Рішення № 97561270, 09.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/6388/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, за участі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (далі – приватний виконавець, відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2021 у ВП №65038037.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. 05.04.2021 протиправно, з порушенням правил територіальної юрисдикції, відкрила виконавче провадження №65038037 на примусове виконання виконавчого напису №4486, виданого 09.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 19641,34 грн. Позивач стверджує, що від народження ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає в місті Львові, що підтверджується паспортом громадянина України та довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки; в місті Києві ніколи не проживав, будь-якого рухомого чи нерухомого майна, коштів чи рахунків не має. Тому позивач вважає оскаржену постанову такою, що прийнята всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач надіслала суду відзив на позовну заяву (а.с. 30-34), просить суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» звернулось із заявою про примусове виконання рішення щодо примусового виконання виконавчого напису №4486 від 09.03.2021, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» коштів в розмірі 19641,34 грн. Зазначає, що у виконавчому написі №4486 від 09.03.2021 вказане адреса проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . З огляду на зміст виконавчого документа у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Вказує, що вчинення/складання виконавчого напису перебуває в межах повноважень відповідного нотаріуса, як і відповідальність за правильністю наведення в ньому даних. Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає права виконавця ставити під сумнів відомості, які є зазначені у виконавчому документі, а незгода позивача з відомості, які наведені у виконавчому написі чи наявною в ньому інформацією повинна бути предметом судового розгляду в справі щодо оскарження цього виконавчого напису. Відповідач вважає дії щодо винесення оскарженої постанови правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження».

На вимогу суду відповідач надала копії з матеріалів виконавчого провадження №65038037 (а.с. 45-58).

Ухвалою від 26.04.2021 суд залучив до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Третя особа письмового пояснення щодо позову ОСОБА_1 не подала, будь-яких документів чи пояснень з приводу повідомленої ТОВ «ФК «Аланд» приватному нотаріусу при вчиненні виконавчого напису та приватному виконавцю при відкритті виконавчого напису інформації про «адресу проживання» ОСОБА_1 в місті Києві суду не надала.

Суд вивчив аргументи сторін, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до даних паспорта громадянина України народився та проживає в місті Львові, з 08.12.2003 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.5-7). Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №158 від 12.04.2021 ОСОБА_1 проживав та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8)

12.06.2012 ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк» уклали кредитний договір №R53100274876В, в котрому зазначено, що зареєстроване та фактичне місце проживання ОСОБА_1 таке: АДРЕСА_3 (а.с. 47-53).

09.03.2021 приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. вчинила виконавчий напис №4486 щодо кредитного договору №R53100274876В, укладеного 12.06.2012 між АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 (а.с.77-85, зшитий на 5 аркушах, текст виконано двостороннім друком), відповідно до якого:

- правонаступником всіх прав та обов`язків банку на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 210314нв від 21.03.2014 є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», правонаступником всіх прав та обов`язків якої на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 02/10/2019-ФА від 02.10.2019 є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд»;

- загальна сума заборгованості за кредитним договором №R53100274876В від 12.06.2012, що підлягає стягненню, складає 19641,34 грн., строк платежу за кредитним договором настав;

- боржником за кредитним договором вказано ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_5 (а.с. 54).

До прошитих нотаріусом кредитного договору та виконавчого напису не підшиті ані договори відступлення права вимоги, ані довідка/розрахунок банку та/чи іншої особи, яку вказано як суму безспірної заборгованості ОСОБА_1 ; виконавчий напис вчинено щодо кредитного договору, який не посвідчено нотаріально.

02.04.2021 ТОВ «ФК «АЛАНД» звернулося до приватного виконавця Малкової М.В. із заявою вих.№10000341 від 26.03.2021 (а.с.76) про примусове виконання рішення (описаного вище виконавчого напису), в якій вказано такі реквізити боржника ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- «адреса місця реєстрації» - АДРЕСА_4 ;

- «адреса проживання» - АДРЕСА_5 .

05.04.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. прийняла постанову №65038037 про відкриття виконавчого провадження щодо примусово виконання виконавчого напису №4486 від 09.03.2021 (а.с. 10). Відповідно до цієї постанови боржником є ОСОБА_1 , в постанові зазначено такі реквізити боржника:

«адреса»: АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 ;.

Ця постанова 05.04.2021 скерована ОСОБА_1 рекомендованим листом (а.с.9) за такими адресами:

1) АДРЕСА_5 .

2) АДРЕСА_4 .

За цією в місті Львові ОСОБА_1 отримав оскаржену постанову 12.04.2021, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти про пошук поштових відправлень з трек кодом 02094 23497170 (а.с.13,14).

В Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено понад двісті рішень адміністративних судів у справах за позовами фізичних осіб до приватних виконавців виконавчого округу міста Києва за участі ТОВ «ФК «Аланд» як третьої особи на стороні відповідача (стягувача у виконавчому провадженні) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження; підстави заявлених позивачами вимог є аналогічними – боржники заперечують будь-яку причетність до «адреси проживання» в місті Києві, яка вказана у виконавчому документі, а також повідомляють, що фактично проживають за зареєстрованим місцем проживання, яке в виконавчому документі вказане як «адреса реєстрації».

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування:

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).

Відповідно до статті 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження" (частина перша статті 27 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ наведені в статті 4 Закону №1404-VІІІ. Так, у виконавчому документі зазначаються, серед іншого:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти (абзац дев`ятий частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до норм статті 24 Закону №1404-VІІІ:

- виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша);

- приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга);

- виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта);

- у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (частина п`ята).

Відповідно частин другої, першої статті 25 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно з частиною шостою статті 25 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Стаття 28 Закону №1404-VІІІ визначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За визначення, наведеним в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (далі – Закон №1382-IV):

- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

- документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частинами десятою, одинадцятою статті 6 Закону №1382-IV визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2020 №5492-VI (далі – Закон №5492-VI).

Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону №5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу). Згідно з частиною другою цієї статті у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити такі висновки щодо їх змісту та взаємозв`язку, що має значення для оцінки фактичних обставин справи:

- кожен в Україні може мати кілька місць проживання;

- кожен зобов`язаний за власним вибором визначити та у встановленому законом порядку зареєструвати відомості про одне місце проживання з кількох наявних (тобто за однією адресою);

- реєстрація місця проживання має конкретні юридичні наслідки – саме за цією адресою, де зареєстроване місце проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції, а також визначається юрисдикція органів, що розглядають спори за участі цієї особи, та вчиняють інші юридично значимі дії (напр., виконують рішення, за якими особа є боржником);

- «реєстрація» полягає у внесенні інформації про місце проживання особи до реєстру територіальної громади та певних документів (напр. паспорт у формі книжечки), із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;

- законодавство не містить будь-яких згадок про існування таких понять як «адреса реєстрації» чи «адреса проживання» фізичної особи, натомість оперує наведеними вище поняттями «місце проживання», «реєстрація місця проживання».

При прийнятті рішення суд керується такими міркуваннями:

Відповідно до інформації, отриманої з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни є місто Київ (а.с 15). Приписи статті 24 Закону №1404-VІІІ визначають, що приватний виконавець вправі прийняти до виконання виконавчий документ за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Оскаржене рішення обґрунтоване тим, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) проживає в місті Києві, - адреса вказана у виконавчому документі як «адреса проживання».

Аналіз норм ЦК України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дозволяє зробити висновок, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає постійно чи тимчасово, тому кожен може мати кілька місць проживання. Водночас реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється тільки за однією адресою, яку ця особа сама вибрала і за якою з нею вестимуть листування інші фізичні/юридичні особи, контролюючі органи, скеровуватиметься офіційна кореспонденція. Відомості про зареєстроване місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорту громадянина України, а також обліковуються в Єдиному демографічному реєстрі. Місце проживання фізичної особи, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, визначає як територіальну юрисдикцію судових справ за участі цієї особи, так і місце виконання виконавчих документів щодо цієї фізичної особи як боржника.

Такий висновок суду щодо тлумачення та застосування норм права корелюється з усталеними підходами Верховного Суду, що викладені в постановах від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20, від 29.04.2021 у справі №300/3258/20, від 05.05.2021 у справах №280/5862/20, № 160/15005/20, № 620/2957/20. Щодо доводів відповідача необхідність врахування висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 09.12.2020 в справі № 460/3537/20, то суд такі відхиляє, оскільки звертає увагу на те, що Верховний Суд в 2021 році (в березні, квітні та травні) систематично застосовує інший (протилежний за змістом) підхід до тлумачення закону, аніж було висловлено в грудні 2020 року.

Окрім того, суд не поділяє висловлений у пункті 65 постанови від 09.12.2020 №460/3537/20 спосіб тлумачення норм законодавства України, що полягає в твердженні про існування поняття «місце реєстрації», відмінного поняття «місце проживання» та «місце перебування». Суд детально виклав свою правову позицію з цього питання в цьому рішенні та повторює - в законодавстві Україні не існує понять «місце реєстрації», «адреса реєстрації» фізичної особи тощо, натомість існує поняття «місце проживання», яке може бути:

(а) зареєстрованим - і ця реєстрація породжує для особи низку юридичних наслідків, в тому числі визначення територіальної юрисдикції примусового виконання рішень щодо неї як боржника;

(б) не зареєстрованим (місце перебування) та, відповідно, не тягне за собою згаданих юридичних наслідків.

Надані суду належні та достатні письмові докази (паспорт громадянина України з відмітками відповідного змісту в реквізитах «місце народження» та «місце проживання», а також довідка з місця проживання, а.с. 5-8) підтверджують, що ОСОБА_1 з часу народження проживає в місті Львові, це місце проживання зареєстроване ще в 2003 році та до цього часу не змінювалося.

Ця ж адреса ( АДРЕСА_2 ) зазначена як:

- зареєстроване та фактичне місце проживання ОСОБА_1 в кредитному договорі №004-13503-031014 від 03.10.2014 (а.с. 77, 83), на якому приватний нотаріус вчинив виконавчий напис №4486 від 09.03.2021;

- відображена в тексті самого виконавчого напису (а.с.84) з вказівкою на те, що це є «адреса реєстрації» ОСОБА_1 .

Наведені обставини однозначно свідчать про те, що місце проживання ОСОБА_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку, знаходиться в місті Львові, а отже – за межами виконавчого округу приватного виконавця Малкової М.В.

Суд відхиляє як надумані аргументи приватного виконавця про те, що у виконавчому написі №4486 від 09.03.2021 зазначено «адресу проживання» ОСОБА_1 в місті Києві ( АДРЕСА_5 ) з таких мотивів:

при відкритті виконавчого провадження інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 в місті Львові була достеменно відома відповідачу, оскільки прямо зазначена у виконавчому написі нотаріуса, а також у кредитному договорі (як фактичне та зареєстроване місце проживання боржника).

Оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №62158 від 05 жовтня 2020 року.

Інформація щодо місця проживання може бути встановлена різними шляхами, зокрема і на підставі документів, які подані стягувачем разом із виконавчим документом. Суд враховує, що станом на дату відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були достовірні відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , що підтверджувалися як текстом кредитного договору, так і текстом виконавчого напису та заявою стягувача. Водночас відомості щодо «адреси проживання» боржника, відмінного від його зареєстрованого місця проживання, не були підтверджені жодним документом, - ані договором, ані паспортом, ані відомостями відповідних реєстрів. Фактично єдиним документом, з якого походить інформація про «адресу проживання» ОСОБА_1 в місті Києві, є заява стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Аланд»; ця особа залучена до участі у справі, проте не відреагувала на пропозицію надати пояснення щодо цього позову, доводів позивача не спростувала.

Суд також враховує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено сотні судових рішень адміністративних судів у справах за позовами фізичних осіб до приватних виконавців виконавчого округу міста Києва за участі ТОВ «ФК «Аланд» як третьої особи на стороні відповідача (стягувача у виконавчому провадженні) про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження за обставин справи, аналогічних до цієї; у жодному рішенні не встановлено походження інформації про «адресу проживання» (відмінну від вказаної там же «адреси реєстрації») боржника у місті Києві (окрім заяви стягувача). Така ситуація, з огляду на її масовість, може свідчити лише про одне – недобросовісну поведінку стягувача, який знаходиться в місті Києві та повідомляє нотаріусу і виконавцю недостовірну «адресу проживання» боржника в місті Києві (за місцезнаходженням стягувача) з метою ускладнення реалізації боржниками їх процесуальних прав та обов`язків на стадії виконавчого провадження через значну територіальну віддаленість від їх місця проживання (напр., відстань Львів-Київ складає орієнтовно 550 км). Таку оцінку ситуації додатково підтверджують інші суттєві обставини: 1) виконавчий напис посвідчено щодо договору, який не посвідчено нотаріально, а отже – з порушенням закону (оцінку суду цього питання детально описано в рішенні суду щодо аналогічного спору, режим доступу: http://www.reestr.court.gov.ua/Review/93846950); 2) договір укладено позивачем з банком, проте до виконавчого напису та договору не підшиті згадані договори відступлення банком права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», а також суми такої вимоги; 3) до виконавчого напису не підшиті, а в його тексті не згадуються докази, на підставі котрих визначена безспірна сума заборгованості (напр., виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості).

В контексті фактичних обставин цієї справи та згаданих вище сотень аналогічних спорів суд вважає вжиті у виконавчому написі та заяві стягувача словосполучення «адреса реєстрації» та «адреса проживання» цілеспрямованими маніпуляціями з метою створення передумов для штучної зміни місця виконання (виконавчого округу), оскільки Закон №1404-VІІІ пов`язує територіальну юрисдикцію виконавців із місцем проживання фізичної особи - боржника (тобто зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи, котре у виконавчому написі та заяві стягувача чомусь називається «адреса реєстрації»).

Тому вказана у виконавчому написі інформація про «адресу проживання» боржника у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві за наявності в цьому ж виконавчому документі інформації щодо зареєстрованого місця проживання боржника в іншому місті (місті Львові).

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону №1404-VII, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Під час судового розгляду відповідач не надав суду доказів виконання ним вимог частини 5 статті 24 Закону №1404-VII щодо з`ясування з достовірних джерел інформації про місце проживання боржника в місті Києві.

Посилання відповідача на те, що закон України "Про виконавче провадження" не передбачає проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIIІ, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Тобто, Законом №1404-VIIІ саме на виконавця покладено обов`язок встановити чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконанням, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1404-VIIІ.

Таким чином, питання з`ясування місця проживання боржника та/або місця розташування його майна передує відкриттю виконавчого провадження та має вирішальне значення для вирішення питання про те чи дотримано порядок пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Приватний виконавець повинен був діяти добросовісно та з урахуванням описаних обставин повернути виконавчий документ стягувачу або щонайменше вжити заходів до перевірки відомостей щодо місця проживання боржника. Натомість відповідач із порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців відкрила виконавче провадження за наявності достовірних відомостей про зареєстроване місце проживання боржника.

Про недобросовісність дій відповідачки та внутрішню неузгодженість її позиції свідчить факт надіслання документів виконавчого провадження ОСОБА_1 на зареєстроване місце проживання (місто Львів) - адже за логікою приватного виконавця та підставами прийняття нею оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження місце проживання боржника знаходиться в місті Києві, а не в місті Львові.

Отже, виконавчий документ прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання фізичної особи ОСОБА_1 , а в іншому виконавчому окрузі. В силу приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання. Оскільки таких дій приватний виконавець не вчинив, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження ВП№65038037 від 05.04.2021.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, місто Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 14) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.