Рішення № 97563230, 09.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року м. Київ № 640/10492/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №2131004600001 від 06.04.2021 про відмову у включенні Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій у відповідності до вимог Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440;

зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків включити Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій у відповідності до вимог Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у включенні підприємства до Реєстру неприбуткових установ та організацій, з огляду на відповідність позивача вимогам передбаченим пунктом 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2021 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копію вказаної ухвали отримано відповідачем 20.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів до суду не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (ДП «Укрпатент») подано до відповідача реєстраційну заяву за формою №1-РН для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій, відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України.

Листом від 12.03.2021 №1207/6/31-00-04-06 відповідач повідомив ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про відсутність підстав для включення останнього до реєстру неприбуткових організацій з причин його невідповідності вимогам встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України, а саме статутом ДП «Укрпатент» передбачено здійснення матеріального заохочення працівників підприємства (наведеними нормою пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України встановлено обмеження щодо виплат працівникам).

Також, відповідачем зазначено, що розділом 10 Статуту передбачено затвердження фінансового плану та здійснення контролю за його виконанням. Відповідно до статті 75 Господарського Кодексу України, фінансовий план є основним плановим документом державного комерційного підприємства, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання функцій протягом року відповідно до установчих документів. Відповідно до затвердженого фінансового плану здійснюється розподіл прибутку державних комерційних підприємств (пункт 9 статті 75 Господарського Кодексу України). Зазначене суперечить пункту 133.4.2 пункту 133.4 статті133 Податкового кодексу України.

26.03.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №вих-7116/2021 про повторний розгляд реєстраційної заяви та 31.03.2021 надіслав відповідачу додаткові пояснення щодо включення ДП «Укрпатент» до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Так, 06.04.2021 відповідачем прийнято рішення 2131004600001 про відмову у включенні Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій з підстав невідповідності неприбуткової організації та/або установчих документів такої організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 ПК України.

Так, підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

В той же час, за приписами підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам пункту 133.4.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2006 №440 затверджений Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - Порядок №440).

Присвоєння неприбутковій організації ознаки неприбутковості здійснює контролюючий орган за основним місцем обліку неприбуткової організації (далі - контролюючий орган).

Відповідно до пункту 6 Порядку №440 для включення до Реєстру неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 і засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації (крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон), а житлово-будівельні кооперативи також засвідчені підписом керівника або представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Контролюючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах, щодо відповідності вимогам, встановленим Податковим кодексом України та законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Відповідно до пункту 7 Порядку №440 контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру за умови відповідності такої організації вимогам, визначеним підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

Відповідно до пункту 8 Порядку №440 за результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, протягом трьох робочих днів з дня їх отримання контролюючим органом приймається рішення про: включення, повторне включення, відмову у включенні (повторному включенні) неприбуткової організації до Реєстру; виключення неприбуткової організації з Реєстру; зміну ознаки неприбутковості.

Контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі: подання неприбутковою організацією неповного пакета документів, визначених пунктом 6 цього Порядку; невідповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання контролюючим органом реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, внести до Реєстру відповідний запис про включення (повторне включення) такої неприбуткової організації до Реєстру, присвоєння (зміну) ознаки неприбутковості.

У разі наявності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості або для виключення неприбуткової організації з Реєстру контролюючим органом готується відповідне рішення за формою згідно з додатком 2 у двох примірниках, один з яких вручається такій організації у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, а другий залишається в контролюючому органі.

Судом встановлено, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» є юридичною особою публічного права, яке створене наказом Міністерства освіти України від 07.06.2000 №175 «Про створення державного підприємства «Український інститут промислової власності».

Так, частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України визначено підприємство як самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Разом з тим, підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності (частина 2 статті 62 Господарського кодексу України).

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту (частина 3 статті 62 Господарського кодексу України), тобто установчими документами визначаються основи правового статусу підприємства.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту, ДП «Український інститут інтелектуальної власності» засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Уповноважений орган управління) та є державним підприємством, що не має на меті отримання прибутку від своєї діяльності.

Як вбачається з листа від 12.03.2021 №1207/6/31-00-04-06 відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для включення ДП «Укрпатент» до реєстру неприбуткових організацій з причин його невідповідності вимогам встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України, а саме статутом ДП «Укрпатент» передбачено здійснення матеріального заохочення працівників підприємства.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до пункту 6.8 Статуту, кошти, отримані Підприємством за дії, пов`язані з охороною прав на об`єкти інтелектуальної власності, мають цільове призначення і використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності відповідно до кошторису Підприємства.

Нагляд за фінансовою-господарською діяльністю Підприємства, виконанням кошторису Підприємства здійснюється Наглядовою радою (пункт 11.5 Статуту).

До видатків на утримання неприбуткової організації відносяться, зокрема, видатки на заробітну плату працівників.

Згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Як зазначено позивачем, аналогічне положення містить Колективний договір, укладений між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Український інститут інтелектуальної власності», що прийнятий на конференції трудового колективу ДП «Укрпатент» 12.07.2017 (протокол № 9) та зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації за №213 від 10.08.2017, Положення про оплату праці працівників ДП «Укрпатент», затверджене наказом ДП «Укрпатент» від 06.11.2015 №233 (зі змінами) (пункт 1.2).

Згідно з наведеними нормами фонд оплати праці ДП «Укрпатент» має такі складові: фонд основної заробітної плати; фонд додаткової заробітної плати; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Тобто, заохочувальні виплати входять у структуру заробітної плати та виплачуються у межах видатків на заробітну плату, затверджених у кошторисі ДП «Укрпатент», що відповідає вимогам законодавства про працю.

Отже, виплати на заробітну плату працівників, у тому числі заохочувальні, відносяться до видатків на утримання ДП «Укрпатент», реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його Статутом, що повністю відповідає вимогам підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.

Більше того, суд звертає увагу, що використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 статті 133 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 133.4.4 статті 133 Податкового кодексу України є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов`язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

Крім того, необґрунтованими є посилання відповідача на Господарський Кодекс України, а саме щодо затвердженого фінансового плану позивача, з огляду на наступне.

Пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Отже, Податковий кодекс є спеціальним законодавчим актом у сфері правовідносин, що виникають з питань оподаткування.

У статті 5 Податкового кодексу України зазначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Включення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій є відносинами з питань оподаткування, а тому до них застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України.

З огляду на викладене при вирішенні питання щодо включення позивача до вказаного Реєстру, застосовується критерій визначення неприбуткового підприємства, встановлений пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, а не положення Господарського кодексу України.

При цьому, слід зауважити, що чинним законодавством України не врегульовано порядок утворення, реєстрації та діяльності неприбуткових державних підприємств.

Так, Статутом ДП «Укрпатент» підтверджено дотримання критеріїв визначення неприбуткового підприємства, встановленого пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, а саме, орган управління визначив основну діяльність ДП «Укрпатент» неприбутковою, Статут містить заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб, Статутом визначено, що доходи (прибутки) ДП «Укрпатент» використовуються виключно для фінансування видатків на утримання та розвиток підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямків діяльності, визначених у Статуті, а також передбачено передачу активів підприємства під час припинення в результаті реорганізації (злиття, поділу, приєднання або перетворення) або ліквідації одній чи кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або ж зарахування таких в дохід бюджету.

Крім того, вичерпний перелік вимог, яким мають відповідати неприбуткові організації для цілей оподаткування податком на прибуток, передбачений у підпункті 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, який не містить такої вимоги як відсутність фінансового плану.

За поясненням позивача, призначення фінансового плану полягає у визначенні обсягу фінансових результатів, а також сукупної потреби підприємства у певних розмірах фінансових ресурсів, необхідних для фінансування передбачених обсягів діяльності, виконання фінансово-кредитних зобов`язань, розв`язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства.

Більше того, наявність фінансового плану є доцільною як для комерційних, так і для неприбуткових підприємств.

У свою чергу, за змістом положень статей 75, 77, 78 Господарського кодексу України фінансовий план необхідний як для державних комерційних підприємств так і для некомерційних підприємств.

Відтак, з огляду на інші положення Статуту, відсутні підстави вважати, що згідно затвердженого фінансового плану позивача розподіл прибутку буде здійснюватися всупереч вимог підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про невідповідність ДП «Укрпатент» неприбутковій організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а відтак, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у включенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій, згідно рішення №2131004600001 від 06.04.2021, у зв`язку із чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З метою належного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача включити Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, код ЄДРПОУ 31032378) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №2131004600001 від 06.04.2021 про відмову у включенні Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій у відповідності до вимог Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків включити Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» до Реєстру неприбуткових установ та організацій у відповідності до вимог Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №440.

Стягнути на користь Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко