Рішення № 97562381, 10.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 р. № 520/3984/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (Харківська обл., Нововодолазький район, с. Слобожанське) до Державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко Анни Михайлівни (Харківська обл., смт Н. Водолага, вул. Гагаріна, 7), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко Анни Михайлівни № РВ - 6302451292020 від 18.08.2020 року про відмову у Державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко Анни Михайлівни № РВ - 6302451272020 від 18.08.2020 року про відмову у Державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 . Зобов`язати Відповідачів внести відомості до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку № НОМЕР_1 (рілля, пасовища), які розташовані за межами населених пунктів на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, яка належить Відповідачу, ОСОБА_1 . Зобов`язати Відповідача, ОСОБА_1 , після внесення Відповідачами, до Державного земельного кадастру відомостей, про земельну ділянку № НОМЕР_1 (рілля, пасовища), які розташовані за межами населених пунктів на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, протягом одного року її відчужити.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Нововодолзької районної державної адміністрації №73 від 11.02.1998 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №0226380, як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Комінтерн» безстроково. Позивачем зареєстровано довіреність №50/279-н/50-2018-3/823 на ім`я ОСОБА_2 для представництва інтересів позивача з питання реєстрації права власності на земельну частку із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, КСП «Комінтерн» на основі сертифіката на право на земельний пай серії ХР №02226380, виданий Нововодолазькою районною державною адміністрацією 11.02.1998. 21.08.2018 ОСОБА_1 було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки № НОМЕР_1 (рілля, пасовища), яка розташована за межами населених пунктів на території Станиченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, що дозволило деталізувати розміщення земельної ділянки за її розміри. На підставі довіреності ОСОБА_2 направляв заяви до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у Нововодолазькому районі про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 на основі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0226380. Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко А.М. №РВ-6302451292020 та №РВ-6302451272020 від 18.08.2020 прийнято відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за поданою заявою від 17.08.2020 (реєстраційний номер ЗВ-9708008632020) разом з доданими до неї документами, оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; невідповідності поданих документів законодавству, а саме відповідно до ч.5 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 17.03.2021 було відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, до Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся ОСОБА_2 із заявою від 17.08.2020 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру ( реєстраційний номер ЗВ-9708008632020) разом з доданими до неї документами та заявою від 17.08.2020 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-9708009372020) разом з доданими до неї документами.

Державним кадастровим реєстратором Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 17.08.2020 (реєстраційний номер ЗВ-9708009372020) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру 18.08.2020 прийнято рішення №РВ-6302451272020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; невідповідність поданих документів законодавству, а саме відповідно до ч.5 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям.

Доданим документом, на підставі якого встановлено невідповідність законодавству є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, замовником якої ж ОСОБА_1 .

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI (далі - Закон №3613-VI). Відповідно до ст. 4 цього Закону регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з положеннями Закону №3613-VI Державний земельний кадастр (далі - ДЗК) - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (ч.1 ст.1).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом (ч.5 ст.5).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.9 Закону).

Відповідно до положень ст. 9 Закону №3613-VI державний кадастровий реєстратор, серед іншого: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні (ч.4 ст.9 Закону).

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (ч.6 ст.9 Закону).

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч.7 ст.9 Закону).

Відповідно до положень п.п. 4, 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051), яким визначена процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Отже, відповідно до чинного законодавства повноваження із внесення відомостей до ДЗК (змін до них) покладено на державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

За змістом положень ст.ст. 5, 10, 15 Закону №3613-VI земельна ділянка є одним із об`єктів ДЗК, відомості про яку, зокрема щодо її цільового призначення (категорію земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), а також інформація про документацію із землеустрою та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку, включаються до ДЗК.

Відповідно до пп.10 п.24 Порядку №1051 відомості про земельну ділянку щодо її цільового призначення, які вносяться до ДЗК включають в себе: категорію земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону №3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до ДЗК:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1 ст.20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.2 ст.20 ЗК України).

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч.5 ст.20 ЗК).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 55 ЗУ «Про землеустрій» встановлено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Згідно ч.5 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, юридичним особам, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства іноземної держави, та іноземним державам.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, замовником якої є ОСОБА_1 , містить копію паспорту громадянина Російської Федерації, переклад паспорту громадянина Російської Федерації, копію свідоцтва про взяття на облік у податковому органі фізичної особи за місцем проживання на території Російської Федерації.

Пунктом 17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

В адміністративному позові позивачем зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у статусі громадянки Російської Федерації, яке вона вимушена була прийняти, так як під час зміни паспорту СССР вона перебувала на території Російської Федерації, а, отже, повинна здійснити відчуження своєї земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту переходу до неї саме права власності на таку ділянку.

За встановлених обставин справи суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання протиправним та скасування рішень державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко Анни Михайлівни № РВ - 6302451292020 від 18.08.2020 року про відмову у Державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 та № РВ - 6302451272020 від 18.08.2020 року про відмову у Державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що позовна вимога в частині зобов`язання відповідача внести до Державного земельного кадастру заявлені відомості (зміни до них) є похідною від основної вимоги про визнання протиправним і скасування оскаржуваних рішень, тож з урахуванням висновку суду про відсутність підстав для її задоволення похідна вимога задоволенню також не підлягає.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Щодо строків звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС).

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Водночас, слід зазначити, що пропуск строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Предметом даного адміністративного позову є рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко Анни Михайлівни № РВ - 6302451292020 від 18.08.2020 року про відмову у Державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 та рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко Анни Михайлівни № РВ - 6302451272020 від 18.08.2020 року про відмову у Державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 .

Проте, доказів на підтвердження отримання особисто ОСОБА_1 вказаних оскаржуваних рішень суду не надано, тому посилання відповідача на те, що вказані рішення були надіслані представнику позивача не пізніше 19.08.2020 не можуть бути визнані обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду в наслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (Харківська обл., Нововодолазький район, с. Слобожанське) до Державного кадастрового реєстратора відділу у Нововодолазькому районі Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко Анни Михайлівни (Харківська обл., смт Н. Водолага, вул. Гагаріна, 7), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко