Рішення № 97562292, 10.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2853/21

10 червня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.05.2021 у ВП № 64702010 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.05.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №64702010 з виконання виконавчого листа №500/1328/20, виданого 23.12.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов`язання Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Однак позивач вказує, що на виконання зазначеного судового рішення Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради в добровільному порядку було проведено перерахунок ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року з врахуванням раніше виплачених сум і довідку про здійснення нарахування №185 від 27.01.2021 було надіслано до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області та до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Проте Управління не має змоги провести вказану виплату ОСОБА_1 та виконати рішення суду у повному обсязі через поважні причини, які від нього не залежать, а саме у зв`язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою судді від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/2853/21.

08.06.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та, зокрема вказує, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63749230 від 26.11.2020 до дати винесення постанови про накладення штрафу від 08.04.2021 боржник жодних доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений виконавцем строк не подав. Тому, на думку представника відповідача, при винесенні оскаржуваної постанови виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, подали клопотання про розгляд даної справи без їх участі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 в адміністративній справі №500/1328/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, зобов`язано Управління соціальної політики Тернопільської міської ради перерахувати і виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

На виконання вказаного рішення 23.12.2020 Тернопільським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

03.03.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64702010 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа.

Також 11.05.2021, за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця, старшим державним виконавцем було винесено постанову про накладення та стягнення з Управління соціальної політики Тернопільської міської ради штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

За приписами статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. І лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

При цьому умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 20 травня 2021 року у справі №420/5465/18.

У спірному випадку причиною невиконання судового рішення в повному обсязі у справі №500/1328/20 слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення.

Так, як слідує із матеріалів справи, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.1010 у справі №500/1328/20 позивачем, в межах його компетенції, у добровільному порядку було проведено перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня 2020 з врахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 27.01.2021 №185/13.8 (аркуш справи 9).

При цьому, оскільки головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, позивач не має змоги виплатити нараховані кошти у зв`язку із відсутністю бюджетних призначень на дані цілі, що підтверджується виписками з рахунків та довідкою від 08.06.2021 №2465/13/02 (аркуші справи 45, 49-51).

Суд зазначає, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм, оскільки, у спірних правовідносинах рішення суду від 07.07.1010 у справі №500/1328/20 позивачем не виконано у повному обсязі з поважних причин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 11.05.2021 у ВП № 64702010 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн підлягає до скасування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови, тому позовні вимоги Управління соціальної політики Тернопільської міської ради підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 11.05.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №64702010.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

позивач - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, місцезнаходження: вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 03195636;

відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 43316386.

Головуючий суддя Баранюк А.З.