Рішення № 97562318, 08.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 р. Справа № 520/5451/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров`я України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України з непризначення нового конкурсу на заміщення посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти після того, як 03 грудня 2020 року у другому турі виборів ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти жоден з кандидатів не набрав більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, та зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України призначити новий конкурс на заміщення посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти;

- визнати протиправним та скасувати наказ МОЗ України №63-0 від 18.12.2020 р. «Про покладання обов`язків».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерством охорони здоров`я України вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у непризначенні нового конкурсу на заміщення посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти після того, як 03 грудня 2020 року у другому турі виборів ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти жоден з кандидатів не набрав більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах. Крім того, оспорюваний наказ Міністерства охорони здоров`я України №63-0 від 18.12.2020 р. «Про покладання обов`язків» є протиправним та зачіпає права позивача, тому підлягає скасуванню в судовому порядку. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою правову позицію, викладену у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції, викладеної у відзиві на позов, надав до суду додаткові пояснення.

Позивач надав до суду заперечення.

Ухвалою суду від 06.04.2021 року залучено в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 та запропоновано подати до суду пояснення до позову або відзиву у встановлений в ухвалі строк. Проте, третя особа право подачі до суду пояснень не скористалася, причин їх ненадання не повідомила.

Ухвалою від 20.05.2021 року клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд установив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 прийнятий на посаду старшого лаборанта кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії Харківської медичної академії післядипломної освіти з 06.04.2001 року (наказ №28-к від 13.04.2001 року) згідно довідки ХМАПО (а.с. 109).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.08.2020 року №1963 "Про оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти", відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про вищу освіту», Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726 «Деякі питання реалізації статті 42 Закону України «Про вищу освіту», та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), оголошено конкурс на зайняття посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти (а.с. 69).

Наказом Харківської медичної академії післядипломної освіти від 03.09.2020 року №366-д "Про організацію проведення виборів ректора", відповідно до ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 року № 726 «Деякі питання реалізації статті 42 Закону України «Про вищу освіту» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2018 року № 1005 та Статуту ХМАПО, організовано проведення виборів ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти 25 листопада 2020 року (а.с. 70 - 71).

Листом від 03.12.2020 року №01-10/2129 (Вих. №9/60909/1-20 від 07.12.2020 р.) Харківської медичної академії післядипломної освіти повідомила МОЗ України, що голосування у другому турі працівників ХМАПО за кандидатури на посаду ректора ХМАПО відбулося 03 грудня 2020 року. На підставі Протоколу № 17 виборчої комісії від 03 грудня 2020 року за результатами підрахунку голосування виборців жоден з претендентів на посаду ректора ХМАПО не набрав 50 % голосів виборців. На підставі Протоколу № 18 виборчої комісії від 03 грудня 2020 року вибори вважаються такими, що не відбулися.

У зв`язку з чим ХМАПО звернулася до МОЗ України із клопотанням оголосити новий конкурс на заміщення вакантної посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Листом Харківської медичної академії післядипломної освіти від 07.12.2020 року № 01-10/2140, направленим до МОЗ України, запропоновано покласти виконання обов`язків ректора ХМАПО на завідувача кафедри соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров`я, професора ОСОБА_2 (а.с. 79 - 80, 102).

З листа МОЗ України від 24.02.2021 року № 11.3-17/17/552/ЗПІ-21/653 позивач дізнався, що станом на 15 лютого 2021 року посада ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти є вакантною (а.с .85).

Натомість, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.12.2020 року №63-0 "Про покладення обов`язків" відповідно до п.12-1 частини 2 статті 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" покладено виконання обов`язків ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти з 18 грудня 2020 року на ОСОБА_2 , завідувача кафедри соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров`я Харківської медичної академії післядипломної освіти. Підстава: лист ХМАПО від 07.12.2020 року № 01-10/2140 (а.с. 101).

В позовній заяві позивач стверджує, що не погоджується з тим, що Міністерством охорони, здоров`я України як засновником Харківської медичної академії післядипломної освіти, протягом двох тижнів з дня прийняття виборчою комісією рішення про визнання виборів такими, що не відбулися (засідання Виборчої комісії з проведення виборів ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти від 03.12.2020 року, оформлене протоколом №18, на якому визнано вибори такими, що не відбулися), тобто в період з 03.12.2020 року до 18.12.2020 року, не прийнято рішення про оголошення та проведення нового конкурсу на зайняття посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Крім того, позивач також не погоджується з наказом МОЗ України від 18.12.2020 року №63-0, яким покладено в.о. ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти з 18 грудня 2020 року на ОСОБА_2 .

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності МОЗУ з непризначення нового конкурсу на заміщення посади ректора ХМАПО після того, як 03 грудня 2020 року у другому турі виборів ректора ХМАПО жоден з кандидатів не набрав більше 50% голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, та зобов`язання призначити новий конкурс на заміщення посади ректора ХМАПО, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов`язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника закладу вищої освіти конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника закладу вищої освіти приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника закладу вищої освіти і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до закладу вищої освіти для голосування.

Керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти.

Згідно пункту 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726 «Деякі питання реалізації статті 42 Закону України «Про вищу освіту» (далі - Методичні рекомендації), керівник обирається за конкурсом на заміщення посади керівника шляхом таємного голосування строком на п`ять років відповідно до Закону України “Про вищу освіту”, статуту закладу вищої освіти та з урахуванням цих Методичних рекомендацій.

Пунктом 17 Методичних рекомендацій визначено, що вибори призначаються не пізніше ніж на тридцятий день з дати закінчення строку прийому документів претендентів без урахування канікулярного періоду.

Також в пунктах 50 - 51 Методичних рекомендацій закріплено, що якщо у виборах брали участь кілька кандидатів і жоден з них не набрав більше 50 відсотків голосів виборців, організаційний комітет приймає рішення про проведення другого туру виборів, який проводиться через сім календарних днів після проведення першого туру. У разі коли дата другого туру виборів припадає на святковий (неробочий) день, вибори проводяться у наступний після святкового (неробочого) дня робочий день. До бюлетенів для голосування включаються два кандидати, які в першому турі набрали найбільшу кількість голосів. У разі коли за результатами першого туру виборів на другому місці (за кількістю набраних голосів) опинилися два і більше кандидатів з однаковою кількістю голосів, між ними проводиться міжтурове голосування для відбору кандидата, який братиме участь у другому турі виборів. Порядок проведення міжтурового голосування визначається організаційним комітетом.

У другому турі переможцем виборів вважається кандидат, який одержав на виборах більше 50 відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Вибори вважаються такими, що не відбулися, у разі, коли: участь у виборах взяли менш як 50 відсотків виборців; у першому турі виборів брав участь один кандидат і він не набрав більше 50 відсотків голосів виборців, які мають право брати участь у виборах.

У разі прийняття виборчою комісією рішення про визнання виборів такими, що не відбулися, засновник протягом двох тижнів з дня прийняття зазначеного рішення оголошує проведення нового конкурсу (пункт 52 Методичних рекомендацій).

Судом встановлено, що на засіданні Виборчої комісії з проведення виборів ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти від 03.12.2020 року, оформленому протоколом №18, підведено підсумки проведення другого туру виборів ректора ХМАПО та Головою Виборчої комісії заявлено, що жоден з кандидатів на посаду ректора ХМАПО у другому турі виборів не набрав більше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Згідно пункту 50 Методичних рекомендацій, вибори вважаються такими, що не відбулися.

Виборчою комісією прийняте рішення запропонувати МОЗ протягом двох тижнів з дня прийняття рішення оголосити новий конкурс на посаду сектора ХМАПО (а.с. 79 - 80).

Листом від 03.12.2020 року №01-10/2129 (Вих. №9/60909/1-20 від 07.12.2020 року Харківської медичної академії післядипломної освіти повідомила МОЗ України, що згідно Протоколу № 18 виборчої комісії від 03.12.2020 року вибори ректора ХМАПО не відбулися. У зв`язку з чим ХМАПО звернулася до МОЗ України із клопотанням оголосити новий конкурс на заміщення вакантної посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти. Копія листа міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 08.02.2021 року Кабінетом Міністрів Україні (далі - КМУ) прийнято розпорядження №103-р "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти", яким КМУ погодився з пропозицією МОЗ України щодо реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти шляхом її приєднання до Харківського національного медичного університету (код ЄДРПОУ 01896866).

В той час, листом МОЗ України від 24.02.2021 року № 11.3-17/17/552/ЗПІ-21/653 повідомлено позивача, що станом на 15.02.2021 року посада ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти є вакантною (а.с. 85).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначив, що неоголошення проведення Міністерством охорони здоров`я України нового конкурсу на зайняття посади ректора ХМАПО позбавило його права подати заяву про участь у проведенні такого конкурсу та бути кандидатом на зайняття вказаної посади.

Доказів неможливості участі позивача у конкурсі в разі його оголошення відповідачем до суду не надано.

Зважаючи, що на засіданні Виборчої комісії з проведення виборів ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти від 03.12.2020 року, оформленому протоколом №18, на якому визнано вибори на посаду ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти такими, що не відбулися, незважаючи на положення пункту 52 Методичних рекомендацій Міністерством охорони, здоров`я України як засновником Харківської медичної академії післядипломної освіти, протягом двох тижнів з дня прийняття виборчою комісією вказаного рішення (протокол №18 від 03.12.2020 року) про визнання виборів такими, що не відбулися, не оголошено проведення нового конкурсу на зайняття посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти, доказів його оголошення матеріали справи не містять, відповідачем не надано, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства охорони здоров`я України, як засновника Харківської медичної академії післядипломної освіти щодо неоголошення проведення нового конкурсу на зайняття посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти у період з 18 грудня 2020 року до 08 лютого 2021 року відповідно до вимог пункту 52 Методичних рекомендацій.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року по справі № 520/3911/21, якою заборонено МОЗ України вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти шляхом її приєднання до Харківського національного медичного університету вирішення спору по суті та набрання рішення суду законної сили, а також приймати будь-які акти, спрямовані на проведення реорганізації ХМАПО шляхом її приєднання до ХНМУ до вирішення спору по суті та набрання рішення суду законної сили, оскільки вказану ухвалу від 12.03.2021 року скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 року (постанова набрала законної сили 17.05.2021 р.).

Оскільки з 08.02.2021 року триває процес реорганізації ХМАПО шляхом її приєднання до Харківського НМУ, відповідно з вказаної дати у МОЗ України відсутній обов`язок оголошувати проведення нового конкурсу на зайняття посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти, яка реорганізується.

Отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.12.2020 року №63-0, яким покладено виконання обов`язків ректора ХМАПО з 18 грудня 2020 року на ОСОБА_2 , завідувача кафедри соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров`я, суд також зазначає наступне.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді цієї справи повинен перевірити, чи прийняті рішення та вчинені дії: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003).

Відповідно до частини другої статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 800/587/17, що враховується судом відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Варто зазначити, що порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під час розгляду справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав позивача, оскільки без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 815/938/17.

В обґрунтування вказаної вимоги стосовно протиправності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.12.2020 року №63-0, яким покладено виконання обов`язків ректора ХМАПО з 18 грудня 2020 року на ОСОБА_2 , завідувача кафедри соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров`я, позивач зазначив, що на підставі спірного наказу ОСОБА_2 набув організаційно - розпорядчих функцій відносно нього, може видавати накази про переведення з посади на посаду, звільнення з займаної посади, затвердження та зміни штатного розкладу, затвердження посадових інструкцій, обов`язкових для виконання позивачем, тому такий наказ безпосередньо стосується прав, обов`язків та законних інтересів позивача.

Суд не приймає такі доводи позивача, оскільки вони не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного наказу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу.

За наведених обставин, в ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення прийняттям оскаржуваного наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.12.2020 року №63-0 "Про покладання обов`язків" будь-яких прав та інтересів позивача, тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування такого наказу відсутні.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Питання щодо судових витрат зі сплати судового збору вирішується відповідно до положень ч.8 ст.139 КАС України.

Представником позивача надано до суду заяву, в якій просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума 19 295,00 грн. не є співмірною зі складністю даної справи та виконаними адвокатом послугами. Просив відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та адвокатом Рисенко В.М. (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 06.09.2019 року.

Згідно додаткової угоди від 25.03.2021 року до договору про надання правової допомоги від 06.09.2019 року, за надану правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату 1 135,00 грн. за одну годину роботи.

Згідно акту №7 від 17.05.2021 року про надання правової допомоги, Клієнт прийняв надану Адвокатом допомогу за період з 25.03.201 року по 15.05.2021 року на загальну суму 12 485,00 грн.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи, що позовна заява ОСОБА_1 містить три позовні вимоги, одна з яких задоволена, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог, що складає 4 162,00 грн. (12 485,00 грн. : 3 = 4 162,00 грн.).

Таким чином, заява про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 134, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925, адреса: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7), третя особа: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, як засновника Харківської медичної академії післядипломної освіти, яка тривала з 18 грудня 2020 року до 08 лютого 2021 року щодо неоголошення проведення нового конкурсу на зайняття посади ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти відповідно до вимог пункту 52 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726 «Деякі питання реалізації статті 42 Закону України «Про вищу освіту».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4162 (чотири тисячі сто шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.