Рішення № 97563028, 09.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року м. Київ № 640/814/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомгромадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до третя особа про Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області щодо внесення подання від 23.12.2019 про позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 26.12.2019 № 455-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що відповідач втретє приймає рішення про позбавлення останнього статусу біженця. Зазначив, що рішеннями суду у справах № 826/8764/18 та № 640/5486/19 встановлено відсутність у відповідача підстав для позбавлення позивача статусу біженця. Пояснив, що процедура позбавлення позивача статусу біженця була ініційована Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, яким було надіслано клопотання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 13.12.2019 № 14/3/2-24378 щодо позбавлення статусу біженця громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 . Стверджує, що у клопотанні Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 13.12.2019 № 14/3/2-24378 міститься загальне формулювання стосовно того, що за наявною інформацією ОСОБА_1 причетний до організації міжнародного нарко-трафіку "героїну" в особливо великих розмірах, що може становити загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров`ю населення України. Звертає увагу, що в той же час у вказаному клопотанні відсутнє будь-яке посилання на витяг з обліків Генерального секретаріату Інтерполу та будь- яку іншу інформацію чи докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 , перебуваючи у Чернігівському слідчому ізоляторі, нібито здійснював координаційну роль у здійсненні контрабандного переміщення з Республіки Білорусь через державний кордон України особливо небезпечного наркотичного засобу - "героїн". Зазначає, що жодних інших доказів, які б вказували на те, що позивач на території України займається діяльністю, яка підпадає під дію частини п`ятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а тим більше які б підтверджували даний факт, відповідачами і третьою особою не надано. Звернув увагу, що відповідачі не перевірили інформацію, яка викликає сумніви в її достовірності, не надіслали жодного запиту та не витребували жодних пояснень чи документів на підтвердження інформації, викладеної в клопотанні Служби безпеки України. Стверджує, що відповідачі, будучи обізнаними зі змістом вже прийнятих по аналогічних справах судових рішень, в черговий раз вчиняють неправомірні дії і приймають незаконне рішення, позбавляючи позивача статусу біженця.

Ухвалою суду від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/814/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

11.02.2020 до суду від представника Державної міграційної служби України Адамишина А.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що відповідно до листа ГУБКОЗ СБУ від 13.12.2019 № 14/3/2-24378 позивач причетний до організації міжнародного нарко-трафіку "героїну" в особливо великих розмірах, у зв`язку з чим ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ініційовано процедуру позбавлення позивача статусу біженця. Також у результаті аналізу витягу з обліків Генерального секретаріату Інтерполу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановлено, що позивач правоохоронними органами Республіки Білорусь оголошений у міжнародний розшук з 2013 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 285 (створення злочинної організації або участь у ній), частиною першою статті 14 (замах на злочин), частиною четвертою статті 328 (незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин їх прекурсорів та аналогів) Кримінального кодексу Республіки Білорусь. Враховуючи інформацію, наявну в матеріалах особової справи № 2017KYIV0025 (лист Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 № 664/01/40-2019) позивач причетний до утворення на території Чернігівської області організованого злочинного угруповання, члени якого причетні до функціонування на території України потужної підпільної нарколабораторії з виготовлення наркотичного засобу - "метадон". Зазначене угруповання, до складу якого входили виключно громадяни Республіки Білорусь, здійснювало свою незаконну діяльність на території України з серпня 2017 року, а також клопотання ГУБКОЗ СБУ, існують цілком обґрунтовані підстави вважати, що вчинення вказаною особою злочинів носять систематичний характер, а його діяльність загрожує національній безпеці, громадському порядку та здоров`ю населення України. Враховуючи викладене, територіальним органом рекомендовано ДМС України прийняти рішення про позбавлення позивача статусу біженця відповідно до частин п`ятої та сьомої статті 11 Закону. З урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України" до завдань саме Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, є серйозні підстави вважати, що справи позивача, викладені у матеріалах ГУБКОЗ СБУ, є такими, що підпадають під дію частини п`ятої статті 11 Закону: "особа позбавляється статусу біженця або додаткового захисту, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України". За наведених обставин, вважає, що ДМС України правомірно прийняла оскаржуване рішення, оскільки позивач займається діяльністю, що становить загрозу громадському порядку та здоров`ю населення України.

11.02.2020 до суду від представника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Адамишина А.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зміст відзиву повністю дублює відзив Державної міграційної служби України. Також до відзиву представником відповідача надано копії матеріалів справ № 2015KYIV03071, № 2017KYIV0025.

28.05.2020 представником позивача Гуйван Н.І. подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи копій судових рішень по справах № 826/8764/18 та № 640/5486/19.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі рішення Державної міграційної служби України від 18.09.2017 № 366-17 громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний біженцем відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Відповідно до частин п`ятої та чотирнадцятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", підпункту "б" пункту 7.7 розділу VII Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649, Державною міграційною службою України прийнято рішення від 20.04.2018 № 135-18, яким позбавлено ОСОБА_1 статусу біженця у зв`язку з тим, що останній займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 у справі № 826/8764/18, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 та Верховного Суду від 06.08.2019, задоволено адміністративний позов громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 : визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 20.04.2018 № 135-18.

28.03.2019 Державною міграційною службою України прийнято рішення № 101-19, яким позбавлено ОСОБА_1 статусу біженця у зв`язку з тим, що останній займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 у справі № 640/5486/19, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 та Верховного Суду від 15.04.2020, задоволено адміністративний позов громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 : визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо внесення подання від 27.03.2019 про позбавлення Громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця; визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 28.03.2019 № 101-19 про позбавлення статусу біженця.

Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України скеровано на адресу Державної міграційної служби України лист від 13.12.2019 № 14/3/2-24378, у якому повідомлено, що за наявною інформацією громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 причетний до організації міжнародного нарко-трафіку "героїну" в особливо великих розмірах, що може становити загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров`ю населення України. За наявними даними ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, в поточному році отримав в Україні статус біженця. Враховуючи викладене, вважає доцільним розглянути питання щодо позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця.

Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України на адресу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скерував лист від 21.12.2019 № 8.5/5037-19 "Про ініціювання позбавлення", у якому повідомив, що за інформацією Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ (лист від 13.12.2019 № 14/3/2-24378) громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 причетний до організації міжнародного нарко-трафіку "героїну" в особливо великих розмірах, що може становити загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров`ю населення України. Враховуючи викладене, копія листа Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ надсилається для здійснення відносно зазначеної особи заходів, передбачених статтею 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та розділу VII Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту і скасування про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за № 1146/19884.

На підставі вказаного листа начальником управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС в м. Києві 23.12.2019 затверджено подання про позбавлення статусу біженця, яким рекомендовано ДМС прийняти рішення про позбавлення статусу біженця громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 відповідно до частини п`ятої та сьомої статті 11 Закону.

Відповідно до частин п`ятої та чотирнадцятої статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", підпункту "б" пункту 7.7 розділу VII Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649, Державною міграційною службою України прийнято рішення від 26.12.2019 № 455-19, яким позбавлено ОСОБА_1 статусу біженця у зв`язку з тим, що останній займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України від 08.07.2011 N 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон N 3671-VI) передбачено, що особа позбавляється статусу біженця або додаткового захисту, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Згідно з частиною сьомою вказаної статті Закону N 3671-VI підставою для подання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту може бути клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 11 Закону N 3671-VI уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за наявності підстав, зазначених у частинах першій, п`ятій та шостій цієї статті, вносять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, подання про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за власною ініціативою.

У поданні про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, мають бути викладені обставини та долучені документи, що підтверджують наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця чи додаткового захисту або для скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З аналізу наведених норм вбачається, окрім викладу у поданні обставин, до останнього уповноваженою особою повинні бути долучені документи, що підтверджують наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця чи додаткового захисту або для скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зі змісту подання про позбавлення статусу біженця, затвердженого 23.12.2019 начальником управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС в м. Києві, вбачається, що відповідно до листа ГУБКОЗ СБУ від 13.12.2019 № 14/3/2-24378 позивач причетний до організації міжнародного нарко-трафіку "героїну" в особливо великих розмірах, у зв`язку з чим ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ініційовано процедуру позбавлення позивача статусу біженця. Також у результаті аналізу витягу з обліків Генерального секретаріату Інтерполу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановлено, що позивач правоохоронними органами Республіки Білорусь оголошений у міжнародний розшук з 2013 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 285 (створення злочинної організації або участь у ній), частиною першою статті 14 (замах на злочин), частиною четвертою статті 328 (незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин їх прекурсорів та аналогів) Кримінального кодексу Республіки Білорусь. Враховуючи інформацію, наявну в матеріалах особової справи № 2017KYIV0025 (лист Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 № 664/01/40-2019) позивач причетний до утворення на території Чернігівської області організованого злочинного угруповання, члени якого причетні до функціонування на території України потужної підпільної нарколабораторії з виготовлення наркотичного засобу - "метадон". Зазначене угруповання, до складу якого входили виключно громадяни Республіки Білорусь, здійснювало свою незаконну діяльність на території України з серпня 2017 року, а також клопотання ГУБКОЗ СБУ, існують цілком обґрунтовані підстави вважати, що вчинення вказаною особою злочинів носять систематичний характер, а його діяльність загрожує національній безпеці, громадському порядку та здоров`ю населення України.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивача втретє позбавлено статусу біженця на підставі інформації, отриманої від Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, та даних Генерального секретаріату Інтерполу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При вирішенні адміністративної справи № 826/8764/18 судами встановлено: "в обґрунтування необхідності позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця відповідач надав копії наступних документів:

- лист Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства від 23 січня 2018 року № 8.5-2013/8-18, у якому зазначав про клопотання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 24 грудня 2017 року № 14/3/2-27529;

- лист/клопотання Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 24 грудня 2017 року № 14/3/2-27529, у якому вказано, що згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу перебуває у міжнародному розшуку на підставі виявлених фактів організації ним міжнародного наркотрафіку "героїну" в особливо великих розмірах, що може становити загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України; за наявними даними ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом використанням підроблених документів, в поточному році отримав статус біженця, з урахуванням чого вбачається за доцільне розглянути питання щодо позбавлення позивача статусу біженця;

- лист Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 20 листопада 2017 року № ІР/688/16/Е20/ НОМЕР_1 /SD6/А3/1, у якому повідомлено Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України про те, що згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу станом на 17 листопада 2017 року громадянин Білорусії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до Республіки Білорусь за вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 285, частиною першою статті 14, частиною четвертою статті 238 Кримінального кодексу України;

- витяг з обліків Генерального секретаріату Інтерполу, з якого вбачається, що громадянин Білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у міжнародному розшуку.

При цьому суд враховує, що в листі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 20 листопада 2017 року № ІР/688/16/Е20/ НОМЕР_1 /SD6/А3/1 повідомлено інформацію про громадянина Білорусії ОСОБА_2 , однак вважає це технічною помилкою, оскільки у витягу з обліків Генерального секретаріату Інтерполу зазначено саме про особу громадянина Білорусії ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд звертає увагу, що перелічені документи не є доказами, які підтверджують, що ОСОБА_1 на момент прийняття оскаржуваного рішення займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України; надані відповідачем 2 документи лише повідомляють про знаходження ОСОБА_1 у міжнародному розшуку.

У свою чергу знаходження позивача у міжнародному розшуку автоматично не свідчить про здійснення ним діяльності, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Відповідач 2, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, наприклад засвідченого належним чином вироку суду, який набрав законної сили, про визнання позивача винним у вчиненні діяння, яке можна вважати таким, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Крім того, відповідачем 2 не доведено, що ймовірна причетність позивача до організації міжнародного наркотрафіку у 2010 році на території інших країн, не підтверджена належними та допустимими доказами, становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Посилання відповідача 2 на те, що ОСОБА_1 звернувся за захистом в Україні з метою уникнення кримінальної відповідальності та отримав статус біженця на підставі підроблених документів, не приймається судом до уваги, оскільки зазначене не було підставою для позбавлення позивача статусу біженця та не підтверджується документально.

Суд також звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б свідчили, що ДМС України до вирішення питання про позбавлення позивача статусу біженця звертався із відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця здійснено за відсутності підстав, визначених частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а тому протиправно, що є підставою для скасування рішення ДМС України про позбавлення статусу біженця від 20 квітня 2018 року № 135-18".

При вирішенні адміністративної справи № 640/5486/19 судами встановлено "до матеріалів адміністративної справи № 640/5486/19 після прийняття судового рішення від 26.12.2018 у справі № 826/8764/18 відповідачем 1 було додано лише лист ДМС України від 27.03.2019 № 8.5-2422/2-19 про проведення процедурних заходів щодо позбавлення позивача статусу біженця, яким надіслано подання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 № 664/01/40-2019 та подання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо внесення подання від 27.03.2019 про позбавлення позивача статусу біженця.

З вказаного подання Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України вбачається, що Департамент повідомив ДМС України, що за час перебування позивача на території України до підрозділів Національної поліції України надходили непоодинокі фактичні дані про причетність останнього до організації та координації каналів міжнародного постачання наркотичних засобів на територію нашої держави.

Крім того, Національною поліцією України, у рамках міжнародного співробітництва, від правоохоронних органів Білоруської сторони отримано інформацію про причетність ОСОБА_1 до утворення на території Чернігівської області організованого злочинного угруповання, члени якого причетні до функціонування на території держави потужної підпільної нарколабораторії з виготовлення наркотичного засобу "метадон". Зазначене угруповання, до складу якого входили виключно громадяни Республіки Білорусь, здійснювало свою незаконну діяльність на території України з серпня 2017 року.

За час перебування ОСОБА_1 у Чернігівському слідчому ізоляторі, підрозділами протидії наркозлочинності Національної поліції України отримано оперативну інформацію про координаційну роль ОСОБА_1 у здійсненні контрабандного переміщення з Республіки Білорусь через державний кордон України особливо небезпечного засобу "героїн".

Однак, відповідачами до матеріалів справи не було надано доказів на підтвердження обставин, викладених в поданні Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.03.2019 № 664/01/40-2019.

Крім того, ДМС України не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення від 28.03.2019, які були зазначені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі № 826/8764/18.

Отже, ДМС України рішення від 28.03.2019 № 101-19 прийнято на тій самій підставі, що й рішення від 20.04.2018 № 135-18 про позбавлення статусу біженця, однак, в даному випадку без проведення процедури щодо позбавлення особи статусу біженця та, як і раніше, за відсутності будь-яких доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 займається діяльністю, яка становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця здійснено за відсутності підстав, визначених частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а тому протиправно, що є підставою для скасування рішення ДМС України про позбавлення статусу біженця від 28.03.2019 № 101-19".

В контексті положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що не підлягають доказуванню обставини щодо відсутності у відповідачів доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 займається діяльністю, яка становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Суд звертає увагу, що на момент формування відповідачем подання останньому було достовірно відомо про обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 826/8764/18 та № 640/5486/19.

Так, порядок оформлення втрати і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту, скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначено VII розділом Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 N 649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за N 1146/19884 (далі - Правила N 649).

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Правил N 649 рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може бути прийнято ДМС за поданням територіального органу ДМС за місцем проживання біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Підставами для подання територіального органу ДМС про втрату чи позбавлення статусу біженця та додаткового захисту є:

а) відомості, отримані безпосередньо територіальним органом ДМС щодо наявності підстав, зазначених у частині першій або п`ятій статті 12 Закону;

б) особиста заява біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, про втрату статусу біженця або додаткового захисту;

в) надходження до територіального органу ДМС клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади про втрату особою статусу біженця або додаткового захисту;

г) надходження до територіального органу ДМС клопотання органу Служби безпеки України, іншого органу державної влади про позбавлення особи статусу біженця або додаткового захисту.

Згідно з пунктом 7.4 Правил N 649 у разі отримання територіальним органом ДМС документів, що містять хоча б одну з підстав, що передбачені пунктом 7.2 або 7.3 цього розділу, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:

а) реєструє відповідні документи у журналі реєстрації клопотань (додаток 30) та здійснює їх перевірку шляхом збирання в установленому порядку додаткової інформації;

б) у письмовій формі інформує особу, якій надано статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, про наявність підстав для втрати чи позбавлення її статусу біженця або додаткового захисту (крім випадків, коли відповідна особа подала заяву про наявність підстав для втрати нею статусу біженця або додаткового захисту).

Одночасно особі повідомляється, що під час розгляду відповідних матеріалів біженець або особа, якій надано додатковий захист, має право брати участь у розгляді шляхом надання відповідних пояснень (усних чи письмових) та надання матеріалів, які можуть мати суттєве значення при прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду подання;

в) готує подання про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту або про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 31). Строк підготовки подання не може перевищувати двох місяців з дня отримання документів, що містять одну з підстав, передбачених пунктами 7.2 або 7.3 цього розділу.

У поданні про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, обов`язково зазначаються відомості щодо підстав для підготовки такого подання (особиста заява біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, клопотання органу Служби безпеки України чи іншого органу державної влади, власна ініціатива територіального органу ДМС), а також викладаються обставини, що підтверджують наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця чи додаткового захисту або для скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У поданні також викладається обґрунтована пропозиція територіального органу ДМС щодо прийняття відповідного рішення. Подання уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС (особи, яка здійснювала розгляд отриманих матеріалів) затверджується керівником структурного підрозділу територіального органу ДМС, до повноважень якого належить реалізація законодавства у сфері біженців, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

У цьому поданні обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та назви установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Подання повинно включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

До подання долучаються документи, що підтверджують викладені у поданні факти, а також особова справа біженця або особи, яка потребує додаткового захисту;

г) долучає до особової справи біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, подання, документи, отримані під час підготовки подання.

З аналізу наведених норм вбачається, що для підготовки подання у розпорядженні територіального органу ДМС є два місяці з дня отримання документів, що містять одну з підстав, передбачених пунктами 7.2 або 7.3 цього розділу. При цьому, формуванню подання передує обов`язок територіального органу ДМС здійснити перевірку документів, шляхом збирання в установленому порядку додаткової інформації.

В порушення наведених норм, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не було здійснено перевірку інформації, викладеної в листі Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 13.12.2019 № 14/3/2-24378.

Також, незважаючи на встановлений законодавством двомісячний строк для підготовки подання, відповідачем протягом 2 днів з дня надходження листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС від 21.12.2019 № 8.5/5037-19 підготовлено таке подання 23.12.2019.

Суд також звертає увагу, що у доданій до матеріалів справи копії особової справи відсутні відомості повідомлення територіальним органом ДМС ОСОБА_1 про наявність підстав для втрати чи позбавлення його статусу біженця або додаткового захисту.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області передчасно оформлено подання про позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом частин одинадцятої - чотирнадцятої статті 11 Закону N 3671-VI рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за поданням уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання подання та його особової справи. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може вимагати додаткової інформації від уповноваженої посадової особи, яка внесла подання.

У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, викладеної у поданні, потреби в установленні справжності і дійсності документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо особи, стосовно якої вирішується питання про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

Подання щодо втрати та позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, документи, отримані або підготовлені під час розгляду подання, додаються до особової справи біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

На основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, а також про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відсутність підстав для втрати чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі виявлення помилок або неточностей у відомостях про особу, внесених до рішень про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, з письмовим висновком, приймає рішення про їх виправлення.

З аналізу викладених положень статті 11 Закону N 3671-VI вбачається, що рішення про позбавлення особи статусу біженця може бути прийнято, якщо ця особа займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України, на підставі відповідного клопотання органу Служби безпеки України та на основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд також враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, який у рішенні у справі "Ljatifi v. the former Yugoslav Repablic of Macedonia" вказав, що навіть у випадку, коли справа стосується національної безпеки, концепція законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи з депортації, які впливають на фундаментальні права людини, були предметом змагального провадження в незалежному органі або суді, який має повноваження ефективно перевірити підстави депортації та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями у випадку наявності інформації з обмеженим доступом. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження державного органу про ризик для національної безпеки. Хоча оцінка державного органу того, у чому саме полягає загроза для національної безпеки, об`єктивно має значну вагу, незалежний орган або суд повинен мати можливість реагувати в справах, у яких застосування цієї концепції не ґрунтується на відповідних фактах або виявляє тлумачення "національної безпеки", що суперечить закону або загальноприйнятому значенню і є свавільним.

Суд акцентує увагу на тому, лист Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 13.12.2019 № 14/3/2-24378 містить відомості, що за наявною інформацією громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 причетний до організації міжнародного нарко-трафіку "героїну" в особливо великих розмірах, що може становити загрозу національній безпеці, громадському порядку та здоров`ю населення України. За наявними даними ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, в поточному році отримав в Україні статус біженця.

Поряд з цим, на підставі яких документів Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України зроблено наведений висновок матеріали справи не містять.

Крім того, правова оцінка інформації щодо можливої участі ОСОБА_1 до організації міжнародного нарко-трафіку "героїну" в особливо великих розмірах надана судовими рішеннями у справах № 826/8764/18 та № 640/5486/19.

На переконання суду надані відповідачами документи не є доказами, які підтверджують, що позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України. При цьому знаходження позивача у міжнародному розшуку автоматично не свідчить про здійснення ним діяльності, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких покладено обов`язок доказування, не надали належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю населення України.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ДМС України до вирішення питання про позбавлення позивача статусу біженця зверталась з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів щодо ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця здійснено за відсутності підстав, визначених частиною п`ятою статті 11 Закону N 3671-VI, що є правовою підставою для визнання протиправним та скасування рішення ДМС України від 26.12.2019 № 455-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, ідентифікаційний код 42552598) щодо внесення подання від 23.12.2019 про позбавлення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9) від 26.12.2019 № 455-19 про позбавлення ОСОБА_1 статусу біженця.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко