Ухвала суду № 97560709, 07.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

"07" червня 2021 р. Справа № 300/1828/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 11.06.2020 №987 та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати неправомірним та скасувати рішення від 11.06.2020 №987 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування"; зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи в ООО «Триада М» з 01.01.2004 по 19.03.2007, в ООО «Интра» з 12.04.2007 по 24.03.2010, з 07.06.2010 по 01.04.2011, з 19.11.2012 по 31.12.2014, з 08.06.2015 по 31.05.2016, в ООО «Спецснабжение» з 06.06.2016 по 21.04.2020 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 19.06.2020 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних у ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

У період з 11.05.2021 по 25.05.2021 головуючий суддя перебувала у відпустці.

ОСОБА_1 подано до суду заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та про його поновлення, в якій позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався тільки 02.03.2021. Стверджує, що рішення від 11.06.2020 №987 про відмову у призначенні пенсії ним отримано приблизно 10.07.2020. В органі пенсійного фонду за місцем проживання йому повідомили, що вказане рішення не є остаточним та після отримання відповіді від органів Пенсійного фонду Російської Федерації йому буде призначена пенсія з часу виникнення такого права, тобто з 19.06.2020. Зазначає, що звернувшись 09.12.2020 до органу пенсійного фонду за місцем проживання, йому повідомили про отримання підтверджуючих його стаж роботи на території Російської Федерації документів, а також про необхідність підписати ще одну заяву для призначення пенсії, що він і зробив, при цьому йому призначили пенсію з 09.12.2020, а не з дати первинного звернення до пенсійного органу. Зауважує, що 21.01.2021 звернувся до відповідача із заявою про відновлення порушеного права та призначення пенсії з дати первинного звернення (19.06.2020). Зважаючи на те, що на вказану заяву відповідь не надано, ОСОБА_1 звернувся до відповідача повторно із заявою від 18.02.2021 та отримав відповідь 15.03.2021. Крім того зазначає, що з метою отримання інформації щодо підстав та відмови в призначенні пенсії на момент первинного звернення адвокатом позивача подано адвокатський запит за №109 від 26.02.2021, отримавши відповідь на який, позивач впевнився у неправомірності дій відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує із матеріалів адміністративного позову, однією із вимог позивача є вимога визнати неправомірним та скасувати рішення від 11.06.2020 №987 про відмову в призначенні пенсії за віком. Як стверджує позивач, вказане рішення отримано ним приблизно 10.07.2020.

Тобто, про наявність оскаржуваного рішення позивач дізнався після отримання його у липні 2020 року, а тому з цього часу розпочався перебіг строку звернення до суду із вказаною позовною вимогою.

З аналізу норм законодавства, слідує, що законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд звертає увагу, що саме після отримання рішення №987 від 11.06.2020 позивач дізнався про порушення вказаним рішенням його прав. На переконання суду, після отримання цього рішення, з метою захисту своїх прав позивач міг, зокрема, звернутися за наданням правової допомоги, проте звернувся за такою тільки 23.12.2020.

Крім того, суд наголошує, що позивачем не вказано про обставини, які перешкоджали своєчасно звернутися до суду протягом часу коли стало відомо про оскаржуване рішення, тобто після 10 липня 2020 року.

Твердження позивача про те, що працівник пенсійного органу запевнив його, що вказане рішення не є остаточним і після отримання підтверджуючих стаж роботи на території Російської Федерації документів, йому буде призначена пенсія саме з 19.06.2020 не підтверджено жодним доказом. При цьому, вказана обставина не позбавляла позивача права, зокрема, звернутися до пенсійного органу за відповідними роз`ясненнями у письмовому порядку, або за наданням правової допомоги.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, який у рішенні від 08.08.2019 справа № 127/13736/16-а (№ К/9901/42788/18) зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою визнати неправомірним та скасувати рішення від 11.06.2020 №987 про відмову в призначенні пенсії за віком, на переконання суду, є неповажними.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі, якщо вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі наведеного, керуючись ч.2. ст.123, п.1 ч.4 ст.169, ст.241, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення від 11.06.2020 №987 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування"- повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 256, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.