Рішення № 97556998, 08.06.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/34/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2021 Справа № 908/727/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/727/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерн-Юг” (69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, буд. 27, кв. 2)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Лопатко Р.М. – керівник, Виписка з ЄДР від 12.12.2016

від відповідача: Погосян С.Г. - довіреність № 2809 від 02.09.2019

СУТЬ СПОРУ:

18.03.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 10.03.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерн-Юг” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення 1560305,00 грн. основного боргу, 112341,96 грн. інфляційних втрат, 53734,34 грн. 3% річних.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/727/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.03.2021 у справі № 908/727/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 23.03.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.03.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/727/21 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/34/21, підготовче засідання призначено на 20.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2021 відмовлено у задоволенні заяви вих. № 28-23/8723 від 13.04.2021 Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про участь у судовому засіданні 20.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 відкладено підготовче засідання на 18.05.2021.

16.04.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла письмова заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно з прохальною частиною якої позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 1300305,00 грн. основного боргу, 95381,67 грн. інфляційних втрат, 43923,18 грн. 3% річних та повернути позивачу суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 4301,57 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду ухвалою від 18.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.06.2021.

У судове засідання 08.06.2021 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 08.06.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 14.08.2019 № 3/19/1-121-11-19-08435 щодо оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість, позивачем також було нараховано втрати від інфляції та 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 509, 530, 610, 611, 612, 625, 837 ЦК України, ст.ст. 173-179, 180, 181, 184, 193, 197, 198, 216-220, 222, 230, 232, 317, 319, 321, 322 ГК України, умовами договору від 14.08.2019 № 3/19/1-121-11-19-08435.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 13.04.2021, визнав факт укладення договору від 14.08.2019 № 3/19/1-121-11-19-08435 та факт виконання відповідачем у повному обсязі робіт за договором. Станом на 12.04.2021 позивач не зареєстрував відповідну податкову накладну в ЄРПН. У позові відсутня вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вартості робіт за договором у розмірі суми ПДВ – 312061,00 грн. 13.04.2020 відповідач сплатив частину вартості робіт за договором у розмірі 100000,00 грн. (без відповідної суми ПДВ), 18.05.2020 відповідач сплатив частину вартості робіт за договором у розмірі 160000,00 грн. (без відповідної суми ПДВ), 26.03.2021 відповідач сплатив частину вартості робіт за договором у розмірі 756132,20 грн. (без відповідної суми ПДВ), 30.03.2021 відповідач сплатив частину вартості робіт за договором у розмірі 500000,00 грн. (без відповідної суми ПДВ). Станом на 19.05.2020 залишок заборгованості склав 1300305,00 грн., станом на 31.03.2021 залишок заборгованості склав 44172,80 грн. Інфляційні втрати нараховані позивачем на загальну суму вартості робіт за договором: 1560305,00 грн. без урахування того, що ця вартість зменшувалась у зв`язку з її оплатою. З урахуванням того, що 2020 рік високосний та у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості, розмір 3% річних становить 47020,78 грн., 6713,56 грн. 3% річних нараховані позивачем необґрунтовано. При ухваленні рішення відповідач просив врахувати те, що сума залишку вартості робіт за договором становить 44172,80 грн. без ПДВ, позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати у загальному розмірі 21341,23 грн., позивач необґрунтовано нарахував 3% річних у загальному розмірі 6713,56 грн.; відмовити у задоволенні позову, ціна якого: 1726381,30 грн. у повному обсязі; судовий збір покласти на позивача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерн-Юг” (підрядник, позивач у справі) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (замовник, відповідач у справі) укладений договір № 3/19/1-121-11-19-08435 від 05.08.2019.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується на свій ризик в порядку і на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт. Антикорозійне фарбування розвідних трубопроводів бризкальних насосної станції циркуляційної системи № 19 (Код ДК 021:2015 – 45442000-7 Нанесення захисного покриття), яку замовник зобов`язався прийняти й оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт за договором складає 1681418,00 грн., крім того ПДВ 20% – 336283,60 грн., разом 2017701,60 грн.

Згідно з п. 2.2 оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п. 3.1 підрядник зобов`язався виконати роботи у строк: вересень – листопад 2019 року.

Згідно з п. 12.1 договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та діє до 30.01.2020 або до виконання сторонами своїх обов`язків за договором.

До договору сторонами підписаний, зокрема, протокол узгодження договірної ціни на суму 2017701,60 грн. з ПДВ.

Між сторонами у справі підписані:

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3): за листопад 2019 на суму 1872366,00 грн. (підписана 30.11.2019),

- Акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) № 1 за листопад 2019 на суму 1872366,00 грн. (підписаний 30.11.2019).

Всього виконані роботи на загальну суму 1872366,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 312061,00 грн.

Укладення вказаного вище договору, підписання акту приймання та виконання позивачем у повному обсязі робіт за договором відповідач підтвердив у письмовому відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, позивач виконав роботи за договором на загальну суму 1872366,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 312061,00 грн.

Відповідно до умов договору, за актом № 1 оплата мала бути здійснена у строк до 14.01.2020 включно.

Як встановлено у п. 2.2 договору оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідач у відзиві зазначив, що станом на 12.04.2021 позивач не зареєстрував відповідну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач, згідно з позовною заявою, просив стягнути з відповідача суму 1560305,00 грн. основного боргу, яка складає вартість робіт без урахування суми ПДВ 20% - 312061,00 грн. Позивач у позовній заяві зазначив, що не надав відповідачу (замовнику) податкової накладної.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, позивач зазначив, що при розрахунку заборгованості позивачем не були враховані суми оплат за договором: 13.04.2010 – 100000,00 грн., 18.05.2020 – 160000,00 грн., що призвело до завищення суми позовних вимог. Таким чином, сума заборгованості станом на 10.03.2021 склала 1300305,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь.

Відповідач у відзиві зазначив про сплату ним частини вартості робіт за договором: 13.04.2020 у розмірі 100000,00 грн. (без відповідної суми ПДВ), 18.05.2020 у розмірі 160000,00 грн. (без відповідної суми ПДВ), 26.03.2021 у розмірі 756132,20 грн. (без відповідної суми ПДВ), 30.03.2021 у розмірі 500000,00 грн. (без відповідної суми ПДВ).

Згідно матеріалів справи відповідачем були здійснені оплати: 100000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 5580 від 13.04.2020, 160000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 6706 від 15.05.2020 (проведено банком 18.05.2020) та після відкриття провадження у дійсній справі було сплачено: 756132,20 грн. згідно з платіжним дорученням № 5023 від 26.03.2021, 500000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 5086 від 30.03.2021.

Відтак, на день розгляду спору по суті, після відкриття провадження у дійсній справі, сума основного боргу у розмірі 1256132,20 грн. сплачена відповідачем. Позивач підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 1256132,20 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку закрити провадження у справі за позовною вимогою про стягнення суми 1256132,20 грн. основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Доказів сплати основної заборгованості у сумі 44172,80 грн. сторонами суду не подано. У відзиві відповідач зазначив, що сума залишку вартості робіт за договором становить 44172,80 грн., визнавши таким чином розмір заборгованості.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 44172,80 грн. основного боргу.

Також позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлено позовну вимогу про стягнення 95381,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період із лютого 2020 по лютий 2021, та 43923,18 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 15.01.2020 по 10.03.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Суд перевірив розрахунок 3% річних та визнає його не правильним, оскільки він містить арифметичні помилки. Зокрема позивачем не враховано кількість днів у 2020 році – 366, а також у періоді нарахування 3% річних на заборгованість 1300305,00 грн. зазначений період нарахування: з 19.05.2020 до 10.03.2021 включно, що складає 299 дні, а у розрахунку вказано 266 дні. Тобто, фактично на дану суму заборгованості позивач нараховує 3% річних за 266 дні, що є його правом.

Згідно зробленого судом перерахунку загальна сума 3% річних склала 43814,55 грн., а саме: за період із 15.01.2020 по 12.04.2020 (89 днів прострочення) – 11382,55 грн., за період із 14.04.2020 по 17.05.2020 (34 дні прострочення) – 4069,70 грн., за період із 19.05.2020 по 08.02.2021 (266 дні прострочення) – 28362,30 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 108,63 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Стосовно нарахованої суми 95381,67 грн. втрат від інфляції суд зазначає таке.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, та визнає його неправильним. Так, позивач нарахував інфляційні втрати на суму боргу 1460305,00 грн. за період із квітня по травень 2020, тоді як інфляційні слід нараховувати за травень 2020, оскільки 13.04.2020 була здійснена часткова оплата боргу. В інших розрахунках інфляційних маються арифметичні помилки.

Згідно зробленого судом перерахунку, інфляційні втрати у межах заявленого позивачем періоду склали 83860,49 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 11521,18 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що провадження у справі у частині стягнення 1256132,20 грн. основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне, у разі надходження відповідного клопотання позивача, повернути останньому із державного бюджету 18841,98 грн. судового збору.

Оскільки позивач зменшив розмір позовних вимог та подав клопотання про повернення йому з бюджету 4301,57 грн. судового збору, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про повернення позивачу з Державного бюджету України суми 4301,57 грн. судового збору.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерн-Юг” (69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, буд. 27, кв. 2, код ЄДРПОУ 32474484) 44172 (сорок чотири тисячі сто сімдесят дві) грн. 80 коп. основної заборгованості, 43814 (сорок три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 55 коп. 3% річних, 83860 (вісімдесят три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 2577 (дві тисячі п`ятсот сімдесят сім) грн. 72 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Провадження у справі у частині стягнення 1256132 (один мільйон двісті п`ятдесят шість тисяч сто тридцять дві) грн. 20 коп. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Постановити ухвалу про повернення позивачу з Державного бюджету України суми 4301 (чотири тисячі триста одна) грн. 57 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 10 червня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко