Рішення № 97561082, 12.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року № 320/12594/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Спасібко Ю.М.,

за участю:

представника позивача - Пожар В.В.,

представника відповідача - Бугаєнко М.Б.,

представника третьої особи-1 - Бойко М.А.

представника третьої особи-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків ДПС України до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Міністерство фінансів України про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Офіс Великих платників податків ДПС (далі – позивач) з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Міністерство фінансів України (далі треті особи), про стягнення простроченої заборгованості.

Позов було подано суб`єктом владних повноважень в порядку реалізації його владних управлінських повноважень. Зміст позову складає вимога стягнути кошти з рахунків платника податків ПАТ «Центренерго» код ЄДРПОУ 22927045 у банках, обслуговуючих такого платника податків прострочену заборгованість " сумі 17 653 407,75 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач має не сплачену заборгованість зі сплати пені на заборгованість по основному боргу та на заборгованість по відсотках.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2015 за наслідками розгляду справи №15/76-б-43/624-б про банкрутство ПАТ «Центренерго» було затверджено реєстр вимог кредиторів, який набрав законної сили, та відповідно до якого Державній податковій службі України було відмовлено у визнанні кредиторських вимог до ПАТ «Центренерго».

Треті особи по справі подали свої письмові пояснення, з яких слідує, що вони підтверджують наявність заборгованості у відповідача та обґрунтування позовних вимог позивача в даній справі.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив.

На податковому обліку у Офісі великих платників податків ДПС перебуває платник податків Публічне акціонерне товариство «Центренерго».

Відповідач має відкриті розрахункові рахунки, перелік яких наведений в довідці Офісу великих платників податків. Станом на 03.11.2020 у Відповідача обліковується прострочена заборгованість (несплата нарахованої пені на заборгованість по основному боргу та на заборгованість у відсотках - Позика Міжнародного банку реконструкції та розвитку від 01.11.1996 № 40980, договір про надання субкредиту від 10.05.2000 №2014/4) у сумі 17 653 407,75 грн, яка складається з:

- пеня нарахована на заборгованість по основному боргу у сумі 1 417 261,71 грн.

- пеня нарахована на заборгованість по відсотках у сумі 16 236 416,04 грн.

Згідно п.3 ст.17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій форм; та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов`язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права та обов`язки гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.

Обов`язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між Борговим агентством України (відповідним місцевим фінансовим органом), та суб`єктом господарювання про погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов`язань. Істотними умовами такого договору мають бути зобов`язання суб`єкта господарювання: 1) внести плату за надання державної (місцевої) гарантії; 2) надати майнове або інше забезпечення виконання зобов`язань за гарантією; 3) відшкодувати витрати державного (місцевого) бюджету, пов`язані з виконання гарантійних зобов`язань; 4) сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується, за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені; 5) надати гаранту права на договірне списання банком коштів з рахунків суб`єкта господарювання на користь гаранта.

Згідно п.5 ст.17 БК України суб`єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов`язані надати майнове або інше забезпечення виконання зобов`язань та сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною чи міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Відповідно до п. 8 ст. 17 БК України у разі виконання державою (Автономно: Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) гарантійни зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під держав: (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таки реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

Згідно з п. 9 ст. 17 БК України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» (далі - Постанова КМУ №174) з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом:

інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені;

нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п. 15 Постанова КМУ №174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

На адресу Офісу надійшли листи про направлення подання Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві від 28.09.2020 № 05-08/9564 та подання № 173 на суму 1 417 261,71 грн, №174 на суму 16 236 146,04 грн. від 28.09.2020.

Для підтвердження наявності простроченої заборгованості Державною податковою службою України було направлений лист від 14.07.2020 № 1789/4/99-00-13-04-04 до Міністерства фінансів України.

На зазначений лист Міністерство фінансів України листом від 27.07.2020 №19040-02- 62/22830 надано: 1) копію договору про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 01.11.1996 №4098-0 И А та 4098-1 и А; 2) копія проектної угоди між Компанією «Центренерго» та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 01.11.1996 №4098-0 UА та 4098-1 и UА; 3) копія договору про надання субкредиту між Міністерством фінансів України та Акціонерною генеруючою компанією «Центренерго» від 26.11.1996 №2014-4; 4) копію угоди про внесення змін в Договір про надання субкредиту між Міністерством фінансів України та Акціонерною генеруючою компанією «Центренерго» від 26.11.1996 №2014-4 та від 04.12.2000 № 101 -04/48.

Відповідно до п. 1 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пені здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Офісом великих платників податків було сформовано та направлено на адресу Відповідача лист від 19.05.2020 №18559/10/28-10-10-02-23 щодо сплати простроченої заборгованості.

З відзиву відповідача слідує і не спростовано позивачем, що обставини нарахування пені, заборгованість зі сплати якої є предметом дослідження і в даній справі, - були предметом розгляду і господарських справ.

У березні 2004 р. Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - Державна податкова служба) звернулась до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення із ПАТ «Центренерго» по Договору про надання субкредиту № 2014-4 від 26.11.1996 р. (іноземний кредит отриманий під гарантії Уряду наданого Міжнародним банком реконструкції та розвитку для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії згідно Договору №4098-иА від 01.11.1996 р.) суми у розмірі 120 161 931,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2004 р. було порушено провадження у справі № 32/261-А за позовом Державної податкової служби до ПАТ «Центренерго», залучено в якості третіх осіб на стороні Позивача - Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Управління державного казначейства України у м. Києві, Державну податкову адміністрацію у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 32/261-А від 29.09.2004 р. провадження у справі було зупинено у зв`язку із порушенням справи про банкрутство ПАТ «Центренерго» №15/76-6-43/624-6.

Державна податкова служба по справі № 32/261-А неодноразово зменшувала розмір позовних вимог, востаннє згідно заяви від 24.09.2013 р. просила стягнути 18 156 686,52 грн:

250 101,37 грн. - відсоток за прострочену заборгованість по кредиту.

253 177,16 грн. - заборгованість по платі за надання позики.

1 417 261,71 грн. - пеня нарахована на заборгованість по основному боргу.

16 236 146,04 грн. - пеня, нарахована на заборгованість по відсоткам.

Окрім того, Державна податкова служба звернулось із кредиторськими вимогами у справу №15/76-6-43/624-6 про банкрутство ПАТ «Центренерго», в тому числі по заборгованості по Договору про надання субкредиту № 2014-4 від 26.11.1996, що є предметом спору у справі №32/261-А.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2015 за наслідками розгляду справи №15/76-6-43/624-6 про банкрутство ПАТ «Центренерго» було затверджено реєстр вимог кредиторів, який набрав законної сили, та відповідно до якого Державній податкові службі України було відмовлено у визнанні кредиторських вимог до ПАТ «Центренерго». Ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині вимог Державної податкової служби залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.05.16 р. Зважаючи на дані обставини, Господарським судом м. Києва від 19.05.2016 р. провадження по справі №32/261-А було закрито. Зі змісту рішень судів у справі №32/261-А, слідує, що провадження було закрито у зв`язку із наявністю рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, а у справі № 15/76-6-43/624-6 про банкрутство ПАТ «Центренерго» було встановлено факт відсутності заборгованості по субкредитному договору.

В той же час, суд вказує на те, що відповідно Ухвали Господарського суду м. Києва від 17.11.2015, останнім досліджувалась лише основна заборгованість відповідача за субкредитними договорами, а не заборгованість зі сплати пені. Окрім того з зазначеної ухвали Господарського суду м. Києва слідує, що у стягненні пені слід відмовити, оскільки вона була нарахована в період дії мораторію, і не встановлювався факт її нарахування до введення дії мораторію в 2004 році. Напроти з відзиву відповідача слідує, і не заперечується іншими учасниками справи, що остаточний розмір пені був нарахований в 2013 році, тобто після введення мораторію.

Так Згідно з ч. 15 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

Водночас, відповідно до ч.ч.3,5 статті 19 названого Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

З аналізу змісту вказаних норм видно, що для правовідносин, що виникають під час судової процедури банкрутства, зокрема, розпорядження майном боржника, яку здійснює арбітражний керуючий, пріоритетними є норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тобто, з моменту порушення провадження щодо банкрутства позивача, він перебуває в особливому правовому режимі, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При цьому, мораторій поширюється лише на вимоги кредиторів, які виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (введення мораторію). Кредитори, вимоги яких виникли під час провадження у справі про банкрутство боржника, так звані поточні кредитори, вправі здійснювати стягнення з боржника і під дію мораторію не підпадають. Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання. З огляду на наведене дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Така позиція була висловлена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі №826/3106/18.

Оскільки прострочена заборгованість за бюджетними позичками наданими Міністерством фінансів України у сумі 17 653 407,75 грн. не сплачена, керуючись ст.ст. 44, 47, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1 підрозділу 1 перехідних положень Податкового кодексу України, ст. 17 Бюджетного кодексу України, - вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути на користь Офісу великих платників податків ДПС України (код ЄДРПОУ 43141471) з рахунків платника податків ПАТ «Центренерго» (код ЄДРПОУ 22927045) у банках, обслуговуючих такого платника податків прострочену заборгованість у сумі 17 653 407 (сімнадцять мільйонів шістсот п`ятдесят три тисячі чотириста сім) грн 75 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 червня 2021 р.