Рішення № 97561756, 09.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/739/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1) визнати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 25 квітня 2019 року №666/06 від 11.04.2019 року про відмову перерахувати і виплачувати судді у відставці Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року протиправним;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, перерахувати та сплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 :

- на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року №86 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року, виходячи з розміру 109549,28 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 61429,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 43000,65 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

- на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року №87 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, виходячи з розміру 122790,53 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 68854,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 48198,15 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;

- на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року №06- 21/10/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, виходячи з розміру 132480,15 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 77929,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 54550,65 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є суддею Апеляційного суду Одеської області (з 03 січня 2019 року — Одеського апеляційного суду) у відставці, перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одеса та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної відповідно по Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07.07.2010 року в редакції, чинній на час в виходу у відставку.

З посиланням на Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15), ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» позивач вказує, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) щомісячне довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці підлягає обчисленню, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат помножених на коефіцієнт для судді апеляційного суду 1,1 починаючи з 04 грудня 2018 року. Однак, зазначає позивач, він отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке обчислено Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Одеса виходячи із розміру прожиткового мінімум у для працездатних осіб, встановленого з 01 січня календарного року.

У позові вказано, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) листом Державної судової адміністрації України від 18 лютого 2019 року №10-3758/19, яке направлено апеляційним судам встановлено, що при видачі довідок суддям у відставці для перерахунку їм довічного грошового утримання необхідно керуватись не штатним розписом, а вимогами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ в редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ та Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Позивач вказує, що 19 березня 2019 року та 21 січня 2020 року він отримав довідки №86, №87 та № 06-21/10/2020 для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і 09.04.2020 року звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці надавши довідки Одеського апеляційного суду №86 та №87 від 19 березня 2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса №1548 від 11 квітня 2019 року (за поштовим штампом було відправлено 25.04.2019 року) йому відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з того, що з дня набрання чинності Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 02.06.2016 року №1402-VIII, Закон України “Про судоустрій та статус суддів” від 07.07.2010 року №2453-VІ втратив чинність, окрім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення закону №1402-VIII.

Проте, з таким рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса №1548 під 11 квітня 2019 року позивач повністю не погоджується, оскільки ним порушуються проголошені Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15), статтею 8 Конституції України принцип верховенства права, та визначене статтею 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції з прав людини право позивача, судді апеляційного суду у відставці, на справедливе, законне очікування передбаченого законом підвищення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року.

Ухвалою від 04.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України та зобов`язано відповідача надати до суду матеріали пенсійної справи позивача.

18.02.2020 року (вх. №7310/20) від представника відповідача до суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача (а.с.59-124).

18.02.2020 року (вх. №7311/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , з наступних підставі.

У відзиві вказано, що з дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402- VIII Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ втратив чинність, крім положень зазначених у пунктах 7,23,25,36 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402. Тобто, вказує відповідач, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону № 2453, а для суддів які пройшли таке оцінювання згідно із нормами Закону № 1402.

З посиланням на положення п.22 розділу XII Закону № 1402, встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774 (зі змінами) розмір мінімальної заробітної плати після набрання чинності цим Законом, відповідач вказує, що різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та впливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та в яких здійснюється правосуддя.

У зв`язку з тим, що позивач не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено пп. 22 і 25 розд. XII “Прикінцеві та перехідні положення ” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016 та не пройшов кваліфікаційне оцінювання, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди на посаді судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.

До того ж, зазначено у відзиві, у своєму позові позивач просить суд зобов`язати управління перерахувати та сплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 21.01.2020 № 06-21/10/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці з 01.01.2020, виходячи з розміру 132480,15 грн., який складається з посадового окладу в сумі 77929,50 грн. та доплати за вислугу років в сумі 54550,65 грн., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З посиланням на положення Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, відповідач вказує, що позивач не скористався своїм правом, яке передбачено Порядком та не подав до управління довідку Одеського апеляційного суду від 21.01.2020 № 06-21/10/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020.

Зважаючи на що, на думку відповідача, оскільки, рішення управлінням на підставі даної довідки не приймалась, позовна вимога щодо перерахунку та сплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 21.01.2020 № 06-21/10/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового! утримання суді у відставці з 01.01.2020 є необґрунтованою та передчасною.

Крім того, з посиланням на положення ст.122 КАС України у відзиві вказано, що управління не погоджується з позовною вимогою щодо перерахунку з 01.01.2018, з 01.01.2019.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

28.02.2020 року (вх. №9281/20) від позивача до суду надійшли заперечення на відзив відповідача (а.с.131-133), в яких зазначено, що позиція пенсійного органу, яка викладена у відзиві на позовну заяву не ґрунтується на законі.

Ухвалою від 03.04.2020 року судом зупинено провадження у справі №420/739/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 0640/3835/18.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року судом поновлено провадження по справі.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, заперечень на відзив, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 працював на посаді судді з 01.10.1991 року та 15.07.2004 року був призначений на посаду судді Апеляційного суду Одеської області (а.сю77).

01.10.2015 Вищою радою юстиції було прийнято рішення № 725/0/15-15 про внесення подання до Верховної ради України про звільнення Позивача з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 року позивач був звільнений з посади судді у зв`язку з подачею заяви про відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Одеської області № 201-ос від 24.11.2015 року позивач відрахований зі штату суду та звільнений з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України (а.с.76-зворотній бік).

Згідно протоколу №1572 від 16.03.2015 року ОСОБА_1 на загальний умовах призначено пенсію за віком з 07.03.2015 року (а.с.60).

Згідно протоколу №838635 від 09.02.2016 року ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності з 08.12.2015 року (а.с.80- зворотній бік).

Судом встановлено, що 02.12.2015 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №9260/9270 про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішенням №196 від 04.12.2015 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.75-зворотній бік).

Правомірність вказаного рішення №196 від 04.12.2015 року була предметом розгляду Приморським районним судом м.Одеси по справі №522/25540/15-а.

Так, постановою Приморського районного суду м.Одеси від 21.01.2016 року по справі №522/25540/15-а (а.с.81-83, 91-93):

- визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на підставі рішення №196 від 09.12.2015 року про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси призначити, нарахувати і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді у відставці, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 30.11.2015 року довічно, згідно з поданням Апеляційного суду Одеської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №11 від 30.11.2015 року.

Згідно розпорядження №838635 від 24.05.2016 року позивачу проведено перерахунок на виконання постанови Приморського районного судом м.Одеси по справі №522/25540/15-а та встановлено, що з 30.12.2015 року довічно ОСОБА_1 розмір довічного грошового отримання 90%, який склав 21083,40 грн. (а.с.89- зворотній бік).

02.08.2016 року у зв`язку із зміною надбавки розпряженням пенсійного органу №838625 від 02.08.2016 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 та його розмір після перерахунку склав 23318,90 грн. (а.с.95).

23.01.2017 року у зв`язку із зміною надбавки розпряженням пенсійного органу №838625 від 23.01.2017 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_1 та його розмір після перерахунку склав 25731,20 грн. (а.с.100- зворотній бік).

Згідно наявних в матеріалах пенсійної справи позивача доказів, судом встановлено, що в подальшому ОСОБА_1 неодноразово було здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, в тому числі, і на підставі рішення Приморського районного судом м.Одеси від 30.01.2018 року №522/24522/17.

Державна судова адміністрація України 18.02.2019 року на адреси голів місцевих та апеляційних судів, голів ліквідаційних комісій апеляційних судів та начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України направила лист №10-3758/19 «Про надсилання листа Міністерства соціальної політики України» від 01.02.2019 року №2230/0/2-19/54», яким надіслано інформаційний лист Міністерства соціальної політики України» від 01.02.2019 року №2230/0/2-19/54 та проінформовано, що при видачі довідок суддям у відставці для перерахунку їм довічного грошового утримання необхідно керуватись не штатним розписом, а вимогами Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року №2453-VІ в редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ та Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) (а.с.122-зворотній бік).

Судом вставлено, що 19 березня 2019 року ОСОБА_1 Одеським апеляційним судом видано довідку №86 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» про те, що станом на 04.12.2018 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 109549,28 грн., в тому числі: посадовий оклад – 61429,50 грн., доплата за вислугу років – 43000,65 грн., матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 5119, 13 грн.(а.с.27).

19 березня 2019 року ОСОБА_1 Одеським апеляційним судом видано довідку №87 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» про те, що станом на 01.01.2019 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 122790,53 грн., в тому числі: посадовий оклад – 68854,50 грн., доплата за вислугу років – 48198,15 грн., матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 5737,88 грн.(а.с.28).

09 квітня 2019 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в.Одесі з заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці разом із якою надав на заміну раніше наданої довідку №86 від 19.03.2019 року та №87 від 19.03.2019 року(а.с.30).

За підсумками розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 від 09.04.2019 року (№1548) та доданих до неї довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №№86,86 від 19.03.2019 року, виданих Одеським апеляційним судом прийнято рішення №1548 «Про відмову у призначення пенсії» (а.с.31, 120), яким відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання.

Так, підставою для вказаної відмови у вказаному рішенні зазначено:

«З дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402- VIII Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ втратив чинність, крім положень зазначених у пунктах 7,23,25,36 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402.

Тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону № 2453, а для суддів які пройшли таке оцінювання згідно із нормами Закону № 1402.

Відповідно до п. 22 розділу XII Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 02.06.2016 року №1402-УІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, визначеному цим Законом має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Пунктом 3 розділу II прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року N° 1774-VIII (із змінами) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року, і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши у нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та в яких здійснюється правосуддя.»

На підставі вищезазначеного, у зв`язку з тим, що позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено п.п. 22, 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 02.06.2016 року №1402-VIII, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.

Також, у цьому рішенні зазначено, що у разі незгоди з даним рішенням, воно може бути оскаржене в судовому порядку.

Суд зазначає, що у лівому верхньому куті вищевказаного рішення його реквізитами зазначено №666/06 від 11.04.2019 року.

Не погодившись з вказаним рішенням (зазнаючи в прохальній частині, що його номером є 666/06, а в описовій – 1548), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Водночас, судом встановлено, що 21 січня 2020 року ОСОБА_1 Одеським апеляційним судом видано довідку №06-21/10/2020 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 132480,15 грн., в тому числі: посадовий оклад – 77929,50 грн., доплата за вислугу років – 54550,65 грн. (а.с.29).

Доказів звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі вказаної довідки до суду не надано.

При вирішенні даної адміністративної справи, суд враховує, що відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом є триваючими, оскільки право на довічне грошове отримання судді у відставці гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, тобто, строки звернення до суду, які визначені статтею 122 КАС України не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

В той же час, суд зазначає, що спірне рішення по даній справі прийнято Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628, Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Арцизьке об`єднане управління Пенсійного фонду України, Балтське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Березівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Великомихайлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Любашівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Роздільнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Саратське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Чорноморське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, визначено, що права та обов`язки органів виконавчої влади у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Судом встановлено, що 10.09.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 15561120005061954 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (код ЄДРПОУ 41248812).

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області як правонаступник прав та обов`язків Центрального об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області є належним відповідачем по даній справі.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, а за приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносно позивача таким законом є положення ч.1 ст.126 і ст.130 Конституції України, а також ст.ст.133, 141 Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02.2015р. №192-VIII (далі за текстом - Закон №2453-VI), ст.ст.135 і 142 та пунктами 22, 23, 25 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII).

В силу правових висновків рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) та правового висновку постанови Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №225/1562/17 згадану у ч.1 ст.58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

До рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 в Україні відносно випадку виплати утримання професійному судді у відставці до настання події успішного завершення процедури кваліфікаційного діяв п.25 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII.

Так, відповідно до абз. 1 п. 22 розділу XII Закону №1402-VІІІ (в редакції чинній, станом на дату звернення до пенсійного органу) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Згідно із абз. 2 п. 22 розділу XII Закону №1402-VІІІ (в редакції чинній, станом на дату звернення із заявою про здійснення перерахунку пенсії) судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Абзацом п. 23 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VІІІ (в редакції чинній, станом на дату звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу (абз. 1 п. 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII).

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-УІ від 07.07.2010 (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) (абз. 2 п. 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII).

Отже, вказаними вище нормами встановлювалось, що суддя у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, яке б підтвердило відповідність займаній посаді та який не пропрацював щонайменше три роки з дня прийняття рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання, розмір їх щомісячного довічного утримання визначався відповідно до положень Закону №2453-VІ від 07.07.2010.

Суд звертає увагу, що підпунктом 16 (який набрав чинності з 01.01.2020р.) пункту 1 розділу I Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16 жовтня 2019 року № 193-IX були виключені пункти 22, 23 розділу XII Закону № 1402-VIII.

Правові висновки з приводу виплати утримання професійного судді у відставці до настання події успішного проходження кваліфікаційного оцінювання викладені у рішенні Верховного Суду 01 листопада 2018 року по зразковій справі № 0640/3835/18 і полягають у тому, що:

"Без проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність критеріям компетентності та доброчесності, а також без дотримання інших обов`язкових умов, передбачених Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 на протязі щонайменше трьох років, суддя, навіть за наявності підстав для виходу у відставку, не може отримувати довічне утримання у розмірі, визначеному в статті 142 цього Закону.

47. Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та у яких здійснюється правосуддя.

48. Така різниця має місце і щодо працюючих суддів, оскільки право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом від 02.06.2016 мають лише ті з них, хто за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

49. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а виплата збільшеного розміру суддівської винагороди відповідно до Закону від 02.06.2016 залежить від проходження та результату кваліфікаційного оцінювання.

50. Якщо проходження і результат кваліфікаційного оцінювання має значення для визначення розміру суддівської винагороди працюючих суддів а також для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який йде у відставку через три роки після оцінювання, то ця ж сама обставина повинна братися до уваги і під час перерахунку цього ж виду утримання і для суддів, які вийшли у відставку раніше, до 30.09.2016.

51. Інше застосування положень частини 4 статті 143 Закону від 02.06.2016 призвело б до того, що судді, які вийшли у відставку до 30.09.2016 і жодного дня не працювали в умовах, коли конституційні вимоги до судді суттєво підвищилися, отримували б грошове утримання у розмірі, більшому, ніж судді, які підтвердили відповідність цим вимогам (пройшли кваліфікаційне оцінювання) і відпрацювали в таких умовах щонайменше три роки.

52. Таке застосування Закону не узгоджується з метою кваліфікаційного оцінювання суддів та суперечить п. 25 розділу ХІІ “;Прикінцеві та перехідні положення” Закону від 02.06.2016."

У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

Частиною 3 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, положення п.25 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020р.

До указаної дати ці норми права правомірно застосовувались владним суб`єктом.

Підтвердженням викладеному є постанова Великої Палати Верховного Суду 13 травня 2020 року по зразковій справі № 0640/3835/18, яка була прийнята вже після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020, але не змінила сформульованих Верховним Судом як адміністративним судом першої інстанції правових висновків з приводу змісту правового регулювання з відносин стосовно одержання професійним суддею у відставці виплати утримання до 18.02.2020р.

Так, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду 13 травня 2020 року по зразковій справі № 0640/3835/18 зроблені висновки:

" 64. Отже, на час звернення ОСОБА_1 до УПФУ в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмови відповідача у вказаному перерахунку (червень 2018 року), а також розгляду цієї зразкової справи в суді першої інстанції положення пунктів 22, 23 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VIII були чинними, а тому правильно застосовані судом першої інстанції при вирішенні справи по суті

65. Виключення пунктів 22, 23 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VIII на підставі Закону № 193-IX та визнання положень пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VIII такими, що не відповідають Конституції України згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, є обставинами, які впливають на інше застосування норм матеріального права, ніж у цій зразковій справі, після набрання чинності Законом № 193-IX та постановлення вказаного Рішення Конституційним Судом України. Проте ці обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та результат розгляду цієї зразкової справи по суті."

Підтвердженням викладеному є також і рішення Верховного Суду від 16.06.2020р. у зразковій справі № 620/1116/20, де викладені правові висновки про те, що після 18.02.2020р. виплата утримання професійному судді у відставці повинна здійснюватись на загальних підставах без розмежування за критерієм успішного проходження кваліфікаційного оцінювання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

До матеріалів справи позивачем на надано доказів проходження ним кваліфікаційного оцінювання, яким підтверджено його відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді).

Тому, на час виникнення спірних правовідносин, а саме: станом на дату звернення позивача з відповідною заявою до пенсійного органу, владний суб`єкт правомірно прийнятв спірне рішення.

В той же час, з урахуванням того, що довідка Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року №06- 21/10/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, виходячи з розміру 132480,15 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 77929,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 54550,65 гривень, позивачем до пенсійного органу не подавалась, тобто відсутні протиправні дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень з приводу її розгляду, суд дійшов висновку, що дана вимога є такою, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд: 1) визнати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 25 квітня 2019 року №666/06 від 11.04.2019 року про відмову перерахувати і виплачувати судді у відставці Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року протиправним; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, перерахувати та сплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 : на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року №86 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року, виходячи з розміру 109549,28 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 61429,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 43000,65 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року №87 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2019 року, виходячи з розміру 122790,53 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 68854,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 48198,15 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 21 січня 2020 року №06- 21/10/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2020 року, виходячи з розміру 132480,15 гривень, який складається з посадового окладу в сумі 77929,50 гривень та доплати за вислугу років в сумі 54550,65 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.М. Корой

.