Ухвала суду № 97566483, 29.04.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/2711/21

Провадження № 2/234/2211/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

29 квітня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Берліна А.Д., за участю представника позивача - адвоката Берзіня С.Л., розглянув у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виуонавчого комітету Краматорської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та у її вихованні, про визначення способів участі батька у вихованні дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Краматорського міського суду Донецької області знаходиться вказана цивільна справа.

28.04.2021 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі, в якій він просить забезпечити позов та постановити ухвалу, якою зобов`язати відповідача ОСОБА_2 вчиняти такі дії: не змінювати без згоди позивача місце фактичного проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_1 ; наджавати на кожну розумну вимогу позивача але принаймні 2 рази на тиждень актуальну інформацію про місце перебування дитини; надати з метою контролю за станом здоров`я можливість доступу позивача до дитини на нейтральній території протягом 2 разів на тиждень по 2 години кожне побачення у межах часу з 10-00 год. до 20-00 год. узгоджених між сторонами днів тижня.

В підготовчому судовому засіданні 29.04.2021р. представник позивача підтримав доводи заяви про забезпечення позову та показав, що в силу вимог сімейного кодексу батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Позивач з січня 2021 року не бачив своєї дитини, оскільки відповідач особисто не відповідає на телефонні дзвінки, та не відчиняє двері свого житла у м.Краматорську, чим порушує право позивача на здійснення його батьківських прав. Забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача вчиняти зазначені в заяві є співмірними заявленим вимогам та спрямовані на забезпечення участі батька у житті дитини.

Вислухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали цивільної справи, суд вважає заяву обґрунтованою з таких підстав.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansenv. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до приписів статей 141,153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження, вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

За результатами вивчення матеріалів справи, суд знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів батька із сином дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з ним, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду по суті позову.

Зважаючи на встановлені обставини, суддя дійшов до переконання про можливість забезпечення позову у даній справі шляхом зобов`язання відповідача вчиняти дії, які зазначені в заяві.

При вирішенні заяви судом враховано вік дитини, що дитина до січня 2021 року перебувала у контакті з батьком, який підтримував на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти із сином.

Також судом береться до уваги, що відстань між фактичним проживанням заявника - Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії та фактичне проживанням дитини, що свідчить про можливість реалізації батьківських прав та виконання відповідних обов`язків в період, зокрема зустрічі із дитиною, під час перебування на території України.

Зважаючи на вік дитини такі зустрічі мають відбуватися у присутності матері - відповідача по справі.

При цьому слід зобов`язати відповідача не чинити дій, направлених на перешкоджання заявнику у спілкуванні та вихованні дітей.

При цьому судом враховано співмірність заходу забезпечення позову, зокрема наслідки від вжиття заходів забезпечення (встановлення побачень батька із сином) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрати емоційного зв`язку між позивачем із сином внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

З огляду на характер спірних правовідносин, підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 258 - 261 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:

-зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не змінювати без згоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце фактичного проживання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 два рази на тиждень надавати актуальну інформацію про місце перебування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами зв`язку (телефоном, мессенджерами або електронною поштою) на вказані у позові контакти;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою контролю за станом здоров`я, можливість доступу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нейтральній території у місті Краматорську Донецької області у присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 2 (двох) разів на тиждень по 2 (дві) години кожне побачення у межах часу з 10-00 год. до 20-00 год. узгоджених між сторонами днів тижня з урахуванням часу перебування позивача на території України.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване/фактичне місце проживання АДРЕСА_3; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4, тел. НОМЕР_1 ;

Представник позивача: адвокат Берзінь Сергій Людвигович: Донецька область, м.Краматорськ, вул.В.Стуса, 45, офіс 419;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради: Донецька область, м.Краматорськ, пл.Миру, 2.

Суддя Г. С. Лебединець