Рішення № 97563082, 17.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року місто Київ № 640/7379/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук`янець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головного управління Державної податкової служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019 №0091294204, №0091304204, №0091314204, №0091324204, №0091334204, №0091344204, №0091354204, №0091364204, №0091384204, №0091394204, №0091404204, №0091474204, визнання протиправними та скасування рішень від 29.11.2019 №0091454204, №0091424204, №0091584204, №0091504204, визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2019 №Ф-122, №Ф-121, На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 травня 2021 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №0091294204, №0091304204, №0091314204, №0091324204, №0091334204, №0091344204, №0091354204, №0091364204, №0091384204, №0091394204, №0091404204, №0091474204;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 29.11.2019 №0091454204;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності від 29.11.2019 №0091424204;

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №Ф-122 та №Ф-121;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 29.11.2019 №0091584204 та №0091504204.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві у період з 06.09.2019 по 26.09.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за наслідками якої контролюючим органом складено Акт від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 . Позивач не погоджується з прийнятими на підставі вказаного Акта перевірки рішеннями та стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності та рішення про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України стосовно заниження загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 52396,21 грн позивач зазначив про те, що вказана сума була проведена через реєстратор розрахункових операцій від роздрібної торгівлі, проте дана сума була проведена помилково. Позивачем наголошено на тому, що фактично, кошти у сумі 52396,21 грн не надходили до каси закладу, а з відповідальних осіб було взято пояснення. З приводу доходу який не було проведено через реєстратори розрахункових операцій в сумі 465429,23 грн (за 2017 рік - 292517,62 грн; за 2018 рік - 172911,61 грн) позивач зауважив, що вказана розбіжність виникла внаслідок помилкового влючення суми податку на додану вартість до складу загального оподатковуваного доходу за відповідні періоди, але така математична помилка не вплинувала на заниження податкового зобов`язання, оскільки податок на доходи фізичних осіб був сплачений з більшої суми оподатковуваного доходу. Твердження відповідача стосовно того, що дана розбіжність виникла за рахунок не повного відображення коштів, отриманих в готівковій формі з проведенням операцій через реєстратори розрахункових операцій за 2016 рік - 1398591,80 грн, спростовуються банківськими виписками та копією періодичного звіту з розрахункових операцій за 2016 - 2018 роки, якими підтверджено обсяг господарських операцій.

Крім того, за посиланням позивача, в в акті перевірки відсутні будь-які посилання на документи, відсутність яких зумовила контролюючий орган зробити висновок про завищення витрат, відтак позивач фактично позбавлений можливості спростувати висновки відповідача, оскільки, на його думку, взагалі залишається незрозумілим, а відтак і протиправним визначення сум завищення витрат. Позивач вважає, що такі протиправні висновки контролючого органу щодо неправильного визначення доходів та витрат стали підставою для нарахування військового збору, єдиного внеску та нарахування у зв`язку з порушенням, на думку контролюючого органу, законодавства з питань здійснення розрахункових операцій.

З приводу обсягу придбання товарно-матеріальних цінностей за період, що перевірявся, позивач зазначив про те, що відповідачем було визначено необгрунтовано, адже сума 3414553,00 грн, яка визначена відповідачем, документально не підтверджена. Як пояснив позивач, контролюючим органом під час проведення перевірки та за результатами розгляду заперечень не враховано залишки, що обліковувались на підприємстві, та, які, станом на 31.12.2018, становили 320750,00 грн.

Щодо заниження задекларованих показників у рядку 1 декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" в сумі 26518,00 грн., у тому числі за 2017 pік - 84158,00 грн., 2018 pік -42360,00 грн позивач зазначив про те, що дана розбіжність виникла у зв`язку з помилковим віднесенням сум податку на додану варість до обсягу валового доходу. Крім того, за посиланням позивача, з 01.09.2017 він перестав використовувати для господарської діяльності приміщення іншого ресторану за адресою АДРЕСА_1 , проте в позивача залишилися меблі та обладнання, які він планував в подальшому використовувати у своїй господарській діяльності, зокрема, на літньому майданчику для харчування біля закладів ресторанного господарства, розташованого в АДРЕСА_2 та НОМЕР_11 . Як зазначив позивач, вказаний літній майданчик потребував ремонту, тому для тимчасового зберігання обладнання та меблів останній орендував спеціальне приміщення по АДРЕСА_4 . Тривалість такої оренди складала 5 місяців - з 01.09.2017 по 31.01.2018. Таким чином, позивач використовував вказане приміщення саме в межах своєї господарської діяльності. Факт проведення ремонтних-будівельних робіт на літньому майданчику підтверджується Договором підряду від 01.11.2017.

Позивач вважає, що наявними первинними документами повністю підтверджено здійснення вищезазначених господарських операцій в межах господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами, відтак дає право позивачу на формування показників (ПК та ПЗ) з ПДВ.

Щодо порушення абзацу 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці", статті 24 Кодексу законів про працю України, порядку повідомлення державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого Постановою №413 позивач зазначив про те, що згідно з матеріалами акта перевірки неможливо встановити та визначити на підставі якого документа зроблено такі висновки. В акті перевірки не зазначено жодних підстав для охоплення перевіркою періоду 2019 року. Документи стосовно найманої праці, яка використовувалась в господарській діяльності, надана для перевірки в повному обсязі, інші наймані працівники не використовувались.

Отже, позивач стверджує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у повній мірі не виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0091294204, №0091304204, №0091314204, №0091324204, №0091334204, №0091344204, №0091354204, №0091364204, №0091384204, №0091394204, №0091404204, №0091474204 від 29.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0091454204 від 29.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності №0091424204 від 29.11.2019 p., вимог про сплату боргу (недоїмки), №Ф-122, №Ф-121 від 29.11.2019 та рішення про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску №0091584204, №0091504204 від 29.11.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/7379/20, а також призначено підготовче засідання.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 29.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за результатами перевірки декларацій про майновий стан та доходи, руху коштів на банківських рахунках, відомостей із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів за формою №1ДФ, наявної інформації в ІС «Податковий блок» режим «Виторги РРО», податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН, податкових декларацій з податку на додану вартість, встановлено, що за 2016 рік загальний оподаткований склав суму 1506367,89 грн, в тому числі: від роздрібної торгівлі (обсяги РРО) суму 1398591,80 грн, від наданих послуг суму 107776,09 грн (надходження коштів на рахунок № НОМЕР_2 ), перевіркою встановлено розбіжність на суму 52396,21 грн. Дана розбіжність виникла за рахунок не повного відображення коштів, отриманих в готівковій формі з проведенням операцій через реєстратори розрахункових операцій за 2016 рік - 1398591,80 грн (в т.ч. акцизний податок 52395,35 грн). За результатами перевірки правильності визначення вартості витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів ФОП ОСОБА_1 встановлено їх завищення на загальну суму 2125279,75грн., в т.ч: за 2016 рік - 592142,19 грн, за 2017 рік - 1035315,23 грн, за 2018 рік - 497822,33 грн. Дане завищення з урахуванням залишків товару на початок та кінець перевіряємого періоду виникло за рахунок включення до складу витрат: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не реалізовані (придбання яких документально не підтверджено) та не пов`язані з отриманням доходу у поточному періоді, зокрема, в 2016 році на суму 394322,51 грн., в 2017 році на суму 1035315,23 грн, в 2018 році на суму 497822,33 грн; до складу інших витрат за 2016 рік віднесено вартість витрат в сумі - 197819,68 грн, які не підтвердженні первинними та розрахунковими документами. Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про майновий стан та доходи встановлено його заниження на загальну суму 2177675,96 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 644538,40 грн, за 2017рік на суму 1035315,23грн, за 2018рік на суму 497822,33 грн, чим порушено вимоги пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 391981,68 грн, в т.ч. за 2016 рік на 116016,91 грн, за 2017 на 186356,75 грн, за 2018 рік на 89608,02 грн. Таким чином, внаслідок викладеного відповідач також дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги пункту 16-1підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 32665,14 гривень.

Крім того, під час перевірки відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 , на порушення вимог п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з постачання послуг (датою виникнення податкових зобов`язань є перша подія - зарахування коштів на банківський рахунок), відповідно до наданого руху коштів по банківському рахунку, що призвело до заниження податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Також перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до ненарахування податкових зобов`язань по операціях з придбання товарів/послуг, що не використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, відповідно до отриманих податкових накладних протягом перевіряємого періоду. Вказана розбіжність виникла внаслідок того, що ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ сплачені постачальникам в ціні товарів, робіт, послуг, що не були використані у господарській діяльності. Вищевказані порушення призвели до заниження податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму - 133207,00 грн.

Також в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначив про те, що перевіркою дотримання самозайнятою особою встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що в звітності за формою №1ДФ не відображались виплати доходів за ознакою « 157» - фізичним особам - підприємцям ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_10 ), чим порушено пункту 51.1. статті 51 Податкового кодексу України.

Також перевіркою питань щодо утримання податку на доходи при виплаті платникам податків доходів у вигляді заробітної плати встановлено не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2017 року в сумі 499,99 грн., а саме: за жовтень 2017р. нараховано та виплачено дохід найманим працівникам в сумі 19548,71 грн., утримано податок на доходи в сумі 3518,77 грн., перераховано до бюджету податок в сумі - 3018,78 грн., чим порушено вимоги п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України. Перевіркою своєчасності сплати (перерахування) до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб встановлено факт несвоєчасної сплати самостійно визначеної суми податку на доходи фізичних осіб, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Сума боргу 93,29 грн. по податковій декларації від 09.02.2017 №9269842078 сплачено із затримкою 32 календарних дні.

Щодо прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019 №0091304204, №0091314204 останній зазначив про те, що за перевіряємий період ним було встановлено факт відсутності подачі на реєстрацію позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальнусуму ПДВ 126 518,51 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, перелік яких неведено в акті перевірки на загальну суму ПДВ 24 648, 98 грн із порушенням строку реєстрації до 15 календарних днів.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019 №0091354204, №0091474204 відповідач зазначив про те, що відповідно до поданих ФОП ОСОБА_3 декларацій акцизного податку - податкові зобов`язання від реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів за перевіряємий період визначені на загальну суму 156 942,00 грн. Водночас, на підставі аналізу даних податкової декларації з акцизного податку за вересень 2017 року встановлено, що за наслідком реалізації підакцизних товарів на суму 44 149,00 грн ФОП ОСОБА_3 задекларовано податкове зобов`язання з акцизного податку у розмірі 2100,00 грн, у зв`язку з чим на порушення вимог пункту 216.9 ст. 216, п. 217.1 ст. 217 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з акцизного податку за вересень 2017 року на 107,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 , маючи діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у квітні та травні 2018 року, за адресою торгового об`єкта: АДРЕСА_1 в квітні 2018р., травні 2018р. не подав до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві податкові декларації з акцизного податку за квітень та травень 2018 року, чим порушив п. 49.2-1 ст. 49 ст. 222 Податкового кодексу України.

З приводу прийнятих податкових повідомлень рішень від 29.11.2019 №0091374204 та №0091364204 відповідач зазначив, що аналізом розбіжностей між даними Декларацій про майновий стан і доходи з додатком Ф2 та даних обсягів РРО було включено до загального оподаткованого доходу суми отриманих доходів, які не проведено через РРО у 2017 році в розмірі - 351021,14 грн з ПДВ, у 2018 році в розмірі - 207493,93 грн, чим порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, відповідач вважає правомірними свої висновки в частині встановлення порушення вимог п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2, п.2 ч.1 ст.7, ч.8 ст.9 Закону №2464, оскільки позивачем не було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за листопад 2015 року, квітень 2016 року; не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 20014 - 2018 роки на загальну суму 302062,05 грн., у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску; не нараховано та не сплачено єдиний внесок із суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2015 року на загальну суму 4570,05 грн; єдиний внесок, визначений із суми доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2013 - 2014 роки та із суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року, вересень 2015 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №640/7379/20 до судового розгляду по суті.

Від відповідача 30.11.2020 до суду надійшло клопотання про надання додаткових пояснень, відповідно до яких представником відповідача обгрунтовано нарахування грошових зобов`язань, визначених оскаржуваних в податкових повідомленнях-рішеннях, рішеннях та вимогах.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі; представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі статтей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 розділу IV, статті 25 розділу VI Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №11792 від 23.08.2019 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у місті Києві ОСОБА_12 та головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Логвин Тамарою Олексіївною проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - ФОП ОСОБА_2 ), місце проживання: АДРЕСА_5 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану перевірки наведеного в додатку до акту.

За результатом проведеної перевірки посадовими особами контролюючого органу складено Акт від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано наступні порушення ФОП ОСОБА_3 :

1) п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.10 ст. 177 ПК України, не надання на перевірку Книги обліку доходів та витрат за перевіряємий період;

2) п.177.2 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в розмірі 391981,68 грн, в тому числі за 2016 рік на 116016,91 грн., за 2017 рік на 186356,75грн., за 2018рік на 89608,02 грн;

3) п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016-2018 роки в розмірі 32665,14 грн, в т.ч.: за 2016 рік - 9668,08 грн, за 2017 рік - 15529,72 грн, за 2018 рік - 7467,34 грн;

4) п.57.1 ст.57 ПКУ №2755, несвоєчасноу сплачено до бюджету самостійно визначеного грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб;

5) п. 51.1. ст.51 ПКУ №2755, не відображено в звітності за формою 1-ДФ виплати доходів за ознакою ознакою " 157";

6) п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПКУ 2755-VI, в результаті чого не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2017р. в сумі 499,99грн;

7) п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 ЗУ №2464-VI, в результаті чого не нараховано єдйний внесок із сум чистого доходу, що підлягає сплаті в сумі 302062,05грн., в т.ч. за 2014р.- 494,23грн., за 2015р.-5211,13грн., за 2016р.- 93726,84грн., 2017р.- 100863,96грн., за 2018р.- 101765,89грн;

8) ч. 8 ст. 9 Закону 2464-VI, несвоєчасно сплачено самостійно визначений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування самозайнятої особи;

9) ч. 2 ст. 6 Закону 2664-VI, не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р. та несвоєчасно подано за квітень 2016 р.;

10) п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, в результаті чого донараховано єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам за листопад 2015 - 4570,05 грн;

11) ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, несвоєчасно сплачено самостійно визначений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум заробітної плати;

12) п.201.10 ст.201 ПКУ №2755, протерміновано реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 24648,98грн., у тому числі за січень 2017 в сумі 7117,53грн, за лютий 2017 в сумі 6183,30грн., за травень 2018 в сумі 11348,15грн;

13) п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ №2755, ФОП ОСОБА_2 не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 126518,51грн., у тому числі за квітень 2017 в сумі 1535,02грн, за травень 2017 в сумі 2773,49грн, за червень 2017 в сумі 5320,30грн, за липень 2017 в сумі 3361,96грн, за серпень 2017 в сумі 4059,04грн, за вересень 2017 в сумі 4267,52грн, за жовтень 2017 в сумі 1123,52грн, за листопад 2017 в сумі 1896,80грн, за грудень 2017 в сумі 59820,89грн, за січень 2018 в сумі 1201,13грн, за березень 2018 в сумі 15,63грн., за липень 2018 в сумі 653,25грн, за серпень 2018 в сумі 734,79грн, за вересень 2018 в сумі 3038,28грн, за жовтень 2018 в сумі 2134,49грн, за грудень 2018 в сумі 34582,40грн;

14) п. 187.1 ст.187, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ №2755, чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму,- 133207грн., у тому числі за лютий 2016 в сумі 386грн., за березень 2016 в сумі 148грн., за липень 2016 в сумі 160грн, за квітень 2017 в сумі 1535грн, за травень 2017 в сумі 2773грн, за червень 2017 в сумі 5320грн, за липень 2017 в сумі 3362грн, за серпень 2017 в сумі 4059грн, за вересень 2017 в сумі 4268грн, за жовтень 2017 в сумі 1124грн, за листопад 2017 в сумі 1896грн, за грудень 2017 в сумі 59821грн, за січень 2018 в сумі 1201ірн, за березень 2018 в сумі 16грн., за липень 2018 в сумі 762грн., за серпень 2018 в сумі 814грн., за вересень 2018 в сумі 3038грн., за жовтень 2018 в сумі 2135грн., за листопад 2018 в сумі 2731грн., за грудень 2018 в сумі 37658грн;

15) cт.15 Закону №481/95-ВР, встановлено реалізацію тютюнових виробів без придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами;

16) п.1 ст.З ЗУ №265/95-ВР, в частині не проведення коштів через реєстратори розрахункових операцій в 2017р. в розмірі - 351021,14 грн. з ПДВ, 2018р. в розмірі - 207493,93 грн. з ПДВ;

17) п. 216.9 ст. 216, п. 217.1 ст.217 ПКУ №2755, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з акцизного податку за вересень 2017 - 107грн;

18) п.49.2-1 ст.49 ст.222 ПКУ №2755, не подані декларації з акцизного податку відповідно за квітень 2018р. і травень 2018р. до ДПІ в Оболонському р-ні ГУ ДФС у м.Києві.

На підставі зазначених вище порушень, Головним управління Державної податкової служби у місті Києві зроблено висновок про:

- заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в розмірі 391 981,68 грн.;

- заниження та не перерахування до бюджету військового збору за перевіряємий період в розмірі 32 665,14 грн;

- не нараховано єдиний внесок із сум чистого доходу, що підлягає сплаті в сумі 302 062,05 грн;

- протерміновано реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму податку на додану вартість 24 648,98 грн;

- не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за перевіряємий період на загальну суму податку на додану вартість 126 518,51 грн;

- заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму - 133207 грн;

- реалізація тютюнових виробів без придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами;

- не проведення коштів через реєстратори розрахункових операцій за 2017 рік в розмірі - 351021,14 грн з ПДВ, 2018 рік в розмірі - 207 493,93 грн з податку на додану вартість;

- заниження податкових зобов`язань з акцизного податку за вересень 2017 року - 107 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04- 30/ НОМЕР_1 позивач звернувся з запереченнями від 19.11.2019 № б/н до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

У відповідь на заперечення від 19.11.2019 № б/н Голонвим управління Державної податкової служби у місті Києві надано відповідь 27.11.2019 №14341/фоп/26-15-42-04-27 про розгляд заперечення, згідно з якою висновки акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення №0091294204, №0091304204, №0091314204, №0091324204, №0091334204, № 0091344204, №0091354204, №0091364204, №0091374204, №0091384204, №0091394204, №0091404204, №0091474204 від 29.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0091414204, №0091434204, №0091454204 від 29.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності №0091424204 від 29.11.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-122, № Ф-121 від 29.11.2019 та рішення про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску №0091584204, №0091504204 від 29.11.2019.

Однак, не погоджуючись з висновками акту перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04- 30/ НОМЕР_1 та з винесеними рішеннями Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, позивач звернувся зі скаргою від 28.12.2019 №18543/6 до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 27.01.2020 №3401/6/99-00-08-01-01-06 в частині оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2019 № Ф-121, № Ф-122, рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091504204, №0091584204, рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.11.2019 №0091414204, №0091434204, №0091454204, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 29.11.2019 №0091424204 скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2019 №Ф-121, №Ф-122, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091504204, №0091584204, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.11.2019 №0091454204, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 29.11.2019 № 0091424204 - залишено без змін;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.11.2019 №0091414204, №0091434204 - скасувати та вважати відкликаними з дня прийняття даного рішення;

- скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_13 в частині оскарження вищезазначених виконавчих документів задовольнити частково, зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві винести та направити нове рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 25.02.2020 №7180/6/99-00-08- 05-04-06 скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково:

- залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №00091294204, №0091304204,. №0091324204, №0091334204, №0091314204, №0091344204, №0091354204. №0091364204, №0091404204, №0091474204;

- скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №0091384204 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 785,93 грн та штрафних санкцій у розмірі 196,48 грн, №0091394204 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 9431,16 грн та штрафних санкцій у розмірі 2357,80 грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення- рішення залишено без змін;

- скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №0091374204.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0091294204, №0091304204, №0091314204, №0091324204, №0091334204, №0091344204, №0091354204, №0091364204, №0091384204, №0091394204, №0091404204, №0091474204 від 29.11.2019, рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0091454204 від 29.11.2019, рішенням про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності №0091424204 від 29.11.2019 p., вимогою про сплату боргу (недоїмки), №Ф-122, №Ф-121 від 29.11.2019 та рішеннями про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску №0091584204, №0091504204 від 29.11.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпунктів 16.1.2 та 16.1.3 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно пункту 23.2 статті 23 ПК України, база оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

У відповідності до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, згідно пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, витрати суб`єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

При цьому, пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами норм пунктів 44.1 і 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансові України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З 01.01.2015 набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами пунктів 4 - 51 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Виходячи з приписів наведених норм для обчислення розміру податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також визначення суми ЄСВ визначальним є розмір чистого доходу фізичної особи-підприємця, який розраховується виходячи з розміру доходів та витрат відповідного періоду.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019 №0091294204 на суму 165 641,25 грн, №0091394204 на суму 489 977,10 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Акта перервіки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 за результатами перевірки декларацій про майновий стан та доходи, руху коштів на банківських рахунках, відомостей із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів за формою №1ДФ, наявної інформації в 1С "Податковий блок" режим "Виторги РРО", податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН, податкових декларацій з податку на додану вартість, встановлено розбіжність між даним платника та даними перевірки у частині заниження загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 52 396,21 грн.

Позивач зауважив, що суму коштів у сумі 52396, 21 грн дійсно була проведена через реєстратор розрахункових операцій від роздрібної торгівлі, проте дана сума була проведена помилково.

Відповідно до письмових пояснень від 27.12.2019, адресованих Голові ДПС України сума коштів у сумі 52 396,21 грн була проведена через реєстратор розрахункових операцій від роздрібної торгівлі, проте ця сума є акцизним податком.

Разом з цим, позивачем надано суду копії банківських виписок по операціях від 23.12.2016 по 03.01.2018 та копії періодичних звітів з розрахункових операцій за 2016-2018 роки, які спростовують висновки контролюючого органу та підтверджують обсяг господарських операцій.

Пунктом 2.1.3 та підпунктом 2.1.2 Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 наведено результати перевірки визначення загального оподатковуваного доходу та результати перевірки визначення документально підтверджених витрат.

При цьому, суд звертає увагу, що висновки перевірки визначення загального оподатковуваного доходу протирічять висновкам перевірки визначення документально підтверджених витрат.

Поряд з цим, як зазначено в рішенні Державної податкової служби України від 25.02.2020 №7180/6/99-00-08-05-04-06, під час розгляду скарги позивача встановлено, що перевіркою не досліджено питання непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 558 515,07 грн з ПДВ (в акті документальної планової виїзної перевірки не зазначено на підставі яких первинних документів, які є доказовою базою щодо встановленого порушення, здійснені розрахункові операції за готівку, які не проведені через РРО), тому висновок контролюючого органу щодо проведення розрахункових операцій без застосування РРО за готівку, є необгрунтованим та передчасним.

Як зазначив Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 29.01.2020 у справі №580/1988/19, констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акта перевірки).

Відповідно до пункту 5 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 20.08.2015 за №727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем вказаних вимог, рішення та податкових повідомлень-рішень слугували висновки про завищення витрат на загальну суму 2 125 279,75 грн, в тому числі: за 2016 рік - на 592142,19 грн, за 2017 рік - на 10 353 115,23 грн, за 2018 рік - на 497 822,33 грн.

Як зазначено в Акті перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (стор.11 Акта), дане завищення виникло за рахунок включення до складу витрат:

- вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не реалізовані (придбання яких документально не підтверджено) та не пов`язані з отриманням доходу у поточному періоді, зокрема в 2016 році на суму 394322,51грн., в 2017 році на суму 1035315,23грн., в 2018 році на суму 497822,33грн.;

- до складу інших витрат за 2016 рік віднесено вартість витрат в сумі - 197819,68 грн., які не підтвердженні первинними та розрахунковими документами (не являються ТМЦ).

Позивачем наголошено на тому, що відповідач, приймаючи таке рішення щодо визначення суми завищення витрат, без будь-яких документів визначив таку суму, внаслідок чого контролюючий орган зробив висновок про завищення витрат. При цьому, позивач фактично позбавлений можливості спростувати висновки відповідача щодо визначення сум завищення витрат.

На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до матеріалів справи Висновок експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 07.08.2020 №18962/20-72/21448/20-71.

Відповідно до частин першої-другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно з статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України визначено процедуру проведення експертизи на замовлення учасників справи, зокрема, учасник справи, який замовляє експертизу поза межами судового засідання, на власний розсуд обирає відповідного експерта або експертну установу, що буде проводити експертне дослідження та самостійно ставить питання, які потребують роз`яснення експертом. Якщо позасудове експертне дослідження пов`язане з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має повідомити про це особу, яка до нього звернулася.

Висновком експерта слід вважати наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджених об`єктів, явищ чи процесів та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, що дають інформацію про обставини у справі.

Суд зазначає, що висновок експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, має процесуальний статус доказу, поданого до суду при його відповідності вимогам законодавства.

Крім того, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено підстав для неприйняття висновку експерта в якості доказу та дослідження його разом із іншими доказами.

Таким чином, суд бере до уваги наданий висновок проведеної експертизи від 07.08.2020 №18962/20-72/21448/20-71, на який посилається позивач, з урахуванням статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, з наданого до суду Висновку експертного дослідження вбачається, що надані на дослідження первинні документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні), що підтверджують понесення витрат ФОП ОСОБА_2 протягом 2016 - 2018 років, складені відповідно до вимог статті 9 Закону №996, містять всі обов`язкові реквізити первинного документа та є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій та понесення витрат з придбання товарів (послуг) ФОП ОСОБА_2 , що в подальшому при використанні ним у господарській діяльності були списані у витрати та відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2016, 2017 та 2018 роки.

Проведеним дослідженням у межах наданих документів не підтверджується висновок Акта перевірки відносно того, що задекларовані витрат від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 завищені на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не реалізовані та не пов`язані з отриманням доходу у поточному періоді у сумі 1 927 460,07 грн., зокрема в 2016 - на суму 394 322,51 грн. в 2017 - на суму 1035315,23 грн., в 2018 - на суму 497822,33 грн.; підтверджується в частині відсутності документального підтвердження задекларованих витрат від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 у 2016 році у сумі 197 819,68 грн.

Крім того, підтвердження обсягів господарських операцій підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок та періодичних звітів з розрахункових операцій за 2016-2018 роки.

Суд зазначає, що витрати позивача під час здійснення ним господарської діяльності за 2016-2018 роки відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2016, 2017, 2018 роки.

Згідно з розрахунками витрат під час здійснення господарської діяльності: за 2016 рік розмір витрат становив - 1250,633 07 грн; за 2017 рік розмір витрат становив 2 327 434, 29 грн; за 2018 рік розмір витрат становив 1 583 683,23 грн.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо завищення позивачем витрат за 2016-2018 роки на загальну суму 2 125 279,75 грн.

Відповідно до пункту 2.1.5 Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 за наслідками перевірки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 2177675,96 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 644538,40 грн, за 2017 рік на суму 1035315 грн, за 2018 рік на суму 497822,33 грн, що є порушенням п. 177.2 ст. 1772 ПК України.

Контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 391981,68 грн, в т.ч. за 2016 рік на 116016,91 грн, за 2017 рік на 186356,75 грн, за 2018 рік на 89608,02 грн.

Відповідно до наданих позивачем податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016, 2017, 2018 роки оподаткований дохід ФОП ОСОБА_2 склав відповідно: в 2016 році - 1 453 971,68 грн., в 2017 році - 2 335 496,65 грн., в 2018 році - 1 594 965,35 грн.

Відповідно до Висновку проведеної експертизи від 07.08.2020 №18962/20-72/21448/20-71 перевіркою підтверджується заниження ФОП ОСОБА_2 податкових зобов`язань з ПДВ за період 2017 - 2018 роки у сумі 2 565,17 грн через відсутність складання та реєстрації в ЄРПН покупцям податкових накладних.

Разом з тим, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі №819/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Водночас, визнання рішення контролюючого органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення.

З аналізу вищевикладеного, дослідивши наявні в матерілах справи докази, суд дійшов висновку про непідтвердження висновків Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 відносно задекларованих витрат від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за перевіряємий період на суму 1 927 460,07 грн.

Як наслідок, висновки контролюючого органу, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019 №0091294204 на суму 165 641,25 грн стосовно податкових зобов`язань з ПДВ, №0091394204 на суму 489 977,10 грн стосовно збільшення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №Ф-121 на суму 302 062,05 грн, рішень про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091584204, №0091504204, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначена Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2-5 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до Акта перевірки за результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення вимог п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч.1 ст. 7, ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме:

- не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за листопад 2015 року, квітень 2016 року;

- не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 20014 - 2018 роки на загальну суму 302062,05 грн., у зв`язку з заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску;

- не нараховано та не сплачено єдиний внесок із суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2015 року на загальну суму 4570,05 грн;

- єдиний внесок, визначений із суми доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2013 - 2014 роки та із суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року, вересень 2015 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Перевіркою встановлено порушення порядку повідомлення державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.06.2015 №413.

Згідно акту виходу від 13.09.2019р. за №15/26-15-42-04, у кафе-барі, за адресою АДРЕСА_6 13.09.2019р. відповідно до пояснень, проходили стажування на посаді офіціант: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , на посаді бармен ОСОБА_17 , на посаді повар ОСОБА_18 , а також особи, які проходили практику по направленню: ОСОБА_19 та ОСОБА_20 без належного оформлення.

Крім того, перевіркою дотримання самозайнятою особою встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що в звітності за формою 1-ДФ не відображались виплати доходів за ознакою " 157" - фізичним особам - підприємцям ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_10 ), чим порушено п. 51.1. ст.51 ПКУ №2755.

Разом з тим, позивач, заперечуючи проти висновків акта перевірки, зауважив, що згідно матеріалів акту перевірки неможливо встановити та визначити на підставі якого документа зроблено такі висновки. В акті перевірки не зазначено жодних підстав для охополення перевіркою періоду 2019 року. Документи стосовно найманої праці, яка використовувалася в господарській діяльності надана до перевірки в повному обсязі, інші наймані працівники не використовувалися.

В матеріалах справи відсутні докази про виконання вищезазначеними особами обов`язків, які б були безпосередньо пов`язані з діяльністю позивача.

Суд зауважує, що перебування вказаних осіб у кафе-барі за адресою: АДРЕСА_6 , не є безумовною підставою, яка підтверджує факт здійснення трудових обов`язків з ФОП ОСОБА_3 без укладення трудових договорів.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві здійснено вихід на місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , в той час, як позивач заперечує факт здійснення своєї господарської діяльності за вказаною адресою та зазначає, що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 та НОМЕР_11 .

Відповідач, окрім посилання на те, що вказана адреса зазначена у акті перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , жодного доказу на спростовування таких тверджень позивача не надає.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що рішення від 29.11.2019 №0091504204, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2019 №Ф-121 та рішення про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091584204, яке було прийнято на підставі вказаної вимоги підлягають скасуванню, оскільки судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено вищевикладені висновки Акта перевірки 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , які стали підставою для прийняття зазначенних рішень та вимоги.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі №817/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Стосовного рішення про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091504204 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №Ф-122 на суму 4570,05 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) встановлено, що у зв`язку з неподанням звіту за листопад 2015 року не був нарахований єдиний внесок з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору за листопад 2015 року в сумі 4570,05 грн.

Відповідачем нараховано єдиного внеску в сумі 4570,05 грн (4162,82 (36,80%) + 407,23 (3,6%)). При цьому, як зазначив останній, платником податків самостійно нараховано та сплачено єдиного внеску за листопад 2015 року - 0,00 грн.

За результатами перевірки та внаслідок допущених ФОП ОСОБА_2 порушень, донараховано єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам за листопад 2015 року - 4570,05 грн, чим порушено п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.1.ч.1ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідальність за неподання звіту щодо ненарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачена пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 вказаного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом та вбачається з рішення від 29.11.2019 №0091504204, до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2 285,03 грн.

Одночасно з рішенням від 29.11.2019 №0091504204 щодо застосування штрафних санкцій контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу від 29.11.2019 №Ф-122 на суму 4570,05 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем було наголошено на сплаті вказаної заборгованості у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до виписки по рахунках № НОМЕР_2 позивачем було сплачено єдиний соціальний внесок на рахунок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі на суму 4 570,06 грн, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу стосовно боргу, які обліковується за позивачем у розмірі 4 570,05 грн, а отже суд вважає, що вимога про сплату боргу від 29.11.2019 №Ф-122 на суму 4570,05 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Як наслідок, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 29.11.2019 №0091504204 підлягають задоволенню з огляду на те, що вказане рішення було прийнято на підставі помилкових висновків контролюючого органу про неподання позивачем звіту щодо ненарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до вимоги про сплату боргу від 29.11.2019 №Ф-122.

Вирішуючи питання щодо розрахунку грошового зобов`язання зі сплати військового збору та рішення щодо сплати єдиного внеску суд виходить з наступного.

Так, щодо податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091384204, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Судом встановлено, що відповідачем необґрунтовано визначено завищення позивачем витрат за 2016-2018 роки на загальну суму 2 125 279,75 грн. Оскільки об`єкт оподаткування військовим збором тотожний об`єкту оподаткування за податком на доходи фізичних осіб, з урахуванням вищенаведеної позиції, суд дійшов до висновку про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091384204.

Як вже було судом зазначено, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі №817/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З приводу рішення про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091454204 та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності від 29.11.2019 №0091424204, суд зазначає наступне.

Перевіркою своєчасності перерахування на рахунки органів ДПС України сум єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 12 942,55 грн в період 2014-2015 років.

Так, на думку контролюючого органу, позивачем порушено частину восьму статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Крім того, в порушення частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачем не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застоахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`зкове державне соціальне страхування за листопад 2015 року та несвоєчасно подано за квітень 2016 року, у зв`язку з чим до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафну санкцію в сумі 340,00 грн.

Відповідно частини восьмої статті 9 вказаного Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Дата операції (сплата)Дата документа Номер документаНазва документаК-ть днів з-киСума недоїмкиШтраф, 10%, 20%Сума штрафуСума пені (0,1% суми недоїмки)19.02.201509.02.20151506330504Нарахування єдиного внеску96047,6520%1209,5354,4313.02.201408.02.20141402798999Нарахування єдиного внеску36894,9010%689,4920,68Всього 12942,55 1899,0275,11 Як вже було зазначено, відповідно до виписки по рахунках № НОМЕР_2 позивачем було сплачено єдиний соціальний внесок на рахунок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі на суму 4 570,06 грн.

При цьому, не беручи до уваги наведені обставини, контролюючим органом донараховано позивачу єдиного внеску з виплаченого доходу фізичним особам за листопад 2015 року - 4570,05 грн, чим порушено п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.1.ч.1ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Разом з тим, відповідач, не врахувавши сплату позивачем єдиного соціального внеску на рахунок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі на суму 4 570,06 грн за листопад 2015 року, встановив порушення своєчасності перерахування на рахунки органів ДПС України сум єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 в сумі 12 942,55 грн в період 2014-2015 років.

Таким чином, помилковість висновків контролюючого органу щодо несплати позивачем єдиного соціального внеску за листопад 2015 року призвели до встановлення іншого порушення, яке, на переконання суду, не є в повному обсязі обгрунтованим.

При цьому, надаючи оцінку вказаним обставинам, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі №817/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість прийнятого відповідачем рішення про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091454204 та рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності від 29.11.2019 №0091424204, а тому вказані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних відповідно до податкових повідомлень рішень від 29.11.2019 та №0091304204 та №0091314204, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Кодексу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення штрафних санкцій на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статтей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації.

За приписами п. 120-1.1 ст. 120-1.1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статтей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до п. 1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за перевіряємий період на порушення вимог п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 126 518,51 грн, у тому числі за квітень 2017 року в сумі 1 535,02 грн, за травень 2017 року в сумі 2 773,49 грн, за червень 2017 року в сумі 5 320,30 грн, за липень 2017 року в сумі 3 361,96 грн, за серпень 2017 року в сумі 4 059,04 грн, за вересень 2017 року в сумі 4 267,52 грн, за жовтень 2017 року в сумі 1 123,52 грн, за листопад 2017 року в сумі 1 896,80 грн, за грудень 2017 року в сумі 59 820,89 грн, за січень 2018 року в сумі 1 201,13 грн, за березень 2018 року в сумі 15,63 грн, за липень 2018 року в сумі 653,25 грн, за серпень 2018 року в сумі 734,79 грн, за вересень 2018 року в сумі 3 038,28 грн, за жовтень 2018 року в сумі 2 134,49 грн, за грудень 2018 року в сумі 34 582,40 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки, на загальну суму ПДВ 24 648,98 грн., із порушенням строку реєстрації до 15 календарних днів.

На підставі наведеного, відповідно до п. 120-1.1 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091304204 щодо застосування штрафу у на суму 63 259,26 грн. (50%) за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних; №0091314204 щодо застосування штрафу у на суму 2 464,94 грн. (24 648,98 грн. х 10%) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Як вже було зазначено, матеріалами справи з урахуванням Висновку експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 07.08.2020 №18962/20-72/21448/20-71, не підтверджено правильність висновків контролюючого органу про завищення витрат.

Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що дана розбіжність виникла у зв`язку з помилковим віднесенням сум ПДВ до Обсягу валового доходу.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження висновків Акта перевірки щодо фактичного отримання доходу позивачем за перевіряємий період, зокрема, у сумі 299 105,00 грн в 2017 році та 172912,00 грн в 2018 році.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю отриманих доходів позивачем за перевіряємий період, за наслідками якого винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019 та №91304204 та №0091314204, податкові зобов`язання щодо реєстрації податкових накаладних у позивача відсутні, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, та, як наслідок, підлягають скасуванню.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091364204 суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, ФОП ОСОБА_2 при розрахунках із споживачами використовував реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО), які зареєстровані та обліковуються в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві.

Розрахунки за реалізований товар ФОП ОСОБА_2 здійснювались за готівкові кошти з використанням реєстратора розрахункових операцій. Місце проведення розрахунків: АДРЕСА_6 (кафе-бар), АДРЕСА_1 (кафе-бар).

Аналізом розбіжностей між даними Декларацій про майновий стан і доходи з додатком Ф2 та даних обсягів РРО було включено до загального оподаткованого доходу суми отриманих доходів, які не проведено через РРО у 2017 році в розмірі - 351021,14 грн. з ПДВ, у 2018 році в розмірі - 207493,93 грн., чим порушено вимоги п. 1 ст. З Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №265).

В акті перевірки вчинено запис, що відповідно до наданих документів та наявної інформації в ГУ ДПС у м. Києві встановлена відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за адресою: АДРЕСА_6 (кафе-бар) в період з 01.05.2017 по 05.05.2017. За результатами перевірки наявної інформації в ІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система" режим "Чеки РРО" встановлено реалізацію тютюнових виробів (кальян) у вищевказаний період, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" із змінами та доповненнями (далі - Закон №481).

За результатами акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091374204, згідно з яким застосовано до ФОП ОСОБА_2 штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій; податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091364204, згідно з яким застосовано до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції у сумі 17000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця, або у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог вказаного Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 15 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" за порушення норм Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що факт непроведення розрахункових операцій через РРО має бути підтверджено допустимими доказами та не може ґрунтуватися на припущеннях, як це передбачено пунктом 56.4 статті 56 Податкового кодексу України.

Водночас, під час розгляду скарги позивача Державною податковою службою України встановлено, що перевіркою не досліджено питання непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 558515,07 грн. з ПДВ (в акті документальної планової виїзної перевірки не зазначено на підставі яких первинних документів, які є доказовою базою щодо встановленого порушення, здійснені розрахункові операції за готівку, які не проведені через РРО), тому висновок контролюючого органу щодо проведення розрахункових операцій без застосування РРО за готівку, є необгрунтованим та передчасним.

Крім того, під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів реалізації позивачем тютюнових виробів.

Виходячи з наведеного, до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 17 000,00 грн та внаслідок чого складено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091364204.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №640/5706/20, яке набрало законної сили.

Як зазначено у вказаному рішенні, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві здійснено вихід на місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , в той час, як позивач заперечує факт здійснення своєї господарської діяльності за вказаною адресою та зазначає, що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 та НОМЕР_11 , на підтвердження чого надав суду копію паспорту прив`язки тимчасової споруди від 26.04.2018 № ГЛ.11493.06660-15.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, окрім посилання на те, що вказана адреса зазначена у акті перевірки від 03.10.2019 № 196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , жодного доказу на спростовування таких тверджень позивача не надає.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин суд вважає висновки контролюючого органу стосовно прийняття податковго повідомлення рішення 29.11.2019 №0091364204 необгрунтованими, з огляду на що останнє підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019 №0091354204 та №0091474204, суд зазначає наступне.

Як свідчать фактичні обставини, відповідно до поданих ФОП ОСОБА_3 декларацій акцизного податку - податкові зобов`язання від реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів за перевіряємий період визначені на загальну суму 156 942,00 грн., в т.ч за 2016 рік - 52 395,00 грн., за 2017 рік - 66 265,00 грн., за 2018 рік - 38 282,00 гривень.

Водночас, на підставі аналізу даних податкової декларації з акцизного податку за вересень 2017 року (від 12.10.2017 реєстраційний № 9211338994) встановлено, що за наслідком реалізації підакцизних товарів на суму 44 149,00 грн. ФОП ОСОБА_3 задекларовано податкове зобов`язання з акцизного податку у розмірі 2 100,00 грн.

На підставі наведеного, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 на порушення вимог п. 216.9 ст. 216, п. 217.1 ст. 217 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з акцизного податку за вересень 2017 року на 107 гривень.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 маючи діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у квітні та травні 2018 року, за адресою торгового об`єкта: АДРЕСА_1 в квітні 2018р., травні 2018 р. не подав до ДГП в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві податкові декларації з акцизного податку за квітень та травень 2018 року, чим порушив п. 49.2і ст. 49 ст. 222 Податкового кодексу України.

Враховуючи висновки акта перевірки, відповідно до п. 120.1 ст. 120 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091354204 про збільшення суми податкового зобов`язання з акцизного податку на 107,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання на суму 26,75 гривень; №0091474204 щодо застосування штрафу у на суму 340 грн. (170,00 грн. х 2) за неподання податкових декларацій з акцизного податку.

Згідно з п. 49.2-1 ст. 49 Податкового кодексу України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов`язані за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період у встановлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів є платником акцизного податку.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Відповідно до п. 216.9. ст. 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно з п. 217.1 ст. 217 Податкового кодексу України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

При цьому базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 222 Податкового кодексу України суми податку перераховуються до бюджету суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів.

Пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України визначено неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Так, відповідно до виписок з банку з 01.01.2018 по 31.12.2018 (дата операції 2017 рік) позивачем здійснено оплату алкогольних напоїв та тютюнових виробів. При цьому, з таблиці, наведеної в п. 2.10 Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 вбачається, що термін дії Ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, роздрібну торгівлю тютюновими виробами закінчився, тобто, на момент проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність відповідних діючих ліцензій.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено реалізацію тютюнових виробів без придбання ліцензії на право здійснення розрібної торгівлі тютюновими виробами, а також алкогольними напоями.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а тому суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомленн-рішення від 29.11.2019 №0091354204.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091474204, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за неподання декларацій, суд зазначає, що вказані висновки контролюючого органу спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем до справи долучено податкові декларації про майновий стан та доходи за звітні періоди, а саме, 2016-2018 роки, а також квитанції про їх подання до контролюючого органу.

Крім того, щодо вказаних порушень позивачем наголошено на тому, що в період здійснення господарської діяльності всі розрахунки за придбані ТМЦ проводилися в безготівковій формі, в основному у платників ПДВ.

Так, згідно акта перевірки (стор. 11) за результатами перевірки правильності відображення витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів ФОП ОСОБА_2 встановлено їх завищення в сумі 2125279,75 грн, в т.ч.: за 2016 рік - 492142,19 грн, за 2017 рік - 1035315,23 грн, за 2018 рік - 497822,33 грн.

Дане завищення виникло за рахунок включення до складу витрат:

- вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не реалізовані та не пов`язані з отриманням доходу у поточному періоді, зокрема, в 2016 році на суму 394322,51 грн, в т.ч: за 2016 рік - 592142,19 грн, за 2017 рік - 1035315,23 грн, за 2018 рік - 497822,33 грн;

- до cкладу інших витрат за 2016 рік віднесено вартість витрат в сумі 197819,68 грн, які не підтверджені первинними та розрахунковими документами.

На думку позивача, дане твердження щодо завищення валових витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів є необгрунтованим та не відповідає дійсності.

Позивач зазначає, що з 01.09.2017 він перестав використовувати для господарської діяльності приміщення іншого ресторану в АДРЕСА_1 , проте в останнього залишилися меблі та обладнання, які він планував в подальшому використовувати у своїй господарській діяльності, зокрема, на літньому майданчику для харчування біля закладів ресторанного господарства, розташованого в АДРЕСА_2 та НОМЕР_11 . Проте вказаний літній майданчик потребував ремонту, тому для тимчасового зберігання обладнання та меблів позивач орендував спеціальне приміщення по АДРЕСА_4 . Тривалість такої оренди складала 5 місяців - з 01.09.2017 по 31.01.2018. Таким чином, позивач використовував вказане приміщення саме в межах своєї господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що на підтвердження зазначеної позиції позивачем надано копію Договору підряду від 01.11.2017.

Разом з тим, придбані позивачем у 2018 році ТМЦ були використані під час здійснення ремонтних робіт, зокрема:

- у січні 2018 року: грунтівка поліуретанова; емаль; каталізатор; каністра 3 л; 5,8 л банка; каталізатор; бутилацетат;

- у липні 2018 року: каталізатор; розчинник; грунтівка поліуретанова; морілка; каталізатор; лак поліуретановий; каталізатор; 5 л каністра; 3 л каністра; 10 л каністра; у серпні 2018 року: ручка дверна; доставка товару; 2 л каністра; каталізатор; каталізатор; ФСВ Розчинник; 1 л каністра; грунтівка поліуретанова; пороізка; МДФ двох видів.

Додатково акцентував увагу на тому, що п. 1.3. Договору підряду від 01.11.2017 року передбачено, що ремонтно-будівельні роботи здійснюються частково з матеріалів Замовника. Відповідно до п. 1.1. Договору підряду предметом договору є ремонтно-будівельні роботи тимчасової споруди, а саме літнього майданчика для харчування біля закладів ресторанного господарства, розташованого в АДРЕСА_2 між будівлями 33-35 та НОМЕР_11 .

Таким чином, наведене свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091474204, а тому останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091404204, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено несвоєчасну сплату в сумі 466,45 грн в 2017 році, що є порушенням п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме:

Дата операції (сплати)Дата документаНомер документаНазва документаКількість днівСума боргуШтрафСума штрафу23.03.201709.02.20189269842078Податкова декларація про майновий стан і доходи (для підприємців та осіб, які припинили підпр. діяльність)32466,4520%93,29 Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, заперечуючи проти висновків Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , позивач вказав на те, що під час заповнення податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017-2018 роки до суми витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів помилково були включені суми ПДВ.

Як вбачається з Висновку експертного дослідження від 07.08.2020 №18962/20-72/21448/20-71, проведеним дослідженням у межах наданих документів не підтверджується висновок Акта перевірки відносно того, що задекларовані витрат від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 завищені на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які не реалізовані та не пов`язані з отриманням доходу у поточному періоді у сумі 1 927 460,07 грн., зокрема в 2016 - на суму 394 322,51 грн. в 2017 - на суму 1035315,23 грн., в 2018 - на суму 497822,33 грн.; підтверджується в частині відсутності документального підтвердження задекларованих витрат від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 у 2016 році у сумі 197 819,68 грн.

У вказаному Висновку також зазначено про те, що проведеним дослідженням, у межах наданих документів, не підтверджується висновок Акта перевірки ФОП ОСОБА_2 від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 відносно заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в частині 356 374,14. При цьому, частково підтверджується висновок Акта перевірки щодо заниження ФОП ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб від підприємниької діяльності за період 2016 - 2018 років в сумі 35 607,54 грн в частині впливу на об`єкт оподаткування не підтверджених документально витрат у сумі 197 819,68.

Суд звертає увагу, що відповідачем, крім висновків, наведених в Акті перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , жодних належних доказів на спростовування зазначених обставин у розумінні статтей 72-73 Кодексу адміністративного судочинства України не надано.

При цьому, як вже було зазначено вище, висновок експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, має процесуальний статус доказу, поданого до суду при його відповідності вимогам законодавства.

Отже, враховуючи, що задекларовані витрат від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за 2017 рік не підтверджені в повній мірі, надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 29.11.2019 №0091404204, суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі №819/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

З огляду на вищенаведені обставини, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091404204, діяв необґрунтовано, оскільки не дослідив всебічно розмір задекларованих позивачем показників в податковій декларації за 2017 рік.

Надаючи оцінки висновкам Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091404204, суд враховую правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі №817/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З привоводу податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091324204, суд зазначає наступне.

Відповідно до Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 ПК України №2755. Перевіркою дотримання встановлених термінів подання до контролюючих органів податкових декларацій порушень не встановлено.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування встановлено не надання на перевірку Книги обліку доходів та витрат за перевіряємий період, чим порушено п.44.1, п.44.3 ст.44, п. 177.10 ст. 177 ПКУ №2755.

Позивачем при оскарженні вказаного податкового повідомлення-рішення не спростовано факт не надання на перевірку Книги обліку доходів та витрат за перевіряємий період, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн до позивача, на думку суду, є правомірним.

З привоводу податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091334204, суд зазначає наступне.

Перевіркою дотримання самозайнятою особою обов`язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено:

Відповідно до п.51.1. ст.51 Кодексу платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 3.2. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 у графі 3-а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, якай нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

Перевіркою дотримання самозайнятою особою встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що в звітності за формою 1-ДФ ФОП ОСОБА_2 не відображались виплати доходів за ознакою "157" - фізичний особам - підприємцям ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_8 (рн жпп НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_10 ), чим порушено п. 51.1. ст.51 ПК Украъни.

Штрафні санкції передбачені абзацом 2 пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, відповідно до якого неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 вбачається, що позивачем під час перевірки надавались відповідачу трудові угоди, накази, відомості нарахування/виплати заробітної плати, що свідчить про те, що позивач мав трудові відносини із вказаними фізичними особами-підприємцями, а тому мав відобразити повністю розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, чого, в свою чергу зроблено не було, а тому до позивача було правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн, та, як наслідок, правомірність прийняття податкового повідомлення рішення від 29.11.2019 №0091334204.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091344204, суд бере до уваги наступне.

Перевіркою питань щодо утримання податку на доходи при виплаті платникам податків доходів у вигляді заробітної плати встановлено, що протягом перевіряємого періоду, а саме, жовтнень 2017 року нараховано та виплачено дохід найманим працівникам в сумі 19548,71 грн, утримано податок на доходи в сумі 3518,77 грн, перераховано до бюджету податок в сумі 3018,78 грн.

За результатами перевірки встановлено порушення п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ 2755-VI, не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2017р. в сумі 499,99грн.

Штрафні санкції передбачені відповідно п. 127.1 ст.127 ПКУ 2755-VI, за неподання, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків,

- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та /або сплаті до бюджету;

- ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету;

- ті самі дії, вчинені втретє та більше протягом 1095 днів,- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

До ФОП ОСОБА_2 застосована штрафна санкція в сумі 124,75грн., а саме: -жовтень 2017 - 499,99 х25% =124,75грн.

На підставі Акта перевірки від 03.10.2019 №196/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0091344204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 624,74 грн., з яких 49,99 грн - за податковими зобов`язаннями, а 124,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями п. 127.1 ст. 127 ПК України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів. - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що в ході здійснення перевірки ФОП ОСОБА_2 встановлено факти неперерахування останнім до бюджету податку на доходи фізичних осіб за жовтнеь 2017 року в сумі 499,99грн.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду, а саме, за жовтень 2017 року позивачем нараховано та виплачено дохід найманим працівникам в сумі 19 547,71 грн, утримано податок на доходи в сумі 3518,77 грн, перераховано до бюджету податок в сумі 3018,78 грн.

Інших доказів на підтвердження сплати податку на доходи фізичних осіб відносно нарахованого та виплаченого доходу найманим працівникам за жовтень 2017 року матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не було перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2017 року в повному обсязі, наведене свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091344204.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0091294204, №0091304204, №0091314204, №0091364204, №0091384204, №0091394204, №0091404204, №0091474204.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 29.11.2019 №0091454204.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності від 29.11.2019 №0091424204.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №Ф-122.

6. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.11.2019 №Ф-121.

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091584204.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.11.2019 №0091504204.

9. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч п`ятсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

10. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2021.

Суддя Іщук І.О.