Рішення № 97572103, 27.05.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/636/21

Провадження № 2/536/595/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Пасєчнікової В.О.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Полтавській області, треті особи: Державний нотаріус Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Суми) Піцул Валерій Юрійович, Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Полтавської області» про визнання договору купівлі – продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що 25.03.1999 року на Кременчуцькій товарно-сировинній біржі укладено Договір купівлі-продажу між Державою в особі Верховної Ради України (в управлінні Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції) та нею про купівлю житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідний Договір зареєстровано в «Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації» 29.03.1999 року в реєстраційну книгу №4 за реєстраційним №5.

Згідно змісту технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також довідки від 12.09.2019 року №61/4212, виданої Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Полтавської області» власником є ОСОБА_1 .

22.10.2020 року, вона звернулася до державного нотаріуса Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори Піцули В.Ю., для оформлення договору дарування вказаного житлового будинку з господарськими будівлями своїй доньці ОСОБА_2 .

Проте державним нотаріусом їй відмовлено у оформленні договору дарування, керуючись ст. 40 ЗУ «Про нотаріат» ст. 227 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, то такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно ст. 47 ЦК від 18.07.1963 року тягне недійсність договору. Тому зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

ОСОБА_1 вважала, що правочин укладений відповідно до вимог законодавства, чинного на час його укладення та відсутні підстави для визнання його недійсним, оскільки були дотримані в сукупності вимоги щодо укладення правочину на товарній біржі у виді договору купівлі-продажу житлового будинку за № 04-НД від 25.03.1999 року, а саме: вид укладеної угоди - купівлі-продажу реєстрація угоди на товарній біржі, та відсутністю законодавчо встановленої вимоги щодо її нотаріального посвідчення.

Оскільки вона позбавлена права розпоряджатись своїм майном, просила суд визнати дійсним Договір купівлі-продажу між Державою в особі Верховної Ради України (в управлінні Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції) та ОСОБА_1 25.03.1999 року укладений та зареєстрований Кременчуцькою товарно-сировинною біржею за № 04-НД.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд визнати договір дійсним.

Державний нотаріус Піцул В.Ю. на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, будь – яких заяв суду не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, судом встановлено, що 25.03.1999 року на Кременчуцькій товарно-сировинній біржі укладено Договір купівлі-продажу між Державою в особі Верховної Ради України (в управлінні Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції) та ОСОБА_1 про купівлю житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно змісту технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також довідки від 12.09.2019 року № 61/4212, виданої Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Полтавської області» власником є ОСОБА_1 .

Відповідно до Довідки КП «Кременчуцьке МБТІ Кременчуцької міської ради Полтавської області» № 61/4212 від 12.09.2019 року встановлено, що в КП «МБТІ» зареєстровано нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на підставі договору купівлі – продажу, зареєстрованого Кременчуцькою товарно-сировинною біржею р№ 04-НД від 25.03.1999 року - ОСОБА_1 , в частці 1/1.

При зверненні ОСОБА_1 до Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори для посвідчення договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом Піцул В.Ю. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, що підтверджується постановою від 22.10.2020 року.

Судом встановлено, що державний нотаріус відмовив позивачу у посвідченні договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями, за вищевказаною адресою зважаючи на наступне.

Так державним нотаріусом Піцул В.Ю. вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст.40 Закону України “Про нотаріат. Перелік таких документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас, беручи до уваги вимоги ст.227 Цивільного кодексу від 18 липня 1963 року, яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, то такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно з ст.47 Цивільного кодексу від 18 липня 1963 року тягне недійсність договору. Таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

З урахуванням зазначеного та відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425, вказав, що посвідчення договору дарування суперечить законодавству України.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки судом встановлено, що Договір купівлі – продажу між позивачем та Державою в особі Верховної Ради України (в управлінні Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції) укладений 25.03.1999 року, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 4 ЦК Української РСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно із частиною першої статті 128 ЦК Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСР встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

В той час досліджуючи договір купівлі – продажу від 25.03.1999 року, встановлено, що сторонами у вказаному договорі є:

- Брокер брокерської контори № 20 Кулявіна Олена Вікторівна, діюча на підставі довіреності № 2 від 22.03.1999 року відімені Держави в особі Верховної Ради України (в управлінні Кременчуцької державної податкової інспекції);

- Брокер брокерської контори № 21 ОСОБА_1 , діюча на підставі договору- аренди брокерського місця № 6 від 24.03.1999 року.

Суд вбачає, що сторони склали цей договір відповідно з Правилами біржових торгів на Кременчуцькій товарно- сировинній біржі про те, що Держава в особі Верховної Ради України продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З зазначеного суд доходить висновку, що правовідносини які виникли між сторонами також регулювались спеціальним Законом України «Про товарну біржу», який був чинний на момент укладення зазначеного договору.

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом товарної біржі. Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості "біржового місця", що визначається виходячи з попиту та пропозиції на "біржове місце". Особа, яка сплатила пайовий або вступний внесок, набуває управнення власника щодо "біржового місця" і може

винаймати свої членські права, а також продавати ці права за

правилами, встановленими біржовим комітетом (радою біржі).

Згідно ст. 16 Закону, брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов`язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

Так, відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

З урахуванням вказаного, оскільки з Договору купівлі – продажу вбачається, що він укладений брокером діючим на підставі довіреності від імені Держави в особі Верховної ради України (в управлінні Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції з однієї сторони та брокером ОСОБА_1 – з іншої, то суд вважає, що нотаріус при ухваленні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.10.2020 року дійшов помилкового висновку, що він укладений не учасниками біржі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню відповідно до ст. 227 ЦК Української РСР.

Ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Отже, враховуючи що законодавцем на час укладення даного договору на товарній біржі не було передбачено нотаріального посвідчення, водночас судом встановлено що при вчиненні договору купівлі-продажу дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, а тому суд вважає що правочин був реальним і вчинений у формі дозволенній законодавством.

Враховуючи що не визнання договору купівлі - продажу дійсним обмежує право позивача на вільне розпорядження ним, з огляду на встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись, ст.ст. 47, 128, 224 ЦК Української РСР 1963 року, ст. ст. 4, 5, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про товарну біржу», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Полтавській області, треті особи: Державний нотаріус Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Суми) Піцул Валерій Юрійович, Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Полтавської області» про визнання договору купівлі – продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу між Державою в особі Верховної Ради України (в управлінні Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції) та ОСОБА_1 від 25.03.1999 року укладений та зареєстрований Кременчуцькою товарно-сировинною біржею за № 04-НД.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський