Рішення № 97560335, 07.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/5786/21

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.

за участю: представника позивача - Вірьовкін О.І.,

представника відповідача - Левицький Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкової вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 11.11.2020року за № Ф-3842-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 38602,81грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою суду від 14.04.2021року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судове засідання у справі, призначене на 11.05.2021року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання представником Позивача.

Ухвалою суду від 07.06.2020року за клопотанням представника Відповідача проведено заміну належного Відповідача у справі на Головне управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України (як відокремлений підрозділ ДПС України).

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що дійсно Позивач в період з листопада 2014року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але підприємницьку діяльність не здійснював, так як з січня 2017року перебуває в трудових відносинах з Селянським (Фермерським) господарством "Шателюк", яке із заробітної плати Позивача систематично сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивачу лише 25.03.2021року у зв`язку із наявним виконавчим провадженням стало відомо про наявність оскаржуваної вимоги. Вважає таку вимогу протиправну, так як вона призводить до подвійної сплати такого обов`язкового платежу.

Такий правовий висновок, на думку представника Позивача, сформовано Верховним Судом у постанові від 05.03.2021року у справі №640/9172/20.

Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що дійсно за період 2015-2019років та 9 місяців 2020року у Позивача накопичувалася заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Станом на 01.11.2020року розмір такої заборгованості становив 38602,81грн., що стало підставою для винесення оскаржуваної податкової вимоги. Така заборгованість виникла в результаті не сплати Позивачем коштів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей період в повному обсязі. Крім того, Позивач не врахував, що з 01.01.2017року він зобов`язаний був щоквартально сплачувати такий внесок в сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску, а тому такі нарахування Позивачу проводилися автоматично.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010року N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, є фізичною особою-підприємцем, який з 01.12.2014року по 01.10.2015року перебував на спрощеній системі оподаткування (друга група), а з 01.10.2015року по 25.03.2021року - на загальній системі оподаткування. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні обліковими даними з інформаційної системи "Податковий блок" (інтегрованої картки платника) (а.с.57-61).

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI протягом вказаного періоду був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Сторонами визнається право Відповідача на здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, та право Відповідача на винесення податкової вимоги про сплату боргу з єдиного внеску.

Судом встановлено, що Відповідачем була винесена Позивачу оскаржувана податкова вимога від 11.11.2020року за № Ф-3842-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 38602,81грн. , в тому числі:

- за весь 2015рік в сумі 3014,07грн. ( з урахуванням часткової сплати) ;

- за весь 2017рік в сумі 8448,00грн.;

- за весь 2018рік в сумі 9828,72грн (по 2457,18грн. за кожний квартал);

- за весь 2019рік в сумі 11116,72грн (по 2754,18грн. за кожний квартал);

- та за 9 місяців 2019року в сумі 8262,542грн.

Суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за цей період в сумі 38602,81грн.

Відповідно до досліджених судом облікових даних з інформаційної системи "Податковий блок" (інтегрованої картки платника) та пояснень представника Відповідача в судовому засіданні спірна недоїмка зумовлена несплатою Позивачем єдиного соціального внеску за період 2015-2019років та 9 місяців 2020року на загальну суму 38602,81грн.

Згідно пояснень представника Відповідача, наведених у відзиві, та в судовому засіданні, така заборгованість виникла в результаті того, що Позивач в 2015році кошти на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплатив не в повному обсязі, а з 01.01.2017року взагалі не сплачував, хоча був зобов`язаний щоквартально сплачувати такий внесок в сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску, а тому такі нарахування Позивачу проводилися автоматично.

Такі доводи податкового органу в певній мірі знайшли своє підтвердження, так як відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Безспірно, за приписами ч.2 ст.6 Закону N 2464-VI Позивач як платник єдиного внеску зобов`язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року N 511), Позивач формує та подає до органів доходів і зборів Звіт сам за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування до вказаного звіту долучають таблицю "2. Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування".

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, нарахування єдиного внеску здійснюється на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В розумінні вимог ч.8 ст.9 Закону N 2464-VI Позивач з 01.01.2017року був зобов`язаний сплачувати такий нарахований єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Невиконання Позивачем вказаних вимог призводило до автоматичного щоквартального донарахування єдиного внеску в розмір мінімального страхового внеску.

Як зазначено в дослідженій судом інтегрованій картці Позивача як платника єдиного внеску, та у відзиві Відповідача на позов, за весь 2015рік в результаті часткової сплати єдиного внеску у Позивача виникла недоїмка в сумі 3014,07грн. Протягом 2017-2019років та 9 місяців 2020року щоквартально мали місце автоматичні донарахування такого єдиного внеску (протягом 2017року - на загальну суму 8448,00грн., протягом 2018року - на 9828,72грн., протягом 2019року - 11116,72грн. і за три квартали 2019року - на загальну суму 8262,54грн., виходячи із мінімального розміру такого внеску на спірні періоди.

За приписами ч.4 ст.25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску вимогу лише на суму недоїмки.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449 (далі - Інструкція N 449).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції N 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), окрім іншого, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

За змістом пункту 4 розділу VI Інструкції N 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що Позивач протягом спірного періоду з січня 2017року по даний час перебуває в трудових відносинах з Селянським (Фермерським) господарством "Шателюк", яке із заробітної плати Позивача систематично сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні довідкою про заробітну плату Позивача та про суми утриманого єдиного внеску (а.с.6).

Крім того, вказані відомості свідчать, що Позивач протягом спірного періоду (2017-2019років та 9 місяців 2020року) жодних доходів від підприємницької діяльності не отримував.

Таким чином, Відповідач не врахував, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом N 2464-VI не врегульовано.

Так, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019року у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення, на думку Верховного Суду, норм Закону N 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Разом з тим, суд враховує, що перебування Позивача в трудових відносинах з Селянським (Фермерським) господарством "Шателюк" з січня 2017року не звільняє його від сплати недоїмки з єдиного внеску за 2015рік в сумі 3014,07грн.

Крім того, загальна сума утриманого єдиного внеску (6654,96грн.) із заробітної плати Позивача за весь 2017рік є значно меншою від розміру мінімального страхового внеску за цей рік (8448,00грн.) в розумінні вимог пункту 3 частини першої статті 7 Закону N2464-VI, а тому не може звільняти його від сплати такого єдиного внеску за 2017рік.

Зазначене свідчить, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 11.11.2020року за № Ф-3842-25 в частині сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 27140,74грн. (38602,81грн. - 3014,07грн. - 8448,00грн.) винесена без врахування всіх обставин у справі, не на підставі вимог чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а позов - в цій частині задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 567,44грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України від 11.11.2020року за № Ф-3842-25 в частині сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 27140,74грн.

Судові витрати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у вигляді судового збору в сумі 567,44грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир. 10003. код ЄДРПОУ 44096781).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 10 червня 2021 року