Рішення № 97563162, 03.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року м. Київ № 640/7229/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС"до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними дій

за участю:

від позивача - Натальчук С.О., Максимков В.А.;

від відповідача - Зайкіна К.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" (далі - ТОВ "Новобуд-ВС") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві по ліцензуванню зберігання ТОВ "Новобуд-ВС" пального для власних потреб, одержанню за це плати і здійсненню контролю за зберіганням пального для власних потреб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не має право здійснювати ліцензування зберігання суб`єктами господарської діяльності пального для власних потреб, одержувати за це плату і здійснювати контроль за зберіганням пального для власних потреб. Незаконні, здійснені з перевищенням своїх повноважень, дії відповідача обмежують право позивача самостійно визначати порядок зберігання пального для власних потреб, призводять до зайвих виплат коштів, порушують нормальний режим роботи товариства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7229/21 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 29.04.2021.

27.04.2021 до суду від представника відповідача Зайкіної К.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що 15.05.2020 ТОВ "Новобуд-ВС" подано заяву № 59004/10 на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та додано до неї платіжне доручення. За результатами розгляду заяви Головним управлінням ДПС у м. Києві оформлено ліцензію № 26510414202000251. Звертає увагу, що Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" визначено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ухвалою суду від 29.04.2021 закрито підготовче провадження у справі № 640/7229/21 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 03.06.2021.

06.05.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якого останній просить суд задовольнити позовні вимоги. Пояснив, що внаслідок публікації в ЗМІ різноманітних роз`яснень і коментарів податківців щодо необхідності придбання ліцензії і загрози застосування штрафу в розмірі 500000,00 грн керівництво ТОВ "Новобуд-ВС" вирішило, що оплата 780,00 грн як засіб запобігання можливих ускладнень у взаємовідносинах з податковими органами, не є дуже великою, і тому ліцензія була придбана. Але після глибокого аналізу правових норм був зроблений висновок щодо перевищення податковими органами своєї компетенції у даному випадку, внаслідок чого був поданий даний позов.

Представники позивача у судовому засіданні 03.06.2021 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2021 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.05.2020 ТОВ "Новобуд-ВС" подано до Головного управління ДФС у м. Києві заяву щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 14-А.

25.05.2020 контролюючим органом було видано ліцензію за заявою позивача № 26510414202000251 терміном дії з 25.05.2020 по 25.05.2025.

Вважаючи, що відповідач не має право здійснювати ліцензування зберігання суб`єктами господарської діяльності пального для власних потреб, одержувати за це плату і здійснювати контроль за зберіганням пального для власних потреб, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.

Закон України від 19.12.1995 N 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481/95-BP) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

За визначенням статті 1 Закону N 481/95-BP:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Законом України від 23.11.2018 N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесені зміни до Закону N 481/95-BP, а саме: після частини шостої статті 15 доповнено двома новими частинами такого змісту: "Встановити річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання".

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону N 2628-VIII останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом N 2628-VIII доповнено частину другу статті 17 Закону N 481/95-BP, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень; роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Так, за змістом статті 15 Закону N 481/95-BP ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України від 02.03.2015 N 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон N 222-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону N 222-VIII (в редакції, що діяла з 01.07.2019) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Згідно з частиною першою статті 8 Закону N 222-VIII у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону N 222-VIII державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає:

ліцензування застосовується лише до такого виду господарської діяльності, провадження якого становить загрозу порушення прав, законних інтересів громадян, життю чи здоров`ю людини, навколишньому природному середовищу та/або безпеці держави, і лише у разі недостатності інших засобів державного регулювання;

запобігання проявам корупції;

у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною другою статті 20 Закону N 222-VIII визначено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 N 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 N 545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Вказана постанова набрала чинності 01.07.2019.

На виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" листом Державної фіскальної служби України від 30.05.2019 N 17014/7/99-99-12-01-01-17 доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. При цьому, Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019.

Таким чином, з набуттям 01.07.2019 змін до законів N 481/95-BP та N 222-VIII, з 01.07.2019 територіальні органи ДФС є органами ліцензування діяльності з торгівлі та зберігання пального, з огляду на що твердження позивача про перевищення відповідачем своїх повноважень під час видачі останньому ліцензії на право зберігання пального є помилковими.

При цьому, суд вважає помилковими твердження позивача, що зберігання пального для власних потреб, не підлягає ліцензуванню, з огляду на наступне.

Частиною дев`ятнадцятою статті 15 Закону N 481/95-BP визначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік суб`єктів господарювання, які не отримують ліцензію на право зберігання пального. При цьому, позивачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив, що ТОВ "Новобуд-ВС" віднесений до суб`єктів господарювання, перелічених у частині дев`ятнадцятій статті 15 Закону N 481/95-BP.

Суд також акцентує увагу, що змінами, внесеними Законом N 2628-VIII, передбачається отримання ліцензії на зберігання пального всіма суб`єктами господарювання, які зберігають пальне. Під дію цього Закону підпадають всі підприємства і господарства, які зберігають пальне, в тому числі і для власних потреб.

При цьому, суд звертає увагу, що положення Закону N 2628-VIII є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, а тому відсутні правові підстави для їх незастосування.

Зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

В контексті наведених правових норм суд зазначає, що видача відповідачем ліцензії за заявою позивача узгоджуються з положеннями законів N 481/95-BP та N 222-VIII, а тому право позивача у даному випадку не може вважатись порушеним.

Також, на переконання суду, у даному випадку відповідачем не порушено й охоронюваного законом інтересу позивача, позаяк Законом N 2628-VIII передбачено отримання ліцензії на зберігання пального всіма суб`єктами господарювання, які зберігають пальне.

З приводу здійсненого позивачем аналізу законодавства, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Дійсно, 21.08.2019 Державна регуляторна служба України надала роз`яснення, відповідно до якого зберігання пального, яке використовується для власних виробничих цілей (не для переробки і продажу) не підлягає ліцензуванню.

З метою усунення колізії в законодавстві, народними депутатами України внесено на розгляд Верховної Ради України проект Закону України від 09.10.2019 № 2248 "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Вказаний законопроект спрямований на скасування обов`язкового ліцензування господарської діяльності, пов`язаної зі зберіганням пального для виробничих цілей (не для переробки і продажу) для суб`єктів господарювання усіх форм власності.

Таким чином, виключно після прийняття Верховною Радою України проекту Закону від 09.10.2019 № 2248, буде вирішено питання обов`язкового ліцензування господарської діяльності, пов`язаної зі зберіганням пального для виробничих цілей (не для переробки і продажу) для суб`єктів господарювання усіх форм власності.

Враховуючи, що як на момент звернення позивача до відповідача з заявою про видачу ліцензії на зберігання пального, так і на момент вирішення даного спору, положеннями законів N 481/95-BP та N 222-VIII передбачено обов`язкове ліцензування господарської діяльності, пов`язаної зі зберіганням пального, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ВС" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 14-А, ідентифікаційний код 32845885) відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 9 червня 2021 року.