Ухвала суду № 97569935, 07.06.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4145/21

Провадження №2-з/367/204/2021

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

07 червня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

встановив:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Головний сервісний центр МВС України, ОСОБА_4 про витребування майна від добросовісного набувача, визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним (нікчемний договір) з метою перереєстрації транспортного засобу за попереднім власником.

До суду від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшла вищевказана заява, де заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що зареєстроване за Відповідачем ОСОБА_3 , 1965 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , яким є транспортний засіб «Mercedes-Benz B180 CDA», жовтого кольору, 2013 року, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

В судове засідання сторони не викликались.

Суд, дослідивши подану заяву, дійшов висновку, що подана заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання Договору купівлі-продажу транспортного засобу ТСЦ № 7442/2019/1782202 від 20.11.2019 укладеному між ОСОБА_4 (продавець), в особі ОСОБА_5 , уповноваженого представника, що діяв на підставі Довіреності, посвідченої 17.11.2019 ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за зареєстрованим № 2605, та ОСОБА_3 (покупець), за яким об`єктом продажу є транспортний засіб «Mercedes-Benz B180 CDA» номер кузова НОМЕР_3 , яким заволодів незаконно і яке вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею – недійсним (нікчемним правочином). Витребувати транспортний засіб «Mercedes-Benz B180 CDA» номер кузова НОМЕР_3 від добросовісного набувача - ОСОБА_3 , 1965 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину - визнати припиненим право власності на транспортний засіб «Mercedes-Benz B180 CDA» номер кузова НОМЕР_3 за ОСОБА_3 , 1965 року народження, визнати власником транспортного засобу «Mercedes-Benz B180 CDA» номер кузова НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , 1969 року народження, РНОКПП НОМЕР_4 та повернути транспортного засобу «Mercedes-Benz B180 CDA» номер кузова НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва на даний час перебуває кримінальна справа №755/18108/20, провадження №1-кп/755/107/21, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні умисних дій, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, використанні завідомо підроблених документів та у пособництві з підроблення офіційних документів.

За наслідками вчинення злочинних дій ОСОБА_4 , на даний час юридичним власником транспортного засобу «Mercedes-Benz 180 CDA» є ОСОБА_3 - Відповідач у справі, але фактичним власником рухомого майна був та залишається - ОСОБА_1 , бо транспортний засіб «Mercedes-Benz 180 CDA», за наслідками незаконного заволодіння яким було відчужене (продане) особою, яка ним незаконно заволоділа, та вибуло з володіння власника - Позивача поза його волею.

10.08.2020 «Mercedes-Benz В180 CDA», жовтого кольору, 2013 року випуску кузов НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 визнано у кримінальному провадженні речовим доказом.

Дніпровським районним судом м. Києва постановлено Ухвалу у справі №755//6396/20 (провадження №1-кс/755/4028/20) про задоволення Клопотання слідчого СР Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві про арешт майна, яким:

- накладено арешт на транспортний засіб «Mercedes-Benz В180 CD А», жовтого кольору, 2013 року, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 із забороною користування транспортним засобом, а також забороною будь-яким чином відчужувати вказаний транспортний засіб;

- визначено місце зберігання арештованого автомобіля марки «Mercedes-Benz В180 CDA», жовтого кольору, 2013 року, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , - на території майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою АДРЕСА_1 ;

- контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Київської міської прокуратури №4 Лубіна О. О.

Таким чином, на момент подання позову про витребування майна від добросовісного набувача, транспортний засіб «Mercedes-Benz В180 CDA», який об`єктом спору, перебуває під арештом.

Відповідач може в будь який час подати до Дніцровського районного суду м. Києва Клопотання про зняття арешту з транспортного засобу.

Це унеможливить захист майнових прав Позивача та відновлення становища, яке існувало до порушення його права.

Відповідно, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до набрання законної сили рішенням не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Однак, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ухвалив:

Заяву задовольнити у повному обсязі.

До набрання законної сили рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Головний сервісний центр МВС України, ОСОБА_4 про витребування майна від добросовісного набувача, визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним (нікчемний договір) з метою перереєстрації транспортного засобу за попереднім власником, накласти арешт на майно, що зареєстроване за Відповідачем ОСОБА_3 , 1965 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , яким є транспортний засіб «Mercedes-Benz B180 CDA», жовтого кольору, 2013 року, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

Копію ухвали про забезпечення позову направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання.

Суддя: Л.П. Саранюк