Рішення № 97557138, 04.06.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/51/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2021 Справа № 908/838/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс”, 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15

до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

суть спору

29.03.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс”, м. Київ до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості за договором № 912/11-121-01-19-08712 від 18.10.2019 в сумі 962 974,87 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 850 496,30 грн, 3% річних в розмірі 31 170,04 грн, інфляційні втрати в розмірі 81 308,53 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, справу № 908/838/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/838/21. Присвоєно справі номер провадження 15/51/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві б/н від 25.03.2021. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 912/11-121-01-19-08712 від 18.10.2019 щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 850 496,30 грн. Також позивач нарахував 81 308,53 грн втрат від інфляції та 81 308,53 грн 3% річних. Позов обґрунтований ст. ст. 193, 218 Господарського України, ст. ст. 525, 526, 610, 611, 612,625, 837 Цивільного кодексу України. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

30.04.2021 на адресу Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, якою посилаючись на ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначає, що 28.04.2021 відповідач сплатив 300 000,00 грн основного боргу, що підтверджується банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 28.04.2021. У зв`язку з наявністю вказаної оплати, здійснено перерахунок ціни позову та встановлено, що відповідач має сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 500 496,30 грн (основний борг), 3% річних в сумі 33 711,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 110 172,41 грн, загальна сума 644 380,03 грн.

05.05.2021 на адресу Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, якою посилаючись на ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначає, що 30.03.2021 відповідача сплатив 50 000,00 грн основного боргу, що підтверджується: банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2020, також 28.04.2021 відповідача сплатив 300 000,00 грн основного боргу, що підтверджується: банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 28.04.2021. У зв`язку з наявністю вказаної оплати, здійснено перерахунок ціни позову та встановлено, що відповідач має сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 500 496,30 (основний борг), 3% річних в сумі 33 711,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 96 563,97 грн, загальна сума 630 771,59 грн.

Заяви позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняті судом до розгляду.

Розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованість за договором № 912/11-121-01-19-08712 від 18.10.2019 у розмірі 630 771,59 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 500 496,30 грн, 3% річних в розмірі 33 711,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 96 563,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/838/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 05.05.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 19.05.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 04.06.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України подано суду відзив на позовну заяву за № 28-23/10921 від 12.05.2021, в якому відповідач підтвердив факт укладення договору № 912/11-121-01-19-08712 від 31.10.2021. Зазначив, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості послуг за договором, та встановили, що вартість послуг за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту прийняття послуг, а ПДВ сплачується після реєстрації постачальником податкової накладної. При цьому, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати частини вартості послуг в у розмірі суми ПДВ не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості послуг в розмірі суми ПДВ - 335 916,05 грн до відповідача не надходила. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості послуг в розмірі суми ПДВ - 335 916,05 грн не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком відповідача. Крім того, позивачем, при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, не були враховані положення пункту 4.2 договору, відповідно до якого ПДВ 20% сплачується після надання виконавцем податкової накладної. При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості послуг з урахуванням ПДВ, що не відповідає п. 3.3 договору. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивачем на підставі ст. ст. 166, 251 Господарського процесуального кодексу України подана відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 12.05.2021, в якій позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач обґрунтовує свою праву позицію щодо несплати решти заборгованості по договору, виключно одним твердженням: строк сплати ПДВ за договором не настав. Тобто, відзив на позовну заяву обґрунтовується тим, що відповідач трактує п. 2.2 договору, без його взаємозв`язку з іншими умовами договору та вимогами чинного законодавства. За таких обставини, позивач зазначає, що встановлений у п. 2.2 договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всього обсягу виконаних послуг, у тому числі ПДВ. Також, здійснюючи часткову оплату за договором, відповідач визнав той факт, що строк сплати ПДВ за договором настав, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками ПАТ КБ «Приватбанк». Крім того, на виконання умов договору та у відповідності з вимогами чинного законодавства, позивач своєчасно зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відомості про податкову накладу № 121 від 20.12.2019, по акту від 20.12.2019, що підтверджується квитанцією про реєстрацію від 11.01.2020 року № 9323760258. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 05.05.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 04.06.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.

18.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортекс» (позивач, підрядник) та Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач, замовник) укладено договір № 912/11-121-01-19-08712 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг: «Код ДК 021:2015 - 50310000-1 Технічне обслуговування і ремонт офісної техніки (послуга: «Капітальний ремонт аркушепідбиральної машини С.Р. Воurg)».

Відповідно до п. 2.1. договору вартість послуг за цим договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» (невід`ємний додаток № 1 до договору) та складає: 1 679 580,25 грн, крім того ПДВ 20% 335 916,05 грн. Разом 2 015 496,30 грн.

Згідно з п. 2.2. договору оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг послуг протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі - приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.1. договору виконавець зобов`язується надати послуги в строк: листопад 2019 року. Додатковою угодою № 1/11-121-61-19-08712 від 18.07.2019 змінено п. 3.1 договору та визначено новий строк надання послуг: 20 грудня 2019 року.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що передача обладнання в ремонт та із ремонту оформляється двосторонніми «Актами прийому-передачі обладнання в ремонт» і «Актами прийому-передачі обладнання з ремонту» відповідно, підписаним уповноваженими особами Замовника й Виконавця.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець протягом 10 (десяти) днів після завершення надання послуг надає Замовникові акт здачі-приймання наданих послуг у трьох примірниках для розгляду і належного оформлення з урахуванням розділу 9 Технічного завдання.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що Замовник протягом 10 (десяти) днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний його розглянути і, оформлений належним чином зі своєї сторони, повернути Виконавцю або надати мотивовану відмову від приймання наданих послуг.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується: актом прийому-передачі демонтованих запасних частин від 20.12.2019; актом № 1-ТУ від 20.12.2019 приймання-передачі обладнання з капітального ремонту; технічним актом наданих послуг від 20.12.2019; актом здачі - приймання виконаних робіт від 20.12.2019 за договором № 912/11-121-01-19-087 від 18.10.2019 за темою: «Код ДК 021:2015-5031000-1 Технічне обслуговування і ремонт офісної техніки (послуга: «Капітальний ремонт аркушепідбиральної машини С.Р. Воurg); актом № ФО-000569 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.12.2019 на суму 2 015 496,30 грн

Відповідачем свої зобов`язання по оплаті за договором виконані частково, що підтверджується банківськими виписками, відповідно до яких: 20.02.2020 сплачено 800 000,00 грн, 16.03.2020 сплачено 100 000,00 грн, 01.04.2020 сплачено 100 000,00 грн, 27.04.2020 сплачено 100 000,00 грн, 18.05.2020 сплачено 65 000,00 грн. Крім того, 30.03. 2021 сплачено 50 000,00 грн основного боргу, що підтверджується: банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2020, 28.04.2021 сплачено 300 000,00 грн основного боргу, що підтверджується: банківською випискою АТ КБ «Приватбанк» від 28.04.2021.

У зв`язку з викладеним дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем становить 500 496,30 грн.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за договором № 912/11-121-01-19-08712 від 18.10.2019 відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, вимоги про стягнення основної суми боргу в розмірі 500 496,30 грн задовольняються.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 33 711,32 грн за період з 04.02.2020 по 27.04.2021 та інфляційні втрати в розмірі 96 563,97 грн за період березень 2020 – березень 2021 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 04.02.2020 по 27.04.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, судом задовольняються вимоги в частині 33 516,99 грн.

У задоволені позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 194,33 грн суд відмовляє у зв`язку з помилковістю розрахунку.

Перевіривши розрахунок інфляційні втрати, судом встановлено, що розрахунок виконано вірно, відтак стягненню підлягає 96 563,97 грн за період березень 2020 року – березень 2021 року.

Позицію відповідача щодо того, що несплата заборгованості по договору, у зв`язку з тим, що строк сплати ПДВ за договором не настав, суд вважає безпідставною.

Так, встановлений у п. 2.2 договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всього обсягу виконаних послуг, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або частково постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Як визначено у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Вказані вимоги податкового кодексу та умови договору, які регламентують реєстрацію податкової накладної, були виконані позивачем, що підтверджуються документами наявними в матеріалах справи та відсутністю будь-яких претензій відповідача.

На виконання умов договору та у відповідності з вимогами чинного законодавства, позивач своєчасно зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відомості про податкову накладу № 121 від 20.12.2019, по акту від 20.12.2019, що підтверджується квитанцією про реєстрацію від 11.01.2020 № 9323760258.

Крім того, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, проте доказів на підтвердження понесення цих витрат суду не надано, тому суд не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ст. 1 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до господарського суду було сплачено судовий збір за платіжними дорученнями № 6132 від 22.03.2021 у розмірі 14 448,82 грн.

Судом встановлено, що сума судового збору, що підлягає сплаті за вказаним позовом становить 14 444,62 грн, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законом, переплата судового збору складає 4,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір” з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 4983,05 грн, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та 4,20 грн переплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15; ідентифікаційний код юридичної особи 30435354) суму основного боргу в розмірі 500 496,30 грн (п`ятсот тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 30 коп.), 3% річних у розмірі 33 516,99 грн (тридцять три тисячі пятсот шістнадцять гривень 99 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 96 564,00 грн (дев`яносто шість тисяч п`ятсот шістдесят чотири гривні 00 коп.), судовий збір у розмірі 9458,66 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 66 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 194,33 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 червня 2021 року.

Суддя І. С. Горохов