Рішення № 97557184, 26.05.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1976/19

Провадження № 2/946/729/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі – Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.04.2018 року о 06 год. 15 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухаючись по просп. Суворова в м.Ізмаїлі, виїхав на регульоване перехрестя з вул. Короленка на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з автомобілем «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул.Короленка на зелений сигнал світлофору. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічні пошкодження. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.05.2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вченні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відповідно до полісу страхування №АМ/202830 від 14.06.2017 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000 грн. Франшиза становить 1000 грн. Заяву про виплату страхового відшкодування з необхідними документами позивачем подано 03.04.2018 року. Відповідно до висновку №69/8 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 43975,16 грн. Страхова компанія 25.07.2018 року виплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 25350,02 грн. Тому, з ОСОБА_2 підлягає стягненню заподіяна позивачу матеріальна шкоду у сумі 18625,14 грн. (43975,18 – 25350,02 грн.). Моральну шкоду позивач оцінює у сумі 50 000 грн., яка полягає в душевних стражданнях, пов`язаних з пошкодженням його майна, скоєння проти нього правопорушення, істотних вимушених негативних змінах у способі життя, які не відшкодовані та існують тривалий час. Таким чином, позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 18625,14 грн., суму моральної шкоди у розмірі 50000 грн., судові витрати у розмірі 6768,40 грн., з яких: 768,40 грн. – витрати на оплату судового збору, 6000 грн. – витрати на професійну правничу допомогу, 32 грн. – поштові витрати.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Представник позивача адвокат Міркун С.М. надав суду клопотання, в якому вказав, що просить розглянути справу у його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Представник третьої особи - ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань по справі суду не надав.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода заподіяна майну фізичної особи неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що 01.04.2018 року о 06 год. 15 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухаючись по просп. Суворова в м.Ізмаїлі, виїхав на регульоване перехрестя з вул. Короленка на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з автомобілем «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул.Короленка на зелений сигнал світлофору. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічні пошкодження (а.с.10).

Дані обставини встановлені постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.05.2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відомості про те, що дана постанова суду оскаржувалась сторонами суду надано не було. Постанова набрала законної чинності 21.05.2018 року.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.4,6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ті обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці її дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником автомобіля «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.8).

Отже судом встановлено, що з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої автомобіль «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається зі ст.317 ЦК України за змістом права власності власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про страхування», серед обов`язків страховика визначено, шо при настанні страхового випадку він має здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

За змістом ст.ст. 9, 22 - 31, 35, 36 згаданого закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно Страхового акту №00255669 від 19.07.2018 року вартість відновлювального ремонту визначено у розмірі 43 975,16 грн. (а.с.55).

Відповідно до страхового акту, складеного 19.07.2018 року, виплата страхового відшкодування підлягає у сумі 25350,02 грн. (а.с.55).

20.07.2018 року ПрАТ «СК «УНІКА» видано наказ №00255669 про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 . Згідно із розрахунку суми збитків в poзмірі 26350,02 грн. (а.с. 58).

Відповідно до платіжного доручення №033840 від 25.07.2018 року ПрАТ «СК «УНІКА» сплачено страхове відшкодування у розмірі 25350,02 грн. (а.с.57).

Як вбачається з квитанцій №ББББ №0008 від 31.05.2018 року, №596062671 від 10.04.2018 року, №594052091 від 06.04.2018 року, чеку №93 від 05.04.2018 року, товарного чеку №128 від 24.04.2018 року було придбано автозапчастин для ремонту автомобіля на суму 15591 грн. (350+2420+5426+3650+3745) (а.с.160-163).

Згідно рахунку №14/06 від 14.06.2018 року та акту прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг) №14/06 від 14.06.2018 року, складеного ФОП ОСОБА_3 (виконавець), підписаного позивачем ОСОБА_1 (замовником), виконавець виконав роботи (надав послуги) з ремонту автомобіля «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_2 на суму 10 400,00 грн. (а.с.164-165).

Також, згідно акту №ОУ-0000001 від 29.04.2018 року здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеного ФОП ОСОБА_4 (виконавець), підписаного позивачем ОСОБА_1 (замовником), виконавцем були проведені роботи (надані послуги) на загальну суму 15780 грн. (а.с.169).

Таким чином, фактичні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу, які підтверджені наданими суду доказами склали 41771 грн.

Отже, розмір матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить 41771 грн.

При цьому, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена в ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0202830 від 14.06.2018 року страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн., франшиза - 1000 грн. (а.с.12).

Як вбачається з повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду від 02.04.2018 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» про дорожньо-транспортну пригоду та з метою отримання страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу ОСОБА_2 звернувся до страховика з відповідною заявою про страхове відшкодування 02.04.2018 року. (а.с.69).

Будь-яких доказів у відповідності до положень ст.ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження того, що за вказаним полісом ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» виплачувало іншим учасникам пригоди страхове відшкодування матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застраховано в ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», то відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди, завданої її майну у розмірі 41771 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) за рахунок коштів страхової компанії, а решту шкоди у розмірі 16420,98 (41771 – 25350,02) грн. має відшкодувати ОСОБА_2 відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №522/24855/14 та у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №752/19570/15.

Абзац 2 частини 1 ст.1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 різниця між фактичним розміром шкоди i страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 16420,98 грн. (41771 грн. – 25 350,02 грн.).

Що стосується вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 в poзмірі 50 000 грн., суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 (зі змінами до пункту 9 внесеними постановою від 25.05.2001 р. №5), роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст.78 того ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням його майна, протиправність дій відповідача ОСОБА_2 , причинний зв`язок між такими діями та їх наслідками, вину відповідача ОСОБА_2 в завданні моральної шкоди, суд приходить до висновку, щодо необхідності стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості у відшкодування моральної шкоди грошової компенсації в сумі 2000 грн., отже вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Міркун С.М. надав правову допомогу позивачу, що підтверджується ордером серії ОД №260506 (а.с.22) та договором про надання професійної правничої допомоги від 04.03.2019 року (а.с.21).

Відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. На підтвердження витраченої суми, позивачем та його представником суду надано квитанцію прибуткового касового ордеру №2 від 04.03.2019 року (а.с.24). Також, позивачем доведені квитанціями поштові витрати у розмірі 32 грн. (а.с.9) та сплата судового збору у розмірі 768,40 грн. (а.с.1).

Оскільки судові витрати у сумі 6768,40 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягу робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд приходить до висновку щодо стягнення 6768,40 грн. з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ст.129 Конституції України, ст.ст.12,81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем при зверненні до суду судових витрат (судового збору) в розмірі 768,40 (а.с. 1).

За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди у розмірі 18625,14 грн., суми моральної шкоди у розмірі 2000 грн., витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн., поштових витрат у розмірі 32 грн. та судового збору у сумі 677,47 грн. підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,83, 95,141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 625, 979, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 30 листопада 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – « НОМЕР_5 », на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – « НОМЕР_6 », суму матеріальної шкоди збитку у розмірі 16 420,98 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять гривень дев`яносто вісім копійок) грн. та суму моральної шкоди у розмірі 2000 (дві тисячі гривень) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 30 листопада 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – « НОМЕР_5 », на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – « НОМЕР_6 », судові витрати у розмірі 6768,40 (шість тисяч сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), з яких: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч гривень) грн., поштові витрати у сумі 32 (тридцять дві гривні) грн. та судовий збір у сумі 677,47 (шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок) грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко