Рішення № 97560219, 08.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 р. Справа№200/2897/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання здійснити списання податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання здійснити списання податкового боргу.

Позов вмотивований тим, що за позивачем рахується податковий борг: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування 9120,32 грн., земельний податок з фізичних осіб – 1385,39 грн., орендна плата з фізичних осіб – 9721,05 грн. Отже, позивач вважає такі дії Податкового органу протиправними та просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області, щодо відмови у списанні податкового боргу ОСОБА_1 з наступних податків: земельний податок з фізичних осіб – 1385, 39 грн., орендна плата з фізичних осіб – 9721,05 грн., у тому числі пеня у сумі 1693, 70 грн., який виник в період 29.08.2020 року та 20.10.2020 року (за земельну ділянку, що розташована у м. Красногорівка, Мар`їнського району, Донецької області), податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 9120,32 грн., у тому числі пеня у сумі 2984,14 грн., який виник в період 14.11.2014 року, 19.02.2015 року, 14.03.2015 року, 14.05.2015 року, 14.08.2015 року, 14.11.2015 року, 08.09.2016 року, 20.02.2017 року, 14.05.2019 рок та 13.06.2019 року; 2) зобов`язати Державну податкову службу України Головного управління ДПС у Донецькій області здійснити списання податкового боргу ОСОБА_1 з наступних податків: земельний податок з фізичних осіб – 1385,39 грн., орендна плата з фізичних осіб – 9721,05 грн., у тому числі пеня у сумі 1693,70 грн., який виник в період 29.08.2020 року та 20.10.2020 року (за земельну ділянку, що розташована у м. Красногорівка, Мар`їнського району, Донецької області), податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 9120,32 грн., у тому числі пеня у сумі 2984,14 грн., який вини в період 14.11.2014 року, 19.02.2015 року,Ю 14.03.2015 року, 14.05.2015 року, 14.08.2015 року, 14.11.2015 року, 08.09.2016 року, 20.0.20217 року, 14.05.2019 року та 13.06.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

23 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що згідно з даними контролюючого органу, що підтверджується ІКП позивача, за фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 станом на 01.02.2021 року обліковувався податковий боргу на загальну суму 20226,76 грн. по ГКУ ДПС у Донецькій області (Мар`їнський район), який виник з причин не сплати узгоджених податкових зобов`язань. ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано податкові повідомлення – рішення № 65796-5733-0538 від 29.05.2020 року на суму 60464,60 грн. та № 60679-5733-0538 від 29.05.2020 року на суму 2935,23 грн., за якими були нараховані ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за 2020 рік з орендної плати з фізичних осіб та земельного податку з фізичних осіб відповідно. Відповідачем зазначено, що суми податкових зобов`язань, визначених у вказаних повідомленнях-рішеннях не були сплачені у встановленому законом строк позивачем, а також не скасовувались та не відкликались контролюючим органом, з огляду на викладене та з урахуванням вимог діючого законодавства такі грошові зобов`язання набули статусу узгоджених.

Крім того відповідачем зазначено, що представник позивача звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою про списання податкового боргу до якої додав копію Сертифікату № 6483 виданого Кіровоградською регіональною Торго-промисловою палатою про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), засвідчено настання обставин у ОСОБА_1 , щодо зобов`язання сплати орендної плати за користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, виконання якого наступило 30.01.2015 року та 30.01.2016 року, яке унеможливлює його виконання в зазначений термін. Проте відповідач вважає, що надана копія Сертифікату не може бути належною підставою для визнання податкового боргу, який обліковується у ОСОБА_1 станом на 01.02.2021 року безнадійним та його списання в порядку, передбаченому Кодексом, оскільки він засвідчує обставини щодо зобов`язання сплати орендної плати за користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, виконання якого наступило 30.01.2015 року та 30.01.2016 року, у той час, як податковий борг ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб, обліковується тільки за 2020 рік. Отже, відповідач вважає, що його посадові особи діяли у межах свої повноважень та виключно у спосіб, передбачений діючим законодавством.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . 09 лютого 2015 року припинив діяльність фізичної особи – підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань № 22440060004000781, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області (Мар`їнський район) як платник податків, оскільки в інтегрованих картках платника обліковується податковий борг.

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області, є юридичною особою публічного права – установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

За ОСОБА_1 , згідно із даними інтегрованої картки позивача, станом на 01.02.2021 року обліковується податковий борг на суму 20226,76 грн.: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особа за результатами річного декларування – 9120,32 грн., земельний податок з фізичних осіб – 1385,39 грн.; орендна плата з фізичних осіб – 9721,05 грн.

11 січня 2021 року представник позивача звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із скаргою щодо списання податкового боргу, в якій просила списати податковий борг фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 , що становить 20226,76 грн.

10 лютого 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області надало представнику позивача відповідь на скаргу, в якій зазначило, що ГУ ДПС у Донецькій області не має законодавчих підстав для визнання податкового боргу, що обліковується у ОСОБА_1 безнадійним та його списання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами підпункту 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі – АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 2 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII(далі Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VIIперіод проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року внесено зміни до Закону № 1669-VII, які набрали чинності 8 червня 2016 року.

На підставі цих змін положення Закону № 1669-VII викладені в наступній редакції: стаття 6: звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону; стаття 7: скасувати орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону; частина 4 статті 4: перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Наведені переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 7 листопада 2014 року.

Отже, пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у м. Красногорівка Донецької області, розповсюджується на позивача на підставі норми Закону № 1669-VII в період з 14 квітня 2014 року. Тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати в цей період є протиправним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 805/5110/16-а.

Крім того, 15 липня 2014 року внаслідок артобстрілу під час збройних дій на території м. Красногорівка Донецької області було пошкоджено будівлю овочесховища загальною площею 1413,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , будівлі торгових павільйонів: А-1 загальною площею 146,7 кв.м та Б-1 загальною площею 196,7 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2 , будівлю овочесховища № 2 площею 3033,7 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 . Вказане майно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

З даного приводу порушене кримінальне провадження № 22017050000000101 від 02.03.2017 року за ч. 2 ст. 258 КК України, що на даний час розслідується УСБУ в Донецькій області.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який долучений до матеріалів адміністративної справи.

Суд зазначає, що статті 6 та 7 Закону № 1669-VII мають пряму дію у відповідності до чого не вимагають обов`язку додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, суд не вбачає підстав для обов`язкового засвідчення форс-мажорних обставин відносно строків подання декларації з орендної плати та їх сплати, а тому суд не приймає доводи відповідача з цього приводу.

Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності. Отже, застосовуючи штрафні санкції за несвоєчасне внесення орендної плати за землю відповідач діяв без врахування вказаних норм Закону № 1669-VII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 805/5110/16-а.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція № 8 від 30.03.2021 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) про зобов`язання здійснити списання податкового боргу – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187), щодо відмови у списанні податкового боргу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з наступних податків: земельний податок з фізичних осіб – 1385, 39 грн., орендна плата з фізичних осіб – 9721,05 грн., у тому числі пеня у сумі 1693, 70 грн., який виник в період 29.08.2020 року та 20.10.2020 року (за земельну ділянку, що розташована у м. Красногорівка, Мар`їнського району, Донецької області), податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 9120,32 грн., у тому числі пеня у сумі 2984,14 грн., який виник в період 14.11.2014 року, 19.02.2015 року, 14.03.2015 року, 14.05.2015 року, 14.08.2015 року, 14.11.2015 року, 08.09.2016 року, 20.02.2017 року, 14.05.2019 рок та 13.06.2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) здійснити списання податкового боргу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з наступних податків: земельний податок з фізичних осіб – 1385,39 грн., орендна плата з фізичних осіб – 9721,05 грн., у тому числі пеня у сумі 1693,70 грн., який виник в період 29.08.2020 року та 20.10.2020 року (за земельну ділянку, що розташована у м. Красногорівка, Мар`їнського району, Донецької області), податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування – 9120,32 грн., у тому числі пеня у сумі 2984,14 грн., який вини в період 14.11.2014 року, 19.02.2015 року,Ю 14.03.2015 року, 14.05.2015 року, 14.08.2015 року, 14.11.2015 року, 08.09.2016 року, 20.0.20217 року, 14.05.2019 року та 13.06.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 44070187) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко