Рішення № 97560811, 30.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року № 320/8857/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянув в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.01.2019 року №365 «Про анулювання свідоцтва платника єдиного податку»;

- зобов`язати ГУ ДФС у Київській області вчинити дії щодо відновлення реєстрації як платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , з 01.01.2019 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідач анулював її реєстрацію як платника єдиного податку з причин наявності у неї податкового боргу протягом двох послідовних кварталів. Позивачка зазначає, що своєчасно та в повному обсязі сплачувала єдиний податок, здійснює підприємницьку діяльність у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути враховано судом як визнання позову.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов і відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач зареєстрована як фізична особа підприємець 07.02.2014 за №23610000000008038. Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

З 01.10.2016 позивачем обрано спрощену систему оподаткування (2-га група платника єдиного податку).

Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , платником єдиного податку, вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. За результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем було складено «Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування» від 24.01.2019 року №365/10-36-54-06, яким встановлено порушення умов перебування платником єдиного податку па спрощеній системі оподаткування, а саме не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань на суму 1491.93 грн..

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване Рішення Головного управління ДФС у Київській області №365 від 24.01.2019 р. «Про анулювання свідоцтва платника єдиного податку».

З метою встановлення підстав прийняття відповідачем спірного рішення, з`ясування всіх обставин, отримання інформації та копій документів представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом №21-08/20 від 21 серпня 2020 року.

Відповідачем, разом з супровідним листом «Про розгляд адвокатського запиту» №28220/АДВ/10-36-33-01 від 28.08.2020 року, надано наступні копії документів: - копія акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування; - копія рішення про анулювання свідоцтва єдиного податку; - копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення; - копія поштового конверту.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду.

Визначаючись щодо підстав та порядку анулювання реєстрації платником єдиного податку, суд керується наступним.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені у розділі XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України.

Так. гл. 1 розд. XIV ПК України встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п. 291.2 і 291.3 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборі в. що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку га звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим ПК України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному 1ІК України.

Пунктом 300.1 ст. 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПК України за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених 1ІК України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, платники єдиного податку.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до гі. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За змістом положення п. 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ІІК України, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробиицтва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

При цьому, абз. 1 і 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти па спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з вимогами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України, а фактичні перевірки - ПК України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1.1. камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, виходячи з вищезазначених норм ПК України можна дійти висновку, що перевірка суб`єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку, на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм ІІК України.

Така ж позиція підтверджується висновками Верховного Суду при розгляді аналогічних адміністративних справ. За наслідками проведення правового аналізу наведених вище норм ПК України Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (Постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Тобто контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) у випадку наявності підстав, прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №816/543/17. від 16.04.2018 року у справі №808/657/16. від 08.05.2018 у справі №816/1088/17. від 19 квітня 2019 року по справі № 822/2037/18. адміністративне провадження №К/9901/66814/18 (ЄДРСРУ № 81286042).

Крім того, посилання контролюючого органу про наявність податкового боргу, як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку, з посиланням на норми пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, є безпідставними, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть набувати статусу платника єдиного податку, проте пе стосуються підтвердження статусу такого платника. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 29.03.2018 року по справі №804/2321/17. від 19 квітня 2019 року у справі № 821/884/18. адміністративне провадження №К/9901/3513/19 (ЄДРСРУ № 81285971).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом, при призначенні та проведені камеральної перевірки було порушено норми діючого законодавства, відповідно даний Акт перевірки не може розглядатися, як підстава для прийняття оспорюваного рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Жодних інших перевірок з питань, передбачених нормами п.299.11 ст.299 ПК України, контролюючим органом не проводилися.

Судом встановлено, що позивача жодним чином не було повідомлено про існування податкового боргу. Разом з тим. п.59.1 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом не надано до суду доказів отримання позивачем від відповідача жодних документів, в тому числі податкової вимоги. Разом з відповіддю на адвокатський запит не було надано жодних документів, які б свідчили про направлення відповідачем податкової вимоги позивачу та підтвердження отримання Позивачем вищезазначених документів.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки не міститься інформації про період, визначений відповідачем, як період, в якому у позивача виникла заборгованість зі сплати податків, на протязі яких саме двох послідовних кварталів відповідна заборгованість існувала, не визначено з якого саме податку виникла заборгованість.

У відповідності зі ст.57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Анулюванням позивачу свідоцтва платника єдиного податку заднім числом з 01.01.2019 року, тобто без повідомлення позивача про існування податкового боргу та про можливе виникнення негативних наслідків, відповідач позбавив можливості позивача виконати свої можливі зобов`язання перед бюджетом як платника податків. Адже позивач не знав і не міг знати, що станом на 01.01.2019 р. вже не є платником єдиного податку, виключенням позивача з реєстру платників єдиного податку заднім числом з 01.01.2019 року, тобто без повідомлення позивача.

Крім того, позивачем у відповідності до норм ПК України за 2018-2019 роки були подані податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця з зазначенням показників господарської діяльності для платника єдиного податку другої групи. Ці декларації були прийняті відповідачем без зауважень, хоча при прийнятті декларації за 2019 рік оскаржуване Рішення ДФС вже було прийняте відповідачем і позивач в інформаційній базі Відповідач вже не мав статусу платника єдиного податку. Крім того, позивач для підтвердження факту відсутності заборгованості перед бюджетом по сплаті податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів та зборів, звернувся до податкового органу та отримав відповідну довідку від 02.08.2019 року №61054 відповідно до змісту якої відповідач станом на 01.08.2019 року підтвердив відсутність заборгованості по сплаті податків у позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Київській області №365 від 24.01.2019 р. «Про анулювання свідоцтва платника єдиного податку» прийняте на підставі Акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування» від 24.01.2019 року №365/10-36-54-06 є таким, що не грунтується на нормах податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що реєстрація позивачки як платника податку була анульована незаконно, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку з 01.01.2019 року.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час звернення до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 2102,00 грн., який підлягає відшкодуванню їй за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як особи, що прийняла оскаржуване рішення.

Докази понесення позивачкою інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 371 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.01.2019 року №365 «Про анулювання свідоцтва платника єдиного податку».

Зобов`язати ГУ ДФС у Київській області вчинити дії щодо відновлення реєстрації як платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , з 01.01.2019 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.