Вирок № 97566348, 10.06.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13036/20

Провадження № 1-кп/263/548/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Федоренко Т.І., при секретарі Кирилюк В.В., за участю прокурора Балджи О.М., захисника Поліщука О.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецька, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2021 року народження, раніше судимого:

-27.03.1995 року Київським районним судом м.Донецька за ст. 229-6 ч.1 КК України ( в редакції 1960 року ) до 2 років позбавлення волі, з відстрочкою конання вироку на 1 рік,

-24.12.2004 року Київським районним судом м.Донецька за ст. 128 КК України до 2 років виправних робіт з утриманням в дохід держави 10% заробітної плати,

-22.10.2007 року Київським районним судом м.Донецька за ч.1 ст. 309 , ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.186, ст.ст. 70, 71, 72 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 26.06.2009 року на підставі постанови Волноваського районного суду Донецькій області від 18.06.2009 року, умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 6 місяців 23 дні,

- 14.03.2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до арешту строком 3 місяця,

-19.06.2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1. ст.70 КК України до арешту строком 6 місяців,

-20.09.2019 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.1, ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України з випробуванням на 1 рік,

-21.05.2020 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст.70, ч.1 ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 29.07.2020 року, приблизно у 16-02 годин, перебуваючи в приміщенні торгового залу магазину ТЦ № 38 «Метро», розташованого по вул.Запорізьке Шоссе, 4 в Центральному районі м.Маріуполя Донецької області, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, умисно, потворно, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, таємно взяв з полиці одну склянку з кремом для шкіри, торгової марки "LOREAL" Revitalift ємністю 50 мл, денний регенирирующий глибокий догляд, вартістю 320,75 гривень, одну склянку з кремом для шкіри торгової марки "LOREAL" Revitalift ємністю 50 мл, нічний регенирирующий крем - маска, вартістю 320,75 гривень, сховавши їх в кишені джинсів, після чого пройшов касову зону, не оплативши вищевказаний товар, вийшов з приміщення магазину, чим завдав матеріальний збиток ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» на загальну суму 641 гривня 50 копійок.

Кримінальна відповідальність за вчинений злочин передбачена ч.2 ст. 185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненного повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не оспорює фактичні обставини його вчинення, викладені у обвинувальному акті, вартість викраденого ним майна, завдану потерпілій стороні матеріальну шкоду. Зазначив, що розкаюється у вчиненому. Визнає, що завдав матеріальну шкоду потерпілому, але викрадене майно було у нього вилучено без будь-яких пошкоджень, тому просив повернути потерпілому майно та позовні вимоги не задовльняти.

Представник потерпілого ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» Сапига О.В.в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у сумі 641,50 грн. з обвинваченого підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто не оспорює, та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, стосуються речових доказів, судових витрат, цивільного позову та обставин, що мають значення для визначення міри покарання.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме: допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження стосовно особи обвинуваченого та залучення речових доказів до матеріалів провадження, цивільного позову.

Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченого, речових доказів, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненного повторно.

Вирішуючи питанняпро призначення покарання,суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин,має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ст. 12 КК України правопорушення інкриміноване обвинуваченому відносяться до категорії нетяжкого злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого який: щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, дав правдиві свідчення.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то він раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, офіційно не працевлаштований, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатора не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, має на утриманні неповнолітню дитину.

Таким чином, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, потерпілого, захисту суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Оскільки ОСОБА_1 засуджений вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.05.2020 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст.70, ч.1 ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, знову вчинив новий злочин, то остаточне покарання слід призначити із застосуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України.

Відповідно до протоколу затримання взятих під варту згідно вироку від 17.08.2020 року ОСОБА_1 було затримано на підставі вироку Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.05.2020 року для відбуття покарання за вироком, строк якого слід зарахувати відповідно до вимог ст. 72 КК України

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

З обвинуваченого підлягає стягненню витрати за проведення товарознавчої експертизи у сумі 1144,15 грн.

Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, яка складається з вартості викраденого майна, задоволенню не підлягає, оскільки викрадене майно зберігається у камері збереження речових доказів та підлягає поверненню власнику - потерпілому.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 373,374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного цим вироком покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.05.2020 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 10.06.2021 року.

Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк відбутого покарання за попереднім вироком з 17 серпня 2020 року по день набрання вироком законної сили.

Речові докази після набрання вироком законної сили : вісім відеозаписів та два фотофайли на лазерному диску DVD+R залишити зберігати у матеріалах справи, склянку з кремом для шкіри, торгової марки "LOREAL" Revitalift ємністю 50 мл, денний регенирирующий глибокий догляд та склянку з кремом для шкіри торгової марки "LOREAL" Revitalift ємністю 50 мл, нічний регенирирующий крем - маска, які зберігаються у кімнаті збереження речових доказів Маріупольського РУП ГУНП України в Донецькій області (колишній Центральний ВП), квитанція від 22.10.2020 року - повернути власнику ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна», скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районног суду м.Маріцуполя Донецької області від 09.09.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 1144,15 грн.

У задоволенні позову ТОВ «МЕТРО Кеш Енд Кері Україна» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 641,50 грн. - відмовити.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.І. Федоренко