Рішення № 97558020, 10.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2021Справа № 910/4262/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода М"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 679611,63 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чиста Вода М" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 679611,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № УМТЗ-19-333/2 від 04.10.2019.

Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.03.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 22.03.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів, з дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

29.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невиконання позивачем умов договору в частині надання відповідачу документів, що засвідчують якість поставленого товару та не надання доказів проходження товаром технічного контролю.

29.04.2021 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в якій останній просив відмовити позивачу у стягнення з відповідача штрафу, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

04.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чиста вода-М" (продавець) та Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (покупець) укладено Договір № УМТЗ-19-333/2 купівлі-продажу.

Пунктами 1.1.-1.3. договору передбачено, що продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Найменування товару: радіоелектронне обладнання, радіостанція. Код ДК 021:2015 - 34731000-0. Поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої факсимільним зв`язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна поставляється за цим договором, передбачені у специфікаціях.

Пунктами 2.1.-2.4. договору визначено, що продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів. Продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК)) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ, або ін., видаткову накладну. В разі надання копії документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином: своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням П.І.Б., посади, дати встановлення підпису та написом «з оригіналом згідно». Товари пакуються у тару, яка відповідає вимогам стандартів або технічних умов і забезпечує схоронність товару при перевезенні та зберіганні. Гарантійний строк протягом якого продавець гарантує якість товарів зазначається в специфікації до договору.

Загальна сума цього договору на момент його укладення складає: 768193, 44 грн. (пункт 3.1 договору).

Розділом 5 договору передбачено, що строк поставки партії товару буде вказано в кожній специфікації окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній специфікації окремо. Умови поставки товарів буде вказано в кожній специфікації окремо. Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком, або електронною поштою у рамках специфікацій, яка є невід`ємною частиною цього договору. Продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар). Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше.

На виконання вищевказаних умов договору, сторонами підписано специфікацію № 1, відповідно до якої покупець замовив: 1) підсилювач 12.490.21 у кількості 8 одиниць вартістю 104000,00 грн без ПДВ; 2) трансформатор 12.040.75 у кількості 5 одиниць вартістю 35000,00 грн без ПДВ; 3) 1122-132 Скло в кількості 4 одиниці вартістю 9619,56 грн без ПДВ; 4) ВШ-5 Вилка Датчик УПРТ-2КОЗ.15.001 ДУ у кількості 1 одиниця вартістю 963,92 грн без ПДВ; 5) потенціометр синусний 751.76.81 (НИ-50) у кількості 1 одиниця вартістю 7949,36 грн без ПДВ; 6) вилка штепсельна 17.141.008 (РТМС0,85-б1)у кількості 1 одиниця вартістю 1000 грн без ПДВ; 7) радіостанція Р-863 варіант виконання 121151 у кількості 1 одиниця вартістю 240815,18 грн без ПДВ; 8) радіостанція Р-863 варіант виконання 131151 у кількості 1 одиниця вартістю 240815,18 грн без ПДВ. Загальна вартість товару складає 768193,44 грн (в тому числі ПДВ 20% 128032,24 грн). Строки поставки по позиціях № 1-6 протягом 7 календарних днів, по позиціях № 7-8 протягом 10 календарних днів після отримання заявки від покупця. Умови оплати: 100% оплата, протягом 30 банківських днів, після поставки товару та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА». Місце поставки: «Нова пошта», м. Київ, пров. В. Чорновола, 54А, за рахунок продавця. Гарантійні вимоги: 2 роки. Специфікація підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату № СФ-0000148 від 09.12.2019 на суму 577956,43 грн за товар: радіостанцію Р-863 варіант виконання 121151 та радіостанцію Р-863 варіант виконання 131151.

Згідно видаткової накладної № 133 від 16.12.2019, позивач поставив відповідачу радіостанцію Р-863 варіант виконання 121151 та радіостанцію Р-863 варіант виконання 131151 на загальну суму 577956,43 грн. Видаткова накладна підписана обома контрагентами. З боку покупця товар був прийнятий Шарим І.В. на підставі довіреності № 1291 від 11.12.2019 (долучена до матеріалів справи). У видатковій накладній відсутні будь-які зауваження з боку покупця щодо прийнятого товару.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

29.10.2020 позивач направив відповідачу претензію № 5 від 29.10.2020 щодо оплати суми заборгованості за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-333/2 від 04.10.2019 та № УМТЗ-19-17/3 від 23.01.2019 за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № 128 від 05.11.2019 на суму 144089,41 грн та видаткової накладної № 133 від 16.12.2019 на суму 577956,43 грн. Докази направлення долучені до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, надіслав позивачу відповідь на вимогу про сплату заборгованості вих. № 8.1-2574 від 23.11.2020 в якій зазначив, що заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної № 128 від 05.11.2019 на суму 144089,41 грн ним сплачено в повному обсязі, а щодо заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткової накладної накладної № 133 від 16.12.2019 на суму 577956,43 грн зазначив, що ДП «Завод 410 ЦА» не змогло виконати свої зобов`язання в частині повної оплати за поставлений товар з незалежних від підприємства причин, а саме з впровадженням та встановленням карантинно-обмежувальних заходів на всій території України та на підприємстві в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19, у зв`язку з чим на підприємстві було оголошено простій, який продовжено до 31.12.2020. Також відповідач зазначив, що умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін та зазначив, що зобов`язується після закінчення дії вищезазначених обставин виконати умови договору в частині оплати за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У специфікації сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА».

Отже товар мав бути оплачений до 30.01.2020 включно, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 31.01.2020.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідач в своєму відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості у розумінні приписів ст. 673, 674 Цивільного кодексу України.

Окрім того, відповідач в своєму відзиві зазначає, що йому не було надано паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо на поставлений товар, як то передбачено пунктом 2.2 Договору.

Також відповідач у відзиві зазначає, що договором та специфікацією передбачено, що оплата здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА», однак в матеріалах справи не надано доказів в підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до п. 2.5. договору, покупець має право здійснювати перевірку якості або кількості товару. Порядок та строки перевірки кількості та якості товару визначаються покупцем, про що він зобов`язаний письмово повідомити продавця. Якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) товару (в тому числі в період гарантійного строку) буде виявлено недостача, невідповідність якості або комплектності товару вимогам визначеним в документації на товар або вимогам договору покупець складає на направляє продавцю документи про невідповідність товару щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності.

Пунктами 2.6.-2.7. договору, передбачено, що у випадку виявлення невідповідності якості товару покупець повідомляє продавця про це факсимільним або електронним або поштовим зв`язком протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару, із зазначенням виявлених дефектів та наданням фото-і/або відеоматеріалів. У випадку необхідності або неможливості з`ясування причин виявлення недоліків через представлені покупцем фото та відеоматеріали продавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність товару направляє свого представника, який проводить оцінку переданого товару та недоліків, а також виявляє їх причини виникнення: виробничий брак або неправильне транспортування. Вказаний порядок виявлення причин недоліків зберігається також коли недоліки в товарі виникли в процесі експлуатації, а також продавцем проводиться додаткова оцінка переданого товару в процесі експлуатації, для виключення вірогідності порчі товару в зв`язку некоректної роботи обладнання (виникнення механічних пошкоджень і т.д.). В результаті проведення оцінки продавцем складається та підписується обома сторонами двосторонній акт, в якому зазначається висновки та пропозиції продавця та покупця. Усуненню в 20 - денний термін з моменту отримання повідомлення підлягають недоліки, які представляють собою виробничий брак або пошкодження отримані під час вантажу продавцем товару на транспортний засіб. У випадку неможливості усунення недоліків продавець зобов`язується в той же термін замінити неякісний товар товаром належної якості. У випадку суттєвих порушень вимог щодо якості товару (виявлено не усунені недоліки, недоліки, які не можуть бути усунені без значних витрат грошових коштів або значних витрат часу, або виявляються неодноразово або виникають знову після їх усунення та інших подібних недоліків. Покупець в праві на свій вибір:

- Відмовитись від оплати товарів неналежної якості та некомплектних товарів.

- Вимагати від продавця замінити неналежної якості товар на товар, якість якого відповідає умовам цього договору. В випадку неможливості замінити неякісний товар або поставити недопоставлений товар, якщо товар оплачений, продавець на вимогу покупця повертає грошові кошти на рахунок покупця.

Відповідно до п. 6.1.2. Покупець зобов`язаний приймати поставлені товари, згідно умовами цього договору.

Відповідно до видаткової накладної № 133 від 16.12.2019, позивач поставив, а відповідач прийняв радіостанцію Р-863 варіант виконання 121151 та радіостанцію Р-863 варіант виконання 131151 на загальну суму 577956,43 грн. Видаткова накладна підписана обома контрагентами, зокрема від відповідача товар отримав менеджер (управитель) з транспортно-експедиторської діяльності Шарий І.В. за довіреністю № 1291 від 11.12.20219, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач до відзиву не надав доказів звернення до позивача з претензіями про невідповідність товару щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності, як то передбачено пунктом 2.5. договору. Та не надано суду доказів того, що відповідач звертався до позивача з приводу не надання товаросупровідних документів, передбачених договором чи ініціював повернення товару продавцю, в зв`язку з його некомплектністю чи не належною якістю чи невідповідністю ГОСТам чи ТУ.

Окрім того, в матеріалах справи міститься відповідь на вимогу про сплату заборгованості вих. № 8.1-2574 від 23.11.2020, якою відповідач підтвердив заборгованість за видатковою накладною № 133 від 16.12.2019 на суму 577956,43 грн та не вказував про будь-які порушення позивачем умов договору.

Крім того, внутрішній технічний контроль товару здійснюється відповідачем, проте до мтаеріалів справи не було долучено доказів того, що товар, поставлений позивачем не пройшов внутрішній технічний контроль відповідача.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості товару за Договором на загальну суму в розмірі 577956,43 грн.

Обставини щодо наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 577956,43 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції в сумі 41670,66 грн за період з лютого 2020 по лютий 2021 та 3 % річних в розмірі 19527,59 грн за період з 30.01.2020 по 16.03.2021.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач при визначенні періодів нарахування 3% річних помилково почав розрахунок з 30.01.2020, натомість відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання з 31.01.2020.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є невірним, з огляду на зазначене вище, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 19480,23 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є невірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 41649,79 грн.

Крім того, позивач в своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь 7% штрафу у розмірі 40456, 95 грн, який передбачений пунктом 7.3. договору.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно пункту 7.3. Договору за прострочення виконання зобов`язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем, на суму 40456,95 грн та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. Отже, з настанням обставин, передбачених п. 7.3 договору, позивач мав право нарахувати штраф.

29.04.2021 через канцелярію суду, від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності до заявленої вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки, борг за видатковою накладною № 133 від 16.12.2019 виник з 31.01.2020, то право на нарахуваня штрафу позивач мав з 01.03.2020. Отже, річний строк позовної давності за вимогою про сплату штрафу сплинув 01.03.2021. З позовною заявою позивач звернувся до суду 17.03.2021, а тому строк позовної давності позивачем по вимозі про сплату штрафу у розмірі 40456,95 грн був пропущений.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не зазначено будь-яких причин пропуску позовної давності, в зв`язку з чим, суд вважає обгрунтованою заяву відповідача про застосування строків позовної давності та відповідно відмовляє у позові в частині стягнення штрафу у розмірі 40456,95 грн, в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (ідентифікаційний код 01128297, місцезнаходження: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста вода-М" (ідентифікаційний код 32851349, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2 літ «А», н/пр. 43) суму основного боргу в розмірі 577956 (п`ятсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 43 копійки), суму 3% річних у розмірі 19480 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень 23 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 41649 (сорок одна тисяча шістсот сорок дев`ять гривень 79 копійок) та суму судового збору в розмірі 9586 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 32 копійки).

3. В частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 40456,95 грн, 3 % річних у розмірі 47,36 грн, інфляційних втрат в розмірі 20,87 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко