Рішення № 97568282, 09.06.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/265/21 Справа №447/167/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

09.06.2021 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Данилів О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» про захист прав споживача та визнання недійсним договору позики,-

Процесуальні дії у справі.

26.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» про захист прав споживача, у якому просить визнати недійсним договір № 112428-м від 20.10.2020 укладений між ним та ТОВ «ЕКВІФІН Україна».

В обгрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого позивачем було отримано позику, однак, ознайомившись зі змістом договору позивач вважає, що укладений між сторонами договір є недійсним. Так, позивачем зазначений договір не було підписано. Останній, не було надано інформації у відповідності до вимог закону. Відповідач скористався тим, що позивачу, як позичальнику, об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору та не зазначив їх в його змісті. Крім того, позивач вказує, що оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між сторонами є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.Також позивач зазначає, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту містить ознаки кредитного договору, та в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. При укалденні договору відповідачем не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані із отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. В зв`язку із цим, реально нарахований позивачу відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у рахунку платежів. Відповідач ввів позивача в оману на рахунок істотних умов договору, позивачу було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), в зв`язку з чим позивач погодилась на укладення зазначеного договору. З огляду на викладене, позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав із даним позовом та просить визнати укладений між сторонами договір недійсним.

Окрім того, позивачем було подано до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

16.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та усіма додатками до позовної заяви,завіреними належним чином.

22.03.2021 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в позові відмовити в повному обсязі, зазначивши, що кредитний договір було укладено належним чином з посиланням на норми цивільного та господарського законодавства, а тому позивача, як споживача кредитних послуг ніяким чином не обмежував та не порушував принцип добросовісності оспорюваного договору. Сторони кредитного договору дійшли згоди до всіх істотних умов що підтверджується підписом позивача на самому кредитному договорі, шляхом його укладення із застосування положень Закону України «Про електронну комерцію». Представник відповідача вважає, що у даній ситуації відсутні будь-які обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам чинного законодавства України про несправедливість та невигідність умов для позивача, а намагання позивача визнати кредитний договір недійсним направлений лише на унеможливлення виконання цивільно-правових відносин за кредитним договором, оскільки боргові зобов`язання досі не виконані позивачем..

Судом на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд встановив:

20 жовтня 2020 між ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №112428-М, згідно якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 7000 грн., на строк з 20.10.2020 по 18.11.2020.

Кредитний договір було укладено на підставі Примірного кредитного договору та правил надання коштів в кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІФШ УКРАЇНА», затверджених наказом ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» від 29 липня 2020 №2907.

За користування кредитом Позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.5775% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 210,79%. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, а саме за період з дати видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.

18 листопада 2020 між ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору, з угодою щодо автопролонгації, згідно якої сторони домовилися продовжити строк користування кредитом з 19.11.2020 по 18.12.2020 включно, запланована дата повернення кредиту 18.12.2020 . За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1.65% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 406.53%. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4%.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто, без проходження процедури реєстрації в ІТС Товариства, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету, без верифікації кредитної картки Позивача, без підписання Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором - Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не підписував договір та не отримував його, а також те, що даний договір не містить всі істотні умови, суд до уваги не приймає, так як, вони повністю спростовані доказами, наданими стороною відповідача та дослідженні судом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено, а судом не встановлено наявність підстав, з яким закон пов`язує можливість визнання спірного договору недійсним, суд вважає, що в задоволенні позоу слід відмовити.

Керуючись ст. 141, 209, 264, 265, 266 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЕКВІФІН Україна» про захист прав споживача відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІФІН УКРАЇНА", місцезнаходження: 03066, м. Київ, вул. Максимовича Михайла (Голосіївський район), будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42987483.

Повний текст рішення складено 09.06.2021.

Суддя Павлів В. Р.