Рішення № 97572406, 09.06.2021, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/793/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої - судді Бандури А.П.,

при секретарі судового засідання Братащук М.Я.,

за участю: відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Лейковського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк» (далі – АТ КБ "ПриватБанк») звернулось в Млинівський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 02 листопада 2010 року отримала кредит у розмірі 3400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

АТ КБ "ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, однак відповідачка ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, що свідчить про невиконання зобов`язання за договором.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 122412,31 грн. за кредитним договором №б/н від 02 листопада 2010 року, яка складається з наступного: 3342,70 грн. – заборгованість за кредитом; 119069,61 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом з 14 жовтня 2010 року по 31 грудня 2018 року.

30 жовтня 2019 року від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Лейковського А.М. надійшов відзив на позовну заяву АТ ТБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з якого вбачається, що в дійсності між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений договір - заява про користування кредитною картою з кредитним лімітом 500 гривень, а також ОСОБА_1 підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна - 55 днів пільгового періоду». Кредитний ліміт позивачем було збільшено до 3400.00 грн. 19 серпня 2013 року, тобто в ході користування кредитною карткою, а не з моменту видачі картки, як зазначено у позовній заяві. В частині зняття готівкових коштів з вказаної вище кредитної картки ОСОБА_1 погоджується повністю та визнає, що в дійсності отримувала готівкові кошти - 3342 гривні 70 копійок та здійснювала погашення заборгованості.

Сторона відповідача не погоджується із нарахованими АТ КБ «Приватбанк» процентами за користування кредитом з наступних підстав.

23 та 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримала у Млинівському відділенні АТ КБ «Приватбанк» виписку по картковому рахунку клієнта . Згідно вказаних виписок ОСОБА_1 здійснювала зняття готівкових коштів у період з 18 березня 2011 року по 02 жовтня 2014 року.

З наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості, зокрема, колонки №4, котра має назву «Сальдо на яке в цьому періоді проценти не нараховуються (пільговий період)» вбачається, що в період з 28 лютого 2013 року по 02 жовтня 2014 року АТ КБ «Приватбанк» порушив Умови та Правила користування кредитною карткою в частині не надання Кот НЛ. пільгового періоду 55 днів, а здійснював нарахування процентів, починаючи з 28 лютого 2013 року від дня видачі кредитних коштів.

Такі дії позивача суперечать Умовам кредитування з використанням кредитки «Універсальна- 55 днів пільгового періоду», яку ОСОБА_1 підписувала під час отримання кредитної картки.

Стороною позивача не надано суду будь-яких доказів, що АТ КБ «Приватбанк» будь-яким способом повідомляв боржника ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки з 30% до 34,80% на рік. В той же час з наданого до суду розрахунку заборгованості - колонок №6 та №7 під назвою «Ставка (поточна заборгованість)» та «Ставка (прострочена заборгованість) вбачається, що банк з 01 вересня 2014 року проценту ставку підняв на 4,80%, а з 01 квітня 2015 року процентна ставка за користуванням кредитом становила 43,20%.

Починаючи з 31 жовтня 2013 року і по час звернення до суду АТ КБ «Приватбанк» з власної ініціативи, без будь-якого погодження із відповідачем по справі зараховував до тіла кредиту нараховані проценти та штрафи, та на загальну суму заборгованості повторно здійснював нарахування процентів, що свідчить про подвійне нарахування процентів, що є нікчемним та неприпустимим. Таке твердження сторони відповідача підтверджується як наданим стороною позивача Розрахунком заборгованості, так і Випискою по рахунку, яку з даним відзивом подає сторона відповідача, а також обґрунтовується різницею сум на дати нарахування заборгованості і назвами проведених операцій по картковому рахунку.

Достовірним доказом не можна вважати наданий стороною позивача Розрахунок заборгованості, в частині нарахування процентів за користування кредитом, оскільки, як вказувалося вище, банк в односторонньому порядку підняв проценту ставку з 30.00% до 43,20% , в процентній ставці з 01 квітня 2015 року здійснював нарахування процентів, хоча ОСОБА_1 кредитні кошти в період дії процентної ставки 43,20% не отримувала.

У зв`язку з односторонньою зміною позикодавцем процентної ставки та подвійним нарахуванням процентів, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 119069,61 грн є необгрунтованою належними та достовірними доказами та такою, що не підлягає до задоволення .

Не можна вважати достовірним доказом надані до суду «Умови та правила надання банківських послуг» , оскільки вони не містять підпису відповідачки, а з часу отримання кредитної картки банком неодноразово вносилися зміни до вказаних «Умов та правил надання банківських послуг».

Позивачем по справі до суду надано «Умови та правила надання банківських послуг», які не містять підпису відповідачки, а тому вказаний доказ не може являтися достовірним з наведеної вище причини.

Банком не доведено та не надано суду доказів про те, що відповідачка підписувала зміни до умов кредитування, чи будь-яким іншим способом була поінформована про збільшення процентної ставки.

Просить суд позовні вимоги задоволити частково: щодо стягнення заборгованості по кредиту на суму 3342,70 грн - задоволити повністю у зв`язку з визнанням відповідачем такої вимоги; щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 14 січня 2010 року по 31 грудня 2018 року на суму 119069,61 - відмовити у зв`язку з необгрунтуванням належними та достовірними доказами.

(а.с.38-39)

24 грудня 2019 року представник АТ КБ «Приватбанк» надіслав до суду відповідь на відзив з якого вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02 листопада 2010 року ОСОБА_1 (далі - відповідач) отримала кредит у розмірі 3400.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1 , Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 – ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримала відповідач та мобільний телефон який вказала відповідач в заяві.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 02 листопада 2010 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в), що “ ОСОБА_2 ) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем власноруч, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Суду надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку; фото клієнта з карткою.

Відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

В заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстави вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку.

Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Стосовно надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки в банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років. Таким чином, надати підтвердження відправлення повідомлень не вбачається можливим.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

(а.с.62-68)

Представник відповідача –адвокат Лейковський А.М. надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив АТ КБ «Приватбанк», з якового вбачається, що сторона відповідача вважає, що наданні до суду Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть вважатися достовірним та належним доказом по справі, тому що не містять підпису позичальника ОСОБА_1 - відповідача по справі. Така позиція узгоджується із правовим висновком , ухваленим Верховним Судом України за результатами розгляду цивільної справи № 6-2320цс16 в якому визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.І ст. 1055 ЦК України).

Позивач по справі вказує, що ОСОБА_1 ознайомилася з усіма істотними умовами договору і для ОСОБА_1 надано кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з встановленою процентною ставкою у розмірі 2,5% (30% на рік).

Як вбачається із наданих стороною позивача документів : Розрахунку заборгованості та Виписки по рахунку ОСОБА_1 , 18.03.2011 року ОСОБА_1 вперше отримала від позивача у даній справі 1560.00 гривень кредитних коштів. Дана сума відображена у колонці №4 по рахунку з ліва на права і має назву «Сальдо, на яке в цьому періоду проценти не нараховуються (пільговий період). Станом на 26 квітня 2011 року вказана вище кредитна заборгованість частково погашена платежами (які проведені 31.03.2011 р., 26 та 29.04.2011 року). Однак як вбачається із наданого банком Розрахунку заборгованості , позивач 26.04.2019 року існуючу заборгованість ОСОБА_1 в сумі 1352,01 грн. виключив із пільгового періоду - в Розрахунку заборгованості видно що з колонки №4 по рахунку зліва на право сума заборгованості переміщена до колонки №3 по рахунку з ліва на право та має назву «Сальдо поточної заборгованості за кредитом». А 31.03.2011 року банк почав здійснювати нарахування процентів за користування кредитом - 37.11 грн, що відображено в колонці з назвою «Нараховано на поточну заборгованість за кредитом проценти», яка є 9 по рахунку зліва на право. Таким чином, позивач по справі не дотримав умов договору, почавши здійснювати перші нарахування процентів за кредитом до закінчення пільгового строку - 55 календарних днів, адже з 18 березня 2011 року і по 26 квітня 2011 року пройшло лише 40 календарних днів користування кредитними коштами.

Про не дотримання Банком умов кредитного договору із ОСОБА_1 в частині не надання пільгового періоду за користування кредитними коштами свідчить Інформація, яка міститься у Розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку, який наданий стороною позивача. Так, 17 квітня 2013 року ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти у сумі 300,00грн, однак у колонці №4 така сума не вказана як пільгова. Такі ж дії банку прослідковуються у жовтні 2013 року. 02.10.2014 року ОСОБА_1 в останнє отримувала від позикодавця кредитні кошти в сумі 200.00 гривень. Однак згідно Розрахунку заборгованості, для позичальника ОСОБА_1 не було надано пільгового періоду за користування кредитними коштами.

Обґрунтування сторони позивача щодо порядку погашення заборгованості, зокрема посилання на формули нарахування процентів у період до 04.2014 року та після 04.2014 року не можуть бути достовірним доказом, оскільки не закріплені в жодному документі, з яким би ознайомлювався позичальник ОСОБА_1 . І така інформація про порядок нарахування процентів відсутня в Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах банку.

Сторона відповідача вважає, що не отримання позичальником у період збільшеної в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитними коштами, без належного повідомлення про це позичальника, суперечить нормам ч.3 ст.1056 ЦК України. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

Посилання сторони позивача про не збереження підтверджень про відправлення позичальнику повідомлень щодо збільшення процентної ставки у зв`язку із спливом 3-х річного строку - не заслуговує на увагу. Адже сторони по справі повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу вимог або заперечень.

Стороною позивача у відповіді на відзив вказано, що Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди.

Однак сторона позивача при зверненні до суду на обґрунтування своїх вимог посилається саме на розрахунок заборгованості, а не на виписку по картковому рахунку.

Даним твердженням сторони позивача підтверджується позиція сторони відповідача щодо порушення позивачем періодів нарахування процентів за користування кредитом, а зокрема і передчасне нарахування процентів та недотримання 55-ти днів пільгового періоду.

Відтак, наданий стороною позивача Розрахунок заборгованості не може бути достовірним доказом в частині правильності нарахування процентів за користування кредитом.

Крім того, відображення стороною позивача у Розрахунку заборгованості підвищеної процентної ставки - 43,20% , свідчить про нарахування відповідачці ОСОБА_1 процентів саме по такій процентній ставці, а не нижчій. Така позиція сторони відповідача обгрунтовується тим, що згідно Виписки по рахунку ОСОБА_1 , в останнє здійснювала зняття кредитних коштів 02.10.2014 року під час дії процентної ставки в розмірі 34,8%, а в період дії процентної ставки -43,2% здійснювала лише погашення кредитних коштів, що об`єктивно підтверджується наданими стороною позивача доказами.

Просив суд позовні вимоги задовільнити частково: щодо стягнення заборгованості по кредиту на суму 3342,70 грн - задовільнити повністю у зв`язку з визнанням відповідачем такої вимоги; щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 14.01.2010 р. по 31.12.2018 року на суму 119069,61 - відмовити у зв`язку з необгрунтуванням належними та достовірними доказами.

(а.с.60-61)

17 лютого 2020 до суду надійшло відповідь на заперечення АТ КБ «Приватбанк» відповідно до якого представник позивача наполягає на свої позиції та просить суд задоволити позовні вимоги банку в повному обсязі.

(а.с.86-92)

25 серпня 2020 року до суду надійшла уточнена позовна заява до справи 566/793/19 про стягнення заборгованості у якій позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 січня 2010 року у розмірі 122412,31 грн. станом на 30 квітня 2019 року, яка складається з наступного: 3342,70 грн. – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 119069,61 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 14 січня 2010 року по 31 грудня 2018 року. Судові витрати: судовий збір.

(а.с.153-156)

03 лютого 2021 року представник позивача надіслав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій вказав, що позивач бажає зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 02 листопада 2010 року в розмірі 13766,51 грн. (3342,70 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 3342,70 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7434,97 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 2988,84 грн. – заборгованість по пені), а також понесені позивачем судові витрати.

(а.с.178)

В судовому засідання представник позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Смочек В.В. просив задоволити у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Лейковський А.М., в судовому засіданні, просили суд відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" у зв`язку із неподанням до суду стороною позивача належних та достовірних доказів укладення 02 листопада 2011 року кредитного договору між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення частково з слідуючих підстав: копією заяви № б/н від 02 листопада 2010 року підтверджується, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 500 грн.

(а.с.7)

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов`язання за договором відповідачка не виконувала належним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок цього станом на 15 січня 2021 року, утворилась заборгованість, що згідно розрахунку позивача, становить 13766,51 грн., а саме:

заборгованість за тілом кредита 3342,70 грн.;

в т.ч.: 0, 00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита,

3342,70 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита,

0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками,

7434,97 грн. – заборгованість за простроченими відсотками,

2988,84 грн. – заборгованість по пені

0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК ;

2327,38 грн. – заборгованість по пені.

(а.с. 179-187)

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 02 листопада 2010 року, наданого банком, заборгованість позичальника по тілу кредиту становить 3342,70 грн.

Поскільки відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та не заперечувала в судовому засіданні щодо отримання кредитних коштів, то у неї виникло зобов`язання повернути їх, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3342,70 грн.

Що ж стосується стягнення заборгованості за простроченими процентами 7434,97 грн., то суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається із анкети-заяви від 02 листопада 2010 року відповідачка ОСОБА_1 погодилася на сплату 2,5 відсотка базової відсоткової ставки за кредитним лімітом на момент підписання договору на місяць з розрахунку 360 днів у році.

Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02 листопада 2010 року станом на 30 квітня 2019 року свідчить про те, що АТ КБ "Приватбанк" двічі змінив відсоткову ставку з 01 вересня 2014 року та 01 квітня 2015 року відповідно на 34,80 і 43,20 %, без повідомлення про це у встановленому законом порядку відповідачку ОСОБА_1 .

Повідомленням АТ КБ "Приватбанк" від 29 квітня 2021 року №965251-ВБ підтверджується та обставина, що під ас укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 у місяць, або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку.

Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відноситься: п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Стосовно надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки пояснюємо, що в Банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років. Таким чином, надати підтвердження відправлення повідомлень не вбачається можливим.

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановаю № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”. “При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Щодо надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки пояснюємо, що в Банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше трьох років. Таким чином, надати підтвердження відправлення повідомлень не вбачається можливим.

(а.с.205)

Суд вважає, що з такими доводами банку погодитися не можна.

У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

25 листопада 2019 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові зазначив, що у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягає визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

При цьому, банком не наведено належних і достовірних доказів підтвердження періоду прострочення заборгованості відповідачем, оскільки кредитним договором між ним та позичальником не встановлена дата повернення кредитних коштів.

Покликання банку, викладені в позовній заяві, на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» як на доказ існування у відповідачки заборгованості, судом відхиляються, оскільки така довідка хоча і підписана відповідачкою 14 січня 2010 року, однак не містить чіткої інформації щодо розміру кредитного ліміту та можливості його збільшення, а тому не може бути належним доказом погодження сторонами умов кредитного договору. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року, справа № 365/159/19.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при укладання договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг, згідно яких обслуговується відповідач.

З огляду на зазначене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов висновку про те, що Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодилася відповідачка при підписанні заяви на отримання кредиту, банком не надано.

Отже, відсутні підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_1 , підписуючи заяву позичальника, погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зі збільшенням розміру процентної ставки, тобто, що між банком та відповідачкою досягнуто згоди щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом та штрафних санкцій. За таких обставин у банку відсутні підстави нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, та застосовувати до відповідачки штрафні санкції.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц, які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За змістом Постанови Великої Палати ВС по справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Таким чином, вказані Умови та правила надання банківських послуг, наявні в матеріалах справи, не є належним доказом встановлення та погодження сторонами умов укладеного між ними кредитного договору.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках та пені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам від заявлених, в сумі 52 грн. 46 коп., виходячи з такого розрахунку: (заявлено суму у розмірі 122412 грн. 31 коп., задоволено на суму 3342 грн. 70 коп., 1921 грн. - сплачений при подачі позову до суду судовий збір, а відтак 3342,70 х 1921/122412,31 = 52 грн.46 коп.).

На підставі наведеного,

керуючись ч.3 ст.10, ст.ст. 12, 13, 19, 81,89, 141, 209 - 210, 258 - 259, 265 ЦПК України,

п.1ч.2 ст.11, ст.ст.525,526,625,626,631,634, 1049,1050,1526, 530, 1054,1056-1 ЦК України,

п.22ст. 1, ч.2 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів",

суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Підгайці Дубенського району Рівненської області, на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 02 листопада 2020 року в сумі 3 342 (три тисячі триста сорок дві) гривні 70 копійок.

код ЄДРПОУ 14360570.

(РНОКПП ОСОБА_1 НОМЕР_2 )

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Підгайці Дубенського району Рівненської області на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 52 (п`ятдесят дві) гривні 46 копійок.

код ЄДРПОУ 14360570.

(РНОКПП ОСОБА_1 НОМЕР_2 )

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 09 червня 2021 року.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.П. Бандура