Рішення № 97562324, 10.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 червня 2021 р. № 520/6077/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Мар`єнко Л.М., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, буд. 4,м. Харків,61001) про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Держави України в особі Харківської обласної прокуратури, в якій просить суд:

- стягнути з держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108) на "Користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: посадового окладу, визначеного п. 9 ч. 5 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 1 липня 2015 року по 05 травня 2020 року у сумі 1 457 529, 07 (один мільйон чотириста п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять ) грн. 07 коп.;

- стягнути з держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме: щомісячної надбавки за вислугу років, визначеної ч. 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 1 липня 2015 року по 05 травня 2020 року у сумі 378 054, 09 (триста сімдесят вісім тисяч п`ятдесят чотири) грн. 09 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач за період з 01 липня 2015 року по 05 травня 2020 року порушив конституційні права позивача щодо отримання останнім належного окладу з урахуванням рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зазначив, що в даному випадку шкода (не виплата позивачу належної суми окладу) виникла до виявлення факту неконституційності акту, який фактично спричинив таку шкоду, а тому право на відшкодування такої шкоди виникає з моменту дії такого акту. Зазначено, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів щодо не виплати особам належним їм сум, що кореспондується з рішеннями Конституційного Суду України та рішеннями Європейського суду з прав людини.

Позивач стверджує, що з 01.07.2015 по 05.05.2020 різниця між фактично нарахованим (виплаченим) посадовим окладом та посадовим окладом, який повинен бути нарахований та виплачений позивачу, відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» становить (105 389, 52 + 252 353, 68 + 297 102, 08 + 299 133, 24 + 333 353, 63 + 170 196, 86) 1 457 529, 07 (один мільйон чотириста п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять ) грн. 07 коп., а різниця між фактично нарахованою (виплаченою) надбавкою за вислугу років, та тією яка повинна бути нарахована та виплачена позивачу з 01.07.2015 по 05.05.2020, відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» становить (26 152, 38 + 62 899, 30 + 74 275, 52 + 74 783, 28 + 88 884, 58 + 51 059, 03) 378 054, 09 (триста сімдесят вісім тисяч п`ятдесят чотири) грн. 09 коп.

Від представника відповідача - Крупської К., через канцелярію суду, надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та п.11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» норми і положення, зокрема, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. За таких обставин, оскільки з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, тому у нарахуванні та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України - не має підстав.

Від позивача, через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в які він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши про необґрунтованість та безпідставність посилань та доводів відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , громадянин України, з березня 2014 по 05.05.2020 року працював в органах прокуратури Харківської області на різних посадах.

З 25.11.2014 наказом прокурора Харківської області № 2462к позивача призначено на посаду старшого прокурора прокуратури Харківської області з міжнародно-правових доручень, яка прирівняна до посади керівника структурного підрозділу апарату прокуратури області.

17.07.2015 на підставі наказу прокурора Харківської області № 1808к позивача призначено на посаду начальника відділу міжнародно-правового співробітництва прокуратури Харківської області.

З 13.04.2016 на підставі наказу прокурора Харківської області № 626к позивача переведено на посаду начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області, на якій він працював до 05.05.2020.

Наказом прокурора Харківської області від 30.04.2020 № 848к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу міжнародного співробітництва прокуратури Харківської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05.05.2020.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1697-VII).

Частини 1, 2, 3, 7 та 9 статті 81 Закону №1697-VII визначали, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 89 Закону №1697-VII визначала, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до статті 90 Закону №1697-VII, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Частина 2 статті 8 Закону України №108/95-ВР від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" встановлює, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною 3 цієї статті, та частиною 1 статті 10 цього Закону.

Відповідно до статті 13 Закону України №108/95-ВР від 24 березня 1995 року "Про оплату праці", оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктами 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5.

Крім того, надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів.

Видатки, пов`язані з реалізацією Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється у межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно з статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пункт 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, в редакції Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрали чинності з 01 січня 2015 року) встановлював, що норми і положення статті 81, частин 16-18 статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (набрав чинності з 01 січня 2015 року) установлено, що норми і положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (Голос України, №206 від 25 жовтня 2014 року) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.

Закон України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийняті пізніше Закону України №1697-VII від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру", а тому, у 2015 році норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України, правові позиції якого викладені у постановах від 04 листопада 2015 року № 21-1461, від 30 березня 2016 року № 21-271а16, від 13 липня 2016 року № 21-1488а16, а також аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №825/575/16, від 21 березня 2018 року №817/548/16, від 21 листопада 2018 року № 808/2163/17, від 16 січня 2019 року №804/217/17, від 27 лютого 2019 року №809/982/16, та №824/490/16 від 05 травня 2020 року. Правова судова позиція з цього спірного питання є сталою.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на нарахування позивачу у спірний період заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", тобто, з урахуванням положень Закону України №80-VIII від 28 грудня 2014 року "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", у розмірі встановленому законом, суд дійшов висновку, що заробітну плату позивачу нараховано у розмірі не нижчому від визначеної законом.

Щодо доводів позивача стосовно протиправності не нарахування йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), слід зазначити наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру", зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Також як частиною 2 статті 152 Конституції України, так і частиною 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, дія п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, що стосується норм і положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ, втратила чинність з 26.03.2020 року.

З огляду на наведене, суду зазначає, що дії Харківської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати, розраховуючи оклад прокурора та надбавку відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", у період з 01.07.2015 року по 05.05.2020 року, не можуть бути визнані протиправними, оскільки вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у зазначений період.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №318/2132/14-а та від 16.05.2019 року у справі №820/2640/17.

Вказані вище обставини, а саме, що у період з 01.07.2015 року по 26.03.2020 року відповідач правомірно нараховував та сплачував позивачу посадовий оклад, оскільки на той період норми якими керувався суб`єкт владних повноважень були чинними, спростовують доводи скаржника, що шкода (не виплата позивачу належної суми окладу) виникла до виявлення факту неконституційності акту, який фактично спричинив таку шкоду, а тому право на відшкодування такої шкоди виникає з моменту дії такого акту.

Враховуючи викладене, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки останні у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а після 26.03.2020 - позивачем не доведені збитки, котрі на його думку були понесені ним через пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що були визнані неконституційними з 26.03.2020.

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, буд. 4,м. Харків,61001) про стягнення матеріальної шкоди – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.