Рішення № 97568865, 09.06.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1590/21

2/583/505/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою 22.02.2019 року укладено кредитний договір № 2482247, згідно якого ОСОБА_1 отримала 7000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій. Термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.03.2019 року. 31 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2482247 від 22.02.2019 року.

Відповідачка в установлені кредитним договором строки своїх зобов`язань не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 03.11.2020 року становить 19670 грн., з яких: 7000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1610 грн. – прострочена заборгованість за комісією; 7560 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 3500 грн. – строкова заборгованість за штрафами і пенями, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Процесуальні дії у справі.

27.04.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі, визнано справу малозначною, призначено справу до розгляду на 09.06.2021 року на 09 год. 20 хв. за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до початку розгляду справи по суті надав суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду (а.с. 50).

28.05.2021 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що проти позову заперечує, оскільки наданий суду кредитний договір не містить її особистого підпису, немає посилання на те, що він підписаний цифровим підписом, а тому вважає, що такий договір не є підписаний із відповідними правовими наслідками. Також просила застосувати строки позовної давності щодо стягнення неустойки (пені). Зазначила також, що сторонами не погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань. Крім того, позивачем не доведено факт перерахування коштів відповідачці. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю.

09.06.2021 року до початку розгляді справи по суті від представника відповідачки адвоката Кудіна О.М. надійшло клопотання про витребування доказів. Протокольною ухвалою від 09.06.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання за необґрунтованістю.

Враховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст.19, ст.274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст. ст. 277-279 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В розумінні ч. 6 ст. 279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2482247 від 22.02.2019 року, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в сумі 7000 гривень та зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надавався строком на 30 днів з 22.02.2019 року. Термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.03.2019 року.

Сукупна вартість кредиту складає 3500грн. в грошовому виразі та 608грн. відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Проценти за користування кредитом 1890 грн., які нараховуються за ставкою 0,90 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.5-7).

У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу (дати) повернення кредиту, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню за неправомірне користування кредитом у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми грошових зобов`язань позичальника (п.п. 4.1 Договору).

Факт перерахування кредитних коштів відповідачці підтверджується довідкою про ідентифікацію. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) (а.с. 9).

Згідно розрахунку заборгованості, поданого позивачем, борг відповідачки за договором № 2482247 від 22.02.2019 року станом на 03.11.2020 року становить 19670 грн., з яких: 7000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1610 грн. – прострочена заборгованість за комісією; 7560 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 3500 грн. – строкова заборгованість за штрафами і пенями (а.с. 18).

Згідно з договором відступлення прав вимоги № 31-МЛ від 31 травня 2019 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали даний договір, за умовами якого кредитор «ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. Внаслідок такої передачі (відступлення) позивач набув право грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами (а.с. 10-16).

08.10.2020 року за вих. № 18822718/1 на адресу ОСОБА_1 направлено претензію погасити заборгованість у сумі 19670 грн. перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.19).

Підставами заявленого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» позову є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 2482247 від 22.02.2019 року.

Згідно пунктів 1.2, 1.3, 1.4 Кредитного договору № 2482247 від 22.02.2019 року сума кредиту становить 7000 грн., кредит надається строком на 30 днів з 22.02.2019 року, термін (дата повернення) кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 24.03.2019 року (а.с.5).

Згідно п. 1.5.2 вищевказаного договору проценти за користування кредитом становлять 1890 грн., які нараховуються за ставкою 0,90 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.5).

Згідно п.5.1 договору позичальник підтверджує, що до підписання цього договору він ознайомився з усіма його умовами та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.6).

Згідно п.6.2 договору відправляючи через сайт онлайн-заяву про надання кредиту позичальник підтверджує свою згоду на укладення договору (а.с.6).

Як встановлено кредитний договір про надання фінансового кредиту був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті Товариства: miloan.ua.

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, позичальник надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору та проставив відмітку про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає Закону України «Про захист персональних даних» та рекомендаціям Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо застосування положень цього Закону.

Враховуючи те, що договір укладався відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», примірник кредитного договору був наданий позичальнику в його особистому кабінеті на сайті Товариства.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як зазначає позивач, на сайті miloan.ua. розміщено Правила надання фінансових кредитів (послуг), які є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641 ЦК України, укласти договір на умовах, що запропоновані Товариством.

Ці Правила є невід`ємною частиною договору, так званою його «публічною» частиною (п. 5.1 кредитного договору).

Клієнт здійснює заповнення заявки на сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в якості обов`язкових для заповнення.

Заповнюючи заявку, позичальник, у відповідності до пункту 5.1 кредитного договору, надає згоду на обробку Товариством своїх персональних даних, а також на те, що Товариство має право звернутись за інформацією про фінансовий стан позичальника або іншою інформацією, яка необхідна для прийняття рішення про надання кредиту.

Оформлення вищезазначеної згоди відповідає вимогам ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних».

У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

На основі зазначених клієнтом даних інформаційна система Товариства генерує «індивідуальну» частину договору (у разі прийняття рішення про надання кредиту).

На підставі заповненої реєстраційної форми інформаційна система Товариства здійснює реєстрацію даних заявника на сайті Товариства та створює особистий кабінет заявника/позичальника, де він має змогу ознайомитися з договором(ами), поточним станом заборгованості, оплатити заборгованість тощо.

Рішення про надання кредиту приймається Товариством на підставі автоматизованої обробки персональних даних клієнта і інформації отриманої про нього із законних джерел, зокрема інформації бюро кредитних історій.

Товариство інформує клієнта про прийняте рішення щодо видачі або відмову у наданні кредиту через SMS-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, та/або листом, надісланим на електронну пошту, вказану заявником, та/або шляхом розміщення інформації в особовому кабінеті заявника на сайті Товариства.

У випадку прийняття рішення про надання кредиту, заявнику надсилається «оферта» (пропозиція укласти договір) та текст майбутнього кредитного договору на умовах та в порядку, передбаченому цими Правилами.

Кредитний договір укладається в електронному вигляді в особистому кабінеті. При цьому заявник має технічну можливість прийняти умови кредитного договору, або відмовитись від них.

Після ознайомлення з умовами кредитного договору, у випадку підтвердження заявником із зазначеними умовами, йому на телефон надсилається одноразовий ідентифікатор, який в подальшому вноситься у відповідне поле для підпису на сайті Товариства. Таким чином заявник акцептує оферту електронним підписом одноразового ідентифікатора, після чого кредитний договір вважається укладеним.

На підставі наведеного, суд критично оцінює доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що вона не підписувала кредитний договір, а тому, на її думку вказаний договір не містить правових підстав та не може слугувати доказом безспірності укладення договору позики.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була ініціатором укладання кредитного договору, надала необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, які зазначені в кредитному договорі (а.с.7).

Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, про що позивачем надано довідку про ідентифікацію з одноразовим ідентифікатором за № 3502 (а.с.9).

Доводи відповідачки про те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме нею підписано електронним цифровим підписом заявку на укладання договору позики, і при цьому, матеріали справи не містять відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП, відхиляються судом, оскільки договір позики укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно розрахунку заборгованості, поданого позивачем, борг відповідачки становить 19670 грн., з яких: 7000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1610 грн. – прострочена заборгованість за комісією; 7560 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 3500 грн. – строкова заборгованість за штрафами і пенями

Разом з цим, частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що договір № 2482247 від 22.02.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений на один місяць і зазначено в договорі дату повернення позики - не пізніше 24.03.2019 року, підстав для стягнення пені після спливу строку договору немає.

Що стосується вимог про стягнення з відповідачки 1610 грн. - суми нарахованої комісії, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції чинній на момент укладення договору).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).

Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору, пункт кредитного договору 1.5.1 щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги банку в частині стягнення комісії в розмірі 1610 грн.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» 7000 грн. – простроченої заборгованості за сумою кредиту; та 7560 грн. - простроченої заборгованість за процентами, відмовивши в іншій частині за необгрунтованістю.

Стосовно судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В силу ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності, що діє у цивільному процесі, знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий в суму 2270 грн.

Відповідачкою по справі понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн., що підтверджується відповідними документами (а.с. 38-41) в установленому законом порядку.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково на 74 %, тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 1679,8 грн. (2270 грн. х 74 % = 1679,8 грн.), та з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 2080 грн. (8000 грн. х 26 % = 2080 грн.).

Всього з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 14560 грн. + 1679,8 грн. =16239,8 грн. та відняти 2080 грн. в рахунок стягнення з позивача витрат понесених відповідачкою на правову допомогу = 14159,8 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», зареєстроване місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN НОМЕР_2 в АТ Райффайзен Банк Аваль, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором № 2482247 від 22.02.2019 року та понесені судові витрати у загальному розмірі 14159,8 грн. (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят копійок ).

В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 09.06.2021 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко