Рішення № 97561930, 30.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6564/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Оніщенко В.В.,

прокурора - Марченко О.А.,

представника відповідача – Дігтярь Д.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області , в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства , Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" до Кобеляцької міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кобеляцьке комунальне підприємство "Водоканал плюс", про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги:

- про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення сесії Кобеляцької міської ради №3 від 06.09.2019 "Про внесення змін до рішення позачергової сесії від 16.08.2019 №7 "Про заходи щодо ліквідації стихійного звалища по АДРЕСА_1 ".

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2020 року Керівник Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області /надалі також прокурор/, діючи в інтересах держави в особі , Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства , Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" /надалі також позивачі/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кобеляцької міської ради /надалі також відповідач/; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Водоканал плюс", про визнання протиправним та скасування рішення.

У позові просив визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення сесії Кобеляцької міської ради №3 від 06.09.2019 "Про внесення змін до рішення позачергової сесії від 16.08.2019 №7 "Про заходи щодо ліквідації стихійного звалища по АДРЕСА_1 ".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11.01.2021.

Ухвалою суду від 11.01.2021 клопотання Кобеляцької міської ради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

У судове засідання, призначене на 11.01.2021 року, сторони, які беруть участь у справі, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 11.01.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання від представника відповідача про перенесення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 25.01.2021 року.

У судове засідання призначене на 25.01.2021 року сторони, які беруть участь у справі, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 22.01.2021 розгляд справи відкладено на 08.02.2021 року о 12.00 год.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року строк підготовчого провадження по справі продовжено до 90 днів.

У судовому засіданні 24.01.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09.03.2021.

09.03.2021 розгляд справи відкладено на 06.04.2021 у зв`язку з відсутністю інформації про повідомлення позивачів про дату, місце та час розгляду справи та у зв`язку з неотриманням прокурором заперечень.

В судовому засіданні 06.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.04.2021.

В судовому засіданні 21.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні для надання додаткових доказів до 30.04.2021.

Розгляд справи завершено проголошенням скороченого рішення 30 квітня 2021 року.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог керівником Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області зазначено про незаконність пункту 11 рішення Кобеляцької міської ради №3 від 06.09.2019.

Цим рішенням Кобеляцькою міською радою виділено земельну ділянку для тимчасового зберігання твердих побутових відходів орієнтовною площею 4 га на відстані 2,2 км від міста Кобеляки, на території сміттєзвалища, яке утворено у 60-ті роки ХХ століття.

Прокурор вказував, що ця земельна ділянка фактично розташована в 60 кварталі Кобеляцького лісництва та перебуває в користуванні ДП "Кременчуцьке лісове господарство", віднесена до державної власності. З посиланням на пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України /далі - ЛК України/ вказував, що факт віднесення земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення підтверджено планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та таксаційними описами.

Прокурор стверджував, що прийняття відповідачем рішення про надання у користування лісової ділянки для нелісогосподарських потреб, яка перебуває у державній власності та знаходиться у користуванні ДП "Кременчуцьке лісове господарство", не відноситься до компетенції Кобеляцької міської ради, з огляду на приписи статті 57 ЛК України, якими передбачено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. А тому єдиним законним способом виділення земельної ділянки під розміщення твердих побутових відходів могла б бути її передача зі земель комунальної власності Кобеляцькою міською радою спеціально створеному нею для вказаних потреб КП "Водоканал плюс" у постійне користування і виключно після виготовлення проекту землеустрою та державної реєстрації прав на новоутворену земельну ділянку.

Крім того, прокурор наголошував на тому, що згідно планових картографічних документів новоутворене сміттєзвалище знаходиться поряд з основним руслом річки Ворскла, яка протікає в межах м.Кобеляки, що у свою чергу створює ризик забруднення ґрунтових вод та створить небезпечну екологічну ситуацію в цілому.

Зазначав, що Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства та ДП "Кременчуцьке лісове господарство" не мало змоги вжити всіх можливих заходів для захисту інтересів держави, ними було повідомлено прокурора про неможливість звернення до суду з відповідною позовною заявою, а тому звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час передачі земельної ділянки у користування.

Представники позивача, ДП "Кременчуцьке лісове господарство" та представники позивача, Полтавського обласного управління лісового господарства, у ході розгляду цієї справи приймали участь в окремих судових засіданнях. Письмових заяв по справі не надавали. У судовому засіданні їх представники підтримували позицію прокурора та стверджували, що не мали можливості самостійно звернутися до суду, а земельна ділянка, щодо якої рішенням Кобеляцької міської ради постановлено влаштувати сміттєзвалище, є державною землею лісового господарства.

04.01.2021 від Кобеляцької міської ради до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову. Стверджував, що земельна ділянка, на якій рішенням сесії визначено тимчасове розміщення твердих побутових відходів, належить до комунальної власності Кобеляцької міської ради. Зазначав, що згідно архівних даних Кобеляцька міська рада не передавала будь-яких земельних ділянок у користування чи власність ДП "Кременчуцький лісгосп".

Відповідач спростовував аргументи прокурора про незаконність оскаржуваного рішення, які полягали у тому, що розпорядженням Кобеляцької РДА від 29.07.2020 №208 було надано дозвіл ДП "Кременчуцький лісгосп" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж на земельній ділянці. Вказане розпорядження Кобеляцької РДА Кобеляцька міська рада вважала таким, що суперечить вимогам закону, оскільки згідно ЗУ "Про місцеві державні адміністрації " останнім надано право щодо розпорядження землями лише державної власності, а спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності м Кобеляки.

Також відповідач наголошував, що Кобеляцької місцевою прокуратурою в позові не доведено наявності чи відсутності повноважень ДП "Кременчуцький лісгосп" на здійснення захисту власних законних інтересів, крім того не надано суду підтвердження про повідомлення ДП "Кременчуцький лісгосп" про звернення прокурором до суду в інтересах держави.

23.02.2021 до суду від Кобеляцької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив, викладені аргументи в цілому відповідають викладеним у позові.

05.03.2021 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник наполягала на тому, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Кобеляцької міської ради, а до позову чи відповіді на відзив прокурором не надано жодного документа, який би свідчив про те, що спірна земельна ділянка вибула із земель, якими має право розпоряджатися відповідач на законних підставах. Відповідач наголошував, що прокурором помилково зазначено про те, що спірним рішенням відповідач передав земельну ділянку у користування КП "Водоканал плюс" для ведення комунального господарства. КП "Водоканал плюс" виконує лише функцію (за розпорядженням Кобеляцької міської ради) вивозу твердих побутових відходів, облаштування земельної ділянки для таких потреб, а отже зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулось, тим більше, що для цих потреб вона виділялась раніше. Вказував, що згідно частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. А в цій справі відсутні листи Кобеляцької місцевої прокуратури до визначених ним позивачів. Листи №04-32/838 від 05.10.2020 Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, як і лист ДП "Кременчуцьке лісове господарство" №409 від 30.09.2020, не містять ознак реєстрації вхідної та/або вихідної кореспонденції, резолюцій, а отже, не можуть являтись належними та допустимими доказами в розумінні статей 73-74 КАС України.

05.04.2021 від представника третьої особи Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал Плюс" надійшли письмові пояснення, в яких останній висловив думку про те, що прокурор не мав права звертатися з цим позовом до суду. Стверджував, що прокурор не обґрунтував, в інтересах держави в особі саме якого органу подається позов, не навів доказів бездіяльності таких осіб. Крім того, наголошував, що прокурором та позивачами не надано документів, які б підтвердили, що спірна земельна ділянка вибула із земель міста Кобеляки на законних підставах, а отже Кобеляцька міська рада має право розпоряджатися землями територіальної громади.

В судовому засіданні 30.04.2021 прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги. Також у судові засідання в ході розгляду справи з`являлися представники позивачів, які підтримали позицію прокурора.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням позачергової сорок другої сесії сьомого скликання Кобеляцької міської ради Кобеляцького району Полтавської області від 06.09.2019 №3 "Про внесення змін до рішення позачергової сесії від 16.08.2019 №7 "Про заходи щодо ліквідації стихійного звалища по АДРЕСА_1 " /а.с. 26-27, том 1/, зокрема пунктом 11:

зобов`язано директора Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал плюс" ОСОБА_1 з 15.09.2019 здійснювати розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці, розташованій на відстані 2,2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворене у 60-роки ХХ століття.

Позивачами зазначалося, що ДП "Кременчуцький лісгосп" листом від 25.09.2020 №402 зверталося до Кременчуцької міської ради із проханням встановлення меж земельних ділянок лісогосподарського призначення, наданих в постійне користування ДП "Кременчуцький лісгосп" /а.с. 219, том 1/. До вказаного листа надало технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) /а.с. 210-258, том 1, а.с. 1-20, том 2/.

Однак, листом від 29.10.2020 №0219/801 Кобеляцький міський голова повідомив ДП "Кременчуцький лісгосп" /а.с. 218, том 1/, що технічна документація виготовлена з грубим порушенням чинного законодавства, а тому в її погодженні відмовлено.

Позивачі, Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства та ДП "Кременчуцьке лісове господарство", не погодилися з пунктом 11 рішення Кобеляцької міської ради від 06.09.2019 № 3 та звернулися до прокурора з клопотаннями про подання цього позову до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 19 Земельного кодексу України Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною першою, другою статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Приписами статті 57 Лісового кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно частини першої статті 164 Земельного кодексу України, охорона земель включає, зокрема, захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

А відповідно до приписів статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Висновки щодо правозастосування

Щодо права прокурора на звернення до суду

У ході розгляду цієї справи відповідач та третя особа висували аргументи щодо того, що прокурор не мав права звертатися до суду з цим позовом і вийшов за межі підстав для представництва інтересів держави, встановлених Законом України «Про прокуратуру».

Відповідач також у відзиві на позов посилався на пункт 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, яким визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З даного приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VІІ) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Законодавство України не дає переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлює оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування міститься у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №826/3492/18.

Крім того, слід врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що частиною третьою статті 23 Закону №1697-VІІ передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду цьому своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону №1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд проаналізував правові висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді у розрізі фактичних обставин, встановлених у розглядуваній справі, та вважає за необхідне підсумувати, що таке представництво:

по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, зі змісту позовної заяви в.о. керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, на підтвердження необхідності захисту порушення інтересів держави та підстав для звернення до суду прокурор зазначив, що оскаржуваним рішенням, яке прийняте з перевищенням наданих відповідачу повноважень, дозволено розміщено твердих побутових відходів на території ДП "Кременчуцького лісгоспу".

Згідно пункту 4.3 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 №13, обласні управління лісового та мисливського господарства здійснюють державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства.

Таким чином, компетентним суб`єктом, який має право здійснювати захист вказаних інтересів держави при використанні земель державного лісового фонду є Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства в особі ДП "Кременчуцьке лісове господарство".

У зв`язку з чим, прокурор, під час опрацювання матеріалів кримінального провадження №12019170190000713 від 18.09.2019 за ч. 1 ст. 239 КК України щодо можливого незаконного зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення в кварталі 60 Кобеляцького лісництва та розміщення на ній звалища побутових відходів, направив директору ДП "Кременчуцьке лісове господарство" лист №31-11632вих-20 від 30.09.2020, в якому просив повідомити про вжиті заходи з метою усунення порушень вимог лісового законодавства щодо розміщення твердих побутових відходів, у тому числі шляхом звернення до суду. Просив повідомити про причини, що унеможливили звернення до суду з позовними заявами за захистом порушених прав, а також щодо можливості захисту прав держави прокурором в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 36, том 2/.

А листом від 02.10.2020 №31-11736вих-20 керівник Кобеляцької прокуратури просив Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, враховуючи наявність повноважень самостійно звернутись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Кобеляцької міської ради №3 від 06.09.2019, повідомити чи будуть вживатися такі заходи, зазначивши строк, необхідний для підготовки позовної заяви /а.с. 53-55, том 2/.

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства листом від 05.10.2020 за №04-32/838 та ДП "Кременчуцьке лісове господарство" листом №409 від 30.09.2020 звернулися до Кобеляцької місцевої прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів держави в особі вказаного підприємства.

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства листом від 05.10.2020 за №04-32/838 повідомило прокурора, що управління не має можливості належним чином вжити заходів щодо захисту інтересів ДП "Кременчуцьке лісове господарство" та інтересів держави в цілому шляхом звернення з відповідним позовом до суду у зв`язку з вакантною посадою провідного спеціаліста - юрисконсульта та відсутністю необхідних доказів містобудівного та землевпорядного характеру.

Таким чином, прокурором встановлено, що Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ДП "Кременчуцьке лісове господарство" не вчинено належних заходів для захисту інтересів держави.

Прокурором повідомлено позивачів про намір здійснити дії представницького характеру, направлені на захист інтересів держави та подано позов в інтересах держави щодо скасування пункту 11 спірного рішення.

Вказаними обставинами, як вказує прокурор, підтверджується невжиття позивачами будь-яких самостійних заходів щодо попередження незаконного вибуття земельних ділянок лісового фонду з користування позивачів.

Суд погоджуючись з вказаним твердженням прокурора, зазначає, що викладеними вище обставинами підтверджується, що ДП "Кременчуцьке лісове господарство", як компетентний орган, після отримання від Кобеляцької місцевої прокуратури листів від 30.09.2020 №31-11632вих20 та від 02.10.2020 №31-11736вих20 щодо необхідності повідомити про вжиті заходи з метою усунення порушень вимог лісового законодавства під час виділення земельних ділянок, протягом розумного строку не звернулося до суду з відповідним позовом, а навпаки, як зазначалось вище, у відповіді на вказаний лист від 30.09.2020 №409 та 05.10.2020 №04-32/838, просило саме прокуратуру вжити заходів, у тому числі шляхом направлення позову до суду в інтересах ДП "Кременчуцьке лісове господарство" про скасування оскаржуваного рішення Кобеляцької міської ради.

Щодо тверджень представника відповідача про порушення порядку реєстрації вищезазначених листів у Кобеляцькій міській прокуратурі (відсутні вхідні дані документів), суд зазначає, що вказане не спростовує факту звернення Полтавського обласного управлінням лісового та мисливського господарства та ДП "Кременчуцьке лісове господарство" до прокуратури для захисту інтересів держави, особливо з урахуванням активної поведінки позивачів у ході розгляду справи, спрямованої на підтримання позовних вимог та правової позиції прокурора в цілому.

Як вже вказувалося, у судове засідання з`являлися представники позивачів, підтримували позицію прокурора, підтверджували факти переписки з органами прокуратури щодо звернення до суду з цим позовом.

Тому суд вважає підтвердженим волевиявлення позивачів щодо звернення прокурора до суду з цим позовом та захисту державних інтересів, реалізовувати які позивачі уповноважені.

Тому, резюмуючи, суд погоджується з наявністю у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом та відповідно відхиляє аргументи відповідача й третьої особи про зворотне.

Щодо строку звернення прокурора з цим позов, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що порушення інтересів держави, яке виявилось у незаконному користуванні земельною ділянкою лісового фонду для розміщення твердих побутових відходів є триваючим і продовжує порушувати права позивача на сьогоднішній день, а відтак не може обмежуватись будь-яким строком до його відновлення.

Суд наголошує, що триваюче порушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Так, учасниками справи не заперечується, що таке розміщення відходів проводиться з вересня 2019 року, діяльність сміттєзвалища і досі продовжується на підставі оскаржуваного рішення.

Відтак, суд відхиляє доводи представника відповідача про пропущення прокурором строку звернення з цим позовом до суду.

Щодо суті спору й правомірності оскаржуваного рішення

У цій справі предметом спору є протиправний, на думку прокурора та позивачів, пункт 11 рішення сесії Кобеляцької міської ради №3 від 06.09.2019 "Про внесення змін до рішення позачергової сесії від 16.08.2019 №7 "Про заходи щодо ліквідації стихійного звалища по АДРЕСА_1 ".

Як вже вказувалося, пунктом 11 цього рішення сесії було зобов`язано директора Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал плюс" ОСОБА_1 з 15.09.2019 здійснювати розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці, розташованій на відстані 2,2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворене у 60-роки ХХ століття.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Для надання оцінки оскаржуваному пункту рішення сесії Кобеляцької міської ради слід враховувати також зміст цього рішення в цілому.

Так, вказаним рішення сесії внесено зміни до рішення позачергової сорок першої сесії Кобеляцької міської ради сьомого скликання від 16.08.2019 року № 7 «Про заходи щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища по АДРЕСА_1 » та це рішення викладено у новій редакції:

1. Затвердити план ліквідації стихійного сміттєзвалища по АДРЕСА_1 згідно додатку 1;

2. Фінансовому відділу Кобеляцької міської ради постійно здійснювати фінансування заходів плану ліквідації стихійного сміттєзвалища по АДРЕСА_1 ;

3. Заключити договорів на розробку проектно-кошторисної документації на закриття сміттєзвалища по АДРЕСА_2 ;

4. Доручити виконавчому комітету здійснити організаційно-розпорядчі дії щодо замовлення проектно-кошторисної документації на закриття сміттєзвалища по АДРЕСА_2 ;

5. Зобов`язати постійну комісію з питань екології та землекористування вивчити питання подальшого використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 ;

6. Зобов`язати Кобеляцьке комунальне підприємство «Водоканал Плюс» обмежити доступ на територію сміттєзвалища та сортувального майданчика по АДРЕСА_2 земляним валом та ровом з внутрішньої сторони та земельну ділянку, нововиділену для сортування та тимчасового зберігання твердих побутових відходів;

7. Заборонити Кобеляцькому комунальному підприємству «Водоканал Плюс» здійснювати вивезення ТПВ на територію сміттєзвалища та площадку для сортування ТПВ з 15.09.2019 року;

8. Виділити земельну ділянку для тимчасового зберігання твердих побутових відходів орієнтовною площею 4 га на відстані 2, 2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворено у 60-роки ХХ століття;

9. Доручити виконавчому комітету Кобеляцької міської ради здійснити організаційно-розпорядчі заходи щодо виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4 га на відстані 2, 2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворено у 60-роки ХХ століття;

10. Зобов`язати спеціаліста-землевпорядника Кобеляцької міської ради ОСОБА_2 замовити розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4 га на відстані 2, 2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворено у 60-роки ХХ століття;

11. Зобов`язати директора Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал плюс" ОСОБА_1 з 15.09.2019 здійснювати розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці, розташованій на відстані 2,2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворене у 60-роки ХХ століття;

12. Надати право Кобеляцькому комунальному підприємству «Водоканал Плюс» на видобування ґрунтової суміші (пісок, грунт, глина, глей) місцевого значення загальною глибиною розробки до двох метрів для потреб міста (посипання доріг, рекультивації сміттєзвалища і т.д.);

13. Доручити виконавчому комітету Кобеляцької міської ради розробити програму поводження з відходами на території Кобеляцької міської ради на 2020-2025 рр;

14. Контроль за виконання даного рішення покласти на постійну комісію з питань екології та землекористування та постійну комісію з питань економічної політики, власності та бюджету й цін.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному цій справі пункту рішення сесії Кобеляцької міської ради, слід врахувати, що передумовою припису Кобеляцькому комунальному підприємству "Водоканал плюс" з 15.09.2019 здійснювати розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці, розташованій на відстані 2,2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворене у 60-роки ХХ століття – є прийняття рішення про виділення для цілей облаштування сміттєзвалища земельної ділянки «орієнтовною площею 4 га на відстані 2, 2 км від міста Кобеляки на території сміттєзвалища, яке утворено у 60-роки ХХ століття».

Перш за все, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні як і в усіх матеріалах, що були Кобеляцької міською радою надані суду на його вимогу – відсутня чітка ідентифікація (локалізація) цієї земельної ділянки.

Однак учасники справи не мали спору з того приводу, що земельна ділянка, про яку йдеться у рішенні сесії – це земельна ділянка, розташована у кварталі 60 Кобеляцького лісництва, та чітко вказували її місцезнаходження на картографічних матеріалах, що надавалися суду в ході розгляду справи.

По-друге, суд вказує, що у будь-якому разі задля вирішення долі земельної ділянки – призначення її для облаштування сміттєзвалища твердих побутових відходів Кобеляцька міська рада повинна була мати адміністративну юрисдикцію щодо земельної ділянки: земля мала бути у комунальній власності, перебувати у користуванні або власності Кобеляцької міської ради і законодавством мали бути передбачені відповідні повноваження міської ради.

Отже спір у цій справі зводиться до того, у чиїй адміністративній юрисдикції перебувала вказана земельна ділянка – Кобеляцької міської ради як суб`єкта комунальної власності, чи ДП «Кременчуцький лісгосп» як землекористувача землі державної форми власності.

Відповідно сторони доказували свої права на цю земельну ділянку у ході розгляду справи.

Прокурор у позові вказував, що спірна ділянка фактично розташована в 60 кварталі Кобеляцького лісництва, що перебуває у користуванні ДП "Кременчуцьке лісове господарство", а тому відповідач не мав права розпоряджатися цими землями для розміщення на них твердих побутових відходів.

Позивачі зазначали, що факт віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та таксаційними описами.

Пунктом 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти тверджень позивачів про перебування у користуванні ДП "Кременчуцьке лісове господарство" спірної земельної ділянки, оскільки планово-картографічні матеріали підтверджують право постійного користування лише на ті землі, які були раніше надані в установленому порядку, однак Кобеляцька міська рада не приймала жодного рішення щодо передачі ДП "Кременчуцький лісгосп" у користування будь-яких земельних ділянок.

Прокурором та позивачами надано до суду документи лісовпорядкування на підтвердження користування ДП "Кременчуцький лісгосп" спірною земельною ділянкою, зокрема, 60 кварталом Кобеляцького лісництва, а саме: план лісонасаджень Кобеляцького лісництва Кременчуцького лісгоспу Полтавської області, лісовпорядкування 1989 року із зображенням 60 кварталу Кобеляцького лісництва на ньому /а.с. 13-14, том 1/; планшет лісовпорядкування 2017 року із зображенням 60 кварталу Кобеляцького лісництва на ньому /а.с. 200, том 1/, проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Кременчуцьке лісове господарство" Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, виготовлений ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" 2018 року /а.с. 207, том 1/; таксаційні описи лісових насаджень /а.с. 208-217, том 1/.

При цьому, листом відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.09.2019 вих №110/107-19 підтверджено, що запитувана ДП "Кременчуцький лісгосп" земельна ділянка (квартал 60 Кобеляцького лісництва) /а.с. 199-200, том 1/, знаходиться в межах м. Кобеляки та перебуває в постійному користуванні ДП "Кременчуцький лісгосп" відповідно до пункту 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. Належність цієї земельної ділянки підтверджується наявними картографічними матеріалами лісовпорядкування 2017 року, які розробляло ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція". У цьому листі вказано, що відповідно до земельно-облікових документів, вказана земельна ділянка має цільове призначення: для ведення лісового господарства /а.с. 201, том 1/.

Крім того, прокурором зазначено, що розпорядженням Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 29.07.2020 №208, ДП "Кременчуцький лісгосп" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовно площею 62,00 га, що знаходиться в межах м. Кобеляки Кобеляцького району Полтавської області /а.с. 221, том 1/. Учасники справи не заперечували того, що вказане розпорядження є чинним та в судовому порядку не оскаржувалося.

Водночас, відповідачем доказів того, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, а тому Кременчуцька міська рада має право нею розпоряджатися - суду не надано.

Зважаючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у межах адміністративної юрисдикції Кобеляцької міської ради, належить до земель комунальної власності, та те, що міська рада має повноваження розпоряджатися цією земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що станом на момент прийняття спірного рішення передача земельної ділянки, що перебуває у державній власності та знаходиться у користуванні ДП "Кременчуцький лісгосп", для нелісогосподарських потреб, а саме для розміщення твердих побутових відходів, не відноситься до компетенції відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Як передбачено приписами частин першої та третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до вимог цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, не сформована як об`єкт цивільних прав, а тому зміна цільового призначення та користування земельною ділянкою без дотримання процедури затвердження проекту землеустрою, державної реєстрації такої земельної ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Необхідно відзначити, що ані в рішенні Кобеляцької міської ради від 06.09.2019 № 3, ані в протоколі засідання виконавчого комітету Кобеляцької міської ради народних депутатів від 18.05.1984 № 5 не визначено просторової ідентифікації земельної ділянки, як і не зазначено інформації щодо меж розташування такої земельної ділянки, на якій будуть розміщуються тверді побутові відходи. У цьому рішенні зазначено лише, що розміщення твердих побутових відходів буде здійснюватися на земельній ділянці, розташованій на відстані 2,2 км від міста Кобеляки, на території сміттєзвалища, яке утворене у 60-ті роки ХХ століття.

Представник відповідача не зміг пояснити суду, яким саме чином третьою особою Кобеляцьким комунальним підприємством "Водоканал Плюс" без інформації про ідентифікацію координат земельної ділянки, визначено її локалізацію та місце, де саме потрібно здійснювати розміщення твердих побутових відходів.

Окрім усього зазначеного, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що використання спірної земельної ділянки для розміщення сміттєзвалища може зумовити негативні наслідки, а саме забруднення навколишнього природного середовища.

Згідно вимог статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем вищезгадану процедуру визначення місця чи об`єкта зберігання або видалення відходів під час прийняття оскаржуваного рішення від 06.09.2019 № 3 жодним чином не дотримано.

При цьому зі змісту картографічних документів судом встановлено, що сміттєзвалище, яке утворилося на земельній ділянці для ведення лісового господарства (60 квартал Кобеляцького лісництва) знаходиться поряд з основним руслом річки Ворскла, яка протікає в межах м. Кобеляки, та що у свою чергу створює ризик забруднення ґрунтових вод та створення небезпечної екологічної ситуації.

Таким чином, за відсутності повноважень розпорядження земельною ділянкою для ведення лісового господарства Кобеляцькою міською радою протиправно прийнято рішення від 06.09.2019 №3, зокрема пункт 11 про зобов`язання директора Кобеляцького комунального підприємства "Водоканал плюс" ОСОБА_1 з 15.09.2019 здійснювати розміщення твердих побутових відходів на земельній ділянці, розташованій на відстані 2,2 км від міста Кобеляки, на території сміттєзвалища, яке утворене в 60-роки ХХ століття.

З огляду на викладене, суд не може погодитись із доводами відповідача про законність такого рішення.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд констатує відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів правомірності рішення Кобеляцької міської ради від 06.09.2019 №3.

Аргументи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать положенням чинного законодавства України, а тому пункт 11 рішення сесії Кобеляцької міської ради №3 від 06.09.2019 "Про внесення змін до рішення позачергової сесії від 16.08.2019 №7 "Про заходи щодо ліквідації стихійного звалища по АДРЕСА_1 " слід визнати протиправним та скасувати.

За таких обставин суд визнає обґрунтованим заявлений позов та задовольняє його у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки прокурор та позивачі не понесли судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області (вул.Касьяна 37 м.Кобеляки Полтавської області) в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (вул.Гулака-Артемовського 22 м.Полтава ЄДРПОУ 35206523), Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" (вул.Шевченка 41 м.Кременчук Полтавської області ЄДРПОУ 00992680) до Кобеляцької міської ради Полтавської області (вул.Касьяна 29 м.Кобеляки Полтавської області ЄДРПОУ 21051562), третя особа на стороні відповідача - Кобеляцьке комунальне підприємство "Водоканал плюс" (вул.Покровська 43а м.Кобеляки Полтавської області ЄДРПОУ 41678707), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення сесії Кобеляцької міської ради № 3 від 06.09.2019 року "Про внесення змін до рішення позачергової сесії від 16.08.2019 року № 7 "Про заходи щодо ліквідації стихійного звалища по АДРЕСА_2 ".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2021 року .

Головуючий суддя І.С. Шевяков