Рішення № 97560492, 10.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/7724/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною постанову та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Голубович Н.П від 20.04.2021 ВП № 60880616 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Голубович Н.П від 20.04.2021 ВП № 60880616 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області обґрунтовуючи позовні вимоги вказала, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 призначено пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка з 02.06.2011 з урахуванням проведених виплат по 22.07.2011, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, яка виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі у розмірі 6403,64 грн, а тому підстави для винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем відсутні, відповідно така підлягає визнання протиправною та скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

09.06.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву №10538 від 09.06.2021, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу суду, що оскаржувана постанова була винесена за невиконання без поважних причин боржником рішення суду. Відмічає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду №240/4277/20 зауважено про відсутність кінцевої дати виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 , а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 23.11.2011 не виконує рішення суду в розмірах визначених судом.

Крім того, відмічає, що з врахуванням зазначених висновків суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено ОСОБА_1 обчислення пенсії згідно додаткового рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.07.2019 ще за 6 місяців починаючи з 23.07.2011 по 31.12.2011 до набрання змін в законодавстві та нараховано 15156,81 грн, а також повідомлено, що доплата за період з 23.07.2011 по 31.12.2011 в сумі 15156,81 грн буде здійснена після надходження фінансування, а тому рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.07.2019 у справі №2-а-11/12 включено до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Встановлено, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2012, яка набрала законної сили визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірними та зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.06.2011.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.05.2019 роз`яснено, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2012 зобов`язано Управління призначити ОСОБА_1 пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 02.06.2011 та відповідно до норм права, встановлених ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-ХІІ) та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.07.2019 по справі № 2-а-11/12, було зобов`язано Управління призначити ОСОБА_1 пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% від 10 мінімальних пенсій за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.06.2011.

На виконання додаткового рішення суду від 01.07.2019 у справі №2-а-11/12 Корольовським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист №№2-а-11/12 від 13.12.2019, який стягувачем - ОСОБА_1 пред`явлено до виконання.

Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №60880616.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 №240/4277/20 визнано, що постанова про скасування процесуального документу (постанови про закінчення виконавчого провадження) від 05.03.2020 прийнята правомірно, а також судом апеляційної інстанції зазначено, що кінцевої дати виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 не визначено.

Після перевірки державним виконавцем виконання судового рішення та дослідивши пояснення боржника, що рішення суду залишається й надалі невиконаним.

На підставі викладеного та за невиконання рішення суду 04.12.2020 на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області накладено штраф в розмірі 5100 грн.

Вказану постанову оскаржено позивачем до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №240/21689-20, яке набрало законної сили, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.12.2020 відмовлено за безпідставністю.

У подальшому, у межах виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Голубович Наталією Петрівною винесено постанову про накладення штрафу від 20.04.2021 у розмірі 10200 грн.

Представник відповідача вважає, що рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальникам суду Пенсійним фондом виконано у повному обсязі, а тому оскаржувана постанова безпідставна.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом ст. 5 Закону № 1404-19 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону № 1404-19, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.

Так, під час розгляду даної справи судом встановлено, що на виконання рішення суду у вищезазначеній справі ОСОБА_1 призначено пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% від 10 мінімальних пенсій за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.06.2011 з урахуванням проведених виплат по 22.07.2011, у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Здійснено виплату нарахованих коштів за період з 02.06.2011 по 22.07.2011 у розмірі 6403,64 грн.

З урахуванням висновків суду, викладених у рішенні від 13.04.2020 №240/4277/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено ОСОБА_1 обчислення пенсії згідно з додатковим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.07.2019 ще за 6 місяців починаючи з 23.07.2011 по 31.12.2011 до набрання змін в законодавстві та нараховано 15156,81 грн, а також повідомлено, що доплата за період з 23.07.2011 по 31.12.2011 в сумі 15156,81 грн буде здійснена після надходження фінансування. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.07.2019 у справі №2-а-11/12 включено до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як відмічено у відзиві на позов, з метою повторної перевірки виконання рішення суду 06.04.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України державним виконавцем надіслано вимогу виконати рішення суду, в 5-денний термін з дня отримання вимоги, про виконання письмово повідомити державного виконавця з наданням підтверджуючих документів.

На вказану відмову, Пенсійним фондом України в Житомирській області листом №0600-0304-5/28815 від 13.04.2021 з урахуванням висновків рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 по справі №240/21689/20 ОСОБА_1 призначено пенсію та проведено обчислення пенсії згідно додаткового рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.07.2019 ще за 12 місяців починаючи з 01.01.2012 по 31.12.2012 до набрання змін в законодавстві та нараховано 35862,96 грн.

Враховуючи викладене, рішення суду залишається невиконаним, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду безпідставно з 31.12.2012 не виконується таке, в розмірах визначених судом, оскільки кінцевої дати виплати призначеної пенсії ОСОБА_1 не визначено.

Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, а також досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач рішення суду в частині призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_1 з 31.12.2012 безпідставно не виконує.

Враховую викладене, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не надало докази на підтвердження факту вчинення дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі не підтверджують неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, а тому були підстави для винесення постанови про накладення штрафу від 20.04.2021 у виконавчому провадженні №60880616.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно з пунктів 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат, судом здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Майдан Соборний, 1, м.Житомир,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43316784) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено:10.06.2021.