Рішення № 97557998, 03.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2021Справа № 910/20309/20За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-"

про стягнення 756412,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Боголіп Ю.В.

від відповідача Шаламова О.В.

В судовому засіданні 03.06.2021 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" про стягнення 756412,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ПР/Т-191145/НЮ від 27.12.2019.

Ухвалою суду від 29.12.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.01.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 29.12.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/20309/20, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

09.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що ним не прострочено виконання обов`язку з поставки товару, оскільки, рознарядка не була оформлена належним чином. Також відповідач вказав, що дія договору припинилась 31.12.2019, а тому позивач безпідставно нараховує відповідачу санкції на підставі договору, строк дії якого сплинув. З припиненням дії договору припинились зобов`язання відповідача з поставки товару, в зв`язку з чим з нього не можуть бути стягнуті санкції за прострочення поставки товару.

Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, а в разі відмови, про призначення у справі судового засідання.

Суд ухвалою від 22.02.2021 постановив слухати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 25.03.2021.

16.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками, в якій позивач підтримує позовні вимоги та вказує, що поставка товару була здійснена на підставі договору, що зокрема підтверджується видатковою накладною № АП-0000091 від 28.01.2020, в якій є посилання на договір. Поставка відбулась на підставі рознарядки від 27.12.2019, яка була отримана директором відповідача без зауважень. Позивач зауважує, що припинення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань між сторонами, що виникли з договору, оскільки, це не тотожні за змістом поняття.

25.03.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів з додатками.

25.03.2021 протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 15.04.2021

13.04.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками, в яких відповідач наголошує на відсутності належним чином оформленої рознарядки, в зв`язку з чим у нього не настав обов`язок з поставки, а нарахування санкцій є безпідставним.

Ухвалою суду від 15.04.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 20.05.2021.

В судовому засіданні 20.05.2021 оголошено перерву до 03.06.2021.

26.05.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено при прийняття відповідачем рознарядки від 27.12.2019 як належної підстави для поставки, товар поставлявся відповідачем на підставі договору, що підтверджується оформленою самим постачальником видаткової накладної, а тому вимоги про стягнення штрафних санкцій є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 03.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" (постачальник) укладено договір № ПР/Т-191145/НЮ, предметом якого є поставка постачальником покупцю автомобіля в кількості 1 одиниця згідно зі Специфікацією №1. Рік виготовлення - 2019 (п. 1.1 договору).

При виявленні дефектів, невідповідності якості або комплектації товару під час прийому, виклик представника постачальника для участі в прийманні по комплектації, якості та складанні двостороннього акту обов`язковий, при цьому постачальник зобов`язаний прибути на місце знаходження товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від покупця постачальника за свій рахунок зобов`язується замінити дефектний товар або його окремі агрегати чи складових частини на якісний та такий, що відповідає умовам договору, доукомплектований протягом 20 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення покупця. Покупець має право повернути постачальнику неякісний товар (п. 2.8, 2.11 договору)

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору поставка товару здійснюється протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту покупця щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії, Придніпровська залізниця; перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії, Придніпровська залізниця; заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов`язків Придніпровська залізниця; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії, Придніпровська залізниця. Товар постачається DDP (згідно Інкотермс 2010) на території покупця: 49038, м. Дніпро, вул Курчатова, 2а, СП "Дніпровське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця".

В п. 4.4-4.7 договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений постачальником з дня одержання рознарядки від покупця про готовність до прийому товару (датою отримання рознарядки вважається дата отримання рознарядки постачальником особисто або дата, зазначена в поштовому повідомленні про одержання рознарядки) не пізніше 28.12.2019. Покупець не несе відповідальності та обов`язку оплатити поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п. 4.1. Приймання товару здійснюється відповідно до рознарядки відповідальними особами, визначеними наказом керівників дирекції залізничних перевезень, служб, структурних підрозділів або уповноваженими на це довіреностями посадовими особами структурних підрозділів регіональної філії, що одержують товари. Акт прийому-передачі або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання товару, підписуються особами, що визначені у п. 4.6.

Відповідно до п. 5.2., 6.3, 6.4, 7.5 договору загальна сума договору складає 2978000,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 496333,33 грн та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів. Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дати отримання товару, але не раніше реєстрації податкової накладної. Дата отримання товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару, оформленого належним чином. Підтвердженням про одержання товару покупцем є підписана видаткова накладна, акт прийому-передачі товару обома сторонами договору, оформлених належним чином

Пунктом 10.3. договору передбачено, що за порушення термінів поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару.

Термін дії договору - з моменту його підписання і до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (п. 16.1 договору).

Крім того, між сторонами підписано Специфікацію №1 від 27.12.2019 до цього договору, в якій сторони погодили поставку: автомобіль спеціалізований паливозаправний АТЗМ-12 на базі шасі НОМЕР_1 у кількості 1 штука вартістю 2978000,00 грн. Строк поставки: товар повинен бути поставлений постачальником з дня одержання рознарядки від покупця про готовність до прийому товару (датою отримання рознарядки вважається дата отримання рознарядки постачальником особисто або дата, зазначена в поштовому повідомленні про одержання рознарядки) не пізніше 28.12.2019.

27.12.2019 позивачем надано відповідачу рознарядку № НЗТ/НЗБ-127/886 до договору № ПР/Т-191145/НЮ від 27.12.2019 про готовність отримання автомобіля спеціалізованого паливозаправного АТЗМ-12 на базі шасі НОМЕР_1 , яку отримала особисто директор ТОВ "Аларіт-Пром-" Дяченко Л.Л., що підтверджується її підписом на цій рознарядці.

Обставини щодо отримання вищезазначеної рознарядки сторонами не оспорюються та не заперечуються.

Позивачем до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну № 14 від 28.01.2020 щодо передачі для перевезення відповідачем позивачу за адресою м. Дніпро, вул Курчатова, 2а автомобіля спеціалізованого паливозаправного АТЗМ-12 на базі шасі НОМЕР_1. ТТН № 14 від 28.01.2020 містить лише підпис директора відповідача щодо відвантаження товару для перевезення.

Також позивач долучив до справи видаткову накладну № АП-0000091 від 28.01.2020 щодо поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" автомобіля спеціалізованого паливозаправного АТЗМ-12 на базі шасі НОМЕР_1 у кількості 1 штука. В накладній міститься посилання договір № ПР/Т-191145/НЮ від 27.12.2019, як підставу для поставки. Накладна містить підпис та печатку постачальника, з боку одержувача не підписана.

Позивач крім того долучив до матеріалів справи акт № 1 від 03.02.2020 (складений представниками позивача), в якому зазначено, що в ході приймання товару за договором № ПР/Т-191145/НЮ від 27.12.2019 було встановлено: представник постачальника для здачі-приймання авто не прибув (хоча на тексті акту міститься напис, здійснений від руки, що представник постачальника від підписання акту відмовився, особа, що здійснила відповідний напис не зазначена); відсутній пакет супровідних документів; при запуску автомобіля на панелі приладів включається сигнал несправності двигуна; відсутні вогнегасники ВП_6 у кількості 2 од; довжина рукава для заправки паливом не відповідає технічним вимогам; відсутні проблискові маячки; відсутній ящик для піску; потужність автомобіля не відповідає заявленій; відсутня система автоматизованого дозованого відпуску палива; відсутня електронна фіксація факту відпуску палива; відсутня система передачі даних на центральний сервер GPS моніторингу транспорту.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 25.03.2020, в якому зазначив, що фактично товар, поставлений покупцю відповідає специфікації та умовам договору, проте не відповідає очікуванням позивача, тому відповідачем буде встановлено додаткове обладнання.

14.05.2020 представниками покупця та представником постачальника складено акт виявлених недоліків при огляді паливозаправника: невідповідність технічним вимогам, що прописані в тендерній документації: потужність автомобіля, вказана в сертифікаті відповідності не відповідає заявленій в технічних вимогах; необхідно доукомплектувати 4 од шарових кранів; не відповідає п. 2 спеціального обладнання автопаливозаправника повинно забезпечувати виконання таких технологічних операцій, а саме: відкачування з роздавальних рукавів; на момент складання акту сайт не відображає кількість злитого пального; відсутня технічна документація/керівництво з експлуатації система обліку палива на автопаливозаправнику; відсутня технічна документація; не надано сертифікат якості/відповідності, нормативних документів регламентуючих експлуатацію, обслуговування; невідповідність даних про метрологічну повірку лічильника рідини. З боку постачальника акт не підписаний.

Відповідачем надано доручення на перегін паливозаправника з пункту: м. Дніпро, вул Курчатова, 2 а до пункту: Дніпро, Криворізьке шосе, 2 та в зворотному напрямку.

08.07.2020 позивач звернувся до відповідача з листом № 55 з вимогою прибути для підписання акту приймання-передачі товару.

10.08.2020 сторони підписали акт повернення товару постачальнику від покупця, який перебував у останнього на зберіганні.

Позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 547952,00 грн та штрафу у розмірі 208460,00 грн за порушення строків поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № ПР/Т-191145/НЮ від 27.12.2019, відповідно до якого відповідач зобов`язаний був поставити товар.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 4.4. договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений постачальником після одержання рознарядки від покупця про готовність до прийому товару (датою отримання рознарядки вважається дата отримання рознарядки постачальником особисто або дата, зазначена в поштовому повідомленні про одержання рознарядки) до 28.12.2019.

До матеріалів справи було надано рознарядку позивача від 27.12.2019, яка була отримана 27.12.2019 відповідачем. Рознарядка підписана заступником директора регіональної філії з рухомого складу Черепановим І.С. та заступником директора регіональної філії з безпеки Кузьменко В.М.

Судом встановлено, що в порушення умов п. 4.4. договору ТзОВ "Аларіт-Пром-" здійснило поставку товару лише 07.02.2020, що підтверджується видатковою накладною №АП-0000140 від 07.02.2020 та актом прийому-передачі транспортного засобу до цієї видаткової накладної.

Згідно долученого до матеріалів справи наказу від 17.12.2019 № 634/Н директора регіональної філії Придніпровська залізниця заступнику директора регіональної філії з рухомого складу, заступнику директора регіональної філії з безпеки надано право укладати договори, зобов`язання, підписання документів від імені філії на підставі довіреності (п. 1.5.12, 1.9.11).

До матеріалів справи додано довіреність від 06.08.2019, видану заступнику директора регіональної філії Придніпровська залізниця з безпеки Кузьменку В.М., та довіреність від 17.12.2019, видану заступнику директора регіональної філії Придніпровська залізниця з рухомого складу Черепанову І.С., якими надано право даним особам підписувати документи що стосуються діяльності філії та виконання укладених нею правочинів.

Встановлені судом обставини спростовують доводи відповідача про не виникнення у нього обов`язку з поставки, в зв`язку з неналежним оформленням заявки.

Отже, з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що з боку позивача подана відповідачу рознарядка від 27.12.2019, підписана повноважними представниками і є належною підставою для виникнення у відповідача обов`язку з поставки товару за договором № ПР/Т-191145/НЮ від 27.12.2019.

Отже, з умов договору вбачається, що товар повинен бути поставлений відповідачем 28.12.2019, а прострочення постачальника настає з 29.12.2019.

З урахуванням умов договору, який був підписаний сторонами вбачається, що поставка товару мала бути здійснена не пізніше 28.12.2019, крім того, поставка мала бути здійснена виключно в період дії договору, строк дії якого припинився 01.01.2020.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З поданих суду доказів вбачається, що товар не був поставлений відповідачем позивачу за договором № ПР/Т-191145/НЮ від 27.12.2019, в тому числі у визначені договором строки.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється протягом строку дії договору. Строк дії договору сторонами визначено до 31.12.2019.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одинцю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі. Усі зміни та доповнення до даного договору складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання сторонами. Всі доповнення до даного договору вважаються його невід`ємною частиною. (п. 12.1, 12.2 договору).

Сторонами не було укладено будь-яких додаткових угод щодо продовження строку дії договору.

Отже, оскільки, протягом дії договору відповідачем не було поставлено товар позивачу, то з припиненням дії договору, обов`язок постачальника поставити товар покупцю припинився.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанови Верховного Суду, оскільки, вони стосуються інших обставин, які не є тотожними чи аналогічними тим, що склались між сторонами в рамках даного спору.

В даному випадку сторони обумовили, що зобов`язання щодо поставки товару існують лише в рамках дії договору, тобто з його припиненням, припиняється і зобов`язання з поставки товару. Сторони чітко визначили, що після припинення договору продовжує існувати тільки зобов`язання в частині проведення розрахунків.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що за порушення строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару.

Оскільки, позивач прострочив виконання свого зобов`язання з поставки товару починаючи з 29.12.2019, а 01.01.2020 його зобов`язання з поставки вже припинилось, суд вбачає обгурнтованим нарахування пені за період з 29.12.2019 по 31.12.2019. Натомість, оскільки, прострочення відповідача тривало 3 дні, то у позивача не виникло право на нарахування штрафу.

Отже, згідно розрахунку суду з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 8934,00 грн.

Вимога про стягнення штрафу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд також не приймає доводи позивача, що обставини з приводу поставки саме в рамках договору, поза межами строку його дії, доводяться, в тому числі видатковою накладною від 28.01.2020, яка містить посилання на договір, оскільки, дана видаткова накладна не підписана обома контрагентами (зокрема не підписана саме позивачем), а тому, в будь-якому випадку, не може бути доказом поставки товару. Крім того, позивач просить стягнути санкції саме за прострочення поставки товару і рахує санкції в тому числі за період з 29.12.2019 по 29.06.2020. Тобто позивач вважає, що в період за який він рахує пеню, товар саме не був поставлений, оскільки, пеня нарахована позивачем на повну вартість товару. Тобто вважаючи накладну від 28.01.2020 доказом поставки товару в рамках договору, не прийнятим в зв`язку з не належною якості чи не комплектністю, позивач мав застосовувати пункт договору щодо відповідальності за поставку некомплектного чи не якісного товару. Отже, доводи позивача що вчинення дій в рамках договору, який припинив свою дію, підтверджує право позивача на нарахування санкцій саме на підставі умов договору визнається судом не обгрунтованими та безпідставними.

Крім того, суд відзначає, що ставка на нарахування пені передбачена виключно умовами договору, а тому в будь-якому випадку після припинення його дії, вимоги про нарахування неустойки (пені, штрафу), якщо її розміру не визначений законодавством, є безпідставним. Вказана позиція в тому числі висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 № 904/4156/18.

Суд вбачає підстави для часткового задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Позивач не довів обгурнтованість своїх позовних вимог у повному обсязі, в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" (01103, місто Київ, вулиця Німанська, будинок 10; ідентифікаційний код 40396264) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) пеню у розмірі 8934 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн 01 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 539018,00 грн та штрафу у розмірі 208460,00 грн - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.06.2021

Суддя І.В. Усатенко