Рішення № 97560262, 09.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 р. Справа№200/6437/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.04.2021 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу по виконавчому провадженню № 64704514 від 22.04.2021 в розмірі 5 100, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник Пенсійного органу зазначає, Управлінням 04.03.2021 отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.2021 з виконання виконавчого листа № 200/8574/20-а. Листом від 15.03.2021 № 0574-13-8/9061 позивач повідомив державного виконавця про добровільне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі, а саме про неможливість зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 періодів роботи, по яким зайнятість на підземних роботах становила менше 50 відсотків із розрахунку середньої норми робочого часу днів при п`ятиденному робочому тижні. Крім того, вищевказаним листом Управління повідомило державного виконавця про зарахування періодів роботи в якості нормувальника гірничого, по яким в облікових періодах зайнятість по підземним роботах становила менше 50 відсотків враховані як робота за списком № 2. Отже, на переконання позивача, при винесенні управлінням рішення № 62 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 11 лютого 2021 року було повністю виконано рішення суду по справі № 200/8574/20-а від 08.10.2020.

Позивач наголошує, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання. Так, накладаючи штраф за невиконання рішення суду державний виконавець посилається лише на те, що на теперішній час рішення суду не виконано, без вказання у якій частині рішення суду не виконано, та не з`ясувавши причин не виконання рішення суду з боку боржника. Отже, оскільки не підтверджується факт проведення державним виконавцем перевірки стану виконання рішення суду та встановлення факту відсутності поважних причин його невиконання, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 22.04.2021 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн по ВП № 64704514.

Ухвалою від 31.05.2021 суд прийняв до розгляду позовну заяву Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.04.2021 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн та відкрив провадження по справі № 200/6437/21. Призначив судове засідання на 09.06.2021 о 16 год. 30 хв. Витребував у відповідача копію матеріалів виконавчого провадження № 64704514.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позовну заяву без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини, що унеможливили його подання, суд не повідомив.

Суд зазначає, що вимоги ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі в частині витребування доказів відповідач не виконав, матеріали виконавчого провадження № 64704514 не надав, про причини, що унеможливили подання цих документів, суд не повідомив.

З огляду на викладене та відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Крім того, керуючись принципом офіційного з`ясування обставин у справі, закріпленим в п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 9 КАС України, для всебічного і повного встановлення обставин суд використав інформацію про виконавче провадження № 64055215, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження та Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

На судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду від сторін не надходило.

Тому на підставі ч. 3 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

08 жовтня 2020 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв рішення по справі № 200/8574/20-а, яким задовольнив позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.08.2020 року № 154 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах», прийняте щодо ОСОБА_1 . Зобов`язав Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2020 року про призначення пенсії та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі №1-р/2020 (а.с. 28-32).

Вказане рішення суду набрало законної сили, відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду 14.12.2020 (а.с.42).

Задля забезпечення виконання рішення, Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

03.03.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64704514 в частині зобов`язання Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2020 про призначення пенсії та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі № 1-р/2020 (а.с. 19-20).

Позивачем на адресу старшого державного виконавця Масалаб А.І. 15.03.2021 було направлено заяву про виконання рішення суду, в якій зазначено, що на виконання рішення суду Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 12.08.2020. За наслідками розгляду заяви Управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, передбаченого пунктом «а» статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 1, а саме 7 років 06 місяців.

Крім того, у вказаному листі зазначено, що рішенням управління від 14.08.2020 № 154 при первинному розгляді заяви ОСОБА_1 від 12.08.2020 № 7371 помилково визначено тривалість стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у якості нормувальника гірничого 11 років 10 місяців 16 днів (як зазначено у довідці пільгового характеру виданою ДП «Артемсіль» від 12.08.2020 № 10/25-01-24) без врахуванні відомостей про кількість в`їздів на дільниці гірничих робіт рудника № 4 ДП «Артемсіль» за період з 06.09.2004 по 02.08.2016.

На підставі викладеного, позивач просив закінчити виконавче провадження № 64704514 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення (а.с.15-17).

За невиконання рішення суду у справі № 200/8574/20-а старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб А.І. було винесено постанову від 22.04.2021, якою накладено штраф на позивача у розмірі 5 100, 00 грн (а.с.13-14).

Не погоджуючись із накладенням на позивача штрафу за невиконання рішення суду, останній звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців, що передбачено ч. 1 ст. 2 Закону № 1404.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404 на виконавця покладений обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець, крім іншого, має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регламентований ст. 63 Закону № 1404.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії встановлена ст. 75 Закону № 1404.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону № 1404 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404. Таким чином, на час прийняття виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними можуть визнаватися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Отже, самого лише факту повного або часткового невиконання виконавчого документа (в даному випадку – рішення суду) недостатньо для притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу.

Виконавець повноважний застосувати до божника штраф на підставі ст. 75 Закону № 1404 лише за умови, що відсутні поважні причини, які унеможливили або ускладнили виконання.

Суд зауважує, що рішенням від 08.10.2020 у справі № 200/8574/20-а Донецький окружний адміністративний суд зобов`язав Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2020 про призначення пенсії та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № 1-р/2020.

Так, дійсно, позивач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 12.08.2020, проте за результатами її розгляду відмовив у призначенні пенсії.

На переконання суду, Донецьким окружним адміністративним судом визначено в імперативному порядку призначити пенсію ОСОБА_1 , а отже наразі рішення по цій справі дійсно є невиконаним.

Суд зауважує, що основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, на переконання суду право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист. Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей.

Невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, суд зауважує, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

На думку суду, позивач, як суб`єкт владних повноважень, був зобов`язаний вчинити всі дії задля забезпечення поновлення порушених прав ОСОБА_1 , а саме виконуючи приписи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі № 200/8574/20-а призначити заявниці пенсію.

Водночас, за наслідками розгляду заяви, Управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, передбаченого пунктом «а» статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 1, а саме 7 років 06 місяців.

Посилання позивача на поважність причин для невиконання судового рішення, суд не приймає до уваги, адже останнім не надано жодного доказу на підтвердження вказаних доводів, що є порушенням принципів диспозитивності та змагальності.

Крім того, позивач у свої позовні заяві наголошує, що у постанові про накладення штрафу державний виконавець не вказав в чому саме полягає невиконання рішення суду.

Суд зазначає, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності у разі наявності формальних помилок. Рішення може бути скасоване тільки з метою виправлення істотної помилки. Вказана позиція узгоджується із рішенням від 23.07.2009 року Європейського суду з прав людини у справі «Сутяжник проти РФ», яку наведено в окремій думці судді Верховного Суду Яна Берназюка від 25.04.2018 року (справа № 826/5575/17).

На переконання суду, прийняття позивачем рішення про відмову у призначені пенсії безумовно свідчить про невиконання рішення суду в частині зобов`язання призначити пенсію.

Отже, позивачем не доведено, що ним було вчинено всіх дій, що від нього залежали, задля забезпечення виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши постанову відповідача про накладення штрафу від 22.04.2021 як рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вона відповідає критеріям, визначеним п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що постанова відповідача про накладення штрафу постановлена за наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 75 Закону № 1404.

Рішення суб`єкта владних повноважень є обґрунтованим, тобто прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Таким чином, позов Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.04.2021 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн., є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволені позову відмовлено в повному обсязі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення суми судового збору на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, Україна, 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 35) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 43315445, Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.04.2021 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн, - залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.06.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка його подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб