Рішення № 97560755, 10.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2021 р. справа № 300/1897/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до завідувача відділу департаменту з питань звернень громадян офісу Президента України С. Остафійчука про зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до завідувача відділу департаменту з питань звернень громадян офісу Президента України С. Остафійчука (далі – відповідач), в якому просить:

- зобов`язати відповідача виконати вимоги пункту 22 «Положення про офіс Президента України» на основі аналізу звернення позивача, розробити та подати Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених ОСОБА_1 проблем та з метою неухильного виконання прийнятих від імені України судових рішень провести розгляд звернення позивача в порядку і спосіб визначений пункту 22 «Положення про офіс Президента України»;

- стягнути з відповідача нанесену позивачу матеріальну і моральну шкоду в розмірі 1 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та Положення про офіс Президента України не надав позивачу належну відповідь на його звернення від 22.03.2021, при цьому протиправно, на думку позивача, направив його звернення на розгляд (в частині компетенції) до офісу Генерального прокурора.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Позивач у відповідний строк усунув недоліки. Крім того, надав суду позовну заяву в новій редакції, згідно якої зменшив позовні вимоги в частині майнових вимог про стягнення з відповідача нанесеної позивачу матеріальної і моральної шкоди. Так, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до завідувача відділу департаменту з питань звернень громадян офісу Президента України С. Остафійчука про зобов`язання до вчинення дій за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.06.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві від 02.06.2021 за №08/2-04/125, який міститься в матеріалах справи (а.с. 34-37). Просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань. Так, до звернення позивача від 22.03.2021, що надійшло до Офісу Президента України, було додано клопотання, адресоване Генеральному прокурору І. Венедіктовій від 22.03.2021 «з приводу грубого порушення Івано-Франківською обласною прокуратурою статті 129-1 Конституції України, в результаті чого не виконано прийняті іменем України судові рішення, які зазначені в клопотанні. Таким чином, Івано-Франківська обласна прокуратура перетворилась в Центр організації корупції в області». Представником відповідача відмічено, що право на оскарження процесуальних рішень (дій, бездіяльності) відповідних посадових осіб у кримінальному провадженні позивач може реалізувати в тому порядку, який встановлений кримінальним процесуальним законодавством. Застосування Главою держави повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження, та надання їм вказівок є неможливим. Відповідач вважає, що розгляд і вирішення питань, порушених позивачем у зазначеному зверненні від 22.03.2021, не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України. Відповідно, не наділені такими повноваженнями і допоміжні органи, утворені Главою держави для забезпечення здійснення своїх повноважень (у тому числі й Офіс), та їх посадові особи. Також представник відповідача вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що направляючи його звернення від 22.03.2021 до ОГП, було порушено частину4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», що забороняє направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, оскільки дії (рішення) посадових осіб ОГП позивач у своєму зверненні від 22.03.2021не оскаржував. При цьому, зазначено, що позивачу листом від 31.03.2021 роз`яснено порядок особистого прийому громадян в Офісі Президента України. З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши адміністративний позов відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, відзив на позов, судом встановлено наступне.

22.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора Венедіктової І.В. із скаргою на посадових осіб прокуратури Івано-Франківської та Тисменицької прокуратур (а.с. 6-8).

Також 22.03.2021 позивач звернувся в порядку Закону України «Про звернення громадян» до Президента України із зверненням, в якому просив:

- провести розгляд звернення в порядку і спосіб визначений частиною 22 «Положення про офіс Президента України»;

- відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про звернення громадян» хід вирішення клопотання взяти на особистий контроль і відповідно до вимог статей 102, 129-1 Конституції України забезпечити неухильне виконання прийнятих від імені України, судових рішень;

- у зв`язку із ситуацією, що склалася в Україні, прийняти ОСОБА_1 на особистому прийомі (а.с. 10).

Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України листом від 31.03.2021 надано відповідь позивачу на його звернення, згідно якої повідомлено, що право на оскарження процесуальних рішень (дій, бездіяльності) відповідних посадових осіб у кримінальному провадженні особа може реалізувати в тому порядку, який установлений кримінальним процесуальним законодавством, а саме главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Так, звернення позивача 31.03.2021 надіслано на розгляд (в частині компетенції) до Офісу Генерального прокурора. Також відповідачем зазначено що особистий прийом громадян в Офісі Президента України проводиться працівниками Департаменту з питань звернень громадян з понеділка по четвер з 9:00 до 13:00 та з 13:45 до 17:00, у п`ятницю – з 9:00 до 13:00 та з 13:45 до 16:00, в суботу – з 9:00 до 13:00, крім святкових та неробочих днів, за адресою: АДРЕСА_1 . З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 особистий прийом громадян в Офісі Президента України наразі тимчасово припинено (а.с. 14-15).

Позивач, вважаючи таку відповідь відповідача протиправною, звернувся для захисту свого права до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 за №393/96-ВР (далі – Закон №393/96-ВР).

Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 даного Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Порядок звернення громадян передбачений статтею 5 Закон України «Про звернення громадян», відповідно до якої звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Судом встановлено, що 22.03.2021 позивач звернувся в порядку Закону України «Про звернення громадян» до Президента України із заявою, в якій просив хід вирішення клопотання взяти на особистий контроль і відповідно до вимог статей 102, 129-1 Конституції України забезпечити неухильне виконання прийнятих від імені України, судових рішень.

Відповідно до приписів статті 15 цього Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

При цьому, суд звертає увагу, що Відповідно до частин першої та другої статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України неодноразово вказував у своїх актах на те, що повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України (рішення від 10.04.2003 за №7-рп/2003, 07.04.2004 за №9-рп/2004, 16.05.2007 за №1-рп/2007, 02.10.2008 за №19-рп/2008).

Так, повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституцій України.

Відповідно до частини 1 вказаної статті Конституції України Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Згідно з пунктами 1 і 3 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25.06.2019 за №436/2019 (далі – Положення №436/2019), Офіс Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.

Основними завданнями Офісу є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

Підпунктом 22 пункту 4 цього Положення визначено, що Офіс Президента України відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.

Відповідно до пункту 7 Положення №436/2019, до складу Офісу входять: Керівник Офісу Президента України; Перший заступник Керівника Офісу Президента України; заступники Керівника Офісу Президента України; Керівник Апарату Офісу Президента України; Перший помічник, помічники Президента України; радники Президента України; Прес-секретар Президента України; представники Президента України; уповноважені Президента України; Кабінет Президента України; Кабінет Керівника Офісу Президента України; директорати; департаменти. Кабінет Президента України, Кабінет Керівника Офісу Президента України, служби, директорати та департаменти є самостійними структурними підрозділами Офісу.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що Президент України здійснює лише ті повноваження, які йому визначені Конституцією України. При реалізації громадянами України свого права на участь в управлінні державними і громадськими справами в усіх передбачених законом формах – пропозиціях, заявах і скаргах, Президент України діє як через свій допоміжний орган – Офіс Президента України, так і безпосередньо через його структурний підрозділ, зокрема, департамент з питань звернень громадян. Водночас, ані Конституція України, ані Закон №393/96-ВР не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадянина України та повідомляти його про результати розгляду такого звернення.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у рішенні Верховного Суду від 03.06.2021 по справі №9901/401/20 (адміністративне провадження №П/9901/401/20).

Отже, саме на Офіс Президента України (зокрема на його структурний підрозділ – департамент з питань звернень громадян) покладено завдання організації прийому громадян, які звертаються до Президента України, та розгляду їхніх звернень у відповідності до Положення про Офіс Президента України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.01.2021 по справі №9901/606/19 (Провадження №11-353заі20).

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності надання йому відповіді на звернення від 22.03.2021 завідувачем відділу департаменту з питань звернень громадян офісу Президента України.

Кім того, як встановлено судом, до звернення позивача від 22.03.2021 року, що надійшло до Офісу Президента України, було додано клопотання від 22.03.2021, адресоване Генеральному прокурору І. Венедіктовій з приводу грубого порушення Івано-Франківською обласною прокуратурою статті 129-1 Конституції України, в результаті чого не виконано прийняті іменем України судові рішення, які зазначені в клопотанні. Так, у вказаному клопотанні, ОСОБА_1 просив на основі вимог статті 36 Кримінально-процесуального кодексу України організувати службове розслідування причин безкарного грубого порушення посадовими особами прокуратури Івано-Франківської та Тисменицької місцевої прокуратури статті 129-1 Конституції України та норм міжнародного права,а також забезпечити неухильне виконання прийнятих, іменем України судових рішень в рамках досудових кримінальних проваджень (рішення перелічені у клопотанні).

Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 25 Закону України «Про прокуратуру» саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Пунктом 2 статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Отже, право на оскарження процесуальних рішень (дій, бездіяльності) відповідних посадових осіб у кримінальному провадженні позивач може реалізувати в тому порядку, який встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Беручи до уваги викладене, суд погоджується із представником відповідача, що застосування Главою держави повноважень, які визначені кримінальним процесуальним законом для сторін кримінального провадження та надання їм вказівок є неможливим.

Приписами статті 7 Закон України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Як підтверджується матеріалами справи, фактично, скероване до Президента України звернення позивача стосувалось протиправної поведінки прокурорів та слідчих Івано-Франківської обласної та Тисменицької місцевої прокуратур, у зв`язку із чим, відповідач направив звернення позивача на розгляд (в частині компетенції) до Офісу Генерального прокурора, що на думку суду є правомірними діями відповідача.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суперечить положенням чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства направлення Офісом Президента України поданого ОСОБА_1 звернення за належністю до Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до положень статті 7 Закону №393/96-ВР, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Однак, в даному випадку, в зверненні позивача від 22.03.2021, адресованому Президенту України, не оскаржувались дії чи рішення Офісу Генерального прокурора, у зв`язку із чим безпідставними є посилання позивача на порушення відповідачем вказаної вимоги статті 7 Закону №393/96-ВР.

Судом також встановлено, що у своєму зверненні від 22.03.2021 до Президента України позивач просив у зв`язку із ситуацією, що склалася в Україні, прийняти ОСОБА_1 на особистому прийомі.

Як слідує із змісту листа відповідача від 31.03.2021, позивачу повідомлено, що особистий прийом громадян в Офісі Президента України проводиться працівниками Департаменту з питань звернень громадян з понеділка по четвер з 9:00 до 13:00 та з 13:45 до 17:00, у п`ятницю – з 9:00 до 13:00 та з 13:45 до 16:00, в суботу – з 9:00 до 13:00, крім святкових та неробочих днів, за адресою: АДРЕСА_1 .З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 особистий прийом громадян в Офісі Президента України наразі тимчасово припинено (а.с. 14-15).

Таким чином, суд констатує, що відповідачу надано відповідь на його звернення стосовно особистого прийому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем розглянуто звернення ОСОБА_1 від 22.03.2021 та надано обґрунтовану відповідь листом від 31.03.2021.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 даної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів, що діявв межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, що відповідає критеріям визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З огляду на вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до завідувача відділу департаменту з питань звернень громадян офісу Президента України С. Остафійчука (вул. Банківська, 11, м. Київ, 01220) про зобов`язання до вчинення дій – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.