Рішення № 97561831, 28.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2511/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2021 року № 00014530701, 00014540701, 00014550701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що придбаний у ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" сілапен використовується ним в ході здійснення господарської діяльності з виробництва та реалізації борошняних кондитерських виробів, виробництва сухарів і сухого печива, тортів і тістечок тривалого зберігання. На підтвердження спірних господарських операцій позивачем надано всі необхідні первинні документи. Посилання перевіряючих на Закон України "Про підтвердження відповідності" є безпідставним, оскільки зазначений закон втратив чинність 10.02.2016.

Транспортування здійснювалося ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладними. Стосовно ненадання сертифікатів якості позивач зазначив, що сертифікати якості не є первинними документами, на підставі яких здійснюється формування податкових зобов`язань. Податкова інформація, що міститься в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача не є належним доказом, оскільки носить виключно інформативний характер. У зв`язку з наведеним, на думку позивача, ним не було порушено п. 44.1, статті 44, п.п. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а також пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 виконував ремонт покрівлі та приміщень на підставі договору підряду. Висновок про неможливість надання таких послуг ФОП ОСОБА_1 обґрунтована лише тим, що згідно форми 1-ДФ у спірному періоді останній мав лише 1 найманого працівника. Водночас, ФОП ОСОБА_1 мав усі необхідні документи для здійснення підприємницької діяльності та надав позивачу послуги згідно договору, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Стосовно завищення суми амортизації на 313 259 грн позивач зазначає, що сума завищення та заниження амортизації та витрат на ремонт не збільшили фінансовий результат у перевіряємому періоді, а зменшила його.

Стосовно господарських операцій з ТОВ "Проттон" позивач зазначив, що у цього контрагента позивачем придбавалися продукти, які використовувалися позивачем у його господарській діяльності. Висновок контролюючого органу про невірне зазначення кодів УКТ ЗЕД цих товарів не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит за наявності зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних з огляду на приписи п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Наведеними обставинами позивач спростовує і висновок контролюючого органу про завищення від`ємного значення з ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" та ТОВ "Проттон".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

26.04.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки щодо порушення ТОВ "Салекс Абсолют" п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями.), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п 201.1, 201.10 статті 201 ПК України за результатами господарських операцій з ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ", ТОВ "Проттон" та ФОП ОСОБА_1

27.04.2021 судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач повторює аргументи, викладені у позовній заяві та зауважує, що контролюючий орган викривлює факти щодо відсутності доказів транспортування товару від ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" та наполягає на доведеності цих операцій, зокрема, експрес - накладними ТОВ "Нова Пошта". Спірні господарські операції також підтверджені листом директора ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ". Також, позивач зазначає, що спірні господарські операції вже не раз були предметом розгляду в адміністративних справах, в яких судом скасовувалися податкові повідомлення - рішення контролюючого органу.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників основних та інших галузей економіки та у сферах матеріального виробництва, торгівлі і послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Полтавській області Кукановою Оленою Євгенівною, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників основних та інших галузей економіки та у сферах матеріального виробництва, торгівлі і послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Полтавській області Чупайдою Наталею Леонідівною, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників основних та інших галузей економіки та у сферах матеріального виробництва, торгівлі і послуг управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Полтавській області Назаренко Мар`яною Олександрівною, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок фінансових установ управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Полтавській області Іщенко Тетяною Вікторівною, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Полтавській області Бондаренко Сергієм Віталійовичем, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Полтавській області Бандур Тетяною Валентинівною з 12.02.2020 по 11.03.2020 року проводилась документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Салекс Абсолют» (код ЄДРПОУ 36345921) (далі ТОВ «Салекс Абсолют») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 31.04.2017 по 30.09.2019, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Термін проведення перевірки був продовжений на 10 робочих днів з 12.03.2020 по 25.03.2020, згідно наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 06.03.2020 № 681.

З 18.03.20 перевірка була призупинена відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу доповнено новим пунктом 522, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Кодексу.

Наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 09.02.2021 № 283-П «Про забезпечення проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Салекс Абсолют” поновлено проведення перевірки у межах невикористаного строку, а саме на 6 робочих днів починаючи з 09.02.2021.

За результатами даної перевірки складено Акт № 1027/16-31-07-01- 10/36345921 від 23.02.2021. (далі -Акт перевірки), яким зафіксовано наступні порушення:

- п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями.), п. б Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в розмірі 358156 грн. в т.ч. за 2-4 кв. 2017 в сумі 48409 грн. в т.ч. за 2 кв.2017-34200 гри., 4 кв. 2017-14209 грн., за 2018 -162902 грн. в т.ч. 2 кв.2018- 50323 грн., З кв.2018- 41531грн., 4 кв. 2018- 71048 грн., 9 місяців 2019 - 146845 грн., в т.ч. 1 кв.2019- 31645 грн., 2 кв.2019-38533 грн., З кв.2019- 76667 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 198.6 ст. 198, п 201.1 , 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 226076 грн., в т.ч. за червень 2017- 64500 грн., липень 2017 - 12375 грн., серпень 2017 - 2167, вересень 2017-41875 грн., листопад 2017 - 8333 грн., січень 2018 - 12251 грн., липень 2018 - 9950 грн., вересень 2018 - 9950 гри., листопад 2018 - 19900 грн., лютий 2019 - 19900 грн., липень 2019 - 19900 грн., вересень 2019 - 4975 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 198.6 ст.198, п 201.1 , 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.2010, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації) в сумі 4975 грн., в т.ч. за вересень 2019 - 4975 грн.

Підставою для вищевикладених висновків контролюючого органу стали господарські операції ТОВ «Салекс Абсолют» з ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ» (п. н. 37459371), ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 , не платник ПДВ), ТОВ «ПРОТТОН» (п.н. 38271642) та завищення задекларованих ТОВ «Салекс Абсолют» показників по рядку 2050 «Собівартість реалізованих товарів, робіт (послуг)» ф. 2 Звіту про фінансові результати» за період з 01.04.17 по 30.09.19 при розрахунку суми амортизації.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області) винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 00014530701 від 17.03.2021 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 447 695 грн, у тому числі 89 539 грн штрафні санкції;

- № 00014540701 від 17.03.2021 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 282 595 грн, у тому числі 56 519 грн - штрафні санкції;

- № 00014550701 від 17.03.2021 про зменшення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 4975 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Надаючи оцінку встановленим в ході перевірки порушенням податкового законодавства за наслідками господарських операцій ТОВ "Салекс Абсолют" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 суд враховує наступне.

07.05.2018 між ТОВ «Салекс Абсолют» та ФОП ОСОБА_1 для виконання поточних ремонтних робіт було укладено договір підряду № 7.05/18 /т. № 2, а.с. 85-89/ та додаткову угоду № 1 від 11 грудня 2018 року /т. № 2, а.с. 90/.

За умовами договору ФОП ОСОБА_2 зобов`язався виконати за плату капітальні та поточні ремонтні роботи на загальну суму 500 000,00 грн.

Як встановлено перевіркою, за результатами господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 були складені акти виконаних робіт форми КБ - 2в за червень, серпень, вересень, листопад 2018 року та березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2019 року, які перелічені на 13 аркуші Акту перевірки.

Також до перевірки надані технічні завдання, локальні кошториси, додаток № 1 -замовлення, акти про використання матеріалів замовника, акти приймання- передачі ТМЦ, що відображено на 14 аркуші Акту перевірки.

Розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Салекс Абсолют» здійснювались в безготівковій формі, на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 942512,60 грн., станом на 30.09.2019 кредиторська заборгованість склала 47 485,50 грн, що відображено на на 14 аркуші Акту перевірки.

Для виконання робіт на території ТОВ «Салекс Абсолют» ФОП ОСОБА_1 згідно актів прийому-передачі були надані матеріально технічні ресурси для цільового використання без передачі прав власності для виконання підрядних робіт згідно договору. Переміщення будівельних матеріалів від Замовника до Виконавця послуг на території підприємства, що не призводить до змін в структурі активів та зобов`язань балансу, оформлювалось актами прийому - передачі. Списання матеріалів проводилось після виконання робіт на підставі актів про використання матеріалів замовника.

На період виконання ФОП ОСОБА_2 ремонтних робіт керівництвом ТОВ "Салекс Абсолют" надавалися дозволи на перебування його працівників на території товариства на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено листи ФОП ОСОБА_2 з відповідними погодженнями /т. № 2, а.с. 91-92/.

На підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_2 найманих працівників та матеріально технічної бази, необхідних для виконання підрядних робіт, позивачем суду надано листи-підтвердження складені ФОП ОСОБА_2 .

Позивачем до матеріалів справи долучено акти прийому-передачі згідно яких ТОВ "Салекс Абсолют" передало ФОП ОСОБА_2 матеріали необхідні для проведення ремонтних робіт, та акти списання товарів.

Придбання матеріалів переданих ФОП ОСОБА_2 підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, чеками.

На підтвердження здійснення оплати за надані ФОП ОСОБА_2 послуги позивачем до матеріалів справи долучено також платіжні доручення.

Отже, як податковою перевіркою так і матеріалами справи підтверджено наявність необхідних первинних документів, що були підставою для віднесення ТОВ «Салекс Абсолют» зазначених витрат до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг (рядок 2050 ф. №2) в розмірі 989998 грн.

Надаючи оцінку вищевикладеним обставинам суд враховує, що досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів передбачені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Крім цього, цим ж пунктом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 по справі №820/684/17 зазначив, що окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 у справі № 804/3736/16.

За наведених обставин висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «Салекс-Абсолют» п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 , п. 44.2 ст.44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року; п. 4. П(С)БО 1 від 31.03,1999 р. N 87 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 1, п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. N 996-ХІУ у вигляді завищення загальновиробничих витрат на загальну суму 989 998 грн. є помилковим.

Посилання контролюючого органу на те, що позивачем не надано документального підтвердження щодо кількості та ідентифікації працівників, які заходили на територію ТОВ «Салекс-Абсолют» та виконували роботи від імені ФОП ОСОБА_2 суд відхиляє, адже відсутність таких документів жодним чином не впливає на оподаткування спірних господарських операцій з ремонту приміщень позивача.

Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента умов необхідних для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема технічного персоналу, судом відхиляється, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 804/3736/16.

Надаючи оцінку встановленим в ході перевірки порушенням податкового законодавства за наслідками господарських операцій ТОВ "Салекс Абсолют" з ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" та ТОВ "Проттон" суд враховує наступне.

Як встановлено перевіркою, за перевіряємий період підприємство здійснювало виробництво та реалізацію борошняних кондитерських виробів, виробництво сухарів і сухого печива, тортів і тістечок тривалого зберігання, при виробництві яких був використаний матеріал «Сілапен» марки В.

Матеріал «Сілапен» марки В представляє собою з`ємний антипригарний силіконовий матеріал, який дозволений до контакту з харчовими продуктами.

Даний матеріал використовують для процесу випікання тістових заготовок борошняних кондитерських виробів при виготовленні продукції ТОВ «Салекс Абсолют».

Між ТОВ "Салекс Абсолют" та ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" укладено договори № 01/04/16 від 31.04.2016 та №2018/0305-1 від 03.05.2018 щодо придбання сілапена марки В на загальну суму 823800 грн., в т.ч. ПДВ 137300 грн.

Факт здійснення позивачем придбання сілапену марки В у ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" підтверджується видатковими накладними, експрес - накладними ТОВ "Нова пошта", податковими накладними ТОВ "Нова пошта" з доказами їх реєстрації в ЄРПН, подорожніми листами вантажного автомобіля ТОВ "Салекс Абсолют", актами прийому - передачі та накладними на переміщення сілапену, а також актами вибуття малоцінних та швидкозношувальних предметів, податковими накладними, складеними ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" з доказами їх реєстрації в ЄРПН, реєстрами виданих довіреностей за 2018, 2019 роки, платіжними дорученнями /т. № 1, а.с. 167- 252, т. № 2, а.с. 1 - 83/.

02 березня 2021 ТОВ «Салекс Абсолют» зверталося до директора ТОВ "ХАРКІВПРОМПОСТАЧ" листом, в якому прохало підтвердити інформацію щодо фактичного здійснення господарських операцій між підприємствами, чи проводились перевірки фінансово господарських операцій підприємства за період з 2016 по 2019 роки, чи включало підприємство суми ПДВ з вище зазначених фінансово господарських операцій з ТОВ «Салекс Абсолют» до декларації з ПДВ.

04.03.2021 було отримано відповідь про те, що поставка товару в 2017-2019 роках сілапену марки В вітчизняного виробництва здійснювалася у відповідності до договорів та додаткових угод. Запитів щодо взаємовідносин з ТОВ «Салекс Абсолют» від органів ДПС підприємство ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ» не отримувало, зустрічні перевірки також не здійснювались. Суми податкових зобов`язань з ПДВ від фінансово господарських операцій з ТОВ «Салекс Абсолют» за зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними включені підприємством в декларації з ПДВ за відповідні періоди в повному обсязі.

Перевіркою встановлено оформлення первинних документів з порушенням чинного законодавства: для перевірки не надано сертифікатів відповідності та паспортів технічної безпеки на сілапен, тобто немає можливості встановити походження сілапена, як того вимагає п. 4.9 Договору № 2018/0305-1, де зазначено, що товар, що поставляється по Договору, по якості повинен відповідати вимогам, які застосовуються відповідним технічним умовам по певної групи товару.

Згідно бази даних АІС «Податковий блок: ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ» (п. н. 37459371), знаходиться на обліку в ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ХАРКІВСЬКИЙ Р-Н), Стан 0 - основний платник, вид діяльності - 46.75-ОПТОВА ТОРГІВЛЯ ХІМІЧНИМИ ПРОДУКТАМИ, згідно фінзвіту за 2018 рік, основні фонди на 31.12.2018 - відсутні, середня кількість працівників - 2 особи.

Аналізом даних ЄРПН не встановлено декларування ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ» отримання послуг на оренду приміщення, зберігання товарів, опалення, водо-, тепло- постачання, зв`язок, транспортування (в періоді взаємовідносин з ТОВ «Салекс Абсолют») тощо.

Перевіркою встановлено формування витрат та податкового кредиту ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ» за рахунок фінансово - господарських операцій з підприємствами, які мають ознаки фіктивності (відсутні ОФ, трудові ресурси), а саме: Згідно ЄРПН в 2016- 2017, січні, червні, вересні, листопаді 2018, січні - травні 2019 не придбавало сілапен марки В. В серпні 2019 року постачальником сілапена марки В було: ТОВ «ФРЕЙЗЕР ТРЕЙД», п.н. 42517691, зареєстроване в ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛ., стан - 0, вид діяльності 41.20-БУДІВНИЦТВО ЖИТЛОВИХ І НЕЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ, звітність Ф.1 не подана, кількість працюючих- відсутні, згідно ЄРПН не декларує отримання послуг на оренду приміщення, опалення, водо-, тепло постачання, зв`язок. Згідно ЄРПН ТОВ «ФРЕЙЗЕР ТРЕЙД», придбавав сілапен марки В у ТОВ «КОРТЕЙН ФІТЧ КОМПАНІ", податковий номер 42959147, яке згідно ЄРПН не декларує придбання сілапену марки В (в податковому кредиті є придбання ляльок, іграшок, морозива, курчат бройлерів, скумбрії та інше) та не подає податкову звітність за 2019 рік.»

Таким чином, в ході дослідження діяльності постачальника щодо документального оформлення руху ідентифікованого товару по певному ланцюгу, встановлено документально оформлені господарські операції з придбання товарів у ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ», неможливість здійснення яких, на думку контролюючого органу підтверджується відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реально задекларованого виробництва.

Надаючи оцінку вищевикладеним висновкам контролюючого органу суд враховує, що досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів передбачені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Посилання контролюючого органу на не встановлення ланцюгу постачання товару суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 по справі №818/940/17, від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Суд також звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 р. у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 р. у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

У зв`язку з наведеним вище, суд зазначає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Посилання відповідача на ненадання перевіряючим сертифікатів якості придбаного товару також судом відхиляються, адже сертифікат не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, а лише свідчить про якість товару та не є обов`язковим при формуванні платником додатку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє платника податку права на формування витрат та податкового кредиту за наявності належно оформленої видаткової та податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16.

За наведених обставин висновок контролюючого органу про заниження ТОВ «Салекс Абсолют» фінансового результату до оподаткування за рахунок завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ» в розмірі 686500 грн та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 137300 грн є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Салекс Абсолют" (Покупець) та ТОВ "Проттон" (Продавець) укладено договір поставки від 19.05.2014 № 14 /т. № 1, а.с. 49-51/. За умовами цього договору Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю продукцію (іменовану надалі разом або окремо „Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціни на Товари, що продаються за цим Договором, вказані в рахунках фактура, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1 цього Договору передбачено умови передачі Товару викладаються Сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів « 1НКОТЕРМС» (редакція 2010 року).

Передача Товару відбувається за домовленістю Сторін (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.4 Договору Продавець надає на адресу Покупця на кожну партію товару, який передається згідно видаткової накладної грамотно та правильно оформлені наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчення про якість та ветеринарне свідоцтво - для продуктів тваринного походження, документ, передбачений діючим законодавством, підтверджуючий наявність або відсутність в складі сировини генетично модифікованих організмів.

Цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 19.05.2015. У випадку, якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення дії Договору не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, Договір автоматично пролонгується на наступний рік.

За результатами постачання позивачу сухих інгрідієнтів та сумішей (агар-агар, караген, сухий яєчний білок) ТОВ "Проттон" складено та зареєстровано податкові накладні. Факт поставки товару засвідчено видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Транспортування здійснювалось ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується: експрес-накладними. На підтвердження оплати позивачем надано платіжні доручення /т. № 4, а.с. 37-206/.

На підтвердження подальшого використання у господарській діяльності позивачем надані: подорожні листи; витяги з журналу обліку сировини /т. № 4, а.с. 63-78/; обороти по рахунку 201 /т. № 4, а.с. 59-62/; акти прийому-передачі товарів.

Крім того, позивачем надано довіреність на отримання товару, копії сертифікатів якості товару та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на придбаний товар.

Також на підтвердження обставин походження придбаного у ТОВ "ПРОТТОН" товару позивачем надано лист ТОВ "СИНТЕКС ІНГ" № 8 від 17.01.2018, в якому останнє повідомило, що компанія є українським виробником сухих інгрідієнтів і сумішей для харчового виробнитва, а компанія ТОВ "ПРОТТОН" є її офіційним дистриб`ютором. ТОВ "СИНТЕКС ІНГ" має власні зареєстровані виробничі потужності і виготовляє свою продукцію згідно ТУ України 15.8-37769516-001:2011 /т. № 4, а.с. 39/.

Обґрунтовуючи порушення ТОВ " Салекс Абсолют " п.198.1, п.198.3 198.6 ст.198, п 201.1,201.10 статті 201 ПК України внаслідок завищенння податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 93751 грн за результатами операцій з ТОВ "ПРОТТОН" контролюючий орган посилається на те, що згідно податкових накладних підприємством ТОВ " Салекс Абсолют " було придбано у ТОВ "ПРОТТОН" АГАР-АГАР 1200 гідроколоїд функціональний, КАРАГЕНАН SRC 20 гідроколоїд функціональний, порошок яєчного білка з кодом УКТ ЗЕД в кількості 1800 кг.

Згідно бази даних АІС "Податковий блок", ТОВ "ПРОТТОН" є імпортером, проте протягом 2017 року підприємство не імпортувало товар з кодом УКТ ЗЕД 2106, натомість згідно ЄРПН ТОВ "ПРОТТОН" придбало товар з кодом УКТЗЕД 2106 в кількості 200кг з назвою супро 548 Ай Пі у ТОВ "ШАФРАН СПАЙС".

Отже, на думку контролюючого органу, ТОВ "Салекс Абсолют " було віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, в яких невірно зазначено код УКТ ЗЕД. При цьому відповідач посилається на абзац 11 пункту 201.10 статті 201 ПК, за приписами якого помилки в реквізитах, визначених пунктом 20.1 статті 201 ПК (крім коду товару згідно УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкової накладної у електронному вигляді.

Надаючи оцінку такому висновку контролюючого органу суд зауважує, що за змістом процитованої норми ПК помилки у коді УКТ ЗЕД товару можуть бути причиною неприйняття податкової накладної у електронному вигляді, а не зменшення податкового кредиту з ПДВ. За результатами господарських операцій з ТОВ "ПРОТТОН" позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та підставі зареєстрованих податкових накладних складених постачальником, що відображено на 26 аркуші Акту перевірки.

Крім того, висновок відповідача про імпортування АГАР-АГАР 1200 гідроколоїд функціональний, КАРАГЕНАН SRC 20 гідроколоїд функціональний, порошок яєчного білка спростовується вищенаведеними встановленими судом обставинами справи.

Отже, ТОВ "Салекс Абсолют" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 93751 грн за результатами операцій з ТОВ "ПРОТТОН". Відтак, висновок контролюючого органу про порушення ТОВ " Салекс Абсолют " п.198.1, п.198.3 198.6 ст.198, п 201.1, 201.10 статті 201 ПК України є помилковим.

За встановлених обставин справи та вищенаведених висновків суду висновок контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації) в сумі 4975 грн (порушення п. 198.1, п. 198.3 198.6 ст.198, п. 201.1 , 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.2010) по взаємовідносинах з ТОВ «ХАРКІВПРОМПОСТАЧ» та ТОВ «Протон» є також помилковим.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Полтавській області № 00014540701 від 17.03.2021 про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 282 595 грн, у тому числі 56 519 грн - штрафні санкції; № 00014550701 від 17.03.2021р. про зменшення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 4975 грн, а також податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00014530701 від 17.03.2021 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 377211,72 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 301 769,38 грн та штрафні санкції - 75 442,34 грн.

Відтак, зазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно встановленого перевіркою завищення суми розрахунку амортизації основних засобів по об`єкту "Будівля по виробництву кондитерських виробів" на загальну суму 313 259 грн. суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Салекс Абсолют" показників по рядку 2050 "Собівартість реалізованих товарів, робіт (послуг)" форми 2 Звіту про фінансові результати встановлено завищення рядка 2050 на загальну суму 313 259 грн., в тому числі за квітень - грудень 2017 року на суму 30190 грн., за 2018 рік на суму 160 234 грн, за 9 місяців 2019 року на суму 122 835 грн. за рахунок завищення суми розрахунку амортизації основних засобів 3 групи, по балансовому рахунку 103 по об`єкту "Будівля по виробництву кондитерських виробів" /т. № 1, а.с. 61/.

Виявлена розбіжність виникла внаслідок відсутності підтверджуючих документів, що встановлено при перевірці даних головної книги, відомостей по нарахуванню амортизації ОЗ, акту вводу основного засобу будівлі, актів приймання - здачі послуг по ремонтуванню, реконструюванню та модернізації основного засобу /т. № 1, а.с. 63/.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині нарахування амортизації у перевіряємому періоді позивач посилається, зокрема, на те, що в програмі бухгалтерського обліку помилково зроблена проводка Дт152 Кт20 та Дт 103 Кт 152, що призвело до помилкового завищення вартості об`єкту основних засобів з інвентарним номером 1074 на суму 36 150,78 грн. Також витрати на виконання зазначених ремонтних робіт згідно акту від 31.08.2017 у сумі 84207,93 грн були помилково віднесені в обліковій програмі бухгалтерською проводкою Дт 152 Кт 63 та Дт103 Кт 152, що призвело до помилкового завищення вартості об`єкту основних засобів з інвентарним номером 1074 на суму 84 207,93 грн замість правильних бухгалтерських проводок на підставі наданих до перевірки документів, а саме Дт 91 Кт 63 з подальшим віднесенням на собівартість реалізованої продукції та зменшення фінансового результату / т. № 1, а.с. 26-27/.

З урахуванням помилкового заниження підприємством собівартості реалізованої продукції та необхідністю у зв`язку із цим зменшити фінансовий результат у перевіряємому періоді, на думку позивача, ТОВ "Салекс Абсолют" не було допущено завищення загальної суми собівартості реалізованих товарів по коду рядка 2050 звіту форми № 2.

Надаючи оцінку вищевказаним висновками контролюючого органу та запереченням позивача суд зважає на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Абзацом 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України установлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Відповідно до пунктів 14 і 15 зазначеного П(С)БО 7 “Основні засоби” (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Відповідно до статті 6 Закону №996-XIV, якою встановлено, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов`язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, а також удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, Міністерство фінансів України наказом від 30 вересня 2003 року № 561 затвердило Методичні рекомендації №561.

Зміст наведених положень П(С)БО 7 “Основні засоби”, а також рекомендацій (методичної допомоги) щодо порядку відображення операцій в бухгалтерському обліку, дає підстави для висновку про те, що роботи, пов`язані з поліпшенням основних засобів, приводять до збільшення первісно очікуваних вигод від використання об`єкта (ів). Такими роботами можуть бути модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, у результаті яких відбувається збільшення очікуваного строку корисного використання об`єкта, кількості й/або якості продукції (робіт, послуг), виробленої (надаваної) цим об`єктом. Крім того таким поліпшенням вважається капітальний ремонт. Роботами ж, пов`язаними з підтримкою основних засобів у робочому стані, є поточні ремонти, техогляд, обслуговування тощо. Видатки на проведення таких робіт включаються у видатки поточного періоду відповідного напрямку.

Як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду (загальновиробничі, адміністративні видатки, видатки на збут).

Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.

З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 у справі № 1440/1967/18 (реєстраційний № 88728262).

Тобто, визначення порядку відображення в бухгалтерському обліку підприємства видатків на ремонт основних засобів належить до компетенції керівника підприємства, реалізація якої впливає на фінансовий результат підприємства у тому чи іншому періоді.

З огляду на наведені висновки суд не може погодитися з твердженням позивача про неврахування контролюючим органом документів наданих ТОВ "Салекс Абсолют" на підтвердження помилкового заниження підприємством собівартості реалізованої продукції та завищенням вартості основних засобів.

Водночас, позивачем не спростовано висновку контролюючого органу про завищення підприємством рядка 2050 на загальну суму 313 259 грн. за рахунок завищення суми розрахунку амортизації основних засобів 3 групи, по балансовому рахунку 103 по об`єкту "Будівля по виробництву кондитерських виробів".

Отже, податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 00014530701 від 17.03.2021 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 56 386,62 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14096,66 грн є правомірним.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд керуючись частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладені висновки суду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача підлягає судовий збір у пропорційному розмірі 9 971,74 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" ( пр-т Лесі Українки, 144, м. Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 36345921) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційнй код 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00014540701 від 17.03.2021.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00014550701 від 17.03.2021.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00014530701 від 17.03.2021 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 377211,72 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в розмірі 301 769,38 грн та за штрафними санкціями - 75 442,34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" витрати зі сплати судового збору в розмірі 9971,74 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко