Рішення № 97563267, 10.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року м. Київ № 640/24989/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження:04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час, без обмеження будь-яким строком з 01 січня 2016 року у розмірі 85 відсотків грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України в місті Києві від 19 березня 2018 року №31491 "Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерхунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)", що становить 10492,68 грн, з урахуванням проведених виплат та в подальшому щомісячно виплачувати у законно визначених розмірах.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він із 2003 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, розмір якої становив 85% суми грошового забезпечення. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві в квітні 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103, при якому її розмір було зменшено з 85% до 70% сум грошового забезпечення на підставі частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року в редакції, чинній на час перерахунку пенсії.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки, на його думку, у посадових осіб ГУ ПФУ у м. Києві відсутні правові підстави зменшувати йому основний розмір пенсії від грошового забезпечення з 85% до 70%, у зв`язку з внесенням змін до чинних нормативних актів, так як умова зменшення основного розміру пенсії може застосовуватися лише щодо осіб, які мають право на отримання пенсії, а не до тих, яким такий розмір пенсії від грошового забезпечення вже встановлено довідно у відповідності до чинного законодавства України на момент виходу на пенсію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що на виконання Постанови №103 від 23.03.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у квітні 2018 року ГУ ПФУ в м.Києві здійснило перерахунок пенсії Позивача з 01.01.2016 на підставі довідки про грошове забезпечення за відповідною посадою, визначених відповідно до постанови №988. Крім того, відповідач зазначив, що з 01.05.2014 згідно Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII максимальний розмір пенсії, який обчислюється відповідно до статті 13 Закону № 2262, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. В свою чергу ГУ ПФУ в м. Києві відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та Положення про головні управління ПФУ керувалось чинною на момент проведення перерахунку раніше призначеної пенсії нормою закону про максимальний розмір пенсії за вислугу років.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 424о/с від 16.12.2002 року УДАІ ГУ МВС України звільнений на пенсію та є пенсіонером органів внутрішніх справ за вислугою років, яка становила 30 років 00 місяців 10 днів, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 01 січня 2003 року видане ГУ МВС України в м.Києві, (пенсійна справа № 89/31491), інвалід 3 групи інвалідність армії МВС, посвідчення серія НОМЕР_4 від 11.04.2018р.

Відповідно до Висновку про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року та постанови Кабінету Міністрів України № 12 від 08 січня 2000 року виданого 13 січня 2003 року, Позивачу призначено з 01 січня 2003 року пенсію за вислугу років у розмірі 85 % грошового забезпечення, який був встановлений довічно.

Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку №31491 від 19 березня 2018 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, видану ОСОБА_1 .

Сума грошового забезпечення для перерахунку пенсії за вищенаведеною довідкою № 31491від 19 березня 2018 року - склала 10 452,68 грн.

22.05.2018 року Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві була виготовлена нова довідка № 31491 сума грошового забезпечення для перерахунку пенсії за якою була зменшена до 6582,87 грн.

На підставі нової довідки відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам" її розмір був визначений 70% грошового забезпечення, що також підтверджується наявною у справі довідкою.

У зв`язку з цим, позивач 21.04.2020 року звернувся до ГУПФУ в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії, яка призначена позивачу за вислугою років, з дати виникнення на перерахунок, з 01.01.2016 року, з урахуванням основного її розміру 85 % від суми грошового забезпечення (лист ГУПФУ в м.Києві від 07.06.2018 року), що обраний і встановлений позивачу при призначенні пенсії, а не з основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення, як це робить до цього часу відповідач. - перерахунок здійснити з урахуванням надбавки за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50 % визначеного посадового окладу поліцейських, з урахуванням окладу поліцейського за військовим (спеціальним) званням за надбавки за вислугу років (надбавки за стаж служби в міліції) у розмірі 40% та премії у розмірі 35,02 % по відношенню до усіх зазначених вище нарахувань, що входять до розрахунку пенсії позивача при її призначенні; нарахувати та виплатити позивачу одноразово різницю між фактично отриманою пенсією з 01.01.2016 року (з розрахунку 70% основного розміру пенсії грошового забезпечення) і пенсією, яка повинна бути перерахована з розрахунку 85% основного розміру позивача.

Листом № 2600-0213-8/51596 від 28.04.2020 року ГУПФУ в м.Києві повідомлено про те, що пенсія перерахована та виплачується відповідно до норм законодавства та надано розрахунок пенсії на даний час, а також що розмір його пенсії з 01.01.2018 проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», згідно якої розмір грошового забезпечення становить 70% та зазначено, що виплата пенсії здійснюється у встановленому постановою порядку.

Не погоджуючись із вищезазначеною відповіддю, Позивач 11.06.2020 року знову звернувся до ГУПФУ в м.Києві із заявою щодо протиправного зменшення розміру пенсії позивачу при її перерахунку на вимогою надати відповідні документи, на що в липні 2020 року позивач отримав лист ГУПФУ в м.Києві № 2600-0213-8/79917 від 18.06.2020 року з аналогічною відмовою.

Також, листом № 2600-0405-8/106303 від 03.08.2020 року ГУ ПФУ в м.Києві повідомлено ОСОБА_1 , що в зв`язку з наданням уповноваженим органом (МВС України) уточнюючої довідки про розмір грошового забезпечення відповідно до Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року, на підставі якої проведено перерахунок пенсії позивача, встановлено суму надміру виплачених коштів (пенсії) за період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року у розмірі 16421 грн. 22 коп. та запропоновано внести надміру виплачені кошти на рахунок відповідача, а в разі ненадходження коштів відповідач змушений буде стягувати їх в судовому порядку з позивача.

23.09.2020 року позивачем направлено до відповідача заяву щодо протиправної вимоги повернути кошти в сумі 16421 грн. 22 коп. та зменшення розміру пенсії при її перерахунку і надання відповідних документів (заява та копія квитанції про відправлення додається), але відповіді позивач так і не отримав.

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

В подальшому Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VІІ від 27.03.2014 внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Згідно з п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VІІ від 27.03.2014зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону N 2262-XII на підставі Постанови КМУ N 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону N 2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Верховним Судом розглянуто зразкову справу №240/5401/18 за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату призначеної пенсії в основному розмірі 83% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням проведених виплат.

Постановою Верховного Суду від 04.02.2019 зразкова справа №240/5401/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язано здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 справа №240/5401/18 вказане рішення Верховного Суду в зразковій справі №240/5401/18 залишено без змін.

За змістом постанови Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

права: позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ; відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Як установлено судом, позивачу призначено пенсію за вислугу років з 89 % грошового забезпечення, здійснено перерахунок з основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, з огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна справа №640/20616/19 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №240/5401/18.

Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, оскільки при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 та від 11.10.2005 №8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників органів внутрішніх справ, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.

Аналогічну правову позицію викладено також Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17 та від 24.04.2018 № 686/12623/17.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що останнім було проведено перерахунок пенсії у відповідності до порядку, визначеного Постановою № 103 Кабінетом Міністрів України, зокрема:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

- з 01.01.2020 - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Оскільки, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 по справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то порядок на який посилається відповідач втратив свою чинність.

При цьому, визначення конкретної суми пенсії, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, то, суд зазначає, що вказане є дискреційними повноваженнями відповідача.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміється таке повноваження, яке надане певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один із кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законодавством порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, визначення суми пенсії, на отримання якої має право позивач належить виключно до повноважень відповідача і тому суд не може зобов`язати виплачувати конкретну суму пенсії, а має зобов`язати саме здійснити нарахування та виплату пенсії.

Також, суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином, вимоги позивача в частині визначення ним конкретної суми, що підлягає до виплати та в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювати у подальшому щомісячно виплату пенсію у законно визначених розмірах до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 263, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (місцезнаходження: вул.Бульварно-Кудрявська,16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 встановленого, як відсоткове співвідношення до сум грошового забезпечення відповідної посади, при її призначенні з 85 відсотків до 70 відсотків при проведенні перерахунку пенсійного забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (місцезнаходження: вул.Бульварно-Кудрявська,16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок ОСОБА_1 основного розміру пенсії від грошового забезпечення в розмірі 85% за минулий час без обмеження будь-яким строком з 01 січня 2016 року та виплатити одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком з 1 січня 2016 року у розмірі 85% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України в місті Києві від 19 березня 2018 року №31491 "Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерхунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)", з урахуванням проведеного перерахунку та виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 841,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16. Код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа