Рішення № 97561511, 09.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8499/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Середа О.-В.І.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування арешту, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: пр.Чорновола, 39, м.Львів, 79019; ЄДРПОУ 35009232), в якій просить:

-визнати неправомірною бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо незняття обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження №17442350 на підставі п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

-зобов`язати Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасувати арешт у виконавчому провадженні №17442350, накладений на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 9640592; номер запису про обтяження: 22814675).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №17442350 згідно з заявою AT «ОТП Банк» від 31.05.2010 на підставі п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак відповідач безпідставно відмовив у знятті арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки в Автоматизованій системі виконавчих проваджень станом на 07.05.2021 немає активних виконавчих проваджень, боржником у яких виступав би ОСОБА_1 відповідно, існування обтяження у вигляді арешту квартири, яка належить на праві приватної власності позивачу, є безпідставним.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Ухвалою суду від 01.06.2021 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про розгляд справи. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватним нотаріусом ЛМНУ Магировською О.В. 11.12.2009 було вчинено виконавчий напис №1542 про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з однієї житлової кімнати та кухні, комора в підвалі площею 12,2 кв.м., загальна площа квартири 40,8 кв.м, житлова площа - 27,5кв.м, реєстраційний номер квартири 12043384, що належить ОСОБА_1 .

16.02.2010 головний державний виконавець Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у відповідності до вимог ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» відкрила виконавче провадження №17442350 на виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.

19.03.2010 за заявою Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області накладено обтяження у ВП №17442350. Даний арешт накладено на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

23.06.2010 державний виконавець винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №17442350, у якій було вказано, що виконавче провадження №17442350 закінчене згідно з заявою AT «ОТП Банк» від 31.05.2010 на підставі п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»

07.05.2021 представник ОСОБА_1 , звернувся з заявою до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій просив зняти обтяження у вигляді арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1 ., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 за реєстраційним номером 12043384 у виконавчому провадженні №17442350.

У відповіді на дану заяву за вих. № 19484 від 12.05.2021 начальник Галицького ВДВС у м. Львові вказав, що по вищенаведеному виконавчому провадженні відсутні підстави для припинення чинності арешту майна боржника у відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно з даних з АСВП та ЄДРВП відомості про сплату боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відсутні.

Відтак, позивач вважає, що наявні усі підстави для зобов`язання відповідача скасувати арешт, що накладений на його майно, оскільки виконавче провадження вже закінчено, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень немає активних виконавчих проваджень, боржником у яких виступав би ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (надалі - Закон «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувану згідно із статтею 40 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.

Відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувана.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У випадку зняття арешту у зв`язку з закінченням виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від № 74/5 від 15.12.1999 (далі - «Інструкція №742/5») в редакції, чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувану або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17, незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

При цьому, відсутність норми закону, яка б прямо зобов`язувала державного виконавця зняти арешт з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 cт. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не спростовує того факту, що після закінчення виконавчого провадження, здійснення дій з примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби припиняється. Відтак, накладення арешту на майно боржника, як забезпечення реального виконання рішення, втрачає свою правову сутність, є необгрунтованим та таким, що порушує права боржника.

Беручи до уваги той факт, що обов`язок зняття арешту з майна боржника при повернені виконавчого документа стягувану прямо Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено, а також той факт, що оскільки стягувач не скористався своїм правом повторно надати на виконання виконавчий лист у передбачений строк, а наявність арешту перешкоджають позивачу вільно користуватись своїм майном, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

Окрім того, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень немає активних виконавчих проваджень, боржником у яких виступав би ОСОБА_1 .

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 271, 287, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо незняття обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження №17442350 на підставі п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язати Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасувати арешт у виконавчому провадженні №17442350, накладений на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: пр.Чорновола, 39, м.Львів, 79019; ЄДРПОУ 35009232) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна