дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду, спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. У зв`язку з цим, заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. 00 коп. є завищеною, не обґрунтованою та не доведена належними, допустимими доказами.

В судовому засіданні позивач та її представник просили позов задовольнити з підстав у ньому наведених.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала заяву про участь в судовому засіданні 27 травня 2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2021 року задоволена. Однак через технічну неможливість взяти участь у відеоконференції участі в судовому засіданні не приймала. 08 червня 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

27 травня 2021 року від представника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гвоздецької С.С. надійшла заява про розгляд справи без участі представника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 , як клієнтом, укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №1-1-149139, згідно якого товариство на умовах цього договору та правил надає клієнту грошові кошти у сумі 4 799 грн. 00 коп., а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної договором.

16 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», як фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», як клієнтом, було укладено Договір факторингу №20190916-П, відповідно до якого згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.

Згідно акта приймання-передачі документації боржників від 16 січня 2020 року клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами п.5.1.1 Договору факторингу №20190916-П від 16 вересня 2019 року документацію боржника ОСОБА_1 за договором №1-1-149139.

05 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 714, про звернення стягнення на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості, що виникла по Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №1-1-149139 від 19 квітня 2019 року, який укладений між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 . Правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «КФ.ЮА» за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», на підставі Договору відступлення прав вимог №20190916-П від 16 вересня 2019 року. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводилося за період з 16 вересня 2019 року по 01 лютого 2021 року, сума заборгованості складала 11 440 грн. 00 коп., в тому числі: прострочена заборгованість по кредиту (основна сума) 4 799 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 4 918 грн. 90 коп.; заборгованість за комісією 1 319 грн. 88 коп.; 3% річних застосовані до основної суми та відсотків за період з 16 вересня 2019 року по 01 лютого 2021 року 402 грн. 56 коп., та визначена плата за вчинення виконавчого напису в розмірі 700 грн. 00 коп.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 05 лютого 2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 262 ЦК України, ст. 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року №296/5 та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 05 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» та позивачем договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №1-1-149139 від 19 квітня 2019 року не був посвідчений нотаріально.

Інших документів, на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис, окрім договору факторингу №20190916-П від 16 вересня 2019 року з доданим до нього витягом з акта приймання-передачі документації боржників, суду не подано, відтак наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1 362 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені належними доказами, а саме квитанціями №TS202912 від 25 травня 2021 року, з яких вбачається здійснення оплати правничої допомоги згідно договору у справі №569/8424/21 ОСОБА_1 в загальній сумі 5 000 грн. 00 коп. Також позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 24 квітня 2021 року, у якому вказано, що розмір оплати послуг правничої допомоги за цим договором сторонами визначено в сумі 6 000 грн. 00 коп. та надано розрахунок вартості правничої допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, де вартість визначена у розмірі 5 000 грн. 00 коп..

Разом з цим, суд погоджується з клопотанням представника відповідача щодо не співмірності розміру правничої допомоги і вважає завищеною оплату наданих послуг, тому враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, з позивача на користь відповідача слід стягнути 2 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича від 05 лютого 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №714 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №1-1-149139 від 19 квітня 2019 року в розмірі 11 440 грн. 34 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 362 (три тисячі триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», місцезнаходження: вул. Жамбила Жамбаєва, буд. 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356981.

Третя особа - Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), місцезнаходження: вул. Замкова, буд. 22-а, м. Рівне, код ЄДРПОУ 35007146.

Третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 17, м. Івано-Франківськ.

Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року.

Суддя О.О. Першко