Рішення № 97561341, 07.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4764/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом заяву Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ 0043/410/ПД/АВ/ФС-1 від 17.03.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 працюють у ТзОВ «МАРЛОН-CITI» згідно з цивільно-правовим договором з 11.01.2021. Твердження відповідача про те, що ПрАТ «ІРОКС» порушило вимоги трудового законодавства не відповідає дійсності. Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Заперечення обґрунтовує тим, що надані докази оформлення по цивільно-правовому договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ТзОВ «Марлон-Сіті» жодним чином не спростовують виявленого порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП, постанови Кабінету міністрів України від 17.06.2015 №413. Вищевказані громадяни в ході заходу державного контролю повідомили, що працюють саме у ПрАТ «Ірокс». Стосовно вищевказаних осіб Товариством не надано жодних документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог .

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 2.04.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що 11.01.2021 Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ №0021-П та направлення №0021 від 11.01.2021, якими інспекторам праці - ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 доручено провести позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин.

Предметом здійснення заходу, згідно з направленням було дотримання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

За результатами проведеного заходу державного контролю у Позивача, відповідно до п.16 Порядку №823, головним державним інспектором Гумен В.І. складено акт №ЛВ0043/410/ПД/АВ від 21.01.2021, яким зафіксовано порушення у ПрАТ «Ірокс», зокрема, ч.1,3 ст.24 КЗпП України, постанови Кабінету міністрів України від 17.06.2015 №413.

З пояснень, які надано громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інспектору, що зафіксовано засобами відеотехніки, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «Ірокс» тривалий період часу (більше півроку) та виконує трудову функцію муляра, ОСОБА_2 перебуває на випробувальному терміні в ПрАТ «Ірокс» декілька днів, виконує трудову функцію муляра, станом на 20.01.2021 жодних договорів з ПрАТ «Ірокс» не укладав.

У зв`язку з відмовою об`єкта відвідування від підписання акта, такий складено у трьох примірниках.

Два примірники акта 21.01.2021 надіслано об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення за №7900063160047.

У зв`язку з неповерненням об`єктом відвідування підписаного примірнику акта 02.02.2021 інспектором праці ОСОБА_3 складено акт про відмову від підпису №ЛВ0043/410/ПД/АВ/ВП, один примірник якого надіслано об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення №7901908939037.

Постановою Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ0043/410/АВ/ФС-1 від 17.03.2021 на ПрАТ «Ірокс» накладено штраф у розмірі 360000гривень.

Не погодившись із вказаною постановою ПрАТ «Ірокс» звернулося з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Щодо порядку проведення інспекційного відвідування суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізує державну політику у сфері охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п. 7 цього ж Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Львівській області (далі - Управління) є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 року № 84 (далі - Положення) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно з п.п. 1 п. З Положення завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики у сфері охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

Підпунктом 49 пункту 4 Положення встановлено, що Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Основні засади здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-1V від 08.09.2004 року, статтею другою якої передбачено застосування системи інспекції праці до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 3 Конвенції МОП № 81 завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі – Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) – це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання – юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі – підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Статтею 10 Закону №877-V визначено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, серед іншого: бути поінформованим про свої права та обов`язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі, зокрема, з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок № 823).

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п`ятої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку №823 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №823 передбачено підстави для здійснення інспекційних відвідувань.

Як вбачається з матеріалів справи інспекційне відвідування ПрАТ «Ірокс» було проведено на підставі звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону №877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Позивач не мав можливості ознайомитися з підставою проведення інспекційного відвідування, тому ПрАТ «Ірокс» був позбавлений права не допустити відповідача до проведення інспекційного відвідування.

Зі змісту акту інспекційного відвідування вбачається, що за адресою фактичного місця здійснення господарської діяльності позивача: АДРЕСА_1 (територія будівельного майданчику) за виконанням трудових функцій виявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що фіксувалося засобами фото- та відеотехніки.

Як вбачається із звернення фізичної особи, яке послужило підставою для здійснення інспекційного відвідування заявник зазначає, що працював на підприємстві позивача муляром з 15 серпня 2020 по 25 листопада 2020. Вказує, що позивач не виплатив заявнику кошти в сумі 70000 гривень. Крім того, заявник зазначив, що працював на декількох об`єктах, просив вжити заходів щодо виплати вказаних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону 877-V під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

В той же час відповідач під час проведення позапланового заходу вийшов за межі підстав його проведення, оскільки з`ясовував не лише питання, яке було зазначено у зверненні заявника від 8.12.2020, тим самим порушив вимоги частини 1 статті 6 Закону 877-V.

У постанові від 16 січня 2018 року Верховний Суд у справі №К/9901/924/18 2а/1570/4582/11 зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

З огляду на викладені обставини, з врахуванням позиції Верховного Суду, суд вважає, що відповідач при проведенні позапланового заходу діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Щодо самого правопорушення суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при організованому наборі працівників, при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я, при укладенні контракту, у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі, при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою, в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Відповідно до ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Згідно з ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми, суд враховує, що правовою підставою для прийняття постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті перевірки, на підставі якого можуть бути накладені штрафи та доведений належними доказами.

Зі змісту положень статті, яка передбачає відповідальність суб`єктів господарювання за порушення трудового законодавства, а саме ст.265 КЗпП України, вбачається спеціальний суб`єкт відповідальності за порушення наведені в цій статті, якими є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю.

Таким чином, можливість контролюючого органу застосувати штраф до об`єкта перевірки залежить від доведеності того, що об`єкт перевірки є суб`єктом відповідальності, зокрема, за ст.265 КЗпП України.

У постанові про накладення штрафу №ЛВ 0043/410/ПД/АВ/ФС-1 від 17.03.2021 відповідач вказав: «в ході проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування ПрАТ «ІРОКС», що фіксувалося засобами фото та відеотехніки за адресою фактично місця здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 (територія будівельного майданчика) за виконання трудової функції виявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З усних пояснень, які надали вищевказані громадяни інспектору встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «ІРОКС» тривалий період часу та виконує трудову функцію муляра, ОСОБА_2 перебуває на випробувальному терміні декілька днів, виконує трудову функцію муляра станом на 20.01.2021 р. жодних договорів з ПрАТ «ІРОКС» не укладав. Разом із тим, стосовно вищевказаних осіб товариство не надано жодних документів введення яких передбачено законодавством про працю».

Предметом же позапланового заходу, виходячи і звернення фізичної особи від 8.12.2020 повинно бути дослідження питання виконання трудових функцій заявника на підприємстві позивача з 15 серпня 2020 по 25 листопада 2020 та питання виплати грошової винагороди за цю роботу.

Суд наголошує, що відповідач під час проведення позапланового заходу вийшов за межі підстав його проведення, оскільки з`ясовував не лише питання, яке було зазначено у зверненні заявника від 8.12.2020, тим самим порушив вимоги частини 1 статті 6 Закону 877-V.

Зафіксувавши в акті інспекційного відвідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за виконанням трудової функції, інспектор праці не вжив заходів для ідентифікації цих осіб та не встановив чи вони були допущені до роботи без укладення трудового договору.

Не встановлено інспектором і інших обставин: скільки часу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали у позивача, які функції здійснювали, чи отримували оплату за виконану роботу, чи укладався з ними цивільно-правовий договір чи ні, тощо.

Суд наголошує, що в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інспектор не відібрав письмових пояснень з приводу здійснення трудових функцій.

Суд зазначає, що 29.11.2019 та 11.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «ІРОКС» та ТзОВ «МАРЛОН-CITI» було укладено договори: №12/01 та №12/02 про спільне інвестування у будівництво.

Згідно з пунктами 2.2.1 вказаних договорів Приватне акціонерне товариство «ІРОКС» має обов`язок надати як свій внесок у спільне інвестування у будівництво право на здійснення будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до пунктів 2.3.1 вказаних договорів ТзОВ «МАРЛОН-CITI» має право приймати участь у спільному інвестуванні у будівництво, шляхом виконання будівельно-монтажних робіт.

Суд встановив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оформлені на ТзОВ «МАРЛОН-CITI» згідно з цивільно-правовими договорами з 11.01.2021.

Водночас, суд наголошує, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодним законом не передбачено право органу Держпраці самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Спір щодо правомірності укладених договорів (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено.

На момент прийняття даного судового рішення у матеріалах справи відсутні рішення судів про визнання цивільно-правових договорів від 11.01.2021 удаваними чи нікчемними, а їх недійсність прямо не передбачена законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач жодним чином не спростував наявність таких цивільно-правових договорів від 11.01.2021 укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оформлені на ТзОВ «МАРЛОН-CITI», а лише зазначив, що їх не слід брати до уваги, оскільки вони спрямовані на уникнення відповідальності за порушення трудового законодавства. При цьому відповідач як на докази, які на його думку свідчать про порушення законодавства про працю позивачем посилається лише на усні пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 73 та статті 75 КАС України належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких модна встановити дійсні обставини справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні вказаного правопорушення, є недоведеною, а відтак висновок відповідача про порушення позивачем трудового законодавства є також недоведеним, оскільки не підтверджуєтеся належними та допустимими доказами.

Дослідивши наведені докази та електронні докази, суд дійшов до висновку, що обставини, викладені в акті інспекційного відвідування № ЛВ 0043/410/ПД/АВ від 21.01.2021 не знайшли свого підтвердження.

Інших доказів на підтвердження обставин, що викладені в акті інспекційного відвідування, відповідачем до матеріалів справи не долучено, зокрема до акту не долучено копії паспорта чи письмових пояснень зазначених в ньому осіб, що могли б підтвердити допуск до роботи без укладення трудового договору.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ 0043/410/ПД/АВ від 21.01.2021 та постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ0043/410/АВ/ФС-1 від 17.03.2021.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

За змістом п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахуванням права особи на участь у проведенні інспекційного відвідування, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування, а позов задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЛВ 0043/410/ПД/АВ/ФС-1 від 17.03.2021.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок його бюджетних асигнувань 5400 (п`ять тисяч чотириста) гривень судового збору на користь Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» (79034, м. Львів, вул. Буйка, 17А, код ЄДРПОУ 23958651).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2021.

Суддя Р.М. Брильовський