Рішення № 97562444, 10.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 червня 2021 р. № 520/1217/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24289933, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 6, м. Харків, 61050) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, яка полягає у ненаданні відповіді ОСОБА_1 на питання зазначених в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви позивача від 17 листопада 2020 р. адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку;

- зобов`язати Харківський Зональний відділ Військової служби правопорядку повторно розглянути питання зазначені в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви ОСОБА_1 від 17 листопада 2020 р. адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку;

- визнати протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, яка полягає у не запрошенні адвоката позивача на розгляд заяви ОСОБА_1 від 17 листопада 2020р. адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку;

- зобов`язати Харківський Зональний відділ Військової служби правопорядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2020 р. адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку з дотриманням вимог ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян";

- зобов`язати Харківський Зональний відділ Військової служби правопорядку відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді ОСОБА_1 на питання зазначених в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви позивача від 17 листопада 2020 р., адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку. Позивач наголошує, що з аналізу відповіді відповідача вбачається, що відповідачем не надано відповіді на пункти 1, 2 та підпункти 2.1, 2.2 та 2.3 вимог прохальної частини заяви позивача від 17 листопада 2020р., а також відповідачем порушене право позивача передбачене ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" на участь у розгляді звернення через свого представника - адвоката, а лише повідомлено позивача про неможливість дати відповідь на питання позивача в зв`язку з тим, що Військова служба правопорядку у Збройних силах України створена 07.03.2002р. та не є правонаступником будь якого правоохоронного органу. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідач у спірних правових відносинах діяв згідно чинного законодавства. Наголосив, що Харківським зональним відділом Військової служби правопорядку була надана мотивована відповідь, що в період проходження позивачем військової служби в Збройних Силах Союзу РСР з 26.04.1985 р. по 06.05.1987 р. посадовим особам Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку дати відповіді на питання не можливо у зв`язку з тим, що Військова служба правопорядку у Збройних Силах України створена 07.03.2002 р. та не є правонаступником будь-якого правоохоронного органу. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач 17.11.2020 року звернувся на адресу відповідача із заявою, в прохальній частині якої позивач просив наступне:

1. Перевірити та виявити чи вчинялися позивачем у період проходження військової служби кримінальні, адміністративні та дисциплінарні правопорушення, а також під час отримання позивачем поранення та контузії у період проходження військової служби.

2. В процесі розгляду даного звернення перевірити та встановити чи є поранення та контузії позивача наслідком:

2.1. Вчинення позивачем злочину або адміністративного правопорушення?

2.2. Вчинення позивачем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння?

2.3. Навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю?

3. Бажаю взяти участь у розгляді даного звернення через свого представника - адвоката Уманця Андрія Ігоровича посвідчення адвоката №1209 видане 11.05.2012 р.

Відповідачем на адресу позивача була направлена відповідь, з якої вбачається, що відповідачем не надано відповіді на пункти 1, 2 та підпункти 2.1, 2.2 та 2.3 вимог прохальної частини заяви позивача від 17 листопада 2020р., а також, на думку позивача відповідачем порушене право позивача передбачене ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" на участь у розгляді звернення через свого представника - адвоката.

Як вбачається з відповіді відповідача то відповідач обґрунтовує свою бездіяльність тим, що дати відповіді на питання позивача неможливо в зв`язку з тим, що Військова служба правопорядку у Збройних силах України створена 07.03.2002р. та не є правонаступником будь якого правоохоронного органу.

З приводу права позивача передбаченого ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" на участь у розгляді звернення через представника - адвоката, відповідачем не наведено жодних мотивів порушення права позивача.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, яка полягає у не запрошенні адвоката позивача на розгляд заяви ОСОБА_1 від 17 листопада 2020р., адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею першою Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі за текстом - Закон України №393/96-ВР) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону України №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень статті 5 Закону України №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Статтею 15 Закону України №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Як передбачено статтею 19 Закону України №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач у своїй заяві просив розгляд заяви провести за участі його представника.

Варто зауважити, що положеннями Закону України "Про звернення громадян", зокрема статтями 18-19 визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач зобов`язаний був запросити позивача для розгляду його заяви, оскільки, в іншому випадку, унеможливлюється практична реалізація права заявника особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви та бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі №826/12287/16, від 28.11.2018 у справі №820/4881/17, від 31.10.2019 у справі №826/13435/15, від 24.10.2019 у справі №826/5333/17.

Таким чином, розгляд дослідженої заяви повинен був відбутись за участю представника, як того бажав заявник.

За таких обставин, відповідачем не було дотримано вимог статей 18, 19 Закону №393/96-ВР щодо забезпечення участі позивача та/або його представника при розгляді його звернення, чим допущено протиправну бездіяльність.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів розгляду звернення позивача від 17.11.2020 р. з дотриманням приписів статей 18, 19 ЗУ №393/96-ВР.

За таких обставин, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не запрошенні адвоката позивача на розгляд заяви позивача від 17 листопада 2020 року адресованої Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку.

Враховуючи викладене та для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Харківський Зональний відділ Військової служби правопорядку повторно розглянути заяву позивача від 17 листопада 2020 року адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку з дотриманням вимог ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян" з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, яка полягає у ненаданні відповіді ОСОБА_1 на питання зазначених в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви позивача від 17 листопада 2020 р. адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Як зазначено, вище відповідачем не було дотримано вимог статей 18, 19 Закону №393/96-ВР під час розгляду заяви позивача.

Таким чином, відповідачем не здійснювалась перевірка, яка відноситься до його повноважень та передбачена Законом України "Про звернення громадян" станом на дату подання відповідної заяви.

Отже, питання зазначені в пунктах 1, 2 та підпунктах 2.1, 2.2 та 2.3 заяви позивача від 17 листопада 2020 року підлягають повторному, повному, всебічному дослідженню відповідачем.

Так, суд у даному рішенні дійшов до висновку про зобов`язання Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку повторно розглянути заяву позивача від 17 листопада 2020 року адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку з дотриманням вимог ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян" з урахуванням висновків суду.

Тобто, позовні вимоги в цій частині охоплюються обраним судом способом захисту порушених прав позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 382 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення та враховуючи, що встановлення зазначеного зобов`язання є правом суду, а не його обов`язком, тому в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського зонального відділу військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 24289933, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 6, м. Харків, 61050) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського Зонального відділу Військової служби правопорядку, яка полягає у не запрошенні адвоката позивача на розгляд заяви ОСОБА_1 від 17 листопада 2020р., адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку.

Зобов`язати Харківський Зональний відділ вйськової служби правопорядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 17 листопада 2020 року адресовану Харківському Зональному відділу Військової служби правопорядку з дотриманням вимог ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян" з урахуванням висновків суду.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 червня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях