Ухвала суду № 97560538, 09.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 червня 2021 рокум. Ужгород№ 260/192/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (далі – відповідач), яким просить суд: 1) поновити позивачу місячний строк на звернення з позовом до адміністративного суду; 2) визнати розпорядження Ужгородського міського голови № 148-р від 28 вересня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади першого заступника міського голови у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників протиправним та скасувати; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради (а.с.1-8).

Представником відповідача до суду було подано клопотання про залишення позову без розгляду, на підставі ч.4 ст.123 КАС України, у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду (а.с.55-57).

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При відкритті провадження у даній справі, судом досліджувалось питання, щодо пропуску строку звернення до суду, що передбачено ст.171 КАС України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року було відкрито провадження у даній справі (а.с.27, 28).

Позивачем в позовній заяві обґрунтував причини пропуску строку звернення до суду наступним, адже основними доводами позивача є преюдиційні факти, встановлені рішенням суду в адміністративній справі за № 260/216/20. У ході перегляду судового рішення Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення XXX сесії міської ради VII скликання від 13 грудня 2018 року №1367 є незаконним в силу фактичної відсутності змін в структурі га чисельності штату Ужгородської міської ради, як підстави видачі розпорядження міського голови Ужгородської міської ради.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Остаточне рішення у справі № 260/216/20 було прийнято Восьмим апеляційним адміністративним судом 02 грудня 2020 року та повний текст рішення надіслано Позивачу 18 грудня 2020 року, що підтверджується роздруківкою вхідного листа з електронної пошти позивача з датою надходження копії рішення у справі.

Строк на звернення до суду виникає у особи з дня, коли вона довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав.

Рішенням суду у справі №260/216/20 було встановлено незаконність та протиправність розпоряджень міського голови щодо звільнення Позивача та встановлено преюдиційні факти щодо рішення XXX сесії міської ради VII скликання від 13 грудня 2018 року №1367.

Скасування оспорюваного розпорядження має істотне значення для позивача, адже за розпорядженням його звільняють з посади вже втретє. Позивач довідався про обставини, встановлені апеляційним судом, як порушення його прав з моменту отримання повного тексту судового рішення у адміністративній справі №260/216/20. Без відомостей, які зазначені в мотивувальній та резолютивній частині рішення, встановити незаконність розпорядження для позивача було б неможливим.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

У клопотанні про залишення позову без розгляду відповідачем не було зазначено нових обставин, які не були відомі суду під час поновлення процесуального строку.

Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч.3 ст.6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: ч.1 ст.55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Нормами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованість заявленого клопотання, а тому у його задоволенні належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 77, 122, 205 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Ужгородської міської ради про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Іванчулинець